Рішення № 115329948, 23.11.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023 Справа № 914/2320/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Радій Лед, м. Кропивницький

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Львівський локомотивний завод, м. Львів

про: стягнення заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

Від учасників справи:

Від позивача: Лазіс Марина Вікторівна (в режимі відеоконференції) представник;

Від відповідача: Бурдіна Наталя Ігорівна - представник

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Радій Лед, м. Кропивницький до відповідача Приватного акціонерного товариства Львівський локомотивний завод, м. Львів про стягнення 529 690,33грн. заборгованості, з якої: 354 998,40грн. основний борг, 47 345,69грн. пеня, 17 720,48грн. 3% річних, 109 625,76грн. інфляційні втрати та просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 7 945,36грн.

Ухвалою суду від 01.08.2023 року прийнято справу №914/2320/23 до розгляду за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 08.09.2023 на 14:10 год.

Ухвалою суду від 04.09.2023 року забезпечено участь представника позивача в судовому засіданні у справі №914/2320/23, призначеному на 08.09.2023 р. о 14:10 год, в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/).

24.08.2023 року на поштову адресу від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.№20600/29 з документами згідно вказаного додатку.

Ухвалою суду від 26.10.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 23.11.2023 р. та постановлено для представника позивача наступне судове засідання проводити в режимі відеоконференції.

В судове засідання 23.11.2023 року (яке проводилося в режимі відеоконференції) представник позивача зявився, надав пояснення по справі, підтримав позовні вимоги та не заперечив щодо закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

В судове засідання 23.11.2023 року відповідач явку представника забезпечив, надав свої заперечення по справі, та просить в позові відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.12.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №ВЗК-210/21, згідно із яким постачальник зобов`язується передати у встановлені строки товар у власність покупця відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов даного договору.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання за договором він виконав належним чином та здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 609 998,40 грн. Разом з цим, відповідач своїх зобов`язань за договором не дотримався та не сплатив вартість переданого товару у повному обсязі, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 354 998,40грн.

Відтак позивач просить стягнути з відповідача 354 998,40грн. основного боргу, яка залишилась неоплачена відповідачем проте підтверджена поданими доказами.

Також за прострочення виконання грошових зобов`язань та відповідно до умов договору та законодавства, позивач здійснив нарахування 47 345,69грн. пені, 17 720,48грн. 3% річних, 109 625,76грн. інфляційних втрат та просить їх стягнути з відповідача. Також позивач просить стягнути з відповідача 7 945,36грн. судового збору.

Аргументи відповідача.

24.08.2023 року на поштову адресу від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.№20600/29 з документами згідно вказаного додатку, в якому відповідач в повному обсязі визнає взяті на себе зобов`язання за Договором №ВЗК-210/21 від 28.12.2021 року та основну суму заборгованості, своєчасна сплата якої була об`єктивно унеможливлена, внаслідок впливу на роботу відповідача форс мажорних обставин. Також відповідач зазначає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору. Відтак, відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви в частині нарахування пені, інфляційних, 3% річних.

Фактичні обставини справи.

28 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Радій Лед (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод» (Замовник) укладено договір поставки №ВЗК-210/21, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність Замовника, а Замовник прийняти та оплатити Товар, найменування, марка й якість якого вказується в специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Згідно п.3.1 Договору, загальна сума Договору складає: 609 998,40 грн. (шістсот дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 40 копійок) з ПДВ.

Відповідно до п.4.1 Договору розрахунки за поставлений Постачальником Товар здійснюються протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару, але не раніше реєстрації податкової накладної. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України - гривні.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що поставка Товарів здійснюється партіями, не пізніше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня отримання Постачальником заявки Замовника .

Відповідно до матеріалів справи заявка на поставку подана Замовником 20.01.2022 року, а товар поставлено 24 січня 2022 року.

На виконання умов договору та у відповідності до Специфікації №1 Постачальник поставив Замовнику Товар на суму 609 998,40 грн. (шістсот дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 40 копійок) з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №10 від 24.01.2022 року, товарно-транспортною накладною №2 від 24.01.2022р., довіреністю №46 від 18.01.2022р. (копії документів додаються).

Відповідно до матеріалів справи, замовником - ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» на виконання умов договору за поставку продукції були здійснені часткові проплати, а саме: 10.06.2022 р .-50 000,00 грн.; 22.11.2022 р. - 100 000,00 грн.; 20.01.2023 р. - 105 000,00 грн.; а всього 255 000,00 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю. Відтак, сума заборгованості по договору поставки складає 354 998,40 грн. (триста п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 40 копійок).

Позивачем 09 січня 2023 року направлено на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості за Договором поставки, яка отримана ним 17.01.2023 року, проте відповіді від Приватного акціонерного товариства Львівський локомотивний завод на адресу позивача не надходила, в матеріалах справи така вілдсутня.

