Рішення № 11533860, 29.09.2010, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-5863/10

2010 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2010 року Красноармійський міськрайонний суд

Донецької області

у складі: головуючого-судді Заруцької Г.М.

при секретарі Марченко Т.В.

за участі: позивача ОСОБА_1

представника відповідача: ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»

Михалко В.В.

представника 3-ї особи Відділення виконавчої дирекції ФСС від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

в м. Красноармійську Пупченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 у місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, яке він отримав при виконанні трудових обовязків на виробництві.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував, що він тривалий час працював у вугільний промисловості. Його загальний стаж складає 27 роки 1 місяць, з них в умовах впливу шкідливих факторів відпрацював - 21 рік 6 місяців.

З 19.07.1991 року по 22.10.2008 рік він працював на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» раніш ВАТ „ВК „Шахта „Красно армійська-Західна №1" у якості гірничого майстра та гірничого диспетчера з повним підземним днем у шахті.

Під час роботи у шахті він отримав професійне захворювання з діагнозом „Пневмокониоз: Антракосиликатоз, узловая форма, усложненньїй хроническим бронхитом. Зфизема легких. Легочная недостаточность II ст.. J 60Х» та супутній діагноз „ ИБС: Атетеросклиротический кардіосклероз. Недостаточность митрального клапана. Гипертоническая болезнь III стадии II ст.. риск очень високий. СН два А. ФК два. Последствия ГПМК по ишемическому типу в мозжечке слева в виде дизартрии, левостороннего гемипарезу", про що свідчить акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 06 квітня 2010 року. В п. 16 цього акту зазначено, що професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом виробничого фактору - пилу.

У п.17 вище вказаного акту встановлена причина виникнення у нього професійного захворювання: згідно атестаційної карти №160 - „Пыль преимущественно фиброгенного действия - 17,0 мг/м (при ПДК -4,0 мг/м ).

З кінця 1999 року він постійно звертався до лікарів, проходив лікування стосовно хронічного обструктивного бронхіту.

Стан його здоров'я погіршився посилився кашель почалися приступи задушення, тому він пройшов лікування з 20.02.2009 року по 03.03.2009 рік в Красноармійській ЦРЛ з ДЗ: Хроническое обструктивное заболевание легких, стадия II фаза обострения. Дисфузний пневмоканиоз. Эмфизема легких ЛН II ст.»

З 09.06.2009 року по 21.06.2009 ріку він знову проходів лікування в Красноармійській ЦРЛ з ДЗ: Хроническое обструктивное заболевание легких, стадия II фаза обострения. Дисфузний пневмоканиоз. Эмфизема легких ЛН II ст.»

02.09.2009 року він пройшов консультацію у пульманолога в ДОКТМО де діагноз було підтверджено.

В лютому 2010 року пройшов обстеження в Донецькій обласній клінічній лікарні професійних захворювань де було остаточно встановлено діагноз: „Пневмокониоз: Антракосиликатоз, узловая форма, усложненньїй хроническим бронхитом. Эфизема легких. Легочная недостаточность II ст.. J 60Х» пов'язана з шкідливими умовами його роботи на підприємстві відповідача.

21.06.2010 року обласною профпатологічною МСЕК йому встановлено безстроково 2 групу інвалідності та 50% втрати працездатності, потребу санаторно-курортному лікуванні та медикаментозному лікуванні.

Після проходження МСЕК він звернувся до Фонду соціального страхування про призначення йому страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням. Відділенням Фонду від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в місті Красноармійськ йому призначено щомісячні страхові виплати та одноразова допомога.

