Ухвала суду № 115283484, 23.11.2023, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2023 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

з секретарем ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисників адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі клопотання захисників - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта, заявлених в кримінальному провадженні № 201/10235/23 (провадження № 1-кп/201/889/2023), відомості про яке 05 липня 2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100000000688, стосовно:

-ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Дніпропетровськ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

-ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурором до суду надісланий обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. В день його надходження до суду було ухвалено рішення про призначення підготовчого судового засідання.

Захисниками адвокатами ОСОБА_6 та ОСОБА_8 були подані письмові клопотання про повернення прокурору обвинувального акта, яке зокрема захисником ОСОБА_6 було оголошено у судовому засіданні, у зв`язку із його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, посилаючись на відсутність в наданому суду обвинувальному акті будь-яких відомостей про потерпілого, а також неконкретність пред`явленого обвинувачення, враховуючи, що формулювання обвинувачення є абстрактним та незрозумілим. Крім того, сторона захисту зазначила, що вказаний обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, що є недопустимим з огляду на те, що обвинувачення має містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема, об`єктивну сторону та кваліфікуючі ознаки. Також зазначили, що стороною обвинувачення були допущені порушення щодо вимог до реквізитів офіційного документу, у зв`язку із відсутністю скріплення вказаного обвинувального акта печаткою після його затвердження прокурором, а також відсутність дати складання реєстру матеріалів досудового розслідування. Крім того, сторона захисту вважає, що прокурором та слідчим було порушено принцип презумпції невинуватості, оскільки останніми при складанні та затвердженні обвинувального акта були допущені такі висловлювання про винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які можуть вплинути на формулювання позиції суду та думку громадськості, у зв`язку з чим, просили повернути обвинувальний акт прокурору.

Захисник адвокат ОСОБА_7 підтримав клопотання захисників - адвокатів ОСОБА_6 і ОСОБА_8 та просив повернути обвинувальний акт прокурору.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали думки свої захисників.

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта, подавши письмові заперечення, в яких посилався на те, що у вказаному обвинувальному акті не зазначається про винуватість обвинувачених, а висунуто твердження про вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке у подальшому повинно бути доведено у порядку, передбаченому КПК України прокурором у суді належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, просив відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту, з огляду на відсутність підстав для повернення обвинувального акту та відповідність його вимогам ст. 291 КПК України.

Вирішуючи по суті подані клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору, дослідивши зміст останнього на відповідність вимогам ст. 291 КПК України, суд доходить до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, за результатами підготовчого провадження суд має право прийняти рішення щодо повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата і місце народження, місце проживання, громадянство).

Положеннями ч. 1 ст. 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Пунктом першим ч. 2 ст. 55 КПК України визначено, що права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 КПК України якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок. Положення цієї частини не поширюються на провадження, яке може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого (кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення).

Як вбачається з наданого суду обвинувального акта, кримінальним правопорушенням завдано шкоду Дніпровській міській територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради в розмірі 1934463,06 грн., однак, у наданому суду обвинувальному акті взагалі відсутні обов`язкові відомості щодо анкетних даних потерпілого, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, в супереч практики застосування судами законодавства України, якими передбачено захист прав потерпілих від скоєних злочинів та правовій позиції, викладеній в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02 липня 2004 року, відповідно до якої суди зобов`язані вживати всіх можливих заходів для забезпечення участі потерпілого в судовому засіданні з метою з`ясувати всі обставини справи й захистити його права та законні інтереси.

Таким чином, відсутність відомостей про потерпілого (представника потерпілої сторони) в обвинувальному акті, зокрема його анкетних даних, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, та наявність такої неузгодженості матеріалів кримінального провадження безпосередньо з текстом обвинувального акта, прямо порушують права потерпілого (представника потерпілої сторони) на доступ до судочинства, оскільки, у такий спосіб суд позбавлений можливості повідомити потерпілого (представника потерпілої сторони) про дату підготовчого судового засідання, участь якого є обов`язковою. В той же час, згідно вимог чинного кримінального процесуального законодавства, суд лише сприяє, в даному випадку прокурору, у виклику в судове засідання потерпілого (представника потерпілої сторони) шляхом направлення судової повістки про виклик, а не забезпечує його участь, як учасника процесу.

Крім того, суд звертає увагу, що забезпечення прав потерпілого на стадії судового розгляду, без їх попередньої реалізації під час досудового розслідування, є неможливим і неефективним в розумінні дотримання основоположних прав і свобод вказаних громадян, гарантованих, як Конституцією України, так і Європейською Конвенцією з прав людини.

Встановлені вище обставини, самі по собі, виключають процесуальну можливість призначення даного кримінального провадження до судового розгляду, оскільки невідповідності та суперечності, які містяться в обвинувальному акті, є такими, що прямо впливають на об`єктивність і диспозитивність судового процесу та в першу чергу є такими, що порушують права потерпілого, визначені ст. 56 КПК України, що у відповідності до ст.ст. 409, 412 КПК України, є істотним порушенням чинного законодавства і являється правовою підставою для послідуючого скасування вироку суду постановленого у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, прокурору Київської міської прокурори ОСОБА_3 , для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог КПК України.

Водночас, аналізуючи доводи сторони захисту стосовно наявності інших наведених в клопотанні підстав для повернення обвинувального акта прокурору та вирішуючи питання щодо їх обґрунтованості, суд виходить з наступного.

Так, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Тому суд не бере до уваги як підставу повернення обвинувального акта твердження сторони захисту про відсутність скріплення підпису прокурора в обвинувальному акті печаткою, оскільки як встановлено судом, на арк. 1 обвинувального акта, підпис прокурора ОСОБА_3 скріплений печаткою Київської міської прокурори, при цьому суд звертає увагу на те, що її обов`язковість не передбачена вимогами КПК України. Так, у частині 3статті 291 КПК Українимістяться вимоги щодо посвідчення обвинувального акта виключно шляхом підписання слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. При цьому, жодних додаткових вимог щодо посвідчення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування у ст. 291 КПК Українине зазначено.

Доводи сторони захисту про необхідність повернення обвинувального акта прокурору з підстав, пред`явлення неконкретизованого обвинувачення враховуючи, що формулювання обвинувачення є абстрактним та незрозумілим, а також те, що б обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в обвинувальному акті викладаються ті фактичні обставини вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими. Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до виключних повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити їх виклад.

Що стосується твердження захисників про порушення стороною обвинувачення принципу презумпції невинуватості, оскільки останніми при складанні та затвердженні обвинувального акта, на думку сторони захисту, були допущені такі висловлювання про винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які можуть вплинути на формулювання позиції суду та думку громадськості, то суд не може погодитись з такими висновками, враховуючи, що в обвинувальному акті висунуте лише твердження про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, яке у подальшому повинно бути доведено у порядку, передбаченому КПК України прокурором у суді належними та допустимими доказами, а отже вказані обставини не можуть слугувати підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 8, 9, 17, 291, 314, 372, 376 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисників - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта, заявлених в кримінальному провадженні № 201/10235/23 (провадження № 1-кп/201/889/2023), відомості про яке 05 липня 2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100000000688, стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України задовольнити частково.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, повернути прокурору Київської міської прокурори ОСОБА_3 для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали суду буде складений і оголошений об 15.30 годині 27 листопада 2023 року.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення ухвали через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, а сторонами кримінального провадження, які не були присутні у судовому засіданні у той же строк з дня отримання копії ухвали суду.

Головуючий суддя: ОСОБА_1