Рішення № 115274465, 09.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року Справа № 160/7858/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області від 01.09.2022 р. №12031300015547 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути питання відносно оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач є громадянином Республіки Азербайджан, але проживає на території України та у серпні 2022 року ним було укладено шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 . Так, 23.08.2022 року позивач, у відповідності до законодавства України, подав документи на отримання посвідки на тимчасове проживання, проте рішенням від 01.09.2022 р. №12031300015547 Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області було відмовлено в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі пп.9 п.61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ №322 від 25.04.2018р. При цьому, на переконання позивача, у вказаному рішенні не зазначено причин відмови, а лише міститься посилання на відповідний пункт постанови КМУ №322 від 25.04.2018р. Крім того, при отриманні копії спірного рішення позивачу було роз`яснено, що причиною відмови стало не перебування останнього в момент здійснення перевірки за адресою місця проживання в Україні, зазначеному в заяві, однак, на переконання позивача, зазначене не може підтверджувати факт надання ним завідомо неправдивих відомостей щодо вказаної адреси. З огляду не вищезазначене, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду, шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви у кількості примірників залежно від складу сторін, в якій зазначити офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти відповідача; обґрунтування підстав поважності пропуску звернення до суду, у разі необхідності подання заяви із зазначенням підстав для поновлення такого строку та подання відповідних доказів.

На виконання вимог ухвали суду від 28 квітня 2023 року, на адресу суду 16.05.2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням офіційної електронної адреси відповідача, а також до вказаної заяви долучено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/7858/23, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у судовому засіданні на 05 липня 2023 року о 13:00 год., а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

20.06.2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач 23.08.2022 звернувся до Відділу обслуговування громадян м. Дніпро ДП «Документ» із документами на оформлення посвідки на тимчасове проживання, після перевірки документів на відповідність оформлення згідно вимог чинного законодавства України, уповноважена посадова особа запросила позивача для реєстрації заяви-анкети №100177180. Також відповідачем зауважено, що Відділ обслуговування громадян м. Дніпро ДП «Документ» є уповноваженим суб`єктом на прийняття документів та формування заяви-анкети про оформлення посвідки на тимчасове проживання та відповідно до п.27 Порядку прийняті та зареєстровані засобами Реєстру 23.08.2022 року заява-анкета №100177180 та скановані документи автоматично надійшли, засобами Реєстру до ГУ ДМС у Дніпропетровській області як до підрозділу ДМС, який обслуговує відповідного уповноваженого суб`єкта, що прийняв документи від іноземця. Відповідно до заяви-анкети № 100177180 від 23.08.2022, місце проживання позивача зазначено: АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 35 Порядку, оскільки зазначена іноземцем в заяві-анкеті інформація щодо фактичного місця проживання або місця реєстрації також підлягає перевірці, то 26.08.2022 з метою недопущення незаконної легалізації іноземців на території Дніпропетровської області, начальнику Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісію, направлено службовий лист № 1201.3.1/21220-22 щодо проведення перевірки адреси проживання позивача, а саме: АДРЕСА_1 . Відповідно до службового листа начальника відділу протидії нелегальній міграції про проведення перевірки за №1201.17/21696 від 31.08.2022, за результатами перевірки за вказаною в заяві-анкеті адресою проживання вказаного іноземця не виявлено, у телефонній розмові ОСОБА_1 повідомив, що фактично проживає в іншій квартирі разом із своїм знайомим, також громадянином Азербайджанської Республіки. Вищевикладені результати перевірки інформації, яку позивач зазначив в заяві-анкеті №100177180 від 23.08.2022 про оформлення посвідки на тимчасове проживання, свідчать про надання громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 неправдивих відомостей при зверненні щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні, що є підставою для відмови в оформленні та видачі посвідки відповідно до п.п. 9 п. 61 Порядку. Враховуючи вищевикладене, 01.09.2022 Управлінням у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 12031300015547 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку. Відповідно до відмітки у рішенні та супровідного листа за вих. № 1201.3.1-11593/12.3- 22, копію рішення було направлено позивачу 02.09.2022 року на адресу вказану позивачем у заяві-анкеті № 100177180 від 23.08.2022 поштовим відправленням. Відповідно до наявної відмітки у вищезазначеному рішенні, 06.04.2023 року позивач особисто ознайомився з оскаржуваним рішенням та отримав роз`яснення щодо підстав прийняття відповідного рішення. Відповідачем також зауважено, що наявність прав іноземців та осіб без громадянства прямо пов`язана із законністю їх перебування на території України (відповідно до ст. 26 Конституції України), в разі порушення певних встановлених державою умов їх перебування останні несуть відповідальність. Крім того, шлюб між позивачем та громадянкою України дає позивачу підстави для звернення за оформленням дозвільного документу на проживання в Україні (тимчасової посвідки), однак сам факт укладання шлюбу не надає іноземцю права законного перебування на території України. Законність перебування іноземця в Україні підтверджується дозвільними документами на проживання в Україні (посвідка на тимчасове проживання та посвідка на постійне проживання). З урахуванням викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 05.07.2023 року, з метою надання позивачеві часу для ознайомлення з відзивом на позовну заяву, підготування та надання до суду відповіді на відзив на позовну заяву було оголошено перерву до 12 липня 2023 року о 13:00 год.

