Рішення № 115298091, 30.11.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2023 року м. Чернігівсправа № 927/110/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу

за позовом: Ніжинської міської ради, код ЄДРПОУ 34644701, пл. Івана Франка, 1, м. Ніжин, 16600; nemrada_post@cg.gov.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека №13, код ЄДРПОУ 01980880, вул. Овдіївська, 5, м. Ніжин, 16600

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1.Комунальне підприємство Оренда комунального майна, код ЄДРПОУ 25932160, вул. Яворського, 3, м. Ніжин, 16600;

2. Виконавчий комітет Ніжинської міської ради, код ЄДРПОУ 04061783, пл. Івана Франка, 1, м. Ніжин, 16600;

про виселення з нежитлового приміщення

представники сторін не з`явились

Ніжинською міською радою Чернігівської області подано позовну заяву в якій позивач просить суд виселити Товариство з обмеженою відповідальністю Аптека № 13 з нежитлового приміщення загальною площею 318,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5.

Позов обґрунтовано тим, що договір оренди вказаного нерухомого майна, який укладено між Виконавчим комітетом Ніжинської міської ради та відповідачем, припинено внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.02.2021 року (суддя Федоренко Ю.В.) відкрито провадження у даній справі, постановлено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання; залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство Оренда комунального майна та Виконавчий комітет Ніжинської міської ради; сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

17.02.2021 року від Комунального підприємства Оренда комунального майна до суду надійшли письмові пояснення в яких підтримано позовні вимоги.

22.02.2021 від відповідача на адресу суду надійшов відзив з запереченнями проти позову. Відповідач зазначає, що договір є продовженим, відповідач користується орендованим майном правомірно і не несе обов`язку щодо його повернення позивачу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2021(суддя Федоренко Ю.В.) постановлено зупинити провадження у справі №927/110/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №927/141/21.

01.03.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якому заперечено проти доводів відповідача.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/91/23 від 14.06.2023 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №927/110/21 згідно рішення Вищої ради правосуддя від 13.06.2023 року про звільнення у відставку судді ОСОБА_1 , відповідно до пункту п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 14.06.2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №927/110/21.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області 14.06.2023 року для розгляду справи визначено суддю Белова С.В.

07.09.2023 року через систему Електронний суд до суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення.

12.09.2023 ухвалою Господарського суду Чернігівської області (суддя Белов С.В.) постановлено поновити провадження у справі, розпочати розгляд справи з початку, призначено підготовче засідання.

У підготовче засідання 04.10.2023 з`явився повноважний представник позивача, інші учасники справи представників у підготовче судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

За наслідками судового засідання судом постановлено ухвалу від 04.10.2023 про закриття підготовчого провадження у даній справі та призначення даної справи до розгляду по суті на 31.10.2023.

25.10.2023 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі № 927/135/23. В судовому засіданні 31.10.2023 судом було прийнято рішення про залишення даного клопотання без розгляду.

31.10.2023 суд розпочав розгляд даної справи по суті.

29.11.2023 на адресу суду надійшла заява КП Оренда комунального майна про розгляд справи без участі представника.

29.11.2023 на електронну адресу суду надійшла заява ТОВ «Аптека №13» про зупинення провадження у справі не скріплена ЕЦП.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом (ч. 3 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) - частина перша ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Судом встановлено, що клопотання ТОВ «Аптека № 13» про зупинення провадження у справі не підписане електронним цифровим підписом, а тому у суду відсутня можливість ідентифікувати особу, що підписала та подала вказане клопотання. На час проведення судового засідання 30.11.2023 оригінал вказаного клопотання у матеріалах справи №927/110/21 був відсутній.

За таких обставин подане клопотання відповідача про зупинення розгляду справи судом не може бути розглянуте.

30.11.2023 позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі обставини.

