Рішення № 115293881, 29.11.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12872/23

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Головчака М. М.,

за участю секретаря судового засідання - Губенко О. М.,

представника заявника - Завойка Д.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, про встановлення факту спільного проживання та перебуванні на утриманні, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 в особі свого представника - адвоката Завойка Д.І. звернулася до Подільського районного суду м. Києва з заявою, в якій просила встановити факт того, що вона проживала однією родиною з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент його смерті та була на його утриманні.

Заява обґрунтована тим, що 04.05.1983 виконкомом Павлівської селищної ради Мар`їнського району Донецької області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначено, що померлий перебував на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області з 22.07.2002 як одержувач пільгової пенсії за віком, призначеної відповідно до ст. 14 Закону України від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення», яка складала за період з березня 2022 року по лютий 2023 року 18 300,37 грн, а з березня по травень 2023 року - 19 800,37 грн.

Разом з цим вказано, що розмір пенсії заявника за період з 01.11.2020 по 31.10.2023 склав 28 560,00 грн, що значно менше ніж у її померлого чоловіка.

У заяві вказано, що оскільки пенсія ОСОБА_3 значно вища від пенсії ОСОБА_2 , була постійним та основним джерелом засобів для існування їх сім`ї, заявниця звернулася до Пенсійного фонду України з заявою про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, на яку отримано письмову відповідь про відмову в її призначення оскільки відсутні підтверджуючі документи про її перебування на утриманні померлого годувальника.

Тому, існує необхідність встановлення факту спільного проживання та перебуванні на утриманні за рішенням суду.

Ухвалою суду від 30.10.2023 провадження у справі відкрито в порядку окремого провадження та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник заявника Завойко Д.І. заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві в судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання, в якій просив здійснювати розгляд справи без їх участі та ухвалити рішення відповідно до наявних у справі матеріалів, з врахуванням вимог чинного законодавства.

Дослідивши подану заяву та додані до неї матеріали, проаналізувавши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 1 ч. 1ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування особи на утриманні.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"- за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 8 постанови від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" Пленуму Верховного Суду України, встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Судом встановлено, що 04.05.1983 виконкомом Павлівської селищної ради Мар`їнського району Донецької області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер у селищі Благодатне Волноваського району Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , показала суду, що є донькою заявниці ОСОБА_2 та померлого ОСОБА_3 , які весь час проживали разом в селищі Благодатне.

Відповідно до листа ГУ ПФУ України у м. Києві від 27.09.2023 померлий ОСОБА_3 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області з 22.07.2002 як одержувач пільгової пенсії за віком, призначеної відповідно до ст. 14 Закону України від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення», яка складала за період з березня 2022 року по лютий 2023 року 18 300,37 грн, а з березня по травень 2023 року - 19 800,37 грн.

Відповідно до листа ГУ ПФУ України у м. Києві від 27.09.2023 вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в донецький області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Факт сумісного проживання та перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 592/17552/18, від 22.10.2020 у справі № 210/343/19, від 22.05.2019 у справі № 520/6518/17.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт про встановлення якого просить заявниця, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, має для неї юридичне значення і потрібне для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а тому заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 315, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, про встановлення факту спільного проживання та перебуванні на утриманні - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно проживала з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та перебувала на його утриманні.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. М. Головчак