Рішення № 115311845, 30.11.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25057/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування рішення органу владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд:

визнати неправомірним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 4 від 11.01.2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну Нгуен Тхи Фионг;

визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 51032300018828 від 04.04.2022 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне місце проживання серія НОМЕР_1 від 10.04.2007 року, виданої ОСОБА_1 , у зв`язку пошкодженням посвідки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є громадянкою Соціалістичної Республіки В`єтнам. 26.05.2004 позивач звернулася до відділу УГІРФА ГУ МВС України в м. Києві та отримала дозвіл на імміграцію на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», оскільки перебуває в шлюбі з іммігрантом, який документований посвідкою на постійне проживання. Лише 10.04.2007 позивачка отримала посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 . Починаючи з 2020 р. позивач неодноразово зверталася (у зв`язку із пошкодженням посвідки) до міграційної служби та отримувала відмови в заміні посвідки на постійне проживання без зазначення причин таких відмов. В черговий раз 31.03.2023 позивачка звернулася до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про обмін посвідки на постійне поживання та відповідним пакетом документів, на що 14.04.2023 отримала рішення № 51032300018828 від 04.04.2022 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 . На адвокатські запити стороною позивача отримано відомості про висновок від 11.01.2022, відповідно до якого перевіркою встановлено, що причина скасування дозволу на імміграцію факт скасування посвідки на постійне проживання чоловіку позивачки, тобто втратила чинність підстава набуття права на постійне проживання, а саме дозвіл на імміграцію чоловіка позивачки, який скасовано наказом ДМС України в Одеській області № 97 від 04.06.2020. Отже відповідачем прийнято незаконне рішення від 11.01.2022 № 4 про скасування дозволу на імміграцію, яке всупереч вимог законодавства не було направлено позивачці, або в будь-який інший спосіб доведено до відома. Позивач зазначає, що станом на дату видачі дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання позивачка перебувала в шлюбі з іммігрантом, який мав чинні дозвіл на імміграцію та посвідку на постійне проживання, що свідчить про те, що при зверненні із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну не було допущено порушень законодавства про імміграцію.

Ухвалою судді від 02.10.2023 відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно з ст. 262 КАС України.

20.10.2023 до суду від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що 29.10.2021 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулася громадянка Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою-анкетою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку із непридатністю для подальшого використання. 26 травня 2004 р. позивач звернулася до ВГІРФО Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону, як дружина іммігранта (чоловіка), на підставі чого 04.06.2004 прийнято рішення про надання позивачці дозволу на імміграцію в Україну; позивачка документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 17.06.2004 та в подальшому посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 10.04.2007. Водночас встановлено, що наказом ДМС України від 04.06.2020 № 97 посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 10.04.2007 визнана недійсною та такою, підлягає вилученню та знищенню. Відповідно до вищевикладеного ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області правомірно прийнято рішення № 4 від 11.01.2022 про скасування позивачці дозволу на імміграцію в Україну.

20.10.2023 до суду від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що 31.03.2023 громадянка Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 , виданої 10.04.2007 УГІРФО ГУ МВС в м. Києві, у зв`язку з непридатністю для подальшого використання. ГУ ДМС в Одеській області 31.03.2023 здійснено запити щодо перевірки матеріалів справи щодо дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання позивачки за територіальністю - ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області. З відповіді останнього від 04.04.2023 № 8010.6.1/17642-23 вбачається, що під час перевірки матеріалів справи щодо провадження дозволу на імміграцію в Україну виявлено, що 11.01.2022 ЦМС ДМС прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в України № 4 громадянці СРВ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про імміграцію». Видана на підставі дозволу на імміграцію посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 10.04.2007 скасована відповідно до вимог пп. 1 п. 64 Постанови № 321. Отже ГУ ДМС в Одеській області 04.04.2023 прийнято рішення № 51032300018828 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання, відповідно до пп. 9 п. 62 Порядку № 321 від 25.04.2017 у зв`язку із встановленням факту скасування дозволу на імміграцію.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до 26 травня 2004 р. позивач звернулася до ВГІРФО Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону, як дружина іммігранта (чоловік позивачки громадянин Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_4 від 08.07.2003, свідоцтво про шлюб НОМЕР_5 від 05.10.1997).

На підставі вищезазначеного звернення 04.06.2004 УГІРФО ГУ МВС України в м. Києві прийнято рішення про надання позивачці дозволу на імміграцію в Україну.

