Рішення № 115330689, 16.11.2023, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

16.11.2023 Єдиний унікальний номер 205/7276/22

Провадження № 2/205/2122/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2023 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання - Кривозуб О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування - адміністрація Новокодацького району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою, з урахуванням уточненої позовної заяви мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 мала стосунки з її сином ОСОБА_3 , від яких у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4 , і вона є його бабусею. Зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наркозалежні, а ОСОБА_2 через стан свого здоров`я не могла утримувати та виховувати дитину і 04 лютого 2020 року залишила їй онука на повне утримання і не проявляє ніякої зацікавленості дитиною. Вказує, що розпорядженнями адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради від 20 червня 2022 року надано ОСОБА_4 статус дитини позбавленої батьківського піклування, а від 02 вересня 2022 року встановлено опіку над малолітнім ОСОБА_4 та призначено її опікуном. Посилається на те, що ОСОБА_2 фактично усунулась від виконання батьківських обов`язків та не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, а всі питання щодо виховання вирішуються нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. У зв`язку з вищезазначеним вона звернулась до суду з цією позовною заявою та просила позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до її малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання малолітнього - ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати від дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

08 грудня 2022 року ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалами Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2023 року задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків та закрито підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду по суті.

31 березня 2023 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська вказану цивільну справу передано за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2023 року вищевказану справу передано за підсудністю до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

26 травня 2023 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська прийнято до свого провадження цивільну справу та призначено судове засідання для продовження розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2023 року витребувано у Органа опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню її неповнолітнього сина - ОСОБА_4 та акт обстеження умов проживання дитини - ОСОБА_4

02 жовтня 2023 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська виправлено описку в ухвалі Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2023 року замінивши у вступній частині ухвали дату постановлення ухвали з «12 жовтня 2023 року» на вірну «12 вересня 2023 року».

Представник позивача надала суду заяву в якій просила провести судове засідання без засобів технічної фіксації та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась з невідомих суду причин, хоча відповідно до ст. 130 ЦПК України про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, а також шляхом оприлюднення повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, однак заперечень проти позову суду не представила, про причини неявки не повідомила, клопотань про відкладення чи розгляд справи без її участі не надала.

Представник третьої особи надала суду заяву в якій просила розглянути цивільну справу без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, а також надала висновок органу опіки та піклування, акт обстеження житлових умов.

16 листопада 2023 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська було вирішено питання про заочний розгляд справи.

За таких обставин, суд розглянув справу у відсутності відповідача за правилами загального позовного провадження з можливістю ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилась в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подала.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши письмові матеріали справи, заслухавши покази свідків, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Вимогами статей 76-79 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , виданим повторно 09 червня 2022 року Новокодацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про що зроблено відповідний актовий запис №164 (а. с. 13).

Крім того, зі змісту витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00035820238 від 14 червня 2022 року судом встановлено, що відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (а. с. 17).

Відповідно до інформації, яку було надано Маріупольським РУП ГУНП в Донецькій області Національної поліції України у листі №101/01/5210/2-2023 від 28 серпня 2023 року, судом встановлено, що 09 березня 2021 року та 25 листопада 2021 року працівниками поліції щодо ОСОБА_2 складались адміністративні матеріали за ч. 1, ч. 2 ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей) (а. с. 137).

З наявної в матеріалах справи постанови Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 квітня 2021 року у справі №264/1352/21, яка набрала законної сили 19 квітня 2021 року, судом встановлено, що ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на неї штраф (а. с. 138).

Матеріалами справи підтверджено, що головою адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради видано розпорядження №131-р від 20 червня 2022 року та №185-р від 02 вересня 2022 року, якими вирішено надати малолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а також встановити опіку над малолітнім ОСОБА_4 та призначити опікуном ОСОБА_1 , а також визначити місце проживання дитини разом з опікуном за адресою: АДРЕСА_1 , в яких також зазначено, що з матір`ю дитини ОСОБА_2 зв`язок втрачено, про що 01 червня 2022 року було складено акт про виявлення дитини, переміщеної з тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях, Автономній республіці Крим і м. Севастополі або району проведення антитерористичної операції і заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях, яка залишилася без батьківського піклування, а відомості про батька внесено до актового запису про народження дитини відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (а. с. 14-15).

