Рішення № 115329586, 24.11.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.11.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1043/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., за участі секретаря судового засідання Феденько Н.М., учасників справи: представника позивача - адвоката Онищук М.Б., представників відповідача - адвокатів Авдєєнка В.В., Дуди П.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 909/1043/21 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" про стягнення 4 331 228,69 грн.

Суть спору.

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" про стягнення 4 331 228,69 грн, з яких: 1 370 597,81 грн пеня, 2 960 630,88 грн штраф, нарахованих на підставі пункту 7.2 договору про закупівлю товарів №Т-62/2009000003 від 01.09.2020.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів №Т-62/2009000003 від 01.09.2020 в частині строку поставки товару, визначеного специфікацією (додатком №1 до договору), що є підставою для покладення на відповідача відповідальності, обумовленої пунктом 7.2 договору у вигляді пені в розмірі 1 370 597,81 грн, штрафу в розмірі 2 960 630,88 грн. Правовою підставою позову зазначено норми статей 526, 530, 549, 610, 612 Цивільного кодексу України, статей 193, 216-218, 230-232 Господарського кодексу України.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки товар, визначений договором №Т-62/2009000003 від 01.09.2020, на суму 39 096 000,00 грн поставлено позивачу в повному обсязі. Причиною поставки товару після 09.04.2021 стали обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не залежали від відповідача, а саме епідемія (пандемія) коронавірусної хвороби COVID-19, яка розвинулась та поширилась у всьому світі у тому числі в Європейському Союзі та Україні, запровадження у зв`язку з цим обмежувальних заходів органами державної влади та місцевого самоврядування, надзвичайний стан, введений на території Чеської Республіки, де розташований виробник товару і з території якої поставлявся товар. Існування форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатом №2600-21-0366 від 07.04.2021 Івано-Франківської Торгово-промислової палати. Відповідач зазначає, що на виконання пункту 8.2. договору листом від 08.04.2021 своєчасно повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин. Відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позову також і судовими рішеннями у справі № 909/12450/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 1966743,02 грн, яким, на думку відповідача, встановлено обставини належного виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

Також відповідач покликається на те, що умова специфікації (додаток № 1 до договору), якою визначено строк поставки товару у 220 днів з дня підписання договору відрізняється від змісту тендерної пропозиції, а тому в силу ч. 1 статті 37 Закону України Про публічні закупівлі така умова є нікчемною, а при визначенні строків поставки товару слід керуватись п. 12.1 договору, за яким договір в частині поставки товару діє по 30.04.2021.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2023, у позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.07.2023 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 скасовано, а справу № 909/1043/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 01.09.2023 для розгляду справи № 909/1043/21 призначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою від 05.09.2023 суд прийняв справу № 909/1043/21 до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 25.09.2023, надав учасникам справи строк до 22.09.2023 для надання письмових пояснень по суті спору з обґрунтуванням актуальної правової позиції з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.07.2023 у даній справі.

Ухвалою від 21.09.2023 суд задовольнив клопотання представника АТ Укртрансгаз Баранецької М.Р. про її участь у підготовчому засіданні 25.09.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

22.09.2023 до суду від представника позивача на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення АТ Укртрансгаз № 1001ВИХ-23-7520 від 22.09.2023 (вх. № 13837/23 від 22.09.2023).

В підготовче засідання 25.09.2023 з`явилась представник позивача адвокат Баранецька М.Р. Відповідач своєї участі в підготовчому засіданні не забезпечив, однак 25.09.2023 до суду від представника відповідача адвоката Сендеги Т.Р. надійшло клопотання від 25.09.2023 (вх. № 13846/23 від 25.09.2023) про відкладення розгляду справи у зв`язку з наявністю у нього ознак захворювання. В підготовчому засіданні 25.09.2023 суд долучив до матеріалів справи письмові пояснення АТ Укртрансгаз № 1001ВИХ-23-7520 від 22.09.2023 (вх. № 13837/23 від 22.09.2023), зобов`язав позивача направити копію цих письмових пояснень відповідачу, докази чого надати суду, зобов`язав представника відповідача адвоката Сендегу Т.Р. надати суду докази захворювання, відклав підготовче засідання на 19.10.2023, ухвалив проводити усі судові засідання у справі в режимі відеоконференції з участю представника позивача адвоката Баранецької Р.М., з використанням нею власних технічних засобів.

17.10.2023 на електронну пошту суду від представника відповідача ТОВ Техмаш - адвоката Дуди П.В. надійшло клопотання про відкладення судового засідання від 17.10.2023 (вх. № 15066/23 від 17.10.2023) у зв`язку з його участю, як захисника обвинуваченого, у розгляді Личаківським районним судом м. Львова кримінальної справи № 463/1975/20 (провадження № 1-кп/463/88/23), розгляд якої призначено на 10-00 год. 19.10.2023. До клопотання додано копії документів про повноваження представляти відповідача та повістки про виклик до суду адвоката Дуди П.В., як захисника, у кримінальному провадженні № 1-кп/463/88/23.

19.10.2023 на електронну пошту суду від представника позивача АТ Укртрансгаз - адвоката Баранецької М.Р. надійшов супровідний лист (вх. № 15165/23 від 19.10.2023), разом з яким подано докази направлення копії пояснень АТ Укртрансгаз від 22.09.2023 відповідачу.

19.10.2023 на електронну пошту суду від представника відповідача ТОВ Техмаш - адвоката Сендеги Т.Р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 15166/23 від 19.10.2023) у зв`язку з його тимчасовою непрацездатністю. До клопотання додано роздруківку листка непрацездатності № 9337627-2017567943-1.