Також позивачка документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 17.06.2004 та в подальшому посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 10.04.2007.

31.03.2023 громадянка В`єтнаму ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою щодо обміну посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 10.04.2007, виданої ВГІРФО ГУ МВС України в м. Києві,на підставі її непридатності для подальшого використання.

ГУ ДМС в Одеській області 31.03.2023 здійснено запити щодо перевірки матеріалів справи щодо дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання позивачки за територіальністю - ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

Згідно відповіді ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 04.04.2023 № 8010.6.1/17642-23, під час перевірки матеріалів справи щодо провадження дозволу на імміграцію в Україну виявлено, що 11.01.2022 ЦМС ДМС прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в України № 4 громадянці СРВ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про імміграцію».

З огляду на матеріали справи, за висновком перевірки матеріалів справи про надання дозволу на імміграцію в України гр. СРВ Нгуєн Тхи Фионг від 11.01.2022, встановлено визнання наказом ДМС України від 04.06.2020 № 97 посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_6 від 08.07.2003 чоловікові позивачки гр. СРВ ОСОБА_2 недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню. Відтак, дозвіл на імміграцію в Україну, наданий позивачці, як дружині мігранта, скасовано внаслідок позбавлення такого статусу її чоловіка органом влади.

За результатами опрацювання звернення позивача ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання № НОМЕР_7 від 04.04.2022, яким позивачу було відмовлено в обміні посвідки на підставі підпункту 9 пункту 62 Порядку № 321 (встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію).

Зважаючи на те, рішення ГУ ДМС України в Одеській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання позивачці від 19 липня 2023 року № 51002300019526, рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 4 від 11.01.2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну є протиправними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулася за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців» іноземцями визнаються іноземні громадяни - особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та особи без громадянства - особи, які не належать до громадянства будь-якої держави.

Статтею 2 Закону України «Про правовий статус іноземців» визначено, що іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійне проживання, якщо він: - має в Україні законне джерело існування; - перебуває у близьких родинних відносинах (батько, мати, діти, брат, сестра, подружжя, дід, баба, онуки) з громадянами України; - перебуває на утриманні громадянина України; - має на своєму утриманні громадянина України; - в інших передбачених законами України випадках.

Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов`язаних з імміграцією іноземців, визначається Законом України про імміграцію.

Іноземці, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні.

Вони зобов`язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої національні паспорти або документи, які їх замінюють, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Якщо іноземці, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов`язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх національні паспорти або документи, що їх замінюють.

Згідно ст.1 Закону України «Про імміграцію» № 2491-III від 07.06.2001 року, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання. Відповідно приписів п.1, п.2 постанови Кабміну України №321 від 25.04.2018 року Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Відповідно до п. 9 Порядку оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства Поліграфічний комбінат Україна по виготовленню цінних паперів.

За приписами п. 21 Порядку №321 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства, зокрема для обміну посвідки, перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32-34 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування/проживання іноземця або особи без громадянства на території України, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

У разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта з використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування (п.22 Порядку № 321).

Відповідно до п.40 Порядку №321 для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Іноземці та особи без громадянства, які зазначені в частині двадцятій статті 4 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, за умови отримання ними одного з документів, зазначених у частині сімнадцятій статті 5 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, та мають дозвіл на імміграцію в Україну, для обміну посвідки в установленому порядку можуть подавати паспортний документ, строк дії якого закінчився чи який підлягає обміну, у разі, коли за отриманням нового документа особа зобов`язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй Про територіальну цілісність України від 27 березня 2014 р. № 68/262.

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред`являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-6 цього пункту.

До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки Згідно з оригіналом та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.

Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.

Згідно пунктів 43 Порядку № 321 рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.

Відповідно до п. 46 Порядку після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.

Підстави для відмови в оформленні та видачі посвідки визначені п.62 Порядку №321, згідно якого територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.

Пунктом 73 Порядку № 321 визначено, що у разі коли рішення про оформлення посвідки прийнято з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник структурного підрозділу апарату ДМС проводить службову перевірку.

За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС, керівником структурного підрозділу апарату ДМС.

На підставі висновку посвідки, видані з порушенням вимог законодавства, визнаються недійсними за наказом ДМС.

Відповідно до ст.12 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Згідно до п. 21 Постанови №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувані ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодафтва про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Відповідно до п. 22 Постанови № 1983, ДМС, територіальні органи і територіальні підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.

Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.

Як встановлено судом вище, за висновком перевірки матеріалів справи про надання дозволу на імміграцію в України гр. СРВ Нгуєн Тхи Фионг від 11.01.2022, встановлено визнання наказом ДМС України від 04.06.2020 № 97 посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_6 від 08.07.2003 чоловікові позивачки гр. СРВ ОСОБА_2 недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню.

Відтак, дозвіл на імміграцію в Україну, наданий позивачці, як дружині мігранта, скасовано внаслідок позбавлення такого статусу її чоловіка органом влади у 2022 році.

Однак це не свідчить про те, що станом на дату видачі дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання позивачкою свідомо надано неправдиві відомості, підроблені документи, документи, що втратили чинність, або документи, які не підтверджують наявність підстав для отримання дозволу на імміграцію, передбачених статтею 4 Закону, або на підставі документів, які підтверджують факт перебування у шлюбі, який за рішенням суду визнано недійсним у разі його фіктивності.

Натомість позивачка на той час перебувала у шлюбі із громадянином СВН ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мав чинний дозвіл на імміграцію в України та був документований посвідкою на постійне проживання.

Вимогами ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.73 КАС України).

Водночас, всупереч покладеного на відповідачів обов`язку, останні не підтвердили належними та допустимими доказами наявності підстав для анулювання дозволу на імміграцію, визначених пунктом 1 частини першої статті 12 Закону №2491-III, а саме в чому полягають свідомо неправдиві відомості, підроблені документи чи які документи, на підставі яких видано дозвіл, втратили чинність.

Доказів надання позивачем при отриманні дозволу на імміграцію неповного пакету документів, передбачених законом, приховування даних щодо сімейного стану, відповідачами не надано. Також не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за час перебування позивача на території України з`явилися обставини, які б слугували підставою для скасування дозволу на імміграцію, передбачені статтею 12 Закону України "Про імміграцію".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 р. у справі № 820/5953/16, від 26.06.2020 р. у справі № 820/1861/17, від 13.03.2018 р. у справі № 820/3610/17, від 25.09.2019 р. у справі № 813/119/16.

Поряд із тим, навіть за обставини помилкового надання дозволу на імміграцію, перекладати тягар вкрай негативних наслідків такої помилки або зловживання на позивача є неприпустимим.

Суд зазначає, що положеннями ст. 12 Закону України «Про імміграцію» передбачено можливість скасування дозволу на імміграцію у випадку встановлення хоча б однієї з передбачених у ній підстав. Однак, можливість скасування такого дозволу у жодному випадку не повинна ототожнюватися з обов`язком з прийняття такого рішення.

Така конструкція норми ст. 12 цього Закону дозволяє суб`єкту прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію об`єктивно оцінити обставини, що є підставою для можливого скасування дозволу, а також обставини, які настали після отримання особою дозволу на імміграцію, та прийняти пропорційне рішення з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Отже, з викладеного вбачається, що відповідач прийняв оскаржуване рішення формально і без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тобто непропорційно, оскільки підстава для скасуванні дозволу на імміграцію була також утворена відповідним суб`єктом владних повноважень.

В той же час, суд зазначає, що приймаючи спірне рішення, Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області не враховано й те, що на підставі посвідки на постійне проживання позивач тривалий час проживає на території України.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці визначає, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що скасування дозволу на імміграцію, здійснене виключно за формальних обставин без дослідження всіх обставин необхідності прийняття такого рішення, зумовило порушення необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані норми ст. 12 Закону.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Таким чином, спірні рішення не відповідають справедливому балансу між цілями, яких намагався досягнути суб`єкт владних повноважень та несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів позивача , які настали внаслідок прийняття цього рішення.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у Головного управління Державної міграційної служби були відсутні підстави прийняття рішення від 19 липня 2023 року № 51002300019526 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці В`єтнаму ОСОБА_3 .

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, всупереч наведеним вимогам відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про недотримання позивачем вимог законодавства і не довели правомірності оскаржуваних рішень, у зв`язку із чим останні підлягають скасуванню.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44; ЄДРПОУ 37811384), Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А; ЄДРПОУ 42552598) про скасування рішення органу владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 4 від 11.01.2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 51032300018828 від 04.04.2022 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне місце проживання серія НОМЕР_1 від 10.04.2007 року, виданої Нгуен Тхи Фионг, у зв`язку пошкодженням посвідки.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на користь громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок).

Стягнути з бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на користь громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк