Рішення № 115311391, 29.11.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2023 рокусправа № 380/10198/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» до Львівської митниці, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100098/2 від 02.03.2023.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на умовах контракту №23 від 03.10.2022, укладеного між ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» та «Larchfield Limited», придбав та ввіз на територію України товар. Митну вартість товару визначено позивачем за першим методом (за ціною договору). В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару та обраного методу її визначення позивачем до декларації додано документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Всупереч наведеному, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/100098/2 від 02.03.2023. Позивач вважає таке рішення протиправним, відтак звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що документи, що були подані до митного оформлення, містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо в рішенні про коригування митної вартості.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 10.05.2023 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду 18.05.2023 заяву представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Протокольною ухвалою від 26.06.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві, та просив такі задовольнити.

Представник відповідача, що прибув у судове засідання, проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Сторони подали клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

03.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» (Покупець) та «Larchfield Limited» (Продавець) укладено Контракт №23, відповідно до якого Продавець зобов`язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати на умовах контракту товари.

Відповідно до Інвойсу №43743 від 08.01.2023 Продавець зобов`язувався поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар на загальну суму USD 25 432,52.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим позивачем декларантом ТОВ «ЛАН-УКРАЇНА» була подана митна декларація №22UA209230020660U7 від 28.02.2023.

Митна вартість товару була визначена за основним методом, а саме ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів:

- пакувальний лист №3499 від 08.01.2023;

- рахунок-проформа SDFE3221203 від 16.12.2022;

- рахунок фактура (інвойс) №43743 від 08.01.2023;

- коносамент NSZEC221232848 від 08.01.2023;

- автотранспортна накладна б/н від 23.02.2023;

- автотранспортна накладна б/н від 23.02.2023;

- декларація про походження товару №43743 від 08.01.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 19.12.2022;

- банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 01.02.2023;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №15 від 24.02.2023;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2023-01835 від 24.02.2023;

- документ, що підтверджує вартість страхування №1552308003810 від 20.10.2023;

- документ, що підтверджує вартість страхування б/н від 10.02.2023;

- рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця SDFE3221203 від 31.12.2022;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 15.12.20222;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №113/82 від 17.02.2023;

- договір про надання послуг митного брокера 107/21-Т від 01.10.2021;

- договір (контракт) про перевезення №1959 від 01.11.2022;

- договір (контракт) про перевезення №200036 від 19.05.2020;

- додаткова угода №3 від 29.12.2022;

- інформація виробника від 08.01.2023;

- інформація виробника від 08.01.2023;

- пасп.безп.матер. б/н від 08.01.2023;

- паспорт безпеки матеріалу б/н від 08.01.2023.

На вимогу митного органу декларантом додатково подано такі документи:

- інвойс виробника товару;

- прайс-лист;

- висновок експертної організації;

- копію митної декларації країни відправлення.

02.03.2023 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100098/2.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

П.п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як випливає з матеріалів справи, митним брокером в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення товару подано митну декларацію №UA209000/2023/100098/2 від 02.03.2023, митну вартість товару якою визначено за основним методом.

На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації долучено такі документи: пакувальний лист №3499 від 08.01.2023; рахунок-проформа SDFE3221203 від 16.12.2022; рахунок фактура (інвойс) №43743 від 08.01.2023; коносамент NSZEC221232848 від 08.01.2023; автотранспортна накладна б/н від 23.02.2023; автотранспортна накладна б/н від 23.02.2023; декларація про походження товару №43743 від 08.01.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 19.12.2022; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 01.02.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №15 від 24.02.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2023-01835 від 24.02.2023; документ, що підтверджує вартість страхування №1552308003810 від 20.10.2023; документ, що підтверджує вартість страхування б/н від 10.02.2023; рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця SDFE3221203 від 31.12.2022; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 15.12.20222; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №113/82 від 17.02.2023; договір про надання послуг митного брокера 107/21-Т від 01.10.2021; договір (контракт) про перевезення №1959 від 01.11.2022; договір (контракт) про перевезення №200036 від 19.05.2020; додаткова угода №3 від 29.12.2022; інформація виробника від 08.01.2023; інформація виробника від 08.01.2023; пасп.безп.матер. б/н від 08.01.2023; паспорт безпеки матеріалу б/н від 08.01.2023.

На вимогу митного органу декларантом додатково подано такі документи: інвойс виробника товару; прайс-лист; висновок експертної організації; копію митної декларації країни відправлення.

За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення №UA209000/2023/100098/2 від 02.03.2023.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Так, у спірному рішенні відповідач вказує, що згідно наданих до митного контролю CMR б/н від 23.02.2023 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником вантажу являється LLC POWERTRANS LOGISTICS, проте договір з таким постачальником послуг серед наданих декларантом документів відсутній, що відповідним чином не в повній мірі відображає витрати, які поніс покупець під час переміщення товару до митного кордону України. Відповідно, не всі витрати покупця включені до розрахунку митної вартості товару.

З цього приводу суду приймає надані представником позивача пояснення про те, що між ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» та ПП «Девік» було укладено Договір транспортного експедирування №1959 від 01.11.2022. Послуги позивачу надавало саме ПП «Девік», відтак жодних договорів з LLC POWERTRANS LOGISTICS не укладалось.

Відтак, суд відхиляє такі твердження відповідача, оскільки вказані обставини жодним чином не впливають на визначення митної вартості товару у спірному випадку, а позивач до митного оформлення надав усі наявні у нього документи на перевезення вантажу. Крім того, укладення ПП «Девік» договору з третіми особами з метою виконання умов договору перевезення з позивачем цілком відповідає змісту договору, а оскільки безпосереднє транспортування вантажу позивача здійснювала компанія LLC POWERTRANS LOGISTICS, тому у транспортних документах і були зазначені реквізити цієї компанії.