В підготовче засідання 19.10.2023 з`явилась представник позивача адвокат Баранецька М.Р. Відповідач своєї участі в підготовчому засіданні не забезпечив.

Суд відмовив в задоволенні клопотань представників відповідача - адвокатів Дуди П.В. та Сендеги Т.Р., від 17.10.2023 (вх. № 15066/23 від 17.10.2023) та від 19.10.2023 (вх. № 15166/23 від 19.10.2023) про відкладення судового засідання, оскільки підстави відкладення підготовчого засідання вичерпно встановлені ч. 2 статті 183 та ч. 2 статті 202 ГПК України. Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Отже, неявка учасника справи в підготовче засідання, яка не є першою, не може бути підставою для відкладення підготовчого засідання, незалежно від причин такої неявки. Оскільки представники відповідача уже не з`являлись в підготовче засідання 25.09.2023, то їх неявка в підготовче засідання 19.10.2023 не була першою, а тому, незалежно від причин неявки, не може бути підставою для відкладення підготовчого засідання 19.10.2023.

При цьому, відповідач був належним чином повідомлений про дату і час підготовчого засідання ухвалою суду від 25.09.2023, копію якої він отримав 04.10.2023 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 76501 0289995 4). Про ознайомлення відповідача щодо дати, часу і місця підготовчого засідання свідчать і згадані вище клопотання його представників про відкладення судового засідання.

Крім того, зміст зазначених вище правових норм свідчить, що відкладення підготовчого засідання є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони чи іншого учасника справи, а неможливість вирішення питань, які мають бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Суд керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, згідно яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Беручи до уваги направлення судом усім учасникам справи копій ухвали суду від 25.09.2023, в якій зазначено дату та час підготовчого засідання, одержання відповідачем копії даної ухвали 04.10.2023, відсутність будь-яких клопотань відповідача щодо питань, які мають бути розглянуті судом у підготовчому засіданні, відсутність об`єктивних перешкод для проведення підготовчого засідання та вирішення питань, які підлягають вирішенню судом на стадії підготовчого провадження, суд вирішив провести підготовче засідання 19.10.2023 за відсутності відповідача та його представників, які не з`явились в підготовче засідання.

19.10.2023, вирішивши питання підготовчого провадження, суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання № 2039294 від 19.10.2023, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 10.11.2023 об 11-00 год.

07.11.2023 (на електронну пошту суду) та 14.11.2023 (через Відділ документального забезпечення, канцелярія) до суду надійшли письмові пояснення представника ТОВ Техмаш адвоката Дуди П.В. (вх. № 16110/23 від 07.11.2023 та вх. № 16456/23 від 14.11.2023), які є аналогічними за змістом. До письмових пояснень додано копії направлення таких позивачу, а також копії тендерної документації по предмету закупівлі Турбіни та мотори (Запасні частини до ГТ-750-6) та довідки-розрахунку суми отриманого прибутку від господарської операціїпродажу товарів АТ Укртрансгаз за договором про закупівлю товарів № Т-62/2009000003 від 01.09.2020.

23.11.2023 на електронну пошту суду від представника позивача Онищук М.Б. надійшли письмові пояснення № 001ВИХ-23-9130 від 23.11.2023 (вх. № 17039/23 від 23.11.2023).

Судове засідання з розгляду справи по суті 10.11.2023 не відбулось у зв`язку з оголошенням у зазначений день повітряної тривоги на всій території України в період часу з 10:30 год. до 14:07 год. Ухвалою від 10.11.2023 суд відклав розгляд справи по суті на 24.11.2023.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 24.11.2023 взяли участь представник позивача адвокат Онищук М.Б. (в залі судового засідання) та представники відповідача адвокати Авдєєнко В.В. та Дуда П.В. (в режимі відеоконференції).

У судовому засіданні 24.11.2023 суд розглянув справу в порядку загального позовного провадження: заслухав вступне слово представників сторін, їх відповіді на запитання, поставлені іншими учасниками процесу та судом, дослідив письмові докази, заслухав виступи представників сторін в судових дебатах, після чого в нарадчій кімнаті ухвалив рішення. 24.11.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

При ухваленні рішення суд не брав до уваги письмові пояснення представника ТОВ Техмаш адвоката Дуди П.В. (вх. № 16110/23 від 07.11.2023 та вх. № 16456/23 від 14.11.2023) та письмові пояснення представника АТ Укртрансгаз адвоката Онищук М.Б. № 001ВИХ-23-9130 від 23.11.2023 (вх. № 17039/23 від 23.11.2023), в частині, в якій викладено вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування представників сторін щодо предмета спору.

Суд керується тим, що відповідно до частини першої статті 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Тому доводи представників сторін, що вони мають право подавати письмові пояснення на підставі п. 3 ч. 1 статті 42 ГПК України не ґрунтується на положеннях процесуального закону, оскільки таке право сторони мають реалізовувати у спосіб, визначений частиною першою статті 161 ГПК України, тобто в заявах по суті справи.

Суд звертає увагу представників сторін, що згідно з частиною п`ятою статті 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. Суд в ухвалі від 05.09.2023 надав учасникам справи можливості подати до 22.09.2023 письмові пояснення по суті спору з обґрунтуванням актуальної правової позиції з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у даній справі. Позивач скористався такою можливістю і 22.09.2023 подав суду письмові пояснення №1001ВИХ-23-7520 від 22.09.2023 (вх. № 13837/23 від 22.09.2023). Відповідач правом подати письмові пояснення не скористався, не обґрунтував неможливості подання письмових пояснень у встановлений судом строк до 22.09.2023.

