Рішення № 115330298, 21.11.2023, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/2833/23

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Миронюка Сергія Олександровича, за участю секретаря судового засідання Голіней Я.І., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства Алекс Промбуд, м. Чернівці

до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 114969,64 грн

представники сторін:

від позивача Іванов С.В., ордер серія СЕ №1064421 від 21.06.2023

від відповідача Фуркал С.О.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Алекс Промбуд звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради про стягнення заборгованості в сумі 114969,64 грн., з яких 20711,64 грн сума основного боргу, 1377,18 грн 3% річних, 7909,34 грн інфляційні втрати, 64600,00 грн гарантійний внесок, 20308,12 грн упущена вигода (не отриманий прибуток).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.11.2020 між приватним підприємством «Алекс Промбуд» та Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради укладено договір підряду №70/20. Актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2021 та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за березень 2021, виставлених підрядником на виконання робіт згідно договору №70/20 від 09.11.2020, підтверджується заборгованість на загальну суму 20711,64 грн.

Позивач зазначає, що кошти за виконані роботи, на день пред`явлення даного позову, відповідачем не оплачені. Крім того, за неналежне виконання грошового зобов`язання позивач нарахував 7909,34 грн інфляційних втрат, 1377,18 грн 3 % річних, а також просить стягнути 64600,00 грн гарантійного внеску та 20308,12 грн упущеної вигоди.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2023 справу №926/2833/23 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Ухвалою від 26.06.2023 позовну заяву приватного підприємства Алекс Промбуд залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 05.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.07.2023.

18.07.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що відповідно до пункту 1.1. Договору №70/20 від 09.11.2020 підрядник, відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору, зобов`язується виконати роботи з будівництва водопровідної насосної станції II підйому в мікрорайоні «Роша» в м.Чернівцях. Роботи по договору №70/20 (зі змінами) позивач зобов`язаний був виконати при наявності фінансування - не пізніше 01.09.2022, відповідно до календарного плану-графіку виконання робіт та фінансування, що є додатком 2 до договору №70/20. Відповідач вказує, що календарний план-графік виконання робіт не змінювався протягом дії Договору №70/20 та що термін дії договору №70/20 завершився 31.12.2022. Відповідач повідомляє, що ним не здійснювалися жодні оплати позивачу по договору №70/20 протягом терміну його дії. Відповідач підтверджує, що обсяг робіт, який пред`явлений по доданому до позову акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2021 відповідає обсягу, який заявлено в кошторисній документації до договору №70/20 - локальному кошторису №2-1-1 на загально-будівельні роботи, однак не відповідає вартості таких робіт. Разом з тим повідомляє, що вказані обсяги робіт не були оплачені відповідачем по причині відсутності фінансування по договору №70/20 від 09.11.2020.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідач зазначає, що відповідно до договору №70/20 від 09.11.2020 замовник не несе відповідальності за несвоєчасне проведення платежів при відсутності або несвоєчасності бюджетного фінансування та за затримку перерахування коштів органами Державної казначейської служби, а також, що відповідно до укладеного договору при затримці замовником проміжних платежів терміном до 30 календарних днів, підрядник продовжує виконання робіт за власні кошти. Таким чином, вважає, що відсутні правові підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки сторони приймали ризик настання таких обставин та ризик виконання взятих на себе зобов`язань.

Щодо стягнення упущеної вигоди у вигляді прибутку відповідач стверджує, що позивач не довів, яке саме зобов`язання по Договору №70/20 порушив відповідач, що призвело до збитків у вигляді упущеної вигоди (в контексті того, що Договором №70/20 було передбачено ризики та обов`язок виконання позивачем робіт без наявного фінансування). Зазначає, що позивач на виконання договору виконав лише частину зобов`язань по будівництву об`єкта на суму 20711,64 грн, у вказану суму включено частину заявленого по договірній ціні прибутку в розмірі 75,26 грн. Відповідач стверджує, що зобов`язання по договору не виконані по причині відсутності фінансування у відповідача, вказаний дохід у сумі 20308,12 грн не отримано позивачем у зв`язку з невиконанням ним зобов`язань за договором, а не відповідачем. Як наслідок, заперечує проти стягнення упущеної вигоди (не отриманого прибутку).

У відзиві відповідач також зазначає про відсутність підстав відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та договору №70/20 від 09.11.2020 для стягнення суми забезпечення виконання договору.

Підсумовуючи викладене, відповідач вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою від 26.07.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі 926/2833/23 на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 12.09.2023.

Ухвалою від 12.09.2023 відкладено підготовче судове засідання на 03.10.2023.

Ухвалою від 03.10.2023 закрито підготовче провадження у справі № 926/2833/23 та призначено справу до розгляду по суті на 25.10.2023.

Ухвалою від 25.10.2023 відкладено розгляд справи на 21.11.2023.

21.11.2023 до суду від позивача надійшла заява, в якій зазначає про наявність арифметичної помилки при здійсненні розрахунку загальної суми пред`явлених позовних вимог у зв`язку з чим просить визначати загальну суму позовних вимог у розмірі 114906,28 грн замість 114969,64 грн.

В судовому засіданні 21.11.2023 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, представник відповідача заперечував проти обґрунтованості позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку представників сторін щодо суті спору, суд зазначає наступне.

09.11.2020 між Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (замовник) та приватним підприємством Алекс Промбуд (підрядник) укладено Договір підряду №70/20 на будівництво водопровідної насосної станції ІІ підйому в мікрорайоні «Роша» в м. Чернівцях.

Відповідно до п. 1.1. договору підрядник, відповідно до проектно-кошторисної документації, умов Договору та в межах договірної ціни зобов`язується виконати роботи з будівництва водопровідної насосної станції II підйому в мікрорайоні «Роша» в м.Чернівцях. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених цим Договором.

Кількісна характеристика робіт, що виконуються за даним Договором відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації на будівництво водопровідної насосної станції II підйому в мікрорайоні «Роша» в м.Чернівцях. Підрядник виконує та передає Замовнику передбачені цим Договором роботи, якість яких повинна відповідати державним стандартам, будівельним нормам, іншим нормативним документам, проектно-кошторисній документації та Договору підряду (п. 1.2., 2.1. договору).

Згідно п. 3.1. договору договірна ціна робіт визначається на підставі кошторису та не повинна відрізнятися від змісту пропозиції переможця закупівлі, є динамічною в межах кошторисної вартості та становить 3 230 000,00 гри (гри мільйони двісті тридцять тисяч гривень 00 копійок) з ПДВ та є невід`ємною частиною Договору (Додаток №1). Джерело фінансування Кошти міського бюджету. Ліміт асигнувань на 2020 рік становить 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 копійок).

Додатковим договором №1 від 09.12.2020 до договору підряду №70/20 від 09.11.2020 викладено в новій редакції п. 3.1. договору: «Ліміт асигнувань на 2020 рік становить 0,00 грн».

Додатковим договором №2 від 30.06.2021 до договору підряду №70/20 від 09.11.2020 пункт 3.1. договору викладено в наступній редакції: «Доповнено розділ 12 Договору пунктом 12.7. наступного змісту: «Правонаступником всіх прав та обов`язків Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради по Договору з 01.07.2021 є Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради». Пункт 3.1. договору викладено у наступній редакції: «Договірна ціна робіт визначається на підставі кошторису та не повинна відрізнятися від змісту пропозиції переможця закупівлі, є динамічною в межах кошторисної вартості та становить 3230000,00 грн з ПДВ та є невід`ємною частиною договору (Додаток №1). Джерело фінансування кошти бюджету міської територіальної громади. Сума зобов`язань по договору Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради становить 0,00 грн. Сума залишку зобов`язань по договору, яка передається Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради становить 3230000,00 грн. Залишок ліміту асигнувань для Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради на 2021 рік становить 0,00 грн».

Відповідно до п. 4.2., 4.4. договору №70/20 прийняття та оплата виконаних робіт проводиться на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про їх вартість (форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками Замовника та Підрядника, в межах ліміту асигнувань на поточний рік (у разі його встановлення). При затримці Замовником проміжних платежів терміном до 30 календарних днів, Підрядник продовжує виконання робіт за власні кошти.

Згідно п. 5.1. договору строк виконання робіт Підрядником при наявності фінансування - не пізніше 25 грудня 2021 р. (включно). Виконання робіт може бути закінчено достроково. Невід`ємною частиною Договору є календарний план-графік виконання робіт та фінансування (Додаток 2), в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених Договором.