Також відповідач вказує, що згідно довідки про транспортні витрати від 24.02.2023 № 2023-01835 вартість перевезення автомобільним транспортом по території Польщі склала 1.56 Євро/км, а по території України вартість перевезення становить 1,74 Євро/км, що відповідним чином викликає сумніви у достовірності даних щодо вартості перевезення вантажу.

Такі твердження суд відхиляє, оскільки вартість перевезення визначається перевізником, а не позивачем.

Крім того, відповідач покликається на те, що посередницький інвойс містить інформацію щодо вартості товару на умовах FOB, разом з тим продавець постачає товар на умовах CIF, документи щодо переміщення товару від порту Кінгдау до порту Гданськ декларантом не надані, тому неможливо перевірити величину фактурної вартості на умовах CIF.

Суд враховує пояснення представника позивача, який вказує, що посередницький інвойс від 31.12.2022, який виданий виробником товару (CHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP, China) із зазначенням вартості товару на умовах FOB стосуються компанії «Larchfield Limited», яка надалі здійснила продаж товару ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ». Тобто ці умови поставок стосуються взаємовідносин безпосередньо між виробником товару та продавцем товару за контрактом №23. В той час умови поставка товару для покупця ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» здійснена на умовах CIF.

Також митний орган вказує, що загальна сума транспортних витрат по доставці вантажу автомобільним транспортом згідно довідки від 24.02.2023 №2023-01835 складає 186350 грн., проте сума витрат на перевезення автомобільним транспортом згідно заявки від 23.02.2023 №4/130 та від 23.02.2023 № 3/130 склала 186877 грн. (відповідно по курсу НБУ на день завантаження).

Представник позивача як у позовній заяві, так і у судовому засіданні погоджується з наявністю різниці у гривневому еквіваленті вартості перевезення у розмірі 527,00 грн та пояснює, що така зумовлена тим, що у заявках від 23.02.2023 №4/130 та від 23.02.2023 №3/130 зафіксовано вартість перевезення у розмірі 4 800,00 євро по курсу НБУ саме на день завантаження, тобто станом на 23.02.2023. Довідка про транспортні витрати надані уже станом на 24.02.2023 з урахуванням курсу євро станом на 24.02.2023. При цьому вартість самого перевезення у євровому еквіваленті залишилась незмінною 4 800,00 євро.

Встановлені невідповідності у поданих документах зумовили прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/100098/2 від 02.03.2023, яким митна вартість товару визначена із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України).

Оцінюючи спірне рішення суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Всупереч вимогам пункту 5 ч. 2 ст. 55 МК України, приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі (63 004,00 USD, що більш ніж вдвічі перевищує митну вартість, визначену позивачем), які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог МК України.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 не зміг обґрунтувати, які складові вплинули на формування визначеної митним органом митної вартості саме у розмірі 63 004,00 USD.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості прямо суперечить наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17, та підтримана у постанові від 19.09.2022 у справі №1.380.2019.004890.

У постанові від 25.09.2020 у справі №810/2520/16 колегія суддів Верховного Суду погодилась із висновком судів попередніх інстанцій, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач у своїх рішеннях не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Наведене свідчить про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, а відтак про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та карта відмови не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності рішення про коригування митної вартості та карти відмови не довів, а відтак останні підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання цього позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 18 120,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2684,00 грн.

Оскільки ціна позову становить 386 559,94 грн (сума донарахованих митних платежів за кодом 020 становить 120 799,98 грн; сума донарахованих митних платежів за кодом 028 становить 265 759,96 грн), то за подання цього позовну слід було сплатити судовий збір у розмірі 5798,40 грн, який належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Щодо надміру сплаченого судового збору, суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Крім того, на виконання вимоги суду представником подано переклад українською мовою документів, долучених до позовної заяви.

Відтак, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача витрати, понесення за проведення перекладу українською мовою документів, складених іноземною мовою, у сумі 12 319,90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно з ч. 3 ст. 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Ч. 5-6 ст. 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

На підтвердження понесених витрат з перекладу документів позивачем подано:

- акт про надання послуг №428 від 13.06.2023, згідно з яким ТОВ ТВК «Пілот Продакшн» надано ТОВ «ЕКОНЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» такі послуги: послуги перекладу, засвідчення перекладу; вартість всього 8 352,00 грн;

- акт про надання послуг №432 від 14.06.2023, згідно з яким ТОВ ТВК «Пілот Продакшн» надано ТОВ «ЕКОНЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» такі послуги: послуги перекладу, послуги з редагування, засвідчення перекладу; вартість всього 3 967,90 грн;

- рахунок на оплату №427 від 12.06.2023 на суму 8 352,00 грн;

- рахунок на оплату №432 від 14.06.2023 на суму 3 967,90 грн;

- платіжна інструкція №511 про оплату 8352,00 грн;

- платіжна інструкція №521 про оплату 3 967,90 грн;

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про наявність підстав стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суми сплачених витрат понесених по оплаті послуг з перекладу документів в розмірі 12 319,90 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100098/2 від 02.03.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» судовий збір у розмірі 5798,40 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто вісім) гривень 40 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» суму сплачених витрат понесених по оплаті послуг з перекладу документів в розмірі 12 319 (дванадцять тисяч триста дев`ятнадцять) гривень 90 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» (04116, м. київ, вул. Митрофана Довнар-Запольського, 5; код ЄДРПОУ 34763972).

Відповідач: Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343).

СуддяСидор Наталія Теодозіївна