У судовому засіданні 12.07.2023 року було оголошено перерву до 19 липня 2023 року о 12:00 год.

18.07.2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про виклик свідка, а також додаткові пояснення у справі, в яких останнім зауважено, що за заявою-анкетою № 100177180 від 23.08.2022 про оформлення посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за наданням послуги з приводу оформлення тимчасової посвідки позивач звертався до відділу обслуговування громадян м. Дніпро ДП «Документ» (код відділу - 9065). Відділ обслуговування громадян м. Дніпро ДП «Документ» є уповноваженим суб`єктом на прийняття документів та формування заяви-анкети про оформлення посвідки на тимчасове проживання та відповідно до пункту 27 Порядку, прийняті та зареєстровані засобами Реєстру 23.08.2022 року заява-анкета № 100177180 та скановані документи автоматично надійшли, засобами Реєстру, до ГУ ДМС у Дніпропетровській області як до підрозділу ДМС, який обслуговує відповідного уповноваженого суб`єкта, що прийняв документи від іноземця. Таким чином, ГУ ДМС у Дніпропетровській області, після автоматичного надходження засобами підсистеми «Облік іноземців та біженців» ЄІАС УМП заяви-анкети та сканованих документів прийнятих ДП «Документом», як уповноваженим суб`єктом, після вчинення лій відповідно до пунктів 29, 35, 36 прийнято оскаржуване рішення про відмову в оформленні та видачі посвідки відповідно до п.п. 9 п. 61 Порядку відносно позивача, та надіслано повідомлення про прийняте рішення до уповноваженого суб`єкта для подальшого його вручення іноземцеві або особі без громадянства відповідно до Пункту 62 Порядку. Окрім того, про результат розгляду заяви-анкети та прийняте рішення про відмову в оформленні та видачі посвідки територіальним органом ДМС уповноважений суб`єкт (ДП «Документ») як відділ, що формував та реєстрував, заяву-анкету позивача був обізнаний не пізніше з наступного дня після прийняття рішення та встановлення статусу «Відмовлено» в підсистемі «облік іноземців та біженців» ЄІАС УМП за допомогою якої ДП «Документ» формував та реєстрував заяву-анкету № 100177180 від 23.08.2022 року відносно позивача.

Також, службова особа уповноваженого суб`єкта ДП «Документ» особисто отримала копію рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання 14.09.2022 про що свідчить особистий підпис у розносній книзі відділу Документального забезпечення ГУ ДМС у Дніпропетровській області (службова записка відділу документального забезпечення від 17.07.2023 за № 1201.8/33647-2 та витяг з розносної книги). Враховуючи вищевикладене з урахуванням норм чинного законодавства, саме ДП «Документ», у випадку коли заявник звернувся із заявою про оформлення посвідки на тимчасове проживання саме до уповноваженого суб`єкту, повинен повідомляти заявника про результат розгляду заяви та прийняте рішення за результатами такого розгляду для подальшого вручення рішення заявникові. Таким чином в діях ГУ ДМС у Дніпропетровській області відсутні порушення стосовно повідомлення заявника про прийняте рішення та вручення або надсилання відповідного рішення безпосередньо заявникові, оскільки позивач звернувся за наданням відповідної послуги до уповноваженого суб`єкта ДП «Документ».