18.08.2015 між Ніжинською міською радою Чернігівської області (орендодавець, відповідач 1), Комунальним підприємством Оренда комунального майна (балансоутримувач, відповідач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аптека № 13 (позивач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжин № 13 (надалі - Договір) за умовами якого, а саме п. 1.1. Ніжинська міська рада (орендодавець) та КП Оренда комунального майна (балансоутримувач) передали, а ТОВ Аптека 13 (орендар) прийняло в строкове платне користування нерухоме майно, що є об`єктом комунальної власності територіальної громада міста Ніжин (надалі майно) нежитлове приміщення, загальною площею 318,1 кв.м., розміщене на першому поверсі вбудовано-прибудованого до п`ятиповерхового цегляного житлового будинку за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5, та перебуває в господарському віданні КП Оренда комунального майна. Майно передано в оренду для розміщення аптеки на підставі п. 6 рішення 70-ї сесії Ніжинської міської ради шостого скликання від 18.08.2015 за № 23-70/2015 (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний в Договорі, але не раніше підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі майна, що є невід`ємною частиною цього Договору (додаток №1).

У п.п.10.1, 10.3, 10.8 Договору передбачено, що договір діє з 18.08.2015 по 30.01.2018 включно. Зміни і доповнення до договору допускаються за взаємної згоди сторін, розглядаються протягом двох місяців з дати їх подання до розгляду іншою стороною та оформлюються додатковою угодою до Договору. Чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

На виконання умов Договору відповідачу передано в користування об`єкт оренди, про що Ніжинською міською радою Чернігівської області, Комунальним підприємством Оренда комунального майна та ТОВ Аптека 13 підписано акт приймання-передачі від 18.05.2015.

Майно, що передається в оренду, належить територіальній громаді в особі Ніжинської міської ради, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованою 04.11.2022 за №314213212.

Господарським судом Чернігівської області розглядалась справа №927/855/18 за позовом ТОВ Аптека №13 до відповідача: Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ніжинська міська рада Чернігівської області, третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство Оренда комунального майна, про визнання укладеною додаткової угоди та внесення змін до договору.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.01.2019 у справі №927/855/18 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі №927/855/18 рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.01.2019 у справі № 927/855/18 скасовано. Позов задоволено частково. Внесено зміни до укладеного між Ніжинською міською радою Чернігівської області, Комунальним підприємством Оренда комунального майна та Товариством з обмеженою відповідальністю Аптека № 13 Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжин № 13 від 18.08.2015 шляхом викладення п. 10.1. в такій редакції: Цей договір діє з 18 серпня 2015 року до 31 грудня 2020 року.

Постановою Верховного суду від 05.09.2019 у справі №927/855/18 змінено постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі №927/855/18, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі №927/855/18 залишено без змін.

Після закінчення строку дії договору (31.12.2020) відповідач продовжив користуватись об`єктом оренди та звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Ніжинська міська рада та 2. Комунальне підприємство Оренда комунального майна, про визнання поновленим договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжина № 13 від 18.08.2015 на приміщення за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5, загальною площею 318,1 кв.м. (справа №927/141/21).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2022 (повний текст рішення підписано 05.10.2022) у справі №927/141/21 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі №927/141/21 рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2022 залишено без змін.

Також Господарським судом Чернігівської області розглядалась справа №927/135/23 за позовом ТОВ Аптека №13 до Ніжинської міської ради Чернігівської області та Комунального підприємства Оренда комунального майна про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Ніжин № 13 від 18.08.2015 на приміщення за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, буд. 5, загальною площею 318,1 кв.м. поновленим.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2023 (повний текст рішення підписано 13.10.2023) у справі №927/135/23 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори й інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору.

Вказаній нормі кореспондують положення частини 1 статті 627 цього кодексу, згідно з якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 3 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зі змісту статей 3, 6 і 627 ЦК України слідує, що жодні умови договору, хоча і визначені сторонами на власний розсуд, не можуть суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а сторона договору не може зобов`язати іншу відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права й інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 759, 763 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Тобто, сторони на власний розсуд можуть визначати умови договору оренди, однією із істотних умов якого є строк оренди, який, в свою чергу, може встановлюватись та регулюватися окремим законом (спеціальними нормами) в залежності від виду майна, що передається в найм (оренду).

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до положень пункту 2 ч. 1 ст. 287 ГК України орендодавцями щодо нерухомого майна комунальної власності є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності.

У справі, що розглядається, орендоване майно є комунальним, а тому на ці правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у відповідній редакції), який регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності.

Так, 03.10.2019 прийнятий Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ (далі - Закон № 157-ІХ), у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм). При цьому Закон України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції Закону № 2269-ХІІ втрачає чинність з дня введення в дію цього Закону.

Закон № 157-ІХ опублікований в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення"). При цьому, за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина перша статті 5 ЦК України).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини другої статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Оскільки строк дії договору оренди від 18.08.2015 № 13 закінчився 31.12.2020, до спірних орендних правовідносин підлягають застосування положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , у пункті 10 частини 1 ст. 1 якого зазначено, що оренда - це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 284 ГК України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Частиною 2 ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Відповідний припис закріплено у ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до положень п. 10.1. Договору сторонами погоджено, що договір діє з 18.08.2015 по 30.01.2018 включно. При цьому, згідно Постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі №927/855/18, до укладеного між Ніжинською міською радою Чернігівської області, Комунальним підприємством Оренда комунального майна та Товариством з обмеженою відповідальністю Аптека № 13 Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжин № 13 від 18.08.2015 внесено зміни, шляхом викладення п. 10.1. в такій редакції: Цей договір діє з 18 серпня 2015 року до 31 грудня 2020 року.

Рішеннями Господарського суду Чернігівської області по справах №927/141/21 та № 927/135/23, що набрали законної сили відмовлено у визнанні договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Ніжин № 13 від 18.08.2015 на приміщення за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, буд. 5, загальною площею 318,1 кв.м. поновленим.

Суд зазначає, що частиною другою ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 902/608/19).

Норми ст. 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України, а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах Христов проти України, № 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, № 3236/03 від 03.04.2008).

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Чернігівської області, що набрали законної сили, не можуть бути поставлена під сумнів, а обставини, встановлені цими судовим рішеннями, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначав, що договір є продовженим, і відповідно ТОВ «Аптека№13» користується орендованим майном правомірно і не несе обов`язку щодо його повернення позивачу. Проте матеріали справи не містять доказів на підтвердження зазначеної позиції відповідача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Ніжин № 13 від 18.08.2015 припинився 31.12.2020 року внаслідок закінчення строку на який його було укладено; після закінчення строку дії договору (31.12.2020) відповідач продовжив користуватись об`єктом оренди.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України)

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна передбачено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до п. 10.6 Договору №13 сторони погодили, що після закінчення строку дії Договору оренди орендоване майно має бути звільнено і передано Балансоутримувачу за Актом приймання-передачі протягом трьох робочих днів. За час фактичного користування об`єктом оренди після припинення дії даного договору до передачі приміщення за актом, орендар зобов`язаний внести плату за користування приміщеннями в розмірі орендної плати.

Також сторони визначили, що у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. Акт приймання-передачі підписується Орендодавцем, Балансоутримувачем та Орендарем (пункт 10.9).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦКУкраїни з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства на орендаря покладено обов`язок після припинення дії договору оренди повернути об`єкт оренди на умовах, що визначений у договорі оренди комунального майна.

Матеріали справи не містять Акту приймання-передачі (згідно п. 10.9. Договору) чи інших доказів повернення орендарем ТОВ «Аптека №13» орендованого майна балансоутримувачу КП « Оренда комунального майна».

Виходячи із зазначеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги Ніжинської міської ради про виселення з нежитлового приміщення є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Заперечення відповідача не спростовують зроблені висновки суду.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 232-233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека №13» (код ЄДРПОУ 01980880, вул. Овдіївська, 5, м. Ніжин, 16600) з нежитлового приміщення загальною площею 318,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Овдіївська, будинок 5.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека №13 (код ЄДРПОУ 01980880, вул. Овдіївська, 5, м. Ніжин, 16600) на користь виконавчого комітету Ніжинської міської ради (рахунок отримувача - UА298201720344220014000029658, код ЄДРПОУ 04061783) 2270,00 грн судового збору.

4.Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2023.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/