Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 рокуСправа №160/24583/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в якій позивач просить:
- визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії №045750011233 від 02.06.2023 року ГУ ПФУ в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) щодо зарахування періодів роботи з 01.06.1976 року по 03.07.1978 року та з 19.12.1978 по 05.12.1991 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу для призначення пенсії за віком;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 01.06.1976 року по 03.07.1978 року та з 19.12.1978 по 05.12.1991 року, які зазначені в трудовій книжці ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 ;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком, подану 26.05.2023 року, з урахуванням зарахованих судовим рішенням періодів роботи ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову, позивач посилається на протиправну відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж підтверджено записами у трудовій книжці, яка є основним документом, що підтверджує стаж.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача-1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. Зазначив, що відповідач-1 не приймав рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії, відтак відповідальним за опрацюванням заяви позивача є саме ГУ ПФУ в Миколаївській області.
Представник відповідача-2 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що для призначення пенсії за віком у позивача відсутній достатній страховий стаж. Відповідачем-2 правомірно не зараховано періоди роботи позивача з 01.06.1976 року по 03.07.1978 року, оскільки трудова книжка заповнена у день звільнення з роботи, та з 19.12.1978 року по 05.12.1991 року, оскільки в довідках про перейменування назва підприємства після реорганізації не відповідає назві підприємства на печатці при звільненні з роботи.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 26.05.2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області з заявою про призначення пенсії за віком.
До заяви позивачем було надано наступні копії документів: паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного коду, довідка з місця реєстрації, трудова книжка серії НОМЕР_2 від 03.07.1978 року, трудова книжка серії НОМЕР_3 від 14.12.1991 року, свідоцтва про народження дітей, свідоцтво про шлюб, диплом про навчання, довідка №27/07 від 27.07.2020 року, видану ПрАТ ДПЗ Дніпро про перейменування підприємства на підтвердження стажу, довідка №27/08 від 27.07.2020 року, видану ПрАТ ДПЗ Дніпро про перейменування підприємства на підтвердження стажу, довідку №12/08 від 08.12.2020 року, видану ПрАТ ДПЗ Дніпро про заробітну плату для обчислення пенсії.
За результатами розгляду заяви про призначення пенсії, відповідачем-2 прийнято рішення №045750011233 від 02.06.2023 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Підставою для відмови стало відсутність необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Як вбачається з спірного рішення, до страхового стажу не було зараховано певні періоди роботи позивача, а саме:
- з 01.06.1976 року по 03.07.1978 року - оскільки трудова книжка заповнена в день звільнення з роботи, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162;
- з 19.12.1978 року по 05.12.1991 року - оскільки в довідках про перейменування назва підприємства після реорганізації не відповідає назві підприємства на печатці при звільнені з роботи.
Не погодившись з відмовою, позивач звернулась до суду.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Нормами ч.1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV(надалі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно із ст.24 Закону України №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» трудова книжка є основним документом, що підтверджує загальний стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України та пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а сформулював висновок про те, що «формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист».
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 03.07.1978 року міститься запис, що вона працювала з 01.06.1976 року по 03.07.1978 року продавцем в Індустріальному харчторгу міста Дніпропетровська, про що зроблено записи №1 та №2. Також, у записах №5-№8 видно, що позивач працювала з 19.12.1978 по 05.12.1991 року ПрАТ ДПЗ Дніпро.
Отже, записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 03.07.1978 року підтверджено страховий стаж позивача за спірні періоди роботи.
Таким чином, спірні періоди з 01.06.1976 року по 03.07.1978 року в Індустріальному харчторгу та з 19.12.1978 по 05.12.1991 року у ПрАТ ДПЗ Дніпро згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.07.1978 року підлягають зарахуванню до страхового стажу.
При цьому, суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивачки про призначення пенсії за віком визначено ГУ ПФУ в Миколаївській області, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За викладених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 536,80 грн., з огляду на те, що позовні вимоги задоволені лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
При вирішенні клопотання про стягнення з відповідача-2 витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
З матеріалів справи встановлено, що інтереси позивача у даній справі представляє адвокат Сустав Наталія Валеріївна, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4674, що підтверджується ордером на надання правової допомоги серії АЕ №1228505.
Відповідно до розрахунку наданих послуг, адвокатом надані послуги, а саме:
- ознайомлення з наданими документами, вивчення законодавства та судової практики, проведення консультації щодо роз`яснення питання звернення до суду - 500 грн., підготовка, складання адміністративного позову, підготовка додатків до позову, подання позову до суду - 2500 грн., підготовка, складання відповіді на відзив - 1500 грн.
Водночас, суд зауважує, що не підлягають стягненню витрати за послугу написання відповіді на відзив, оскільки відповідь на відзив не була надана до суду.
Таким чином, суд приходить до висновку щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №045750011233 від 02.06.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) щодо зарахування періодів роботи з 01.06.1976 року по 03.07.1978 року та з 19.12.1978 по 05.12.1991 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу для призначення пенсії за віком.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 01.06.1976 року по 03.07.1978 року та з 19.12.1978 по 05.12.1991 року, які зазначені в трудовій книжці ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком, подану 26.05.2023 року, з урахуванням зарахованих періодів роботи ОСОБА_1 .
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) судовий збір у розмірі 536,80 (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (дві тисячі п`ятсот) гривень.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова
Судове рішення № 115309278, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 29.11.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 160/24583/23. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: