Рішення № 115276055, 28.11.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року № 320/6570/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Української міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді.

Адвокат Клечановська Ю.І. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом:

визнати протиправним та скасувати розпорядження Виконавчого комітету Української міської ради від 26.04.2022 №104-к "Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста земельного відділу виконавчого комітету Української міської ради";

поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста земельного відділу виконавчого комітету Української міської ради.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №320/6570/22 передано для розгляду судді Донцю В.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 адміністративну справу прийнято до провадження суддею Донцем В.А., з урахуванням поданих сторонами заяв по суті та доказів, постановлено здійснити судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні.

Підставами позову щодо незаконності звільнення визначено: звільнення позивача без врахування обставини ненадання відповідачем відпустки без збереження заробітної плати за заявою позивача та неповідомлення про це позивача; порушення процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, зокрема, не встановлення поважності причин відсутності позивача на роботі 26.04.2022, не пропонування надати пояснення про причини відсутності на роботі.

Представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом.

Представником Виконавчого комітету Української міської ради подано відзиви на позовну заяву про невизнання позову. Підставами заперечень зазначено недоведеність позивачем її незаконного звільнення, оскільки позивач, подаючи заяву про відпустку через застосунок "Viber" зобов`язана була ознайомитись з результатами розгляду її заяви, тому не могла вважати, що вона знаходиться у відпусті.

Представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду через пропущення позивачем місячного строку звернення до суду.

Під час судового розгляду адміністративної справи позивач та її представник позов підтримали, представник відповідача позов не визнав. У судовому засіданні 22.11.2023 судом продовжено розгляд справи в письмовому провадженні.

У судому засіданні 20.11.2023 судом залишено без розгляду заяву представника позивача про збільшення позовних вимог, оскільки її було відкликано позивачем після повідомлення судом можливих наслідків у разі прийняття такої заяви, що може призвести до тривалішого розгляду адміністративної справи. Судом роз`яснено права позивача на подання заяви про зміну предмета чи підстав позову, збільшення розміру позовних вимог згідно зі статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), а також право подання окремої позовної заяви з відповідними вимогами.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду та задоволено клопотання представника позивача про визнання поважними причин пропуску місячного строку звернення до суду з позовом.

Відповідно до статті 122 КАС України:

позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша);

для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої);

для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята).

За змістом наведених норм, позов може бути поданий да адміністративного суду в межах строку, який встановлюється КАС України або іншими законами. При цьому строк обчислюється з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, інтересів.

Оскільки спір стосується поновлення на публічній службі, іншими спеціальними законами не встановлено строку звернення до суду, зокрема, статтею 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III передбачено право посадової особи місцевого самоврядування оскаржити рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування в порядку, визначеному законом, відповідно до спірних відносин застосовується місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Судом установлено, що про оскаржуване розпорядження від 26.04.2022 №104-к позивачу стало відомо 26.04.2022, коли вона його отримала через додаток "Viber".

Позовна заява підписана адвокатом 21.07.2022, позов подано до Київського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку 21.07.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист. Тобто, позов подано поза межами місячного строку звернення до суду.

Заявляючи клопотання про визнання поважними причин пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовом, позивач вказала на те, що позов подавався до місцевого районного суду.

Відповідно до опису вкладення в цінний лист від 25.05.2022 до Обухівського районного суду Київської області подано позовну заяву ОСОБА_3 про поновлення на роботі. Послуги поштового зв`язку сплачено 25.05.2022 згідно з накладною №0216702613712 адвокатом Клечановською Ю.І.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 05.07.2022 справа №372/1308/22 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Української міської ради про поновлення на роботі, постановлено розгляд цивільної справи проводити за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області суду від 05.07.2022 провадження у справі №372/1308/22 закрито, роз`яснено, що вирішення спору підлягає розгляду з правилами адміністративного судочинства, а також повідомлено право оскаржити ухвалу протягом п`ятнадцяти днів.

Згідно з інформацією в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалу суду від 05.07.2022 у справі №372/1308/22 про закриття провадження у справі оприлюднено 18.07.2022, інформація про набрання чинності відсутня.

Як уже вказувалось, до Київського окружного адміністративного суду позов подано засобами поштового зв`язку 21.07.2022. Представник пояснила, що нею було враховано п`ятнадцятиденний строк для подання апеляційної скарги, відповідно позовна заява була подана на наступний день після спливу цього строку.

На думку суду, наведені обставини дають підстави дійти висновку про поважність причин пропуску позивачем місячного строку звернення до суду. Необхідно зауважити, що позивач, не погодившись з її звільненням, повернувшись до України 21.05.2022, змогла звернулась до адвоката, яка в місячний строк подала позов до суду.

У даному випадку помилка адвоката не може бути підставою для позбавлення позивача судового захисту у важливому для неї спорі щодо звільнення з публічної служб з дискредитуючих підстав (прогул). У судовому засіданні позивач вказала, що таке звільнення суттєво ускладнило їй пошук роботи. Доходячи такого висновку, суд повторює, що поведінка позивач свідчить про її незгоду зі звільненням, для чого вона звернулась до адвоката з метою оскаржити звільнення в судовому порядку й позовна заява була подана в місячний строк. Суд враховує дії Обухівського районного суду Київської області, який 05.07.2022 вирішив питання юрисдикції спору, а відповідна ухвала була оприлюднена 18.07.2022. В будь-якому випадку, адвокатом невідкладно 21.07.2022 після спливу п`ятнадцятиденного строку для скарження ухвали від 05.07.2022 у справі №372/1308/22, подано позов до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оскільки суддею прийнято справу до провадження після його відкриття, попереднім складом суду питання строків не вирішувалось, суд з урахуванням наведених обставин визнає поважними причини пропуску позивачем місячного строку звернення до суду.

Водночас суд відхиляє доводи адвоката про необхідність врахування воєнного стану, позаяк жодних обставин, які б могли вплинути на неможливість позивача скористатись правом на звернення до суду з позовом не наведено. Однак це не впливає на попередній висновок суду про наявність поважних причин.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін у відкритому судовому засіданні, дослідивши письмові докази, суд установив.

Представником позивача до позовної заяви додано видрук з екрана телефону, з якого вбачається, що в додатку "Viber" ОСОБА_5 повідомлено працівників Виконавчого комітету Української міської ради, що виконавчий комітет працює в штатному режимі. Запропоновано працівникам, які не знаходяться на робочих місцях подати заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати. Заяву потрібно було надсилати через додаток "Viber".

До позову додано копію заяви від 28.02.2022 про надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати з 28.02.2022 у зв`язку з запровадження воєнного стану в Україні.

Розпорядженням Виконавчого комітету Української міської ради від 20.04.2022 №93-к "Про організацію трудових відносин з посадовими особами виконавчого комітету Української міської ради, структурних підрозділів Української міської ради" зобов`язано:

посадових осіб Виконавчого комітету Української міської ради, структурних підрозділів Української міської ради, які в робочий час перебувають за кордоном, крім перебування у відрядженнях та відпустках оформлених в установленому порядку, оформити відсутність на роботі згідно з чинним законодавством (пункт 1);

відділ управління персоналом вжити організаційно-правові заходи щодо виконання вказаного пункту розпорядження щодо осіб, які вказані в додатку цього розпорядження (пункт 2).

Згідно з додатком до розпорядження від 20.04.2022 №93-к до списку працівників виконавчого комітету Української міської ради, які перебувають за кордоном, включено ОСОБА_1 .

Розпорядженням Виконавчого комітету Української міської ради від 26.04.2022 №104-к "Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста земельного відділу" відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", статті 24 Закону України "Про відпустки", постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 №440 "Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану", Розпорядження Виконавчого комітету Української міської ради від 20.04.2022 №93-к "Про організацію трудових відносин з посадовими особами виконавчого комітету Української міської ради, структурних підрозділів Української міської ради", звільнено 26.04.2022 ОСОБА_1 , головного спеціаліста земельного відділу виконавчого комітету Української міської ради, нараховано компенсацію за 84 календарних дні невикористаної відпустки.

Підставою ухвалення наказу зазначено доручення міського голови від 26.04.2022, зареєстроване за №185/4-22.

Розпорядження від 26.04.2022 №104-к ухвалено міським головою О. Туренком.

До відзиву додано доручення міського голови О. Туренка від 26.04.2022 №185/4-22 щодо підготовки розпорядження про звільнення, зокрема, ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з табелю обліку робочого часу робітників та службовців за квітень 2022 року, позивач була відсутня на робочому місці, зокрема 26.04.2022.

Відсутність позивача на роботі 26.04.2022 зафіксовано актом від 26.04.2022, складеного керуючим справами (секретар) виконкому Л.Білик, начальник відділу управління персоналом Ю.Куца, головний спеціаліст юрист-консульт юридичного відділу І.Ярмоленко, начальник відділу документообігу, контролю та звернень громадян Л.Федоренко.

Відповідно до частини першої статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Під час судового розгляду адміністративної справи судом установлено обставини, які визнані сторонами:

надіслання 28.02.2022 начальником відділу управління персоналом Виконавчого комітету Української міської ради Юлією Куц у загальну групу в додатку "Viber" інформації щодо необхідності подання заяви про відпустки без збереження заробітної плати працівникам. Які не перебувають на робочому місці;

надіслання позивачем через додаток "Viber" 05.03.2022 заяви про надання їй відпустки без збереження заробітної плати;

отримання позивачем через додаток "Viber" 20.04.2022 інформації про розпорядженням Виконавчого комітету Української міської ради від 26.04.2022 №104-к "Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста земельного відділу";

відсутність позивача на робочому місці 26.04.2022;

отримання позивачем через додаток "Viber" 26.04.2022 розпорядження Виконавчого комітету Української міської ради від 26.04.2022 №104-к "Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста земельного відділу".

Зазначені обставини наведені представником позивача в позовній заяві, підтверджені позивачем у судовому засіданні, не заперечувались представником відповідача у відзивах та в судовому засіданні. В суду відсутні обґрунтовані сумніви щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, тому судом не вживались заходи щодо встановлення за власною ініціативою інших засобів доказування (письмових доказів, показів свідків) для підтвердження зазначених обставин.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначені в Законі України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III (у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних відносин).

Відповідно до статті 20 цього Закону крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних відносин) не встановлено особливостей припинення служби в органах місцевого самоврядування чи звільнення з такої служби осіб, які проходять службу не на виборних посадах.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що служба в органах місцевого самоврядування для посадових осіб, які перебувають не на виборній посаді, може бути припинена на підставі норм спеціального закону така особа може бути звільнена з підстав, передбачених КЗпП України, які не передбачені спеціальним законом.

Як уже вказувалось судом, відповідно до розпорядження від 26.04.2022 №104-к позивача звільнено з посади головного спеціаліста земельного відділу відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України

Розпорядженням Виконавчого комітету Української міської ради від 26.04.2022 №104-к "Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста земельного відділу" відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, за якою трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем в разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Надаючи тлумачення наведеній нормі Верховний Суд висловив правову позицію, відповідно до якої прогулом без поважних причин вважається полишення роботи без відповідного попередження роботодавця в установленому порядку про розірвання трудового договору або залишення роботи до закінчення строку попередження без згоди на це роботодавця, якщо такий договір укладено на невизначений строк; залишення без поважних причин особою, з якою укладено строковий трудовий договір, роботи до закінчення строку трудового договору; самовільне залишення молодим спеціалістом (молодим робітником) роботи, на яку його направили після закінчення відповідного навчального закладу, до закінчення строку обов`язкового відпрацювання; самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки тощо. Не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці за умови, що він присутній на підприємстві. Якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, його не можна звільнити за прогул. До такого працівника можуть застосовуватися інші види дисциплінарного або громадського стягнення чи впливу (наприклад, постанова Верховного Суду від 23.06.2023 справа №420/8984/20).

Отже, в розглядуваній справі суду необхідно встановити чи позивач була відсутня на робочому місці та чи були поважні причини такої відсутності.

Як уже вказувалось судом, позивачем визнано її відсутність на роботі 26.04.2022, що також підтверджено актом та табелем обліку робочого часу.

Відповідно до статті 149 КЗпП України:

до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (частина перша);

при обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (частина третя).

Позивач зазначила, що пояснень від неї не вимагалось, хоча були об`єктивні причини відсутності її на робочому місці з 20.04.2022 по 26.04.2022, зокрема, перебування її за кордоном та подання нею 05.03.2022 заяви від 28.02.2022 про надання відпустки без збереження заробітної плати, яку вона вважала задоволеною.

Під час розгляду адміністративної справи судом на підставі закордонного паспорта ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), виданого 14.08.2017 та дійсного до 10.08.2027, установлено виїзд позивача 16.03.2022 за межі території України та повернення 21.05.2022. При цьому позивач пояснила, що за кордоном вона перебувала з неповнолітньою дитиною, яку виховує одна.

На думку суду, обставина перебування позивача за кордоном з неповнолітньою дитиною є вагомою, яку відповідач повинен був установити та врахувати під час обрання виду дисциплінарного стягнення. Проте відповідач не пропонував надати позивачу пояснення, хоча, як свідчать обставини справи, відповідна можливість існувала, оскільки пояснення могли бути надані через додаток "Viber", який використовувався для надіслання повідомлень й позивач не відмовлялась від отримання повідомлень у такий спосіб, зокрема оскаржуваного розпорядження. При цьому відповідачу було відомо, що позивач перебуває за кордоном.

Під час судового розгляду справи позивач наголосила, що основною причиною не вчинення нею дій для повернення з метою приступити до роботи, після отримання через додаток "Viber" інформації про розпорядження від 20.04.2022 №93-к "Про організацію трудових відносин з посадовими особами виконавчого комітету Української міської ради, структурних підрозділів Української міської ради", була обставина подання нею 05.03.2022 через додаток "Viber" заяви про відпустку без збереження заробітної плати, яку вона вважала задоволеною.

У даному випадку суд вважає, що після отримання розпорядження від 20.04.2022 №93-к позивач повинна була щонайменше поцікавитись чи необхідно їй писати заяви, чи негайно повертатись.

Водночас суд не може врахувати й поведінки відповідача. Перш за все необхідно звернути увагу на ту обставину, що подання позивачем заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати було зумовлено запровадженням в України воєнного стану через військову агресію сусідньої держави, пропозиція про подання таких заяв ініційована відповідачем. З 27.02.2023 почалися активні бойові дії в передмістях Києва, ворог намагався просуватися з кількох напрямків, здійснював постійні обстріли міста Києва та передмістя, біженців, які намагались виїхати розстрілювали, загарбники не полишали спроб оточити місто Київ до кінця березня 2022 року, й лише 02.04.2022 було оголошено про звільнення Київської області від окупантів (наприклад, відповідний допис на вебсайті https://uk.wikipedia.org під назвою "Битва за Київ 2022, новини на Урядовому порталі за відповідний період https://www.kmu.gov.ua/news/).

Згідно з частиною третьою статті 78 КАС України суд визнає наведені обставини щодо ситуації навколо Києва в лютому-квітні 2022 року загальновідомими, що не потребують доказування.

Іншими словами, склалась небезпечна для життя людей ситуація, яка вимагала прийняття рішень для збереження життя, а у випадку позивача й життя неповнолітньої дитини. Тому суд вважає, що виїзд позивача за кордон повинен розцінюватись як зумовлений об`єктивними причинами, від яких могло залежати її життя та життя неповнолітньої дитини.

Подавши заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати, позивач, перебуваючи за кордоном, могла очікувати від відповідача добросовісної поведінки щодо належного розгляду її заяви та повідомлення її в разі негативного результату.

Крім того, суд враховує, що відповідачем не надано доказів надіслання позивачу через додаток "Viber" розпорядження від 20.04.2022 №93-к з додатком, а судом установлено отримання позивачем через додаток "Viber" лише інформації про розпорядження від 20.04.2022 №93-к. Не зважаючи на те, що пунктом 2 цього розпорядження необхідно було вжити організаційно-правових заходів для його виконання, що, на думку суду, включає й належне повідомлення адресатів про зміст розпорядження, попередження про наслідки його невиконання.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони добросовісно.

