Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 204/11969/22
Провадження № 1-кп/204/575/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючогосудді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з приміщення залу судових засідань кримінальне провадження № 12022041680000655, внесене доЄдиного реєструдосудових розслідувань 30.09.2022, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровська, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, офіційно не працевлаштованого, розлученого, утриманців не маючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищевказана справа.
В судовому засіданні прокурор подав до суду клопотання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. 1,3 ч.1 ст.177КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі у вигляді понад 5 років, та з урахуванням тих обставин, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований є підстави вважати, що він, усвідомлюючи невідворотність покарання з метою уникнення від відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Враховуючи те, що на території України введено воєнний стан, є достатньо підстав вважати, що обвинувачений може покинути територію Дніпропетровщини та України. Обвинуваченим може чинитися незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні, оскільки йому відомі їх анкетні дані та місця мешкання, водночас ці особи не допитані в залі суду. Застосування до обвинуваченого іншого, більш м`якого ніж тримання під вартою запобіжного заходу не зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.
Захисник у судовому засіданн заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки докази у кримінальному провадженні досліджені, вказаний прокурором ризик переховування від суду відсутній, оскільки обвинувачений зацікавлений з`являтися до суду. З урахуванням викладеного просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачений у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зазначивши, що переховуватися від суду, наміру не має, зацікавлений у встановленні істини у справі. Просив суд змінити обраний запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Вислухавши позиції учасників процесу, суд доходить наступних висновків.
Відповідно доч.1,2,3ст.331КПК Українипід чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати,обрати абопродовжити запобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178 КПК України визначено, що застосування запобіжного заходу здійснюється з метою, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків на підставі наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, для запобігання яких здійснюється запобіжний захід.
Згідно статей 131-132, 176, 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду та виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютасьомоюстатті 176 цього Кодексу.
Відповідно до практики ЄСПЛ, суворість передбаченого покарання, врахування тяжкості злочину, ступеню суспільної небезпечності особи та інтересів суспільства є суттєвими елементами при прогнозуванні та оцінці ймовірної майбутньої поведінки особи. Доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства, суду.
Судом встановлено, що обвинуваченому у тому числі інкримінований злочин, який відповідно до ст.12КК України відноситься до категорії особливо тяжкого, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, тому є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, обвинувачений може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому судом враховано, що ОСОБА_5 непрацює, не одружений, таким чином характеризується відсутністю міцних соціальних зв`язків і відсутністю законного та достатнього джерела доходу для забезпечення життєдіяльності. Відсутність стримуючих факторів може свідчити про те, що задля забезпечення більш сприятливого для себе становища, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувачений може переховуватися від суду.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, котрі наразі в суді не допитані, теж неможливо повністю виключити, оскільки, перебуваючи на свободі та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, ОСОБА_5 може впливати на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні.
Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення свідчать про підвищену суспільну небезпеку, застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку та кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами та метою запобіжного заходу.
Беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи особу обвинуваченого, діючий на території України режим воєнного стану, суд доходить висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, відтак не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому, з урахуванням поданого ним клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, отже клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає.
Обставини,на якіпосилалися обвинуваченийта йогозахисник не зменшуютьвстановлені ризикита неє визначальнимиаргументами,які бмогли бутизапорукою належноїпроцесуальної поведінкита надалиб можливістьзастосувати дообвинуваченого запобіжнийзахід увигляді домашньогоарешту, інших даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надано.
Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177 та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
За викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, забезпечення виконання ним належної процесуальної поведінки в умовах воєнного стану, суд вбачає підстави не визначати розмір застави у цьому кримінальному провадженні та згідно ст. 197 КПК України продовжити дію обраного запобіжного заходу на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 176-178, 183, 193-194, 197, 331, 369- 372, 376, 392-393 КПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 28 січня 2024 року включно.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 01.12.2023 року.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 115330611, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 30.11.2023. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 204/11969/22. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: