Рішення № 11532311, 25.08.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.10 Справа № 10/226/10

Суддя

за позовом: концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя

до відповідача: ВАТ “Завод “Запоріжавтоматика”, м. Запоріжжя

про стягнення суми 120 676, 07 грн.

Суддя Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача: Бессарабова Т.І. на підставі довіреності № 17 від 04.01.2010 р.;

від відповідача: Юрченко І.А. на підставі довіреності б/н від 03.08.2010 р. ;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

24.06.2010 р. заявлені позовні вимоги про стягнення з ВАТ “Завод “Запоріжавтоматика” на користь концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району 112 738,71 грн. основного боргу, 5996,55 грн. пені, 888,03 грн. 3% річних, 1052,78 грн. втрат від інфляції, на підставі Договору № 200598 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.05.2007 р., ст.ст. 11, 15, 16, 96, 509, 530 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), ст.ст. 193, 276 Господарського кодексу України (далі –ГК України).

25.06.2010 р. порушено провадження у справі № 10/226/10, справу призначено до розгляду на 19.08.2010 р. В судовому засіданні 19.08.2010 р. представник позивача надав заяву про уточнення суми позову, в якій зазначив, що відповідач сплатив 27 738,71 грн. боргу, просив суд стягнути із відповідача 85000,00 грн. основного боргу, 5996,55грн. пені, 888,03 грн. 3 % річних, 1052,78 грн. втрат від інфляції. Заява про уточнення позовних вимог, надана представником позивача є цілком правомірною, обґрунтованою, і була прийнята до розгляду. В судовому засіданні 21.08.2010 р. представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги. Представник відповідача у судовому засідання 21.08.2010 р. просив суд надати розстрочу виконання рішення суду строком на чотири місяці. Представник позивача не заперечив проти задоволення клопотання відповідача. Судом, клопотання представника відповідача, щодо надання розстрочки, задоволено.

Справа була розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу. В судовому засіданні 21.08.2010 р. розгляд справи був закінчений, за згодою представників сторін, оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2007 р. концерн “МТМ” в особі директора філії концерну “МТМ” Орджонікідзевського району (теплопостачальна організація і позивач у справі) та ВАТ “Завод “Запоріжавтоматика” (споживач і відповідач у справі) уклали Договір № 200598 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі –Договір), відповідно до п. 1.1. якого, позивач взяв на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Умови та порядок проведення розрахунків за теплову енергію сторони передбачили у розділі 6 Договору. Так, зокрема, розрахунки за даним Договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату (пп. 6.1., 6.2., 6.3., 6.4. Договору).

Відповідно до пп. 3.2.6., 3.2.26. Договору споживач теплової енергії, зокрема, зобов’язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором. Щомісячно, у строки, визначені даним Договором, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за Договором виконував належним чином, зокрема, в період часу з листопада 2009 р. по травень 2010 р. відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 113 978,30 грн., про що свідчать відповідні акти приймання-передачі теплової енергії (в яких зафіксовано: кількість, тарифи та вартість щомісячно спожитої відповідачем теплової енергії), а також виставлені відповідачу, згідно цих актів, на оплату спожитої теплової енергії, рахунки, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

За спожиту теплову енергію протягом часу з листопада 2009 р. по травень 2010 р., відповідач частково розрахувався із позивачем в сумі 1239,59 грн. Сума боргу відповідача за спожиту теплову енергію за спірний період склала 112 738,71 грн.

У зв’язку із несплатою відповідачем, суми боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 112 738,71 грн., позивач 24.06.2010 р. звернувся до господарського суду Запорізької області за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів із даною позовною заявою.

Оцінивши представлені докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом з’ясовано, що після звернення позивача до суду, відповідачем, в добровільному порядку, була сплачена частина заборгованості в розмірі 27 738,71 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (про сплату зазначеної суми боргу за теплову енергію згідно договору № 200598 від 01.05.2007 р.). Отже, в цій частині позовних вимог, предмет спору відсутній.

Згідно із п. 11 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі, в частині стягнення з ВАТ “Завод “Запоріжавтоматика” на користь філії концерну “МТМ” Орджонікідзевського району 27738,71 грн. основного боргу, підлягає припиненню.