З огляду на наведені обставини щодо подання позивачем 05.03.2022 заяви від 28.02.2022 про надання відпустки без збереження заробітної плати, нерозгляд цієї заяви відповідачем, у тому числі станом на час звільнення 26.04.2022, наявність об`єктивних причин для виїзду за кордон через військову агресію і загрозу життю позивача та її неповнолітній дитині, не відібрання в позивача пояснень щодо причин відсутності на робочому місці 26.04.2022 за наявності інформації, що позивач перебуває за кордоном та можливості отримання таких пояснень, не зважаючи на недостатньо відповідальну поведінку позивача, яка після отримання інформації про розпорядження від 20.04.2022 №93-к повинна була поцікавитись необхідністю подання нею відповідних заяв, суд доходить висновку, що відповідач діяв недобросовісно відносно позивача, вважаючи відсутність її на робочому місці 26.04.2022 без поважних причин та наявності достатніх підстав для звільнення її за прогул.

У судовому засіданні представник відповідач пояснив, що звільнення позивача за прогул зумовлено необхідністю виконання нею як фахівцем з відповідного напрямку своїх функціональних обов`язків. Доказів того, що відсутність позивача призвела чи могла призвести до невиконання виконавчим комітетом відповідних функцій надано не було, клопотань з цього приводу не заявлено. На думку суду, необхідність забезпечення виконання виконавчим комітетом своїх функцій під час воєнного стану є безумовною. Однак, для звільнення позивача в день встановлення дисциплінарного проступку без пропонування надати пояснення мають бути вагомі підстави, які підтверджуються відповідними доказами, яких надано не було. Тому лише тверджень про необхідність позивачу приступити до роботи 26.04.2022 є недостатньо.

Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 №2136-IX визначено особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до статті 5 цього Закону:

в період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки (частина перша);

у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів (частина друга).

Наведені особливості звільнення працівників з ініціативи роботодавця не передбачають відступу від правил, установлених статтею 149 КЗпП України щодо обов`язку отримати від працівника пояснення. Зазначаючи в оскаржуваному розпорядженні від 26.04.2022 №104-к правовою підставою звільнення Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", відповідачем не вказано правої норми (статті, частини), яка слугувала підставою для звільнення позивача.

Ще однією правовою підставою для звільнення позивача за прогул в оскаржуваному розпорядженні від 26.04.2022 №104-к зазначено постанову Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 №440 "Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану".

Згідно з вказаною постановою на підставі статті 60-2 КЗпП України, статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та статті 17 Закону України "Про державну службу":

установлено, що в період воєнного стану для державних службовців та працівників державного органу, які перебувають на території України, за рішенням керівника державної служби в державному органі може запроваджуватися дистанційна робота у разі наявності організаційних і технічних можливостей для виконання їх посадових обов`язків (пункт 1);

робота державних службовців та працівників державного органу за межами України допускається лише у разі службового відрядження, оформленого в установленому порядку (пункт 2);

у разі перебування державного службовця або працівника державного органу в робочий час в Україні поза межами робочого місця без рішення керівника державної служби, зазначеного в пункті 1 цієї постанови, або за кордоном, крім перебування у службовому відрядженні, оформленому в установленому порядку, до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону (пункт 3).

На думку суду, наведена постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 №440 зобов`язувала керівника відповідного державного органу впорядкувати правовідносини з працівниками, зокрема, які перебувають за кодоном, у тому числі, шляхом застосування дисциплінарних стягнень, що не дає відповідачу правових підстав не виконувати вимоги статті 149 КЗпП України.

Враховуючи встановлені судом обставини, зважаючи на висновок суду щодо недобросовісної поведінки відповідача стосовно нерозгляду заяви позивача від 28.02.2022 про надання відпустки без збереження заробітної плати, не пропонування позивачу надати пояснення, не встановлення обставин фізичної можливості повернення позивача на робоче місце 26.04.2022 з-за кордону, відсутність доказів, які б доводили необхідність негайного застосування дисциплінарного стягнення в день виявлення проступку, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про відсутність позивача на робочому місці 26.04.2022 без поважних причин. При цьому суд зауважує, що подання позивачем заяви від 28.02.2022 про надання відпустки без збереження заробітної плати та перебування її за кордоном є вагомим причинами, які мали бути враховані під час вирішення питання щодо поважності причин відсутності позивача на роботі та обрання їй виду дисциплінарного стягнення.