У зв`язку з цим, наведені письмові пояснення представника відповідача адвоката Дуди П.В. (вх. № 16110/23 від 07.11.2023 та вх. № 16456/23 від 14.11.2023) та представника позивача адвоката Онищук М.Б. № 001ВИХ-23-9130 від 23.11.2023 (вх. № 17039/23 від 23.11.2023) суд бере до уваги лише в частині, яка не стосується вимог, заперечень, аргументів, пояснень та міркувань щодо предмета спору, зокрема суд бере до уваги заявлене у письмових поясненнях представником відповідача адвокатом Дудою П.В. клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, оскільки таке клопотання може бути подане на будь-якій стадії процесу, клопотання про поновлення строку на подання доказів, та викладені в письмових поясненнях представника позивача адвоката Онищук М.Б. заперечення проти клопотання про зменшення розміру пені та штрафу та про поновлення строку на подання доказів.

Зазначене однак, не позбавило сторін можливості у своєму вступному слові та при виступі у дебатах, обґрунтовувати свої доводи по суті спору тими ж аргументами, які вони виклали у письмових поясненнях.

Суд не приймає до розгляду додані до письмових пояснень представника відповідача адвоката Дуди П.В. (вх. № 16110/23 від 07.11.2023 та вх. № 16456/23 від 14.11.2023) докази: копії тендерної документації по предмету закупівлі Турбіни та мотори (Запасні частини до ГТ-750-6) та довідки-розрахунку суми отриманого прибутку від господарської операції продажу товарів АТ Укртрансгаз за договором про закупівлю товарів № Т-62/2009000003 від 01.09.2020, оскільки представник відповідача не навів поважних причин неподання таких доказів у встановлений законом строк.

Відповідно до частин третьої-п`ятої, восьмої статті 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Виходячи з наведеного правового регулювання усі докази відповідач мав подати суду разом із відзивом на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву відповідач подав суду ще при первісному розгляді справи 29.11.2021. У даному відзиві відповідач не повідомляв суду та не покликався як на докази на документи, додані до письмових пояснень представника відповідача адвоката Дуди П.В. (вх. № 16110/23 від 07.11.2023 та вх. № 16456/23 від 14.11.2023).

Як поважні причини, з яких відповідач не подав зазначені докази у встановлений строк, представник відповідача зазначає свою відсутність в підготовчому засіданні 19.10.2023, на якому суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті.

Однак такі обставини не підтверджують поважності причин неподання доказів у встановлений законом строк, оскільки відповідач, як сторона договору, укладеного за наслідками публічних закупівель, учасник публічної закупівлі і її переможець, очевидно був знайомий із тендерною документацією по предмету закупівлі Турбіни та мотори (Запасні частини до ГТ-750-6), а тому міг подати зазначений докази ще під час первісного розгляду справи, одночасно з відзивом на позов. Так само, за наслідками виконання договору, який сторони виконали у 2021 році, відповідач мав можливість скласти довідку-розрахунок суми отриманого прибутку від господарської операції, та надати таку суду разом з відзивом 29.11.2021.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Предмет доказування у даній справи становлять обставини існування між сторонами договірних відносин щодо постачання товару, дотримання відповідачем строків поставки товару, правомірності нарахування відповідачу пені та штрафу за порушення строків виконання зобов`язань з поставки товару та наявності правових підстав для їх стягнення в користь позивача; існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють відповідача від передбаченої договором відповідальності.

За змістом ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які становлять предмет доказування, позивач доводить такими доказами (поданими у письмових копіях, якщо про інше не зазначено окремо): договір № Т-62/2009000003 про закупівлю товару від 01 вересня 2020 року, додаток 1 до договору про закупівлю № Т-62/2009000003 від 01.09.2020 (специфікація), додаток 2 до договору про закупівлю № Т-62/2009000003 від 01.09.2020 (технічні вимоги та якісні характеристики товарів), додаток 3 до договору про закупівлю № Т-62/2009000003 від 01.09.2020 (умови акредитиву), додаток 4 до договору про закупівлю № Т-62/2009000003 від 01.09.2020 (правила приймання товарів від постачальника), листи та повідомлення між сторонами щодо постачання товару та існування форс-мажорних обставин, виписки по особовому рахунку АТ Укртрансгаз за 01.06.2021, 16.06.2021, 23.06.2021, акти приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні про постачання товару, листи-вимоги та повідомлення між сторонами щодо сплати штрафних санкцій, платіжні доручення про сплату штрафних санкцій.

Відповідач, на спростування доводів позову, надав копії листів-повідомлень вих. № 1-02/04/21 від 02 квітня 2021 року та вих. № 1-08/04/21 від 08.04.2021 з додатками, сертифіката № 2600-21-0366 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого Івано-Франківською торгово-промисловою палатою, заперечень проти вимог про сплату штрафних санкцій вих. № 1-16/07/21 від 16.07.2021 з додатками, судових рішень у справі № 910/12450/21.

Сторони не подавали заяв щодо сумнівів у достовірності або підроблення доказів, наданих іншим учасником справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд визнає встановленими такі обставини, які становлять предмет доказування.

Між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі також покупець або позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмаш" (далі також постачальник або відповідач) укладено договір № Т-62/2009000003 про закупівлю товарів від 01.09.2020 (далі також договір). Згідно умов цього договору постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця товари - "турбіни та мотори (запасні частини до ГТ-750-6)" код згідно ЄЗС ДК 021:2015 42110000-3, зазначені у специфікації, яка наведена в додатку 1 до договору (далі специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1 договору).

Ціна цього договору становить 39 096 000, 00 грн (п. 3.1. договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що постачальник зобов`язується передати покупцю товари партіями в кількості, якості, комплектності, строки та в місці поставки відповідно до умов договору, специфікації (додаток 1) та технічних вимог та якісних характеристик товарів (додаток 2).