В наслідок професійного захворювання йому заподіяні, насамперед фізичний біль, і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. У зв'язку з професійним захворюванням порушена його нормальна життєдіяльність, він постійно проходжу лікування, відчуває постійний нестерпний біль у грудях, порушений сон, постійно роздратований. У нього з'явилося відчуття страху, що його здоров'я ніколи повністю не відновиться. Він зовсім відмовився від пересування на далекі відстані, бо постійно задихається під час руху. Професійне захворювання призвело до того, що він не може виконувати певні види робіт у побуті, та на сьогоднішній день він обмежений навіть у виборі роботи, згідно висновку МСЕК поновити трудову діяльність неможливо (ст..4 Індивідуальна програма №397 до позову додається), тобто він навіть не може влаштуватися на роботу, хоча дуже хоче жити повноцінним життям. Постійна задишка, та очікування погіршення самопочуття, негативно відображається на його очікування погіршення самопочуття, негативно відображається на його душевному стані, що у свою чергу погіршення його відношень з членами його родини, з людьми з якими він спілкується у своєму повсякденному житті.

Йому доводиться фізично і морально пристосовуватися до життя з урахуванням його фізичних обмежень, що випливають з наслідків професійного захворювання.

Для нього все його життя поділено на дві нерівнозначні частини. Перша до отримання професійно захворювання де він здорова людина, яка будує плани на подальше життя, впевнено стоїть на своїх ногах, має родину, про яку вона може подбати, впевнено стоїть на ногах і має можливість всі свої мрії втілити в життя. Другу половину, в якій ця людина є зламаною, хворою, інвалідом, яка втратила сенс життя.

На теперішній час він почуває себе втраченою для суспільства та родини людиною. Його фізичний та моральний стан не дозволяє йому відчувати себе повноцінною людиною. Тривале лікування позначилося на його загальному стані, він знаходиться в подавленому стані через те, що можливість лікування і відновлення здоров'я немає, відносини в його родині погіршилися, він став інвалідом, позбавленим можливості повноцінно виконувати свої сімейні обов'язки по дому, усі турботи по дому лягли на дружину, що повинна здійснювати догляд за ним.

Виходячи з вимог ст. 237-1 КЗпП України, яка визначає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з положень вище значеної статті, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає тільки при умовах, що моральні страждання робітника або втрата ним нормальних життєвих зв'язків або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідком порушень законних прав робітника.

Згідно ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Ст. 13 вказаного Закону гласить, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місті в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

На підставі вищевикладеного вбачається, що умови праці в яких він працював не повністю відповідали вимогам законодавства, що призвело до встановлення у нього професійного захворювання та 50 % втрати його працездатності.

Таким чином, втратою працездатності, йому заподіяна істотна для нього моральна шкода яку він оцінює в сумі вісімдесят тисяч гривень, виходячи з тривалості та глибини його моральних та фізичних страждань, а також значного погіршення стану його здоров'я, та з урахуванням вимог чинного законодавства.

Він вважає, що саме підприємство повинно відшкодувати йому маральну шкоду, яку він оцінює у сумі 80000 грн., яки просить стягнути з відповідача.

У судовому засіданні позивач на своєму позові наполягає і просить його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» позов не визнає, оскільки між позивачем та ними мали місце трудові стосунки і вони регулюються Кодексом Законів про Працю України, який встановлює, що шкода заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодується згідно норм законодавства, тобто на підставі норм Закону України «Про загальнообовязкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Позивачу усі суми у відшкодування шкоди на підставі вказаного Закону України сплачуються. Крім того, позивачем безпідставно пропущеній строк для звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України.

Представник третьої особи - Відділення виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську ОСОБА_3 просить справу розглянути на розсуд суду, вказавши, що ними позивачу нараховані усі страхові виплати, які встановлені законодавством.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач працював з 19.07.1991 року по 22.10.2008 рік на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» (раніш ВАТ „ВК „Шахта „Красно армійська-Західна №1") у якості гірничого майстра та гірничого диспетчера з повним підземним днем у шахті (а.с. 20-22, 30-40).

Під час роботи у шахті він отримав професійне захворювання з діагнозом „Пневмокониоз: Антракосиликатоз, узловая форма, усложненньїй хроническим бронхитом. Зфизема легких. Легочная недостаточность II ст.. J 60Х» та супутній діагноз „ ИБС: Атетеросклиротический кардіосклероз. Недостаточность митрального клапана. Гипертоническая болезнь III стадии II ст.. риск очень високий. СН два А. ФК два. Последствия ГПМК по ишемическому типу в мозжечке слева в виде дизартрии, левостороннего гемипарезу", про що свідчить акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 06 квітня 2010 року. В п. 16 цього акту зазначено, що професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом виробничого фактору пилу (а.с. 10-12).