У судовому засіданні 19.07.2023 року, усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання було задоволено клопотання представника відповідача про виклик та допит свідка, а також оголошено перерву до 31 липня 2023 року о 12:00 год.

26.07.2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання 31 липня 2023 року, розгляд справи перенесено на 16 серпня 2023 року об 11:00 год.

16.08.2023 року за допомогою засобів електронного зв`язку, представником позивач було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

16.08.2023 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання 16 серпня 2023 року, розгляд справи перенесено на 04 вересня 2023 року о 15:00 год.

У судовому засіданні 04.09.2023 року, у зв`язку з відсутністю представника позивача було оголошено перерву до 13 вересня 2023 року об 11:00 год.

04.09.2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про виклик свідка.

У судовому засіданні 13.09.2023 року, усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання було задоволено клопотання представника відповідача про виклик та допит свідка, а також допитано свідка ОСОБА_4 та оголошено перерву до 25 вересня 2023 року об 11:00 год.

У судовому засіданні 25.09.2023 року було допитано свідка ОСОБА_5 та оголошено перерву до 27 вересня 2023 року о 10:00 год.

У судовому засіданні 27.09.2023 року, усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання було задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит свідка, а також оголошено перерву до 04 жовтня 2023 року о 12:00 год.

27.09.2023 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про надання строку на виклик свідка

У судовому засіданні 04.10.2023 року було допитано свідка ОСОБА_6 та оголошено перерву до 09 жовтня 2023 року о 10:00 год.

У судовому засіданні 09.10.2023 року усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання було вирішено продовжити розгляд справи №160/7858/23 у письмового провадженні.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином Азербайджанської Республіки, що підтверджується паспортом громадянина Азербайджанської Республіки НОМЕР_1 , виданого Міністерством Внутрішніх справ 02 грудня 2021 р., який дійсний до 01.12.2031 р.

23.08.2022 між громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , та громадянкою України ОСОБА_2 , зареєстровано шлюб, що вбачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 та про що 23.08.2022 зроблено відповідний актовий запис №1347 Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

23.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до Відділу обслуговування громадян м. Дніпро ДП «Документ» із документами на оформлення посвідки на тимчасове проживання.

Згідно заяви-анкети №100177180 від 23.08.2022, позивач просив внести до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про нього у зв`язку з оформленням посвідки на тимчасове проживання, зокрема вказавши у графі «підстава видачі» -04/14 возз`єднання сім`ї з громадянином України (на підставі шлюбу) та в графі «Місце проживання» - АДРЕСА_1 .

Також, на підтвердження правильності внесених до заяви-анкети відомостей, позивачем проставлено особистий підпис в заяві-анкеті.

Доповідною запискою т.в.о. начальника відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та ОБГ Управління у справах іноземців та осіб без громадянства від 26.08.2022 №1201 3 1/21220-21 на ім`я начальника Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії було повідомлено, що з метою оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні (підстава-шлюб), звернувся громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в заяві-анкеті №100177180 від 23.08.2022 зазначив , що його місце проживання: АДРЕСА_1 . Виходячи з вищевикладеного та з метою недопущення незаконної легалізації іноземців на території Дніпропетровської області, просила доручити підлеглим працівникам Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії провести перевірку адресу проживання: АДРЕСА_1 до 30.08.2022, оскільки термін прийняття рішення по справі обмежений.