Специфікацією - додатком 1 до договору сторони погодили найменування товарів, одиниці виміру, кількість, ціну за одиницю, строк поставки товарів - 4-ма партіями протягом 220 календарних днів з дати укладення договору (до 09.04.2021), місце поставки - центральний склад ВРТП "Укргазенергосервіс", 08151, Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49.

У відповідності до технічних вимог та якісних характеристик товарів - додатку 2 до договору виробником товарів є EKOL energo s.r.o. (Чеська Республіка).

Згідно з пунктом 5.6. договору право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною на кожну окрему партію товарів.

Пунктом 7.2. договору сторони обумовили, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцяти днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

Відповідно до пункту 8.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, терористичні акти, пожежі, повені, зсуви ґрунту, інші стихійні лиха чи природні явища, рейдерські захоплення, захоплення, хакерські атаки, заборонні заходи вищих законодавчих та/або виконавчих органів державної влади, які виникли після підписання цього договору, та які сторони не могли передбачити або запобігти їм, якщо ці обставини вплинули на виконання сторонами своїх зобов`язань, тощо.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з наданням відповідних підтверджуючих документів (пункт 8.2. договору).

У відповідності до пункту 8.3. договору доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема: відповідний документ Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів - протягом 20-ти днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.

Сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин (пункт 8.4. договору).

За змістом п. 12.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині поставки товарів по 30 квітня 2021 року, а в частині розрахунків до їх повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Листом вих. №1-02/04/21 від 02.04.2021 (Т. 1, а.с.41) відповідач інформував позивача про неможливість здійснення поставки товару в термін встановлений договором - до 09.04.2021, з огляду на повідомлення заводу - виробника EKOL energo s.r.o. (Чеська Республіка) про перенесення виконання замовлення на 17.05.2021 через введення постановами Уряду Чеської Республіки від 23.12.2020, від 22.01.2021, від 14.02.2021, від 26.02.2021, від 26.03.2021 (Т. 1, а.с.44-53) надзвичайного стану пов`язаного з безпрецедентним поширенням COVID-19 в країнах Європи.

У відповіді №3201вих-21-707 від 08.04.2021 (а.с.54) позивач вказує відповідачу на необхідність забезпечити в найкоротший термін поставку партій товарів, запасних частин до ГПА, або надати відповідні підтверджуючі документи, згідно яких ТОВ Техмаш не може виконувати зобов`язання за укладеним договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Надалі, листом вих. №1-08/04/21 від 08.04.2021 (отримано позивачем 16.04.2021 а.с.176), відповідач направив позивачу сертифікат №2600-21-0366 від 07.04.2021 Івано-Франківської Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини.

Цим сертифікатом №2600-21-0366 від 07.04.2021 (а.с.57-60) Івано-Франківська Торгово-промислова палата засвідчила, що епідемія (пандемія) коронавірусної хвороби COVID-19, яка розвинулась та поширилась у всьому світі у тому числі в Європейському Союзі та Україні, карантин, який визнано форс-мажорною обставиною на підставі Закону України № 530-ІХ від 17.03.2020 "Про внесення змін до законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та який встановлено на підставі постанов Кабінету Міністрів України, запровадження обмежувальних заходів органами державної влади та органами місцевого самоврядування, надзвичайний стан введений на території Чеської Республіки, згідно з постановою уряду Чеської Республіки у зв`язку з пандемією SARS Cov-2, які у комплексі спричинили неможливість своєчасного виготовлення, подальшої поставки та передачі у власність товарів, визначених договором про закупівлю товарів № Т-62/2009000003 від 01.09.2020. Сертифікат видано ТОВ Техмаш щодо обов`язку (зобов`язання) завершення своєчасної поставки товарів та передачі їх у власність покупця у відповідності до п. 1.1-1.3 договору про закупівлю товарів № Т-62/2009000003 від 01.09.2020, а саме турбіни та мотори (запасні частини до ГТ-750-6), код згідно ЄЗС ДК021:2015 42110000-3, зазначені у специфікації, яка наведена в додатку № 1 до договору про закупівлю товарів № Т-62/2009000003 від 01.09.2020 у термін: 09.04.2021. Період дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання -22.01.2021; дата закінчення - тривають станом на 07.04.2021.

У відповідь, листом № 3201ВИХ-21-786 від 19.04.2021 АТ Укртрансгаз зазначило про те, що строк надання документів про форс-мажорні обставини, згідно з п. 8.2, 8.3 договору закінчився 11.02.2021, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування заходів відповідальності у вигляді, зокрема, сплати неустойки.

Як підтверджують представники сторін та слідує з акту приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 30.04.2023, товарно - транспортної накладної № 1 від 29.04.2021, видаткової накладної № 49 від 29.04.2021 на суму 7 374 129,60 грн, акту приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 24.05.2023, товарно-транспортної накладної № 1 від 24.05.2021, видаткової накладної № 58 від 24.05.2021 на суму 24 132 892, 80 грн; акта приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 07.06.2023, товарно-транспортної накладної № 1 від 31.05.2021, видаткової накладної № 65 від 31.05.2021 на суму 5 473 416, 00 грн; акта приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 07.06.2023, товарно-транспортної накладної № 2 від 31.05.2021, видаткової накладної № 66 від 31.05.2021 на суму 2 115 561,60 грн, відповідач поставив позивачу усі чотири партії товару, обумовленого договором №Т-62/2009000003 від 01.09.2020, на загальну суму 39096 000,00грн.

При цьому, товар поставлено відповідачем партіями 29.04.2021, 24.05.2021 та 31.05.2021, тобто не у строк, визначений договором (до 09.04.2021 включно), проте прийнято позивачем без жодних зауважень чи заперечень.