За таких умов, на час розгляду справи в суді, несплаченою ВАТ “Завод “Запоріжавтоматика” за Договором № 200598 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.05.2007 р. залишається заборгованість перед філією концерну “МТМ” Орджонікідзевського району в сумі 85000,00 грн. протягом часу з листопада 2009 р. по травень 2010 р. Крім того, 17.08.2010 р. сторонами спору був підписаний акт звірки взаємних розрахунків на загальну суму 85000,00 грн.

Враховуючи викладене вище, вимога позивача, в частині стягнення з відповідача 85000,00 грн. основного боргу, заявлена позивачем цілком правомірно, є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.

Оскільки ВАТ “Завод “Запоріжавтоматика” не вчасно розрахувалося із позивачем за отриману теплову енергію, то позивач нарахував пеню за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання та просив стягнути з відповідача 5996,55 грн. пені за період часу з 21.12.2009 р. по 22.06.2010 р.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 551, п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України).

В п. 7.2.8. Договору встановлено, що в разі несплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3. договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, але не більше суми боргу, за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Проаналізувавши наведені норма права та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає вимогу концерну “Міські теплові мережі”, в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району про стягнення із відповідача пені у розмірі 5996,55 грн. за період часу з 21.12.2009 р. по 22.06.2010 р. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача втрати від інфляції в сумі 1052,78грн. за період часу з січня 2010 р. по липень 2010 р. та 3 % річних в сумі 888,03грн. за період часу з 21.12.2009 р. по 22.06.2010 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних –є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в Інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Надані розрахунки втрат від інфляції та 3 % річних є вірними, зважаючи на викладене, а вимоги концерну “Міські теплові мережі”, в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району про стягнення з відповідача вказаних сум, задовольняється судом.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на чотири місяці, суд вважає за можливе задовольнити його, та розстрочити виконання рішення суду строком на чотири місяці, виходячи з наступного:

Пункт 6 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Підставою для розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.

Відповідно до пункту 2 Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.1996 р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникнення спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Підставою для відстрочення, розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відповідач просить суд, надати розстрочку виконання рішення суду строком на чотири місяця, мотивуючи це тим, що на сьогодні на підприємстві відповідача склалося тяжке матеріальне становище, у зв’язку із складним фінансовим станом у державі.

Враховуючи обставини справи, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, суд визнав за можливе розстрочити виконання рішення суду на чотири місяць.

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, п. 11 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Провадження у справі, в частині стягнення з ВАТ “Завод “Запоріжавтоматика” (69057, м. Запоріжжя, вул. Адм.Нахімова, 3; код ЄДРПОУ 00187292) на користь концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137; фактична адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул. Адм.Нахімова, 4; код ЄДРПОУ 32121458) 27 738,71 грн. основного боргу, припинити.

3.          Стягнути з товариства з ВАТ “Завод “Запоріжавтоматика” (69057, м. Запоріжжя, вул. Адм.Нахімова, 3; код ЄДРПОУ 00187292; р/р 26004301167539 в Орджонікідзевському без балансовому відділенні “Промінвестбанку”, м. Запоріжжя, МФО 313355) на користь концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Заводського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул. Адм.Нахімова, 4; код ЄДРПОУ 32121458; р/р № 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) 85 000 (вісімдесят п’ять тисяч) грн. боргу за спожиту теплову енергію; 5 996 (п’ят тисяч дев’ятсот дев’яносто шість) грн. 55 коп. пені; 888 (вісімсот вісімдесят вісім) грн. 03 коп. 3 % річних; 1 052 (одну тисячу п’ятдесят дві) грн. 78 коп. втрат від інфляції; розстрочивши виконання рішення суду на чотири місяці рівними частинами: до 25.09.2010 р. –23 234,34 грн.; до 25.10.2010 р. –23234,34 грн.; до 25.11.2010 р. - 23 234,34 грн.; до 25.12.2010 р. - 23 234,34 грн. Видати наказ.

4.          Стягнути з товариства з ВАТ “Завод “Запоріжавтоматика” (69057, м. Запоріжжя, вул. Адм.Нахімова, 3; код ЄДРПОУ 00187292; р/р 26004301167539 в Орджонікідзевському без балансовому відділенні “Промінвестбанку”, м. Запоріжжя, МФО 313355) на користь концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Заводського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул. Адм.Нахімова, 4; код ЄДРПОУ 32121458; р/р № 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) 1 206 (одну тисячу двісті шість) грн. 76 коп. державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Т.Г.Алейникова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 25.08.2010 р.