Замовник зобов`язаний прийняти в установленому договором порядку та оплатити належно виконані роботи. Підрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за якісно виконані роботи (п. 6.2.3., п. 6.3.3. договору).

Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, але не пізніше 31 грудня 2021 (п. 11.1. договору).

Додатковим договором №3 від 23.12.2021 до договору підряду №70/20 від 09.11.2020 внесено зміни до п. 5.1. договору, а саме замість речення «Строк виконання робіт підрядником при наявності фінансування не пізніше 25 грудня 2021» слід читати «Строк виконання робіт підрядником при наявності фінансування не пізніше 01 вересня 2022». Внесено зміни до п. 11.1. договору, а саме замість слів «але не пізніше 31 грудня 2021» слід читати «але не пізніше 31 грудня 2022».

Позивачем виконано роботи в 2021 на суму 20711,64 грн і на виконання умов договору складено та подано Замовнику передбачені умовами договору документи, зокрема довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, підсумкову відомість ресурсів, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 із супровідним листом № 02-03/02 від 02.03.2021.

Вказаний супровідний лист з додатками отриманий замовником 02.03.2021, про що свідчить відмітка замовника на листі.

Акти приймання виконаних робіт з підтверджуючими документами щодо вартості використаних матеріальних ресурсів та механізмів, з належно оформленою виконавчою документацією (загальний журнал робіт, акти на закриття прихованих робіт, сертифікати на матеріали, виконавчі схеми, креслення, документи щодо випробувань та лабораторного контролю матеріалів, документи щодо випробування устаткування, інженерних систем, мереж та обладнання, інші документи згідно з нормативною документацією на виконання конкретного виду будівельних робіт) готує Підрядник і наручно та безпосередньо на будівельному майданчику передає їх для підписання уповноваженому представнику Замовника, що здійснює технічний нагляд, не пізніше 20 числа звітного місяця. Уповноважені представники Замовника протягом трьох робочих днів перевіряють виконану роботу та правильність застосування розцінок і підписують їх в частині фактично виконаних обсягів робіт. Замовник зобов`язується протягом 10 календарних днів з моменту підписання належно оформленого Акту приймання виконаних робіт прийняти рішення про оплату за виконані роботи та подати доручення на здійснення платежу органу Державної казначейської служби України (п. 4.5. договору).

Суд зазначає, що довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, підсумкова відомість ресурсів, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 не підписані замовником, а також, у матеріалах справи відсутня письмова обгрунтована відмова замовника щодо прийняття та оплати виконаних робіт або докази повернення вказаних документів підряднику.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Згідно з статтею 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

В силу ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено в п. 6.4.2 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 р. № 293, при визначенні вартості виконаних обсягів робіт і проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (примірна форма № КБ-2в) і "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та виграти" (примірна форма № КБ-3). які наведено у додатку Т або У.

Зазначені типові форми підлягають обов`язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахупкіи за виконані роботи між замовниками за виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності (лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комупального господарства України від 16.03.2010 № 12/19-3-9-14-295 "Щодо застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві").

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, акти виконаних робіт форми КБ-2в і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 є первинними звітними документами бухгалтерського обліку, які відображають вартість, види та обсяги виконаних будівельних робіт.

Згідно п. 89 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМ України №668 від 01.08.2005р., після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва) замовник зобов`язаний негайно розпочати їх приймання.

Відповідно до п. 91 Загальних умов передача виконаних робіт (об`єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи.

Як встановлено п.п. 99. 100 Загальних умов розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов`язаний оплатити виконані роботи.

Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.

У разі виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Отже, замовник, який в порушення вимог статті 882 Цивільного кодексу України безпідставно (невмотивовано) відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов`язку оплатити роботи.

Дана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.08.2019 р. у справі №917/1489/18. від 18.07.2019 р. у справі № 910/6491/18.

Пунктом 4.5. Договору сторони погодили, що Замовник зобов`язаний протягом 3-х днів перевірити виконану роботу та правильність застосування розцінок і підписати їх в частині фактично виконаних обсягів робіт.