У відповідності до виписок АБ "Укргазбанк" по особовому рахунку за 01.06.2021, за 16.06.2021, за 23.06.2021 (Т. 1, а.с.68-71) вартість поставленого товару сплачено позивачем в повному обсязі - 39 096 000, 00 грн.

Позивач звернувся до відповідача зокрема, з вимогами від 04.06.2021 (Т. 1, а.с.83-85), від 08.06.2021 (Т. 1, а.с. 93-95), повторно 13.07.2021 (Т. 1, а.с.112-115) про сплату штрафних санкцій нарахованих на підставі пункту 7.2. договору, за порушення строків поставки 1-ї та 4-ї партії товару в загальній сумі 4 331 228,69 грн.

При цьому, відповідачем сплачено штрафні санкції в сумі 147482,59 грн та 321565,36 грн, нараховані позивачем за прострочення поставки партій 2 та 3 товару (Т.1, а.с. 72-75 та 102-105)

Згідно розрахунку (Т. 1, а.с. 12) позивачем нараховано відповідачу за період з 09.04.2021 по 31.05.2021 (партія товару 1) пеню в сумі 284 617,63 грн та штраф в розмірі 547341,60 грн (разом - 831 959,23 грн); за період з 09.04.2021 по 24.05.2021 (партія товару 4) пеню в сумі 1 085 980,18 грн, штраф в розмірі 2960630,88 грн (разом - 3 499 269,46 грн).

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога про застосування до відповідача відповідальності за порушення строку поставки товару, обумовленої пунктом 7.2. договору у вигляді 1 370 597,81 грн - пені, 2 960 630,88 грн штрафу за прострочення поставки партій товару 1 та 4..

Виходячи з встановлених обставин справи застосовує наступні правові норми.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 статті 712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України обумовлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (стаття 656 Цивільного кодексу України).

Як вказують приписи статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Нормою статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (стаття 689 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Умовами договору (пункт 7.2.) сторони погодили відповідальність постачальника у вигляді пені та штрафу, зокрема, за порушення строків поставки товарів.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція дотримана у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 26.11.2019 у справі №920/240/18, від 06.04.2021 у справі № 910/821/20.

З поданих сторонами доказів суд встановив, що відповідач здійснив поставку товару чотирма партіями: 29.04.2021 партія 3 вартістю 7374129,60 грн; 24.05.2021 партія 4 вартістю 24132892,80 грн; 31.05.2021 партія 1 вартістю 5473416,00 грн; 31.05.2021 партія 2 вартістю 2115561,60 грн, тобто не у строк визначений специфікацією - додатку 1 до договору (до 09.04.2021).

За порушення строків поставки товару позивачем нараховано відповідачу:

- за період з 09.04.2021 по 24.05.2021 (партія 4) пеню в сумі 1 085 980,18 грн, штраф в розмірі 3 499 269,46 грн (розрахунок а.с.4);

- за період з 09.04.2021 по 31.05.2021 (партія 1) пеню в сумі 284 617,63 грн, штраф в розмірі 831 959,23 грн.

Враховуючи, що за змістом Специфікації (Додатку № 1 до договору) останнім днем поставки товару було 09.04.2021, а партія 1 та партія 4 товару поставлені позивачу 24.05.2021 та 31.05.2021 відповідно, то нарахування позивачем пені та штрафу є правомірним, відповідає положенням п. 7.2 договору.

При цьому, Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені та штрафу і зазначає наступне.

Проведений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум пені є таким, що не в повному обсязі відповідає вимогам частині 2 статті 251, частині 2 статті 252, статті 253, частини 1 статті 255, частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені вище норми закону свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Проведений позивачем розрахунок пені не відповідає наведеним вимогам, розрахунок проведено з урахуванням дня, в який відбулася поставка товару, що суперечить нормам чинного законодавства, оскільки день поставки товару не є повним днем прострочення боржником виконання свого обов`язку, в розрахунку не враховано зменшення періоду нарахування пені в залежності від проведення постачальником партій поставки та зменшення суми заборгованості (бази нарахування) .

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.

З огляду на викладене, суд розраховує пеню без урахування днів, в які відбувалась поставка товару:

1) партія 1: сума поставки 5473416,00 грн, період нарахування пені 51 день (з 10.04.2021 по 30.05.2021 включно), ставка пені 0,1% за кожен день прострочення, сума пені 279144,22 грн.

Сума штрафу позивачем розрахована вірно як 10% від вартості товару, поставку якого прострочено понад 30 днів (547341,60 грн);

2) партія 4: сума поставки 24132892,80 грн, період нарахування пені 44 дні (з 10.04.2021 по 23.05.2023 включно), ставка пені 0,1% за кожен день прострочення, сума пені 1061847,28 грн.

Сума штрафу позивачем розрахована вірно як 10% від вартості товару, поставку якого прострочено понад 30 днів (2413289,28 грн).

За наведеного, пеня в частині 29606,31 грн (5473,41 грн за прострочення поставки партії 1 та 24132,90 грн за прострочення поставки партії 4) нараховані безпідставно, і в задоволенні позовних вимог в частині цієї суми пені суд відмовляє.

При вирішенні позову суд відхиляє заперечення відповідача проти позову, викладені в його заявах по суті спору, про те, що причиною поставки товару після 09.04.2021 стали обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), пов`язані з введенням надзвичайного стану на території Чеської Республіки та карантинні заходи, пов`язані з епідемією (пандемією) коронавірусної хвороби, яка поширилась по всьому світу.

