Рішення № 115337786, 30.11.2023, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/1202/23

2-о/287/29/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Олевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Олевського районного суду Житомирської області із заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті її чоловіка громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, Херсонська область, Скадовський район, с. Радгоспне, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в с. Стара Збур`ївка, Голопристанського району, Херсонської області, у віці 64 роки. На час смерті ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Також, заявниця просить звільнити її від сплати судового збору на підставі п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

В обґрунтування заяви заявниця посилається на те, що ОСОБА_2 є її чоловіком, з яким вона проживалиа в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , в с. Стара Збур`ївка, Голопристанського району, Херсонської області, у власному будинку, помер її чоловік ОСОБА_3 у зв`язку з хворобою «Ракова інтоксикація С32.9». Маючи на руках довідку про смерть та свідоцтво про смерть, видані Симферопольським районним відділом реєстрації актів цивільного стану № 2 Департаменту РАЦС Міністерства юстиції Республіки Крим, вона звернулась до Олевського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо реєстрації смерті її чоловіка ОСОБА_2 . Проте заявниці усно було відмовлено у реєстрації смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Стара Збур`ївка, Голопристанського району, Херсонської області з причини відсутності підстави для державної реєстрації смерті та видачі свідоцтва про смерть українського зразку відповідно до законодавства України на підставі наданих заявницею документів. Відповідний доказ, яки би підтверджував відмову стосовно реєстрації події смерті у неї відсутній та не може бути поданий разом із заявою. Водночас, встановлення факту смерті необхідне заявниці для державної реєстрації смерті померлої особи, проведеної державним органом України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Винару Л.В.

Ухвалою суду від 13.09.2023 року заяву залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 175, 318 ЦПК України та заявниці надано строк для усунення недоліків.

13.10.2023 року від заявниці ОСОБА_1 до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 16.10.2023 року заяву прийнято до розгляду та відкрито окреме провадження по справі.

Заявниця в судове засідання не з`явилась, в поданій до суду письмовій заяві просить суд розглядати справу без її участі. Вимоги заяви підтримує у повному обсязі та просить задоволити.

Представник заінтересованої особи Олевського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна письмова заява заїнтересованої особи з проханням розглянути справу без участі представника відділу у зв`язку з виробничою необхідністю та рішення прийняти відповідно до вимог законодавства України.

У відповідності до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про встановлення факту смерті особи підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Згідно із ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно із Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за № 719/4940 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 № 3307/5) внесено певні зміни, зокрема, главу 1 розділу ІІ доповнено новим пунктом 14, яким визначено, що у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника.

Відповідно до листа-роз`яснення Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду на адресу голів апеляційних судів (вх. № 312/0/207-21 від 16.04.2021 року) встановлено, що для встановлення фактів народження та смерті вимога місцевих судів про необхідність отримання громадянами письмової відмови в органах державної реєстрації актів цивільного стану не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до роз`яснень, наданих в п. 13Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, зареєстрована в АДРЕСА_1 тафактично проживає заадресою: АДРЕСА_2 ,що стверджується копієюдовідки від08травня 2023року за№ 1816-7001779173про взяттяна обліквнутрішньо переміщеноїособи (а.с.29)та копією паспортузаявниці (а.с. 27).

З копіїпаспорту громадянинаУкраїни НОМЕР_1 ,виданого 18.12.1997року Голопристанським РВУМВС Українив Херсонськийобласті вбачається,що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Радгоспне Скадовського району Херсонської області (а.с. 30).

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 20.10.1979 року вбачається, що ОСОБА_2 є чоловіком заявниці ОСОБА_1 (а.с. 31).

Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується: копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , серия: НОМЕР_3 , виданого 14.02.2023 року Сімферопольським районним відділом РАЦС № 2 Департаменту РАЦС Міністерства юстиції Республіки Крим та копією довідки про смерть № С-00991, виданою Сімферопольським районним відділом РАЦС № 2 Департаменту РАЦС Міністерства юстиції Республіки Крим, які оформлені на бланках російського зразку та заповнені російською мовою (а.с. 32,33).

Згідно з п.7 ч.1 ст.1-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Відповідно до затвердженогоНаказом Міністерстваз питаньреінтеграції тимчасовоокупованих територійУкраїни від22грудня 2022року N309Переліку територій,на якихведуться (велися)бойові діїабо тимчасовоокупованих російськоюфедерацією,с.Стара Збур`ївка(Голопристанськаміська громадаСкадовського районуХерсонської області),з 24.02.2022року єтериторією активнихбойових дійта тимчасовоокупованим.

Відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VII (з наступними змінами та доповненнями) будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/ або особами є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з тим, оцінюючи надані заявницею докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст. ст. 3,8,9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

На підставі вищевикладеного, враховуючи сукупність наданих доказів, суд вважає факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є доведеним та заява підлягає до задоволення.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.

Згідно п. 21 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення факту народження або смерті, поданих у зв`язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Керуючись ст. ст.4,12-13,81,141,258,263-265,268,293-294,315-319,430 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 ,заінтересована особаОлевський відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану уКоростенському районіЖитомирської областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ)про встановленняфакту смерті-задоволити.

Встановити фактсмерті громадянина України ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Радгоспне, Скадовського району, Херсонської області та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Стара Збур`ївка, Скадовського району, Херсонської області, Україна, у віці 64 роки.

Допустити рішення суду до негайного виконання.

Копію рішення суду надіслати до Олевського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за розгляд цивільної справи Олевським районним судом Житомирської області відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подано до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Сторони по справі:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Олевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 33367371, місцезнаходження: 11001, м.Олевськ, вул. Володимирська, буд. 5, Коростенського району, Житомирської області.

Суддя: Л.В.Винар