Також судом встановлено, що головними спеціалістами УССД на підставі ухвали суду проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 та складено акт обстеження умов проживання від 18 жовтня 2023 року, зі змісту якого вбачається, що за час перебування дитини - ОСОБА_4 під опікою ОСОБА_1 жодного разу мати дитиною не цікавилась, матеріальної допомоги не надавала.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради №3/9-209 від 15 листопада 2023 року, комісія з питань захисту прав дитини при органі опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради вважає за доцільне в інтересах дитини позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відношенні її малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6 та позивач ОСОБА_1 , яка надала свою згоду на надання пояснень в якості свідка, та підтвердили викладені у позовній заяві обставини.

Згідно із ст. ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Положеннями вищевказаної статті визначено основні положення з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей, піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьківські права є в той же час і обов`язками батьків по вихованню дітей, тому що батьки не тільки володіють правом на виховання дитини, а й мають обов`язок її виховувати. Нездійснення ними своїх прав тягне за собою або повну їх втрату, або тимчасове позбавлення цих прав.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі №638/6919/16-ц).

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» у своєму рішенні від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 24 червня 2020 року у справі №344/6374/18, від 08 квітня 2020 року у справі №645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі №127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі №643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі №640/15049/17, від 24 квітня 2019 року у справі №331/5427/17, від 13 березня 2019 року у справі №631/2406/15-ц.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Положеннями статті 165 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14-ти років.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 15, 16 Постанови №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» - позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у Принципі №6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Верховною Радою України 27.09.1991 року, та положення Декларації прав дитини регламентують, що інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції»).

Частиною 8 ст. 7 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 , будучи матір`ю дитини, не цікавиться життям дитини, не приймає участі в його вихованні та утриманні, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя, а також враховуючи, що вона не з`явилася у жодне судове засідання, будучи належним чином повідомленою про день і час розгляду справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 свідомо нехтує батьківськими обов`язками та відмовляється приймати участь в житті своєї дитини.

З огляду на вищенаведене, а також приймаючи до уваги висновок органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради №3/9-209 від 15 листопада 2023 року, суд дійшов висновку, що вжиття таких крайніх заходів як позбавлення батьківських прав відповідає саме інтересам дитини, оскільки забезпечить її розвиток у безпечному, спокійному і стійкому середовищі, та ґрунтується на законі і є пропорційним заходом реагування на поведінку відповідача - ОСОБА_2 , а тому наявні, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, підстави для позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 щодо її малолітнього сина: ОСОБА_4 у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині є такими, що ґрунтуються на законі, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини.

У національному законодавстві України право дитини на утримання, що також прямо кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Зокрема, статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до закону обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів, а невиконання зазначеного обов`язку тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Згідно із ст. 181 СК України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Отже, суд вважає необхідним стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання - ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати від дня пред`явлення заяви до суду, тобто з 01 листопада 2022 року, і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 264, ст. 430 ЦПК України суд вважає можливим допустити негайне виконання судового рішення у межах сум платежів за один місяць.

Частиною 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд зазначає, що позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн. за позовну вимогу немайнового характеру про позбавлення відповідача батьківських прав.

За таких обставин з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн., враховуючи те, що судом задоволено позовну вимогу немайнового характеру щодо неї про позбавлення її батьківських прав.

Крім того, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992,40 грн., враховуючи задоволення судом майнової вимоги про стягнення з неї аліментів на утримання дитини, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 7, 164, 166, 169, 180-183 СК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування - адміністрація Новокодацького району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) аліменти на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати з 01 листопада 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа: орган опіки та піклування - адміністрація Новокодацького району Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 44152814, місцезнаходження: 49064, м. Дніпро, пр.. Сергія Нігояна, буд. 77.

Суддя: Т.П. Терещенко