Управлінням міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМС в Дніпропетровській області було опрацьовано вказану доповідну записку про проведення перевірки за місцем проживання громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та листом №1201.17/21696-22 від 31.08.2022 року повідомлено, що відповідно до п. 5, п.п.9, 12, 20 п.7, п.п. 3, 6, 9 п.9. п.11 Положення про Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМС в Дніпропетровській області, затвердженого Наказом ГУ ДМС в Дніпропетровській області №111 від 10.06.2022 та посадових інструкцій державних службовців Управління, проведено перевірку інформації, наданої вказаною особою, та адреси проживання іноземця, а саме: АДРЕСА_1 , зазначеної в заяві-анкеті №100177180 від 23.08.2022 про надання посвідки на тимчасове проживання в Україні (підстава - шлюб). За результатами перевірки повідомляю, що за вказаною в заяві-анкеті адресою проживання вказану особу не виявлено, двері в квартирне приміщення ніхто не відчинив. Працівниками Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМС в Дніпропетровській області проведено бесіду з мешканцями будинку, які зазначили, що у вказаному квартирному приміщенні ніколи не проживали та не проживають у даний час будь які іноземці, за наданою їм фотокарткою іноземця, громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 повідомили, що зображена на фотокартці особа їм невідома та у вказаному житловому приміщенні не проживає. У телефонній розмові за номером телефону НОМЕР_3 , який громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 зазначив у своїй заяві-анкеті як контактний номер, чоловік, який представився ОСОБА_9 провідомив, що дійсно фактично проживає на житловому АДРЕСА_2 , номеру будинку не пам`ятає, разом зі своїм знайомим, також громадянином Азербайджанської Республіки. Вищевикладені результати перевірки свідчать про надання громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 неправдивих відомостей при зверненні надання посвідки на тимчасове проживання в Україні, що є підставою для відмови в оформленні та видачі посвідки відповідно до ч.21 ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п.п. 9 п.61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення держані, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322.

Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області винесено рішення від 01.09.2022 р. №12031300015547 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, яким громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322, відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, як на момент отримання позивачем посвідки на тимчасове проживання в Україні так і на час прийняття рішення про її скасування визначався Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), який у тому числі встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Пунктом 18 частини 1 статті 1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до ч. 14 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які е громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», возз`єднання сім`ї - в`їзд та тимчасове або постійне проживання в Україні членів сім`ї іноземця або особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та можуть підтвердити відповідними документами наявність достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім`ї в Україні, з метою спільного проживання сім`ї незалежно від того, коли виникли сімейні відносини - до чи після прибуття іноземця або особи без громадянства до України.

Згідно з абз.6 ч.1 ст.15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянами України, здійснюється за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання.

Отже, Закон Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачає право для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України з метою возз`єднання сім`ї за наявності укладеного шлюбу з громадянином/громадянкою України та посвідки на тимчасове проживання.

Відповідно до ч. 14 ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування.. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства у випадку, визначеному ч.15 ст.4 Закону №3773-VI (возз`єднання сім`ї з громадянами України), становить один рік (п.5 ч.1 ст.5-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Постановою Кабінету Міністрів України №322 від 28.04.2018 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (надалі - Порядок №322).

Згідно з пунктом 1 Порядку №322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Пунктом 21 Порядку № 322 передбачено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

Згідно з пунктами 35 та 36 Порядку №322, після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється посвідка, а також перевірку інформації, зазначеної нею в заяві-анкеті, та поданих документів.

Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру, та відомчої інформаційної системи ДМС.

Перевірка законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України здійснюється з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, "Аркан" або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які Адміністрація Держприкордонслужби надає протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту.

У разі необхідності підтвердження відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть до Мін`юсту в електронній формі захищеними каналами зв`язку надсилаються відповідні запити, відповідь на які Мін`юст надає протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів. У разі відсутності можливості надіслання запитів у електронній формі запити надсилаються у паперовій формі.

У разі необхідності підтвердження інших відомостей про іноземця або особи без громадянства або дійсності поданих ними документів надсилаються запити до відповідних державних органів або їх територіальних органів (підрозділів), які надають відповідь протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту.

Відповідно до пункту 41 Порядку №322 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 35 і 36 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Згідно з п.42 Порядку №322 рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.

Відповідно до пункту 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:

1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;

2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду;

3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;