Оцінюючи зазначені доводи відповідача, суд виходить з того, що п. 8.1 договору до обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) віднесено також епідемію, заборонні заходи вищих законодавчих та/або виконавчих органів державної влади, які виникли після підписання цього договору та які сторони не могли передбачити або запобігти їм, якщо ці обставини вплинули на виконання сторонами своїх зобов`язань.

Поширення заховрювання гострою коронавірусною хворобою COVID-19, введення у зв`язку з цим обмежувальних карантинних заходів, введення на території країни виробника товару надзвичайного стану, безумовно відносяться до переліку обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), а отже за умови доведення безпосереднього впливу цих обставин на можливість виконання стороною договору своїх зобов`язань, звільняють таку сторону від господарсько-правової відповідальності.

При цьому такі обставини мали виникнути після підписання договору, і відповідач має довести вплив таких обставин на виконання ним своїх зобов`язань.

У п. 8.2 договору сторони обумовили що сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з наданням відповідних підтверджуючих документів.

Умовою пункту 8.3. договору передбачено, що доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема: відповідний документ Торгово-промислової палати України.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Тобто, оскільки сторони в договорі передбачили, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний документ саме Торгово-промислової палати України, то сертифікат Івано-Франківської торгово-промислової палати, на який, як на доказ існування форс-мажорних обставин, покликається відповідач, не може засвідчувати такі обставини, а також суперечить абзацу 4 пункту 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, та викладений у постанові Верховного Суду від 26.07.2023, ухваленій по даній справі.

Також на необхідності врахування положень договору при застосуванні статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" та статей 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) наголошено в постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та від 17.08.2022 у справі №922/854/21.

Одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину та надзвичайного стану в Чеській Республіці, як заборонного заходу вищого виконавчого органу державної влади, до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі N 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

Відповідач як на обставину непереборної сили посилається на повідомлення заводу -виробника EKOL energo s.r.o. (Чеська Республіка) про перенесення виконання замовлення на 17.05.2021 через введення постановами Уряду Чеської Республіки від 23.12.2020, від 22.01.2021, від 14.02.2021, від 26.02.2021, від 26.03.2021 надзвичайного стану пов`язаного з безпрецедентним поширенням COVID-19 в країнах Європи. Також як на форс-мажорні обставини Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмаш" посилається на установлення карантину на всій території України на підставі постанови КМУ від 20.05.2020 №392 (зі змінами та доповненнями), а також введення надзвичайного стану на території Чеської Республіки, згідно з постановою уряду Чеської Республіки в зв`язку з пандемією SARS Cov-2, саме з цієї країни відповідач і мав договірні зобов`язання щодо поставки спеціального обладнання для позивача.

На підтвердження існування форс-мажорних обставин відповідач покликається на сертифікат Івано-Франківської Торгово-промислової палати за №2600-21-0366 від 07.04.2021 в сукупності з іншими доказами у справі, а саме: постанови Уряду Чеської Республіки від 23.12.2020 за № 1373, від 22.01.2021 за № 55 та від 26.03.2021 за № 314 про продовження надзвичайного стану у зв`язку з епідемією вірусу SARS Cov-2, постанови Уряду Чеської Республіки від 14.02.2021 за № 125, від 26.02.2021 за № 196 про оголошення надзвичайного стану з 00:00 год. 15.02.2021 строком на 14днів та з 00:00 год. 27.02.2021 строком на 30 днів, а також постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 за №392 (зі змінами та доповненнями) "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хворобиCOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а також повідомлення заводу - виробника EKOL energo s.r.o. (Чеська Республіка) (з яким відповідач мав договір про купівлю товару для поставки позивачу) про перенесення виконання замовлення на 17.05.2021 через введення постановами Уряду Чеської Республіки від 23.12.2020, від 22.01.2021, від 14.02.2021, від 26.02.2021, від 26.03.2021 надзвичайного стану, пов`язаного з безпрецедентним поширенням COVID-19 в країнах Європи.

Разом з тим, покликання відповідача на установлення карантину на всій території України на підставі постанови КМУ від 20.05.2020 №392 спростовуються тим, що позивач та відповідач укладали спірний договір, коли карантин уже був запроваджений (01.09.2020), а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмаш" могло та повинне було передбачити негативні наслідки, які можуть виникнути, пов`язані з цим. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмаш" не довело як саме карантин, запроваджений в Україні, вплинув на можливість належного виконання ним свого зобов`язання за договором. Подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від31.08.2022 у справі № 910/15264/21 та від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21.

Щодо посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" як на обставину непереборної сили, на повідомлення заводу-виробника EKOL energo s.r.o. (Чеська Республіка) про перенесення виконання замовлення на 17.05.2021 через введення постановами Уряду Чеської Республіки від 23.12.2020, від 22.01.2021, від 14.02.2021, від 26.02.2021, від 26.03.2021 надзвичайного стану пов`язаного з безпрецедентним поширенням COVID-19 в країнах Європи, то така обставина може мати юридичні наслідки у правовідносинах між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмаш" та його іноземним контрагентом, проте для спірних правовідносин між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмаш" така обставина може бути кваліфікована як недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, що не вважається форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), в розумінні Регламенту, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності, в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України.

Відповідач також не навів які конкретні обмежувальні заходи були встановлені урядом Чеської Республіки внаслідок введення на території цієї країни надзвичайного стану, що вплинули на можливість своєчасного виконання відповідачем обов`язків з поставки товару, перебувають у причинновому зв`язку з недотриманням відповідачем строків виконання договору.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність прямих причинно-наслідкових зв`язків між обставинами, що мали виникнути після укладення договору, пов`язаними з епідемією (пандемією) коронавірусної хвороби COVID-19, яка розвинулась та поширилась у всьому світі у тому числі в Європейському Союзі та Україні, встановленням на території України обмежувальних карантинних заходів, введенням надзвичайного стану на території Чеської Республіки та неможливістю виконання ним своїх зобов`язань за договором щодо постачання товару, а тому суд його доводи в цій частині відхиляє.