Обов`язок замовника прийняти виконані роботи та підписати акти визначені як умовами договору, так і нормами ст. ст. 853, 882 ЦК України. Таким чином, замовник/відповідач ухилився від прийняття виконаних робіт та підписання актів.

Статтею 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто з укладенням такого договору підрядник бере на себе обов`язок виконати певну роботу, і водночас замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, виконання позивачем робіт за відсутності заперечень відповідача щодо якості таких робіт, надає позивачу "законне очікування", що виконані ним роботи за цим договором будуть оплачені. Невиплата замовником таких коштів виконавцю прирівнюється до порушення права останнього на "мирне володіння майном" (рішення ЄСІІЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Як вже зазначалося, обов`язок замовника прийняти виконані роботи та підписати акти визначений як умовами договору, так і нормами ст.ст. 853, 882 ЦК України. Крім того, відсутність своєчасно висловлених зауважень до виконаних робіт свідчить про прийняття робіт та відповідно, виникнення у замовника обов`язку щодо їх оплати.

Отже, відповідач, в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України, без зазначення жодних причин ухилився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), що в свою чергу є підставою для покладення на нього обов`язку оплатити роботи, виконані позивачем за договором.

Відтак, з огляду на умови Договору № 70/20 від 09.11.2020 акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 20711,64 грн. повинен був бути підписаний Замовником не пізніше 05.03.2021, а оплата проведена не пізніше 15.03.2021, однак здійснена не була.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Замовник фактично прийняв виконані підрядником роботи, погодився з відповідністю обсягів, вартості і якості виконаних робіт кошторису, будівельним нормам і правилам, а також матеріалів, що використовуються, державним стандартам і технічним умовам, а відтак у нього виник обов`язок по оплаті зазначених робіт у сумі 20711,64 грн, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1377,18 грн 3% річних, 7909,34 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату вартості виконаних робіт не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та відсотків річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

В наведеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та відсотків річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Як встановлено судом, акт прийняття виконаних будівельних робіт на суму 20711,64 грн. повинен був бути підписаний Замовником не пізніше 05.03.2021, а оплата проведена не пізніше 15.03.2021. Таким чином, з 16.03.2021 боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, отже, з вказаної дати наявні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Проте, позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 20.03.2021 по 06.06.2023, що не суперечить п. 4.5. договору.

За результатами здійсненої перевірки нарахування 3% річних у сумі 1377,18 грн на заборгованість у розмірі 20711,64 грн за період з 20.03.2021 по 06.06.2023, суд зазначає, що розрахунок позивача є арифметично вірним, відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволенню.

За результатами здійсненої перевірки нарахування інфляційних втрат на заборгованість у розмірі 20711,64 грн за період з 20.03.2021 по 06.06.2023, суд зазначає, що їх розмір відповідно до зазначених вище норм цивільного законодавства становитиме 8052,45 грн. Однак, з врахуванням заявленого позивачем до стягнення розміру інфляційних втрат, враховуючи, що заявлена сума інфляційних втрат не виходить за межі суми, яка має бути нарахована відповідно до чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 7909,34 грн - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача гарантійного внеску в сумі 64600,00 грн, суд зазначає наступне.

Замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до п. 6.4.12. договору підрядник зобов`язаний не пізніше дати укладання договору надати Замовнику забезпечення виконання договору терміном дії на весь строк виконання робіт, на суму яка дорівнює 2 % вартості договору. Вид забезпечення: депозит. Реквізити: Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, 58002 м. Чернівці, вул. Б.Хмельницького, 64-а, код ЄДРПОУ 23245721, р/р У UA248201720355229005001042468 в ДКСУ.

Згідно платіжного доручення №227 від 03.11.2020 позивач сплатив на рахунок замовника забезпечення виконання договору 70/20 від 09.11.2020 в сумі 64600,00 грн.

Як встановлено судом, замовник фактично прийняв частково виконані підрядником роботи, а відтак у нього виник обов`язок по оплаті зазначених робіт.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідачем, вказані обсяги робіт не були оплачені відповідачем по причині відсутності фінансування по договору №70/20.

Відповідно до Додаткового договору №3 від 23.12.2021 до договору підряду №70/20 від 09.11.2020 у зв`язку з відсутністю фінансування виконання робіт з будівництва водопровідної насосної станції ІІ підйому в мікрорайоні «Роша» в м. Чернівцях сторони продовжили дію договору до 31.12.2022.