Відтак, станом на день подання позову до суду сума простроченої та неполаченої заборгованості за укладеним договором поставки становить 354 998,40грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також за прострочення виконання грошових зобов`язань та відповідно до умов договору та законодавства, позивач здійснив нарахування відповідачу 47 345,69грн. пені, 17 720,48грн. 3% річних, 109 625,76грн. інфляційних втрат.

Норми права та висновки суду.

Предметом доказування є встановлення факту неналежного виконання умов договору, а відтак виконання обов`язку щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одночасно суд зазначає, що сторони засвідчили у п. 5.1 Договору, що поставка Товарів здійснюється партіями, не пізніше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня отримання Постачальником заявки Замовника. Відповідно до матеріалів справи заявка на поставку подана Замовником 20.01.2022 року, а товар поставлено 24 січня 2022 року, що підтверджується видатковою накладною №10 від 24.01.2022 року, товарно-транспортною накладною №2 від 24.01.2022р., довіреністю №46 від 18.01.2022р. Крім цього, факт отримання товару згідно із видатковою накладною відповідачем не заперечується, яка належним чином підписана, скріплена печаткою та міститься в матеріалах справи. Крім того, відповідачем здійснювалась часткова проплата по договору після надіслання позивачем вимоги про оплату.

Відповідно до ч.1,2 ст.538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч.4 цієї ж статті якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч.3 ст.510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем не надано будь-яких доказів відмови від отримання або повернення позивачу товару отриманого за видатковою накладною, яка відповідно до умов Договору засвідчує реальне його отримання за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами. Суд звертає увагу на те, що відповідачем здійснено часткові оплати по видатковій накладній.

Судом встановлено, що відповідач свого обов`язку щодо повної оплати вартості поставленого товару за Договором у повному розмірі та у погоджений сторонами строк належним чином не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 354 998,40грн.

Матеріали даної справи не містять, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів виконання своїх зобов`язань за Договором та сплати коштів за поставлений товар у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 354 998,40грн. основного боргу є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення та підтверджується матеріалами справи.

Щодо стягнення пені.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем свого обов`язку щодо оплати за поставлений товар та порушення строків щодо його оплати, позивач просить стягнути з відповідача, згідно прохальної частини позовної заяви пеню за договором (п. 7.3) у сумі 47 345,69грн.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 7.3 Договору, у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п.4.1 Договору розрахунки за поставлений Постачальником Товар здійснюються протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару, але не раніше реєстрації податкової накладної. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до матеріалів справи, товар поставлено відповідачу 24 січня 2022 року, відтак строк оплати за товар у відповідача настав.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.

Одночасно, слід зазначити, що щодо нарахування Позивачем штрафних санкцій (пені) у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від сум заборгованості, то суд зазначає, що статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7 Розділу 9 «Прикінцеві положення» ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відтак, суд перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, перевіривши періоди нарахування пені та суми від яких обраховувалась пеня, з врахуванням вимог ст. 232 ГК України, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня в розмірі 47 345,69грн.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем нараховано відповідачу 3% річних від прострочених сум які підлягали сплаті, за період з 26.03.2022 року по 08.06.2023 рік у розмірі 17 720,48грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, дійшов висновку, що позивачем зазначено правильний період прострочення грошового зобо`язання (з врахуванням п.4.1 Договору) та суми від яких нараховувались 3% річних, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 17 720,48грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 109 625,76грн. інфляційних нарахувань за період з квітня 2022 року по квітень 2023 року включно, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильний період та зазначено правильні суми боргу від яких здійснювалось нарахування інфляційних втрат, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 109 625,76грн.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню підлягає: 354 998,4грн. основного боргу, 47 345,69грн. пені, 17 720,48грн. 3% річних, 109 625,76грн. інфляційних втрат.

Щодо неможливості виконання зобов`язання, про що зазначено відповідачем суд зазначає таке.

Норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 8.2. договору сторона, що не може виконати зобов`язання унаслідок обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Доказів виконання цього п. договору відповідачем не надано, а позивачем не підтверджено.

Згідно з п.8.3. договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є документ, виданий ТПП України. Такого документи матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Відповідно до ст.14-1 цього ж закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Отже, єдиним документом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є сертифікат.

Відповідно до п.6.1., 6.2. Регламенту Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, адресований всім кого це стосується носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Лист ТПП України підтверджує воєнний стан на території держави, що і так є загальновідомим визнаним фактом та введений Указом Президента України №64 від 24 лютого 2022 року. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21 ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 7945,36 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №160 від 21 липня 2023 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 7945,36грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 185, 191, 192, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Львівський локомотивний завод (79018, м. Львів, вул. Залізнична, 1А, код ЄДРПОУ 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Радій Лед (25009, м. Кропивницький, вул. Академіка Тамма, №33/32, код ЄДРПОУ 38852273) 354 998,4грн. основного боргу, 47 345,69грн. пені, 17 720,48грн. 3% річних, 109 625,76грн. інфляційних втрат та 7945,36грн. судового збору.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2023 року.

Суддя Коссак С.М.