Рішення № 11532498, 30.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

30.09.10 Справа№ 13/126 (2010)

За позовом: Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів

до відповідача: Львівської обласної організації інвалідів війни та Збройних Сил союзу організації інвалідів України, м. Львів

про: стягнення 11320,05 грн.

Суддя Станько Л.Л.

при секретарі Боровцю Я.Я.

Представники:

від прокуратури Майорчак В.М. старший помічник військового прокурора

від позивача Куцак В.Л. юрисконсульт (довіреність № 878 від 08.04.2010 р.)

від відповідача Судін Б.І. голова, Романчук Д.М. представник (довіреність б/н від 16.08.2010 р.)

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Військовий прокурор Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів звернувся до господарського суду з позовною заявою до Львівської обласної організації інвалідів війни та Збройних Сил союзу організації інвалідів України, м. Львів про стягнення 11320,05 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 29.07.2010 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.08.2010 р. В судовому засіданні 17.08.2010 р. оголошувалась перерва до 21.08.2010 р. Ухвалою суду від 21.08.2010 р. розгляд справи відкладався до 30.09.2010 р.

Представник прокуратури в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання зявилися, проти позовних вимог заперечили з підстав наведених у відзиві № 73 від 17.08.2010 р. на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

24.04.2000 р. між Міністерством оборони України в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та відповідачем було укладено договір № 64/200/ГоловКЕУ оренди нежитлових приміщень розташованих на території військового містечка № 105 в Львівському гарнізоні за адресою: м. Львів, площа Соборна, 5 (далі по тексту договір оренди).

Згідно п. 1.1 договору оренди Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України здало, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 34 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Соборна, 5.

Факт передачі майна в оренду підтверджується Актом прийому-передачі нежитлових приміщень в оренду від 24.04.2000 р. (копія Акту знаходиться в матеріалах справи). Таким чином, зобовязання Орендодавця по передачі майна в оренду виконано належним чином.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди термін дії вказаного договору становив з 24 квітня 2000 року по 01 січня 2002 року.

Згідно п. 10.7 договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У зв'язку з цим, відповідно до п. 10.7. термін дії договору після його закінчення продовжувався.

У 2007 році на виконання вимог ст. 118 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1846 «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна»між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір № 64-2/2007/КЕВ, згідно якого внесено зміни до п. 10.1 договору оренди, зокрема, термін дії договору був продовжений до 25 грудня 2009 року.

Відповідно до п. 10.4. договору оренди, договір оренди може бути достроково розірваний Орендодавцем з примусовим звільненням займаних Орендарем (відповідачем) нежитлових приміщень у разі несплати ним більше ніж за три місяці орендної плати та інших платежів згідно цього договору.

Згідно ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

06.07.2009 р. позивач за вих. № 1472 направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору оренди відповідно до ст. 188 ГК України, у зв'язку з систематичним невиконанням відповідачем його умов, зокрема в частині своєчасної сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням. Дане повідомлення відповідачем отримано 10.08.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, копія якого знаходиться у матеріалах справи. Також, 21.12.2009 р., позивач за вих. № 2910 направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору оренди, у зв'язку із закінченням терміну його дії.

Твердження відповідача про те, що він не укладав з позивачем жодних договорів оренди, а відтак повідомлення позивача про розірвання договору оренди не можуть братися до уваги, спростовується дорученням № 303/1/6/40 від 11.01.2007 р. виданим Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України. Згідно вказаного доручення, позивачу доручено, а саме здійснювати контроль та нести повну відповідальність за дотриманням вимог чинного законодавства України при підготовці і оформленні проектів договорів оренди нерухомого військового майна, що знаходиться на обліку (балансі) КЕВ м. Львова, а після їх підписання за виконанням орендарями умов договорів оренди, укладених Міністерством оборони України.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, договір оренди вважається припиненим з 26.12.2009 р.

Відповідно до п. 2.5. договору оренди, у випадку розірвання договору оренди, закінчення терміну його дії та відмови від його продовження Орендар повинен повернути Орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна), у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2. договору оренди передбачено, що орендна плата перераховується Орендарем (відповідачем) не пізніше 25 числа місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Згідно п. 5.2. договору оренди, Орендар (відповідач) зобовязаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати внесення орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобовязань по договору оренди щодо сплати орендної плати належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 2076,02 грн.

Також, 01.01.2006 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 40 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту договір постачання теплоенергії), згідно якого позивач зобовязався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобовязався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Претензій відповідача до позивача щодо неналежного виконання позивачем умов договору постачання теплоенергії суду не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.4. договору постачання теплоенергії встановлено, що Споживач (відповідач) до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальній організації (позивачу) вартість фактично спожитої теплової енергії.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не виконував умов договору постачання теплової енергії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 7722,62 грн.

Крім того, 01.01.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 50-с/08 на користування електроенергії (далі по тексту договір постачання електроенергії), згідно умов якого позивач зобовязався постачати відповідачу електроенергію.

Претензій відповідача до позивача щодо неналежного виконання позивачем умов договору постачання електроенергії суду не подано.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору постачання електроенергії встановлено, що оплата платіжних документів здійснюється самостійно, протягом 5-ти днів після одержання рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не виконував умов договору постачання електроенергії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1521,41 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що відповідач належним чином не виконував умови вищевказаних договорів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на загальну суму 11320,05, а саме: згідно договору оренди у розмірі 2076,02 грн., згідно договору постачання теплоенергії у розмірі 7722,62 грн. та згідно договору постачання електроенергії у розмірі 1521,41 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Львівської обласної організації інвалідів війни та Збройних Сил союзу організації інвалідів України, м. Львів, пл. Соборна, 5 (р/р 26004353 у філії «Райффайзен Банк Аваль», МФО 325729, код ЄДРПОУ 20847566) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів, вул. Шевченка, 3а (р/р 35224005007486 в ГУДКУ у м. Львові, МФО 825014, код ЄДРПОУ 07638027) 11320 грн. 05 коп. заборгованості.

3.Зобовязати Львівську обласну організацію інвалідів війни та Збройних Сил союзу організації інвалідів України, м. Львів, пл. Соборна, 5 (код ЄДРПОУ 20847566) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 34 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Соборна, 5.

4.Стягнути з Львівської обласної організації інвалідів війни та Збройних Сил союзу організації інвалідів України, м. Львів, пл. Соборна, 5 (р/р 26004353 у філії «Райффайзен Банк Аваль», МФО 325729, код ЄДРПОУ 20847566) в дохід державного бюджету 113 грн. 20 коп. державного мита за розгляд спору майнового характеру, 85 грн. 00 коп. державного мита за розгляд спору немайнового характеру та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя