Рішення № 115318535, 01.12.2023, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/5050/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"01" грудня 2023 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Багрін І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

в вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 30469 грн. 20 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 07449-02/2022, за умовами якого останній було надано кредит у розмірі 5 000 грн. 00 коп. терміном користування 17 днів (до 24 лютого 2022 року), а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, а також сплатити проценти від суми позики за кожен день користування коштами в розмірі: 0,5 % - за умови повного повернення кредиту протягом 17 днів; 2,5 % - стандартна процентна ставка; 3,2 % - в разі прострочення виконання зобов`язання та/або в разі пролонгації кредиту.

13 січня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 13012023, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору № 07449-02/2022 від 08 лютого 2022 року.

Відповідачка свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконувала, в зв`язку з чим виникла заборгованість за договором у розмірі 13365 грн. 00 коп., в тому числі заборгованість за кредитому розмірі 5 000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами в розмірі 8365 грн. 00 коп.

Також, 25 жовтня 2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та відповідачкою було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2505667, за умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» надало відповідачці кредит у розмірі 6000 грн. 00 коп. терміном користування 30 днів. В свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, а також сплатити проценти за користування ним від суми позики за кожен день користування коштами у розмірі 0,01 % (знижена процентна ставка); 1,99 % (стандартна процентна ставка).

Додатковою угодою до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2505667 від 22 листопада 2021 року , укладеною між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 було продовжено термін повернення кредиту до 23 грудня 2021 року.

05 травня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №05052023, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2505667 від 25 жовтня 2021 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконувала, в зв`язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 17 104 грн. 20 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом 6000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами 11 104 грн. 20 коп.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте згідно наявної в матеріалах справи заяви просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки в своїй заяві представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Відповідно дост. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК Українипередбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідност. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1-3ст. 207 ЦК України, правочин (договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що договори за № 07449-02/2022 від 08 лютого 2022 року, № 2505667 від 25 жовтня 2021 року були вчинені в електронній формі.

А тому на них поширюються вимогиЗакону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно п.п. 5, 7 ч. 1ст. 3Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, крім визначенихЦивільним кодексом Україниістотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.ч. 2-4, 6-8, 11-13 ст. 11Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.п. 6, 12 ч. 1ст. 3Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно дост. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Відповідно дост. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Також, відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст.1077, ч. 1 ст.1078, ч. 1 ст.1082 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст.514, ч. 1 ст.1084 ЦК України).

В частиністягнення заборгованостіза договоромпро наданняфінансового кредиту№ 07449-02/2022 від 08 лютого 2022 року.

08 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №07449-02/2022, за умовами якого останній було надано кредит у розмірі 5 000 грн. 00 коп. терміном користування 17 днів (до 24 лютого 2022 року), а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, а також сплатити проценти від суми позики за кожен день користування коштами в розмірі: 0,5 % - за умови повного повернення кредиту протягом 17 днів; 2,5 % - стандартна процентна ставка; 3,2 % - в разі прострочення виконання зобов`язання та/або в разі пролонгації кредиту.

Згідно п. 4.3 договору в разі, якщо позичальник не повернув кредит протягом визначеного договором строку кредитування, проценти за користування кредитом продовжують нараховуватися за кожен день користування ним, проте у будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов договору.

Згідно копії довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 22 листопада 2023 року сума позики за договором у розмірі 5 000 грн. 00 коп. була зарахована на розрахунковий рахунок позичальниці.

Матеріали справи не містять доказів здійснення позичальницею передбачених договором дій з метою продовження строку кредитування.

Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом відповідно до п. 4.3 договору повинно було здійснюватися в межах строку кредитування та узгодженого строку внесення плати за користування коштами, а саме за період з 08 лютого 2022 року 25 травня 2022 року (з 25 лютого 2022 року прострочення виконання умов договору). Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2ст. 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Вимог щодо застосування передбачених ч. 2ст. 625 ЦК Українинаслідків порушення грошового зобов`язання позивач не заявляв.