У п.17 вище вказаного акту встановлена причина виникнення у нього професійного захворювання: згідно атестаційної карти №160 - „Пыль преимущественно фиброгенного действия - 17,0 мг/м (при ПДК -4,0 мг/м ) (а.с. 7-8).

З кінця 1999 року позивач у справі постійно звертався до лікарів, проходив лікування стосовно хронічного обструктивного бронхіту.

В той же час стан здоров'я позивача погіршився, посилився кашель почалися приступи задушення, тому позивач пройшов лікування з 20.02.2009 року по 03.03.2009 рік в Красноармійській ЦРЛ з ДЗ: Хроническое обструктивное заболевание легких, стадия II фаза обострения. Дисфузний пневмоканиоз. Змфизема легких ЛН II ст.» (а.с. 13).

Потім з 09.06.2009 року по 21.06.2009 ріку позивач знову проходів лікування в Красноармійській ЦРЛ з ДЗ: Хроническое обструктивное заболевание легких, стадия II фаза обострения. Дисфузний пневмоканиоз. Змфизема легких ЛН II ст.» (а.с. 14).

02.09.2009 року позивач пройшов консультацію у пульманолога в ДОКТМО де вищевказаний діагноз було підтверджено (а.с. 17).

Крім того, в лютому 2010 року позивач у справі пройшов обстеження в Донецькій обласній клінічній лікарні професійних захворювань де було остаточно встановлено діагноз: „Пневмокониоз: Антракосиликатоз, узловая форма, усложненньїй хроническим бронхитом. Зфизема легких. Легочная недостаточность II ст.. J 60Х» пов'язень з шкідливими умовами роботи на підприємстві відповідача (а.с. 15-16).

21.06.2010 року обласною профпатологічною МСЕК позивачу у справі встановлено безстроково 2 групу інвалідності та 50% втрати працездатності, потребу санаторно-курортному лікуванні та медикаментозному лікуванні (а.с. 9)

В наслідок професійного захворювання ОСОБА_1 заподіяні, насамперед фізичний біль, і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. У зв'язку з професійним захворюванням порушена нормальна життєдіяльність позивача, який постійно прохоже лікування, відчуває постійний нестерпний біль у грудях, порушений сон, постійно роздратований. У позивача у справі з'явилося відчуття страху, що його здоров'я ніколи повністю не відновиться. Позивач зовсім відмовився від пересування на далекі відстані, бо постійно задихається під час руху. Професійне захворювання призвело до того, що позивач у справі не може виконувати певні види робіт у побуті, та на сьогоднішній день позивач обмежений навіть у виборі роботи, згідно висновку МСЕК поновити трудову діяльність неможливо, що підтверджується Індивідуальною програма №397 від 21 червня 2010 року на а.с. 10-12, тобто ОСОБА_1 навіть не може влаштуватися на роботу, хоча дуже хоче жити повноцінним життям. Постійна задишка, та очікування погіршення самопочуття, негативно відображається на його очікування погіршення самопочуття, негативно відображається на душевному стані позивача, що у свою чергу погіршення відношень позивача з членами родини, з людьми з якими він спілкується у своєму повсякденному житті.

Позивачу приходиться фізично і морально пристосовуватися до життя з урахуванням своїх фізичних обмежень, що випливають з наслідків професійного захворювання.

Для ОСОБА_1 все його життя поділено на дві нерівнозначні частини. Перша до отримання професійно захворювання де позивач був здоровою людиною, яка будує плани на подальше життя, впевнено стоїть на своїх ногах, має родину, про яку вона може подбати, впевнено стоїть на ногах і має можливість всі свої мрії втілити в життя. Другу половину, в якій ця ж людина є зламаною, хворою, інвалідом, яка втратила сенс життя.