Оскільки відповідачем не доведено належними доказами наявність форс-мажорних обставин, то наведене виключає необхідність встановлення обставин щодо дотримання порядку повідомлення про такі позивача відповідно до п. 8.2 договору, про що також зазначив Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 по даній справі.

Щодо заперечень відповідача проти позову з покликанням на встановлення в мотивувальній частині рішення від 11.01.2022 у справі №910/12450/21 між тими самими сторонами, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили та добровільно виконано АТ"Укртрансгаз" (платіжні доручення № №2322, 2323 від 04.08.2022) факту відсутності порушення відповідачем строку поставки товару, визначеного договором №Т-62/2009000003 від 01.09.2020, і преюдиційність таких встановлених обставин, то згідно з положеннями частини сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18, пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

У пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача, що відсутність порушення відповідачем строку поставки товару, визначеного договором №Т-62/2009000003 від 01.09.2020, є преюдиційною обставиною, встановленою рішеннями судів у справі №910/12450/21 є невірними, адже такі висновки суду є правовою оцінкою.

Крім того, у постанові від 06.12.2022 у цій справі № 910/12450/21, у якій, на думку відповідача, були встановлені преюдиційні обставини, Верховний Суд вказав, що у зазначеній справі відсутні підстави для здійснення судом касаційної інстанції перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України та статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" при встановленні обставин наявності чи відсутності підстав для задоволення (частково) позову, оскільки дослідження питання належного чи неналежного виконання постачальником умов договору не мають значення для вирішення цієї справи.

Тобто у даній справі Верховний Суд вказав, що обставини дотримання відповідачем строку виконання зобов`язань з поставки товару виходять за межі предмета доказування, що теж спростовує доводи відповідача про їх преюдиційність.

Направляючи дану справу на новий розгляд Верховний Суд у п. 5.10 постанови від 26.07.2023 вказав на необхідність дослідження при вирішенні справи також і обставин щодо наявності чи відсутності правових підстав для зменшення штрафних санкцій.

Доводи представника відповідача адвоката Авдєєнка В.В., викладені у його вступному слові про те, що умова специфікації до договору, якою визначено строк поставки товару у 220 днів з дня підписання договору відрізняється від змісту тендерної пропозиції, а тому в силу ч. 1 статті 37 Закону України Про публічні закупівлі є нікчемною, а при визначенні строків поставки товару слід керуватись п. 12.1 договору, за яким договір в частині поставки товару діє по 30.04.2021, відхиляються судом, оскільки представник відповідача покликається на відмінність визначеного в специфікації строку поставки (220 днів з дня підписання договору) не від тендерної пропозиції, а від тендерної документації.

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, що діяла на 01.09.2020), умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Договір про закупівлю є нікчемним у разі укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону (п. 2 частини першої статті 43 Закону України Про публічні закупівлі в редакції, що діяла на 01.09.2020).

Таким чином, саме укладення договору на умовах, що відрізняються від змісту тендерної пропозиції, свідчить про нікчемність такої умови.

Однак відповідач не подавав суду своєї тендерної пропозиції по даній публічній закупівлі, а отже у суду відсутні підстави для висновку, що умова специфікації щодо строку поставки (220 днів з дня підписання договору) суперечить змісту тендерної пропозиції. Відповідні доводи відповідач належними та допустимими доказами не довів.

До письмових пояснень представника ТОВ Техмаш адвоката Дуди П.В. (вх. № 16110/23 від 07.11.2023 та вх. № 16456/23 від 14.11.2023) долучено копію тендерної документації по предмету закупівлі Турбіни та мотори (Запасні частини до ГТ-750-6), яка однак, не є тендерною пропозицією.

Як зазначено вище, суд даної тендерної документації у якості доказу не приймає, оскільки такий доказ подано з порушенням встановлених статтею 80 ГПК України строків.

Тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; натомість тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації (п. 31, 32 статті 1 Закону України Про публічні закупівлі, в редакції станом на 01.09.2020).

Отже, тендерна документація та тендерна пропозиція є різними документами, які використовуються у процедурі публічних закупівель, однак підставою для нікчемності умов договору, укладеного за результатами публічних закупівель, є невідповідність умов договору лише тендерній пропозиції.

Щодо аргументів представників відповідача, що договір діє в частині поставки товарів по 30 квітня 2021 року (п. 12.1 договору), то такі спростовуються тим, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього (див. наприклад постанову Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі N 909/595/21).

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша цієї статті). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В контексті даного спору, строк виконання зобов`язання відповідача з поставки товару визначається у Специфікації (що передбачено п. 1.2, 5.1 укладеного договору). Натомість, у п. 12.1 сторони визначили строк дії договору в частині поставки товарів по 30 квітня 2021 року, що однак не змінює строку виконання зобов`язання відповідача поставити товар у строк, визначений в специфікації. Строк дії договору, в частині поставки товарів по 30 квітня 2021 року, виходячи зі змісту статті 631 ЦК України означає можливість відповідача виконати свій обов`язок з поставки товару по 30 квітня 2021 року як з дотриманням строку виконання такого зобов`язання, так і за умови його недотримання, однак в останньому випадку настають підстави для притягнення відповідача до передбаченої договором відповідальності. При цьому, виходячи з встановленого строку дії договору, по 30 квітня 2021 року, у позивача існував обов`язок прийняти поставлений відповідачем товар по 30 квітня 2021 року, незалежно від того, чи відповідач дотримався встановленого в специфікації строку виконання зобов`язання.