Станом на дату ухвалення рішення сторонами не подано доказів того, що договір є чинним.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:

1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;

2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону;

4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Згідно п. 6.4.12. договору замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів після отримання письмового звернення Підрядника у таких випадках: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 Закону України «Про публічні закупівлі». У разі невиконання умов Договору забезпечення не повертається. У разі виконання Підрядником умов Договору, однак таке виконання було здійснене з порушеннями, у зв`язку з чим до Підрядника було застосовано штрафні санкції, Замовник повертає забезпечення виконання Договору за мінусом суми нарахованих санкцій, якщо вони не були добровільно сплачені Підрядником.

Наведене дає підстави для висновку, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання підрядником договору, а можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19.

За таких обставин, позивачем належними та допустимими доказами доведено порушення відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення забезпечення виконання договору.

Враховуючи те, що позивачем частково виконано зобов`язання за договором, подальше продовження дії договору та виконання зобов`язань за вказаним договором неможливе у зв`язку з відсутністю фінансування у відповідача, беручи до уваги, що відповідачем не повернуто сплаченої суми забезпечення виконання договору, тому суд дійшов висновку про достатність підстав для стягнення з відповідача суми забезпечення у розмірі 64600,00 грн., а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в сумі 20308,12 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №3-64гс11, постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №908/2261/17, від 31.07.2019 у справі №910/15865/14, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.

При цьому, протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Згідно ч. 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном (Постанова Верховного суду від 10.11.2022 у справі № 910/7511/20).

Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц).

При визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має урахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

Договірною ціною на будівництво водопровідної насосної станції II підйому в мікрорайоні «Роша» в м. Чернівцях, що передбачена договором № 70/20 від 09.11.2020, визначена сума прибутку в розмірі 20308,12 грн., який ПП «Алекс Промбуд» повинно було отримати у випадку належного виконання сторонами договору № 70/20 від 09.11.2020.

Слід зазначити, що визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.

Так, матеріали справи не містять доказів того, що зобов`язання за договором підряду було порушене підрядником. Проте, у справі наявні докази того, що частина робіт за договором підрядником виконана належним чином, що підтверджується наявним у справі актом виконаних робіт, однак не оплачена замовником.

Таким чином, дослідивши усі наявні у справі докази та достовірно встановивши обставини щодо порушення Замовником договірних зобов`язань, суд встановив склад цивільного правопорушення у діях відповідача, а саме: факт порушення ним зобов`язань за договором в частині неналежного розрахунку за виконані роботи; наявна шкода, оскільки внаслідок невиконання договірних зобов`язань підряднику спричинені збитки у розмірі упущеної вигоди (неотриманого прибутку); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою полягає у тому, що неналежне виконання замовником умов договору не призвело до очiкуваного підрядником результату; вина відповідача полягає у недбалому ставленні до виконання договірних зобов`язань в частині прийняття робіт та здійснення оплати їх вартості, що спричинило неможливість виконання договору в подальшому.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача упущеної вигоди (неотриманого прибутку) в сумі 20308,12 грн підлягають задоволенню.

Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Отже, на підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 114906,28 грн. (з врахуванням заяви позивача про наявність арифметичної помилки при здійсненні розрахунку загальної суми пред`явлених позовних вимог) з яких: 20711,64 грн основна заборгованість, 1377,18 грн 3% річних, 7909,34 грн інфляційні втрати, 64600,00 грн гарантійний внесок, 20308,12 грн упущена вигода (не отриманий прибуток) підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 73-75, 77, 79, 86, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (58029, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 176, код ЄДРПОУ 44327100) на користь приватного підприємства Алекс Промбуд (58000, м. Чернівці, вул. Головна, 200-Б, оф. 2/1, код ЄДРПОУ 39737643) заборгованість у сумі 114906,28 грн., (в тому числі 20711,64 грн основна заборгованість, 1377,18 грн 3% річних, 7909,34 грн інфляційні втрати, 64600,00 грн гарантійний внесок, 20308,12 грн упущена вигода) та судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2023.

Суддя С.О.Миронюк