Наведене є достатньою підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного розпорядження від 26.04.2022 104-к.

Крім того, судом установлено, що згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (СК України) від 21.04.2017 №00017947633 позивач є матір`ю дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька ОСОБА_8 зазначено на підставі статті 135 СК України.

Відповідно до статті 135 СК України:

при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування запис про матір та батька дитини провадиться відповідно до цієї статті, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров`я, в якому народилася дитина (частина перша);

якщо батьки дитини невідомі, державна реєстрація її народження проводиться за рішенням органу опіки та піклування, яким визначається прізвище, власне ім`я, по батькові дитини і відомості про батьків (частина друга).

Позивач пояснила, що виховує дитину самостійно та є одинокою матір`ю, про що відомо відповідачу. Представник відповідача під час судового розгляду не зміг надати пояснень щодо цієї обставини, клопотань, заяв з цього приводу не заявив.

З огляду на те, що інформація про батька дитини внесено зі слів матері відповідно до статті 135 СК України з внесенням до відповідного реєстру, в матеріалах справи відсутні докази виховання позивачем дитини з іншим чоловіком без оформлення шлюбних стосунків, отримання аліментів від батька дитини, суд вважає доданий доказ з реєстру достатнім для підтвердження обставини виховання позивачем неповнолітньої дитини віком до чотирнадцяти років як одинокою матір`ю.

Відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Оскільки суд на підставі витягу з Державного реєстру актів цивільного стану про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (СК України) від 21.04.2017 №00017947633 дійшов висновку, що позивач є одинокою матір`ю, яка самостійно виховує дитину віком до чотирнадцяти років, з урахуванням та за відсутності інших доказів, які б ставили під сумнів зазначену інформацію у відповідача не було правових підстав звільняти позивача.

З огляду на викладене в сукупності, зокрема, висновок суду про недобросовісність поведінки відповідача під час прийняття рішення про прогул без урахування заяви від 28.02.2022 щодо надання відпустки без збереження заробітної плати, рішення щодо якої не прийнято станом на 26.04.2022, не пропонування позивачу відповідно до статті 149 КЗпП України подати пояснення за наявності можливості, відсутність нагальної потреби ухвалювати рішення в день установлення дисциплінарного проступку, неврахування відповідачем тієї обставини, що позивач виховує дитину віком до чотирнадцяти років як одинока мати відповідно не могла бути звільнена відповідно до статті 184 КЗпП України, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження Виконавчого комітету Української міської ради від 26.04.2022 №104-к "Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста земельного відділу виконавчого комітету Української міської ради".

Відповідно до статті 233 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про протиправність розпорядження від 26.04.2022 №104-к про звільнення позивача 26.04.2022 з посади головного спеціаліста земельного відділу виконавчого комітету Української міської ради, вона підлягає поновленню на вказаній посаді з 27.04.2022.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Відтак рішення суду в частині поновлення позивача на посаді головного спеціаліста земельного відділу Виконавчого комітету Української міської ради з 27.04.2022 підлягає негайному виконанню.

Відповідно до пункту 1 статті 5 закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами) позивач звільнена від сплати судового збору, оскільки спір стосується поновлення на роботі. Оскільки сторонами не надано інших доказів понесення судових витрат, такі розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого комітету Української міської ради від 26.04.2022 №104-к "Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста земельного відділу виконавчого комітету Української міської ради".

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста земельного відділу виконавчого комітету Української міської ради з 27 квітня 2022 року.

Виконати негайно рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста земельного відділу виконавчого комітету Української міської ради з 27 квітня 2022 року.

Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Позивач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач виконавчий комітет Української міської ради (ідентифікаційний код 24884653, місцезнаходження: 08746, Київська область, Обухівський район, місто Українка, площа Шевченка, 1).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.