Рішення № 115309615, 29.11.2023, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року м. Житомир справа № 240/13729/23

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в перерахунку та нарахуванні суми доплати (заборгованості) по перерахунку пенсії з 01.04.2019 по 01.03.2023 в розмірі 613272,29 грн. та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та нарахувати суму доплати (заборгованості) по перерахунку пенсії з 01.04.2019 по 01.03.2023 в розмірі 613272,29 грн.;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження максимальним розміром та відмови у виплаті пенсії з підвищення на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 починаючи з 01 березня 2022 року у відповідності до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та у не нарахуванні та невиплаті індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату пенсії з підвищення на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 починаючи з 01 березня 2022 року у відповідності до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та нарахувати та виплатити індексацію пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2022 у справі №240/31619/21 зобов"язано відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату його пенсії на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 23.07.2021 №9/2-284, виходячи з її розміру 70 відсотків грошового забезпечення. Також рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.01.2023 у справі №240/17263/22 зобов`язано відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.04.2019 без обмеження максимальним розміром.

В березні 2023 року позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Житомирській області про здійснення перерахунку та нарахування заборгованість по виконанню судових рішень за період з 01.04.2019 по 01.03.2023 в розмірі 784061,57 грн., на що отримав відмову. Крім того, зазначив, що відповідачем безпідставно не виплачується індексація пенсії з 01.03.2022 та з 01.03.2023.

Позивач, вважаючи такі дії неправомірними, звернувся до суду з даним позовом.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому просить у задоволені позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказав, що заборгованість по виконанню судових рішень визначена відповідно. Щодо індексації зазначив, що індексація пенсії позивачу нараховується, однак пенсія позивачу виплачується в межах максимального розміру.

Ухвалою від 10.11.2023 розгляд справи призначено в судове засідання з викликом учасників.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд заслухавши пояснення сторін, ухвалою від 28.11.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та пояснення сторін, суд встановив наступні обставини.

Позивач з січня 2017 року перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2022 у справі №240/31619/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплаті з 01 квітня 2019 року призначеної пенсії в повному обсязі та зобов`язано провести перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 23.07.2021 №9/2-284 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії виходячи з її основного розміру - 70% грошового забезпечення та з урахуванням посадового окладу; окладу за спеціальним званням; 50% надбавки за вислугу років; 49,9% надбавки за надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, пов`язаних з антитерористичною діяльністю; 50% надбавки за інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-службову діяльність; премії 150,3% .

Також рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.01.2023 у справі №240/17263/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та зобов`язано здійснити перерахунок та виплату з 01.04.2019 перерахованої на підставі оновленої довідки від 23.07.2021 № 9/2-284 Департаменту з питань виконання кримінальних покарань пенсії без обмеження її максимального розміру, з урахуванням проведених виплат.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.03.2023 про надання роз"яснень з приводу виплати пенсії на виконання рішення суду у справі №240/17263/22, по якому сума доплати за період з 01.04.2019 по 28.02.2023 повинна складати 784061,57 грн., а також щодо причин не виплати індексації основного розміру пенсії з 01.04.2019 з урахуванням базового місяця ОСНП-0,140 в розмірі 3558,11 грн. та з березня 2023 року з урахуванням базового ОСНП-0,197 грн. розмірі 1500 грн..

Листом від 18.04.2023 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення суду у справі №240/17263/22 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 по 28.02.2023 та сума доплати становить 355087,35 грн.. Крім того, повідомив, що розрахунковий розмір пенсії, в обчисленому на виконання судових рішень розмірі з постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 становить 30473,16 грн. (в т.ч. індексації пенсії 1500,00 грн.). Виплата пенсії з 01.04.2019 здійснюється у розмірі 25415,05 грн. встановленому на виконання рішення суду.

Отже спірними в дані справі є питання обрахунку суми заборгованості по перерахованій пенсії на виконання судових рішень за період з 01.04.2019 по 01.03.2023 та нарахування і виплата індексації до пенсії позивача з 01.03.2022 та з 01.03.2023 без обмеження максимальним розміром.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо обрахунку заборгованості по пенсії на виконання судових рішень, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії позивача на виконання судового рішенняз 01.04.2019 підсумок пенсії з надбавками становить 25415,05 грн.. (а.с.69).

Вказана обставина сторонами не заперечується і саме ця сума визначена позивачем в позові як розрахункова одиниця при нарахуванні ним суми заборгованості.

Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи довідок від 16.03.2023 позивачу у спірний період з 01.04.2019 по 01.03.2023 виплачена пенсія в загальному розмірі 606650,11 грн., що сторонами також не заперечується (а.с. 22-26).

Зокрема, позивач в позовній заяві вказав, що на його думку сума доплати по перерахованій пенсії на виконання судових рішень у справі №240/31619/21 та №240/17263/22 за період з 01.04.2019 по 01.03.2023 складає 613272,29 грн.. Дана сума ним розрахована наступним чином, а саме: 1219922,40 грн. (25415,05 грн.*48 місяців) - 606650,11 грн. (сума виплаченої пенсії) = 613272,29 грн..

В той же час, відповідачем на виконання ухвали суду до матеріалів справи наданий розрахунок заборгованості по вказаних судових рішеннях в загальній сумі 587857, 24 грн., а саме по рішенню 240/31619/22 в сумі 232769,89 грн. та по рішенню 240/17263/22 в сумі 355087,35 грн. (а.с.69-73).

Суд вважає, що сума заборгованості по вказаним рішенням відповідачем визначена правильно, а той же час розрахунок позивача є помилковим з огляду на таке.

Як вже зазначалося судом та сторонами не заперечується, що як розрахункова одиниця при нарахуванні ними суми заборгованості береться розмір пенсії в сумі 25415, 05 грн..

Спірний період, за який визначена заборгованість, є з 01.04.2019 по 01.03.2023, що складає 47 місяців, а не 48 місяців, як помилково зазначає позивач. Тобто, з 01.04.2019 по 31.12.2019 - 9 місяців, з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 12 місяців, з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 12 місяців, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 12 місяців, з 01.01.2023 по 28.02.2023 - 2 місяці (березень 2023 до розрахунку не береться).

Отже, 25414,05*47 місяців = 1194507,35 грн. - загальна сума заборгованості.

Тобто, сума заборгованості, з урахуванням виплаченої пенсії, складає 587857,24 грн., яка обчислена наступним чином: 1194507,35 грн. - 606650,11 грн. = 587857,24 грн..

Таким чином, позивачем при розрахунку допущена арифметична помилка у визначені кількості місяців, за які здійснювався розрахунок заборгованості, а саме: 1219922,40 грн. (заборгованість за 48 місяців) - 1194507,35 грн. (заборгованість за 47 місяців) = 25415,05 грн. (розмір пенсії за один місяць).

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при нарахуванні суми доплати (заборгованості) по перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 по 01.03.2023 відповідач діяв правомірно, а тому ця вимога заявлена безпідставно та задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, на виконання рішення суду у справі №240/17263/22 позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019 без обмеженням максимальним розміром.

В той же час при розгляді даної справи, судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача в частині виплати індексації.

16 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" в пункті 2 якої установив, що з 01 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення 1,14, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

24 лютого 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", в пункті 2 якої установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Пунктом 10 цієї постанови визначено, що у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

На виконання вимог вказаних постанов Кабінету Міністрів України Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провело індексацію пенсії позивача, зокрема: індексація базового ОСНП 2022 (25415,05х0,140)- 3558,11 грн., та індексація базового ОСНП 2023 (28973,16х0.197) -1500 грн..

В той же час, пенсія позивачу виплачується з 01.03.2022 та з 01.03.2023 без індексації у максимальному розмірі 25415,05 грн..

Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок і виплату пенсії з врахуванням індексації його пенсії та судового рішення, без обмеження вказаної пенсії максимальним розміром .

Листом відповідач повідомив позивачу, що у зв`язку із застосуванням на підставі статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 до вищезазначеного розміру пенсії максимального обмеження, розмір пенсії, який виплачується позивачу у сумі 25415,05 грн..

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо застосування максимального обмеження до розміру його пенсії після її індексації на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 та від 24.02.2023 №168, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII).

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", Про прокуратуру", Про статус народного депутата України", Про Національний банк України", Про Кабінет Міністрів України", Про дипломатичну службу", Про службу в органах місцевого самоврядування", Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Про наукову і науково-технічну діяльність", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Про пенсійне забезпечення", Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI було передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Крім того, вказаним Законом №3668-VI також було внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, та викладено її у новій редакції, відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

В подальшому, Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01.01.2016, вищезазначену частину статті 43 Закону №2262-XII було доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень";

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 вищезазначені положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Конституційний Суд України приймаючи вищезазначене рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 про визнання положень частини сьомої статті 43 Закону №2262 такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України вказав, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Водночас, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, було введено в дію Законом №3668-VI, яким, в тому числі й внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

У рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 Конституційним Судом України було надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Натомість, оцінка положенням частини першої статті 2 Закону №3668-VІ у зазначеному рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 Конституційним Судом України не надавалась.

Однак, суд зауважує, що положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які фактично дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, а тому вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Крім того, положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що до спірних у даній справі правовідносин застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 17.02.2022 у справі №640/11168/20, від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2017, було внесено зміни до Закону №2262-XII, зокрема у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом №1774-VІІІ до частини сьомої 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17 та від 21.12.2021 №120/3552/21-а, від 26.01.2022 у справі №569/2950/17, і колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку.

Наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані відповідачем під час здійснення нарахування індексації пенсії позивача з 01.03.2022 та з 01.03.2023.

Стосовно наявності у вказаних постановах Кабінету Міністрів України положення про те, що підвищення пенсій здійснюється "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом", суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У спірних відносинах наведене положення постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 суперечить приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.

Суд звертає увагу, що незважаючи на наявність в постановах Кабінету Міністрів України вимоги про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв`язку із проведенням її індексації, чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційного Суду України.

З огляду на вказане, суд зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно із Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України.

За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону №3668-VI, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування з 01.03.2022 та з 01.03.2023 максимального обмеження розміру пенсії позивача.

Застосовуючи механізм захисту права позивача, порушеного суб`єктом владних повноважень, суд враховує, що матеріалами справи підтверджується здійснення позивачу нарахування з 01.03.2022 пенсії з урахуванням індексації, передбаченої постановою КМУ від 16.02.2022 №118, та з 01.03.2023 з урахуванням індексації, передбаченої постановою КМУ від 24.02.2023 №168. При цьому, як зазначив, відповідач, виплата пенсії здійснюється з обмеженням максимальним розміром.

З огляду на зазначене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.03.2022 виплату пенсії з врахуванням індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат та з 01.03.2023 виплату пенсії з врахуванням індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат .

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Щодо витрат на правову допомогу.

Згідно з частинами першою третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною четвертою ст.134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6статті 134 КАС України).

Частиною 7 статті 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з положенням статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Позивач просить про відшкодування йому витрат на правову допомогу у розмірі 50000 грн.

Правова допомога позивачу надається адвокатом Товянською Іриною Олегівною.

На підтвердження витрат на правову допомогу до матеріалів справи надано ордер, договір про надання правової допомоги від 08.05.2023 №05/2023, квитанція до прибуткового касового ордера на сумі 5000 грн., акт прийому-здачі виконаних робіт (послуг) за травень 2023 від 12.05.2023.

Згідно вказаного акту правова допомога включає в себе: ознайомлення з матеріалами справи, аналіз судової практики та норм чинного законодавства, первинна та поточна консультації - (500 грн./год.) - 1 год.; складання заяви до ГУ Пенсійного фонду у Житомирській області про перерахунок пенсії - 500 грн.; складання позовної заяви - (1500 грн./1 год.) - 2 год., всього 3000 грн.; складання відповіді на відзив у справі - 1 година, всього 1000 грн.. Згідно з договором клієнт виплатив адвокату - 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Відповідач у відзиві вказує про надмірність вказаної суми коштів на правничу допомогу, заперечує щодо їх стягнення. Зазначає, що доказів понесення таких витрат (фактичної сплати коштів на рахунок адвоката) позивачем не надано. Крім того, витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. не відповідають ні складності справи, ні обсягу роботи, тому такі витрати є необґрунтованими та не можуть бути стягнутими з Головного управління.

Вирішуючи дане питання, суд акцентує увагу на тому, що при вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позицій узгоджується з висновками Верховного суду у постанові від 22.12.2020 у справі № 520/8489/19.

Разом з тим, враховуючи приписи частини сьомої статті 139 КАС України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 29.10.2020 року у справі №686/5064/20.

Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18, де сформовано висновок про помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки договором про надання правової допомоги обумовлено час оплати протягом кількох місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.

Відсутність документів про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чека), не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

До витрат на правову допомогу адвокатом включено складання відповіді на відзив у справі- 1 год., всього 1000 грн.. Разом з тим відповіді на відзив в межах даної справи не подавалося.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до статті 12 КАС України дана категорія справи відноситься до не значної складності. Крім того, позов задоволено частково.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, заперечення відповідача щодо суми відшкодування гонорару адвоката, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір 50000 грн. є надмірним.

Саме тому, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою і п`ятою статті 134 та частиною дев`ятою статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне зменшити витрати на правничу допомогу до 2000,00 грн.

Отже, витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню пропорційно відповідачами на користь позивача у розмірі 2000 грн..

Також, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2157,20 грн., який підлягає відшкодуванню пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 1073,60 грн..

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003. ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження максимальним розміром та відмові у виплаті пенсії ОСОБА_1 з підвищенням на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 починаючи з 01 березня 2022 року у відповідності до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та у не нарахуванні та невиплаті індексації пенсії відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", починаючи з 01 березня 2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 починаючи з 01 березня 2022 року у відповідності до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", починаючи з 01 березня 2023 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. та 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос