Рішення № 115277961, 28.11.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2023 року № 520/27806/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 21.08.2023 № 205250011427, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати період роботи з 14.12.1976 по 01.06.1978, з 10.12.1978 по 15.11.1985, з 15.11.1985 по 16.07.1990 та період догляду за дитиною до трьох років на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 22.11.2018 до наявного страхового стажу та призначити пенсію за віком, починаючи з 14.08.2023 - дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 14.08.2023 звернулася до відповідача щодо призначення пенсії за віком та нею були надані усі необхідні документи. Однак, відповідачем прийнято рішення від 21.08.2023 № 205250011427 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи дії відповідача протиправними звернулася до суду.

По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.

Відповідач відзив на позов до суду не наддав. Відповідач належним чином повідомлений про наслідки неподання відзиву на позов, передбачені ч. 6 ст. 162 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) , зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

14.08.2023 позивачка звернулася до відповідача щодо призначення пенсії за віком. Рішенням від 21.08.2023 № 205250011427, відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , оскільки страховий стаж становить 04 роки 02 місяця 01 день. До загального страхового стажу позивачці Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області

- не зараховано період роботи з 25.05.1989 по 16.07.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 30.06.1995, оскільки дата початку трудової діяльності не відповідає даті відкриття трудової книжки;

- не зараховано період роботи з 10.12.1978 по 15.11.1985 згідно уточнюючої довідки №01-ок від 30.06.1995, оскільки відсутні довідка про реорганізацію підприємства, період роботи відсутній у трудовій книжці та відсутні підстави видачі довідки;

- не зараховано період роботи з 14.12.1976 по 01.06.1978 згідно уточнюючої довідки №38-ок від 30.06.1995, оскільки записи про періоди роботи відсутні в трудовій книжці та відсутні підстави видачі довідки;

- не зараховано період догляду за дитиною 27.02.1987 народження до досягнення нею 3-х річного віку згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 22.11.2018, оскільки неможливо підтвердити зміну прізвища утриманця « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_3 », свідоцтво про шлюб не надано.

Враховуючи вищевикладене вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Спірні правовідносини виникли у сфері пенсійного забезпечення і стосуються правомірності не врахування відповідачем періоду роботи позивачці з роботи з 14.12.1976 по 01.06.1978, з 10.12.1978 по 15.11.1985, з 15.11.1985 по 16.07.1990 та період догляду за дитиною до трьох років на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 22.11.2018.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637(далі - Порядок №637)

Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Перевіряючи правомірність не врахування відповідачем періоду роботи позивача з 25.05.1989 по 16.07.1990, суд враховує таке.

Згідно з копією трудової книжки позивачці НОМЕР_3 у якій зазначено що це дублікат, дата заповнення 30.06.1995, у який вчинено такі записи:

запис № 1: 25.05.1989 прийнята на лікероводочний завод транспортировщицей, приказ №37 від 25.05.89;

запис № 2: 16.07.1990 звільнена за ст. 38 КЗоТ України за власним бажанням приказ № 32 від 16.07.1990;

запис № 3: 01.08.1998 прийнята до міської психіатричної лікарні № 15 чистильником овочів на харчоблок лікарні;

запис № 4: 01.10.1999 звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗоТ України ;

Інших записив у трудовій книжки відсутні.

Відповідачем вірно зазначено про невідповідність дати прийняття на роботу 25.05.1989 з датою заповнення трудової книжки НОМЕР_3 30.06.1995. Однак, виявлена відповідачем неточність у записі не спростовує наявність і правове значення запису №1 дати прийняття позивачці на роботу 25.05.1989 та її звільнення під записом №2 16.07.1990 та не має підстав вважати цей період роботи позивача недійсним.

Порядок ведення трудових книжок станом на дату видачі дублікату трудової книжки врегульований положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, зареєстрованої в МЮУ 17 серпня 1993 р. за № 110.

Відповідно до пп. 5.1-5.3 вказаної Інструкції особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Суд зазначає, що відповідачем не зазначено, а нормами чинного законодавства України не встановлено обов`язку підприємства-роботодавця зазначати в дублікаті трудової книжки в графі «Дата заповнення» саме дату заповнення первинної трудової книжки, яку було втрачено працівником, крім того, такий підхід не є обґрунтованим, з огляду на те, що графа «дата заповнення» в сукупності з даними про підприємство та його відповідальну особу, яка підписує трудову книжку, має на меті зазначення даних щодо осіб які вносили відповідні записи саме у дублікат трудової книжки на момент його видачі.

Відтак, доводи рішення про відмову в призначенні пенсії щодо неналежності вказаної дати заповнення дубліката трудової книжки позивача не є обґрунтованими.

Суд враховує висновки Верховного Суду в постановах від 06.02.2018 № 677/277/17 і від 28.02.2018 № 428/7863/17 про те, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації і не може мати негативних наслідків для позивача та впливати на його особисті права.

Відповідно до п. 2.11 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Згідно з п. 2.12. Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Згідно ч. 3 ст. 48 Кодексу законів про працю України працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після початку проходження стажування.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Заявник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто ним, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявника за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

За встановлених обставин, суд вважає посилання відповідача на розбіжність у даті заповнення трудової книжки з датою прийняття на роботу формальним та не є достатньою підставою для не врахування до страхового стажу позивачці періоду роботи з 25.05.1989 по 16.07.1990.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати період роботи позивачці з 14.12.1976 по 01.06.1978, з 10.12.1978 по 15.11.1985, суд зазначає наступне.

З наявних в матеріалах справи довідки начальника відділу кадрів Харківської парфюмерно косметичної фабриці зазначено, що ОСОБА_1 працювала на підприємстві з 10.12.1978 приказ № 231 від 10.12.1978 по 15.11.1985 приказ № 214 від 15.11.1985 та архівної довідки, що надана ОСОБА_4 , 1958 року народження зазначено, що вона з 14.12.1976 прийнята учнем приймальницею в майстерню по ремонту взуття № 180 (приказ № 191 від 14.12.1976) працювала до 01.06.1978 (приказ про звільнення № 98 від 31.05.1978).

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637(далі - Порядок №637).

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

Відтак, з вказаного пункту вбачається, що уточнюючі довідки подаються виключно у випадках, відсутності трудової книжки або відсутності необхідних записів в ній, наявності неправильних або неточних записів.

На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок №637.

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. (пункт 2 Порядку №637)

Отже, виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі показань свідків.

Щодо позовної вимоги щодо зарахування до наявного страхового стажу період догляду за дитиною з 27.02.1987 до досягнення нею 3-х річного віку, суд зазначає, що матеріали справи містять копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у графі батьки мати дитини зазначена ОСОБА_1 (дата видачі 22.11.2018 серія НОМЕР_2 ), тому відмова відповідача у зарахуванні до наявного страхового стажу період догляду позивачкою за дитиною є безпідставною.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв неправомірно, необґрунтовано і недобросовісно (п.п. 1, 3, 5 ч. 2 ст. 2 КАС України), чим порушив законний інтерес позивача у врахуванні періоду роботи до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 14.12.1976 по 01.06.1978, з 10.12.1978 по 15.11.1985, з 15.11.1985 по 16.07.1990 та період догляду за дитиною до трьох років на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 22.11.2018 до наявного страхового стажу та призначити пенсію за віком починаючи з 14.08.2023 дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення пенсії, тощо є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог частково та зобов`язати розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачкою був сплачений судовий збір у сумі 2147,20 гривень.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 21.08.2023 № 205250011427, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 14 серпня 2023 року про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,6 грн (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Заічко О.В.