13 січня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 13012023, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору № 07449-02/2022 від 08 лютого 2022 року.

Відповідачка свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконувала, в зв`язку з чим виникла заборгованість за договором у розмірі 11 080 грн. 00 коп., в тому числі заборгованість за кредитому розмірі 5 000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами в розмірі 6080 грн. 00 коп. (5000 х 2,5% х 17 дн. + 5000 х 3,2% х 38 дн. (за період з 18 квітня 2022 року по 25 травня 2022 року; нарахування позивачем процентів, згідно наданого розрахунку, за період з 25 лютого 2022 року по 17 квітня 2022 року не здійснювалося).

В частині стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2505667 від 25 жовтня 2021 року.

25 жовтня 2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та відповідачкою було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2505667, за умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» надало відповідачці кредит у розмірі 6000 грн. 00 коп. терміном користування 30 днів. В свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, а також сплатити проценти за користування ним від суми позики за кожен день користування коштами у розмірі 0,01 % (знижена процентна ставка); 1,99 % (стандартна процентна ставка).

Згідно копії довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 23 серпня 2023 року сума позики за договором у розмірі 6 000 грн. 00 коп. була зарахована на розрахунковий рахунок позичальниці.

Додатковою угодою до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2505667 від 22 листопада 2021 року , укладеною між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 було продовжено термін повернення кредиту до 23 грудня 2021 року.

05 травня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №05052023, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2505667 від 25 жовтня 2021 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконувала, в зв`язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 17 104 грн. 20 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом 6000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами 11 104 грн. 20 коп.

Проте, суд не в повній мірі погоджується з вказаним розрахунком.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачці був наданий кредит в сумі 6000 грн. 00 коп. строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування позикою протягом вказаного періоду в розмірі 0,01 % (знижена процентна ставка). Відповідно до додаткової угоди від 22 листопада 2021 року продовжено термін повернення кредиту до 23 грудня 2021 року з нарахуванням процентів у розмірі 1,99 %. Матеріали справи не містять доказів щодо подальшої пролонгації сторонами зобов`язань, а тому договірні проценти за користування кредитом після припинення строку дії договору та визначеного договором строку зобов`язань (автопролонгація на 15 днів після продовженого терміну повернення кредиту, відповідно до п.п. 4.2.2 договору), не підлягають стягненню.

Після вищевказаного строку проценти підлягають нарахуванню виключно за передбаченимист. 625 ЦК Україниправилами.

Таким чином, з огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 2505667 від 25 жовтня 2021 року в загальному розмірі 11389 грн. 80 коп., в тому числі заборгованість за кредитом в розмірі 6 000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами, нарахованими за період з 25 жовтня 2021 року до 06 січня 2022 року в розмірі 5389 грн. 80 коп. (6000 х 0,01% х 28 дн. + 6000 х 1,99 % х 45 дн.).

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 5, 6 ст.81,78 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини укладення вищевказаних договорів, їх виконання кредитодавцем не спростовано відповідачкою в передбаченому порядку. Крім того, не спростовано розрахунки заборгованості за договорами, не надано доказів їх неправильності або альтернативних розрахунків.

За встановленихобставин,з відповідачки на користьТОВ «Європейська агенція з повернення боргів»підлягає стягненнюзаборгованість задоговорами взагальному розмірі 22469 грн. 80 коп.

Згідно ч. 1ст.141 ЦПК Україниз відповідачки, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (74 %), на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1986 грн. 16 коп.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами задовольнитичастково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок №30, ідентифікаційний код 35625014:

- заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 07449-02/2022 від 08 лютого 2022 року в розмірі 11 080 грн. 00 коп., в тому числі заборгованість за кредитому розмірі 5 000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами в розмірі 6080 грн. 00 коп.;

- заборгованість договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2505667 від 25 жовтня 2021 року в розмірі 11389 грн. 80 коп., в тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 6 000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами в розмірі 5389 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок №30, ідентифікаційний код 35625014, судові витрати в розмірі 1986 грн. 16 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Л.В. Лузан