Отже, строк виконання зобов`язання відповідача з поставки товару визначено у специфікації, а не у п. 12.1 договору.

Суд також враховує, що з листування між сторонами, а також листування між відповідачем та виробником товару Ekol energo s.r.o, які стосувались поставки товару за договором, слідує, що як позивач так і відповідач виходили з того, що товар має бути поставлений відповідачем у строк до 09.04.2021, тобто відповідно до умов специфікації (220 календарних днів з дати укладення договору) (Т. 1, а.с. 41, 42, 54-56, 63-65). Таким чином, на час виконання договору відповідач визнавав і погоджувався з тим, що останнім днем строку виконання зобов`язання з поставки товару було 09.04.2021.

При первісному розгляді справи в суді, у відзиві на позовну заяву (Т. 1, а.с. 130), відповідач теж зазначає, що у специфікації сторони узгодили строк поставки: протягом 220 календарних днів з моменту підписання договору, тобто не пізніше 09.04.2021.

Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Та обставина, що відповідач при повторному розгляді справи покликається на те, що останнім днем строку виконання ним зобов`язання з поставки товару було 30.04.2021, хоча під час виконання договору, та при первісному розгляді справи судом, як він так і позивач виходили з того, що таким днем є 09 квітня 2021 року, є проявом суперечливої поведінки з боку відповідача, що є недопустимим.

Щодо наявності підстав для зменшення сум неустойки (штрафу, пені), суд зазначає таке.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасної поставки товару не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Конституційний суд України зазначає, що захист від зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст. 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. При цьому, визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження суд у відповідному рішенні визначає конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розміру неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19.

При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов`язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов`язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.

Суд звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18).

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі 902/538/18).

У зв`язку з наведеним, суд враховує:

а) ступінь виконання зобов`язань відповідача - договір виконано у повному обсязі, хоча і з простроченням;

б) прострочення щодо поставки партій товару складало 51 та 45 днів, що не перевищувало 25% від установленого договором строку поставки товару (220 днів), що свідчить, що прострочка виконання договору не є значною;

в) позивач не зазнав значних збитків від порушення строків поставки товару, докази збитків від порушення відповідачем умов договору позивач суду не подавав;

Вагомою обставиною у даній справі є те, що відповідач не був власником чи виробником товару, а імпортував його з Чеської Республіки. Те, що виробником товару є іноземна компанія EKOL energo. s.r.o сторони обумовили у додатку 2 до договору (Т. 1, а.с. 29). За такого, відповідач при виконанні умов договору перебував у певній залежності від виконання договору його контрагентом виробником товару. Суд враховує обставини введення у Чеській Республіці надзвичайного стану в період з 30.09.2020 по 11 квітня 2021 року, який співпав у періоді з часом виконання відповідачем поставки товару та повідомлення виробника товару від 01 квітня 2021 року щодо зміщення термінів поставки товару. Зазначені обставини, хоч і не визнані судом обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною), однак враховуються судом при вирішенні питання зменшення суми неустойки, так як свідчать, що порушення відповідачем умов договору не є наслідком його недобросовісної зловмисної поведінки, а пов`язані з певними незалежними від нього причинами. Суд також бере до уваги, що відповідач добровільно, без звернення позивача до суду, сплатив останньому неустойку в сумі 147482,59 грн та 321565,36 грн за порушення строків поставки товару за партіями 2 та 3, а отже при виконанні договору діяв добросовісно.

За наведеного, суд дійшов висновку про зменшення на 50% неустойки (пені та штрафу), нарахованого позивачем відповідачу за прострочення поставки партій 1 та 4.

Оскільки за наведеними вище розрахунками суду, за прострочення постачання партій 1 та 4 товару сума пені становить 1 340 991,50 грн (279144,22 грн + 1061847,28 грн), а штрафу 2960630,88 грн, то з врахуванням висновку суду про зменшення на 50% неустойки (пені та штрафу), до стягнення з відповідача підлягає 670495,75 грн пені та 1480315,44 грн штрафу

Враховуючи вищевикладене, позов належить до часткового задоволення.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 64968,43 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 13210 від 19 жовтня 2021 (Т. 1, а.с. 11).

За подання апеляційної та касаційної скарг на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023, позивач сплатив, відповідно, 97452,65 грн (платіжне доручення № 14301 від 07.11.2022 Т.2, а.с. 207) та 129936,86 грн (платіжна інструкція №5687 від 21.04.2023 Т.3, а.с. 129).

Загальний розмір судових витрат позивача зі сплати судового збору становить 292357,94 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Без урахування зменшення судом суми неустойки, до стягнення підлягало б 4301622,38 грн, що становить 99,32% від ціни позову (4301622,38 : 4331228,69 грн х 100)

Враховуючи викладене, з огляду на часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 290369,91 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), без врахування зменшення судом розміру неустойки, а судовий збір в сумі 1988,03 грн. покласти на позивача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити частково позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" про стягнення 4 331 228,69 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" (вул. Марковецька, буд. 11, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76494, ідентифікаційний код юридичної особи: 32605828) на користь Акціонерного товариство "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, буд. 9/1, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код юридичної особи: 30019801) 670495 (шістсот сімдесят тисяч чотириста дев`яносто п`ять) грн 75 коп. пені, 1480315 (один мільйон чотириста вісімдесят тисяч триста п`ятнадцять) грн 44 коп. штрафу та 290369 (двісті дев`яносто тисяч триста шістдесят дев`ять) грн 91 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Судовий збір в сумі 1988 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 03 коп. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Дата складення повного судового рішення: 01.12.2023.

Суддя І.Є. Горпинюк