На теперішній час позивач у справі почуває себе втраченою для суспільства та родини людиною. Фізичний та моральний стан позивача у справі не дозволяє йому відчувати себе повноцінною людиною. Тривале лікування позначилося на загальному стані позивача, який знаходиться в подавленому стані через те, що можливість лікування і відновлення здоров'я немає, відносини в його родині погіршилися, він став інвалідом, позбавленим можливості повноцінно виконувати свої сімейні обов'язки по дому, усі турботи по дому лягли на дружину, що повинна здійснювати догляд за ним.

Виходячи з вимог ст. 237-1 КЗпП України, яка визначає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з положень вище значеної статті, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає тільки при умовах, що моральні страждання робітника або втрата ним нормальних життєвих зв'язків або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідком порушень законних прав робітника.

Згідно ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Ст. 13 вказаного Закону гласить, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 р. від 08 жовтня 2008 р. Конституційний Суд України вважає, що після внесення змін до Закону України «Про загально обовязкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності » від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ Законом України « Про внесення змін до Закону України «Про загально обовязкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності » від 23.03.2007 р. № 717-V ( п.1.абз.3 п.5,п.9, абз. 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону), яким скасовано право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України , право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.. 1167 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Суд вважає, що саме діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов`язані із пошкодженням здоров`я, які є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, повязані з дією важкопрогнозованих проявів гірничогеологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоровя їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди тощо).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань , втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала.

Тобто, даною нормою передбачено право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я юридичною особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду 3-х місячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права.

В судовому засіданні встановлено , що п озивач з 1999 року до теперішнього часу лікувався амбулаторно, постійно приймає ліки, проходить нагляд у лікарів, при першому огляді у МСЕК позивачу була встановлена третя група, в звязку з професійним захворюванням безстроково (а.с. 04-22).

Позивач звернувся до суду з позовом 14 липня 2010 року. Суд приходить до висновку, що позивач з поважних причин пропустив строк на звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України , тому вказаний строк підлягає поновленню.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру заподіяної шкоди позивачу, ступені фізичних та душевних страждань позивача, при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів справедливості, розумності та достатності, передбачених ст. 23 ЦК України.

Страждання позивача викликають певні зміни у його житті. Позивач змушений звертатися за допомогою до лікарів, отримувати довготривале лікування, що порушує його звичайний уклад життя та примушує його докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає необґрунтованими доводи третьої особи щодо необхідності висновку медичних органів для виплати позивачу моральної шкоди, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України, висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обовязковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1рп/2004 в п. 4.1 зазначено, що у відповідності зі ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання складається, зокрема, з фізичного болю, фізичних і душевних страждань, які він відчуває у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, спричинені потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, завдають йому моральні та фізичні ушкодження здоров`я, у випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність та відчуває значно більшу моральну шкоду, ніж завдану робітнику, який не втратив професійної працездатності.

Між тим, згідно до розяснень, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “ Про судову практику в с правах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди” № 4 від 31 березня 1995 року, з наступними змінами та доповненнями, розмір моральної ( немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань... Зокрема, врахується характер і тривалість страждань, стан здоровя потерпілого, тяжкість заподіяного професійного захворювання, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що з урахуванням ступеню втрати профпрацездатності позивачем, характеру і тривалості його фізичних та моральних страждань слід задовольнити вимоги позивача частково, та стягнути з відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 60 000 грн.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача у справі судові витрати по розгляду у справі у суді: судовій збір 17 грн. (а.с. 2) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 15 грн. (а.с. 1), а всього 32 грн., а також на користь держави підлягають стягненню: 15 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 23, 1166,1167,1168 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зі змінами та доповненнями внесеними постановою ПВС України від 25 травня 2001 року № 5, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» з р/р 26008980102771 в Донбаському філ. ПАТ «Кредитпромбанк» м. Красноармійська, МФО 335593 код ЄДРПОУ 13498562, інд. № 134985605163 моральну шкоду на користь ОСОБА_1 60000 грн., витрати по розгляду справи у судовому засіданні у сумі 32 грн., а всього 60032 грн. (Шістдесят тисяч тридцять дві гривни)

Стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»на користь держави: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 15 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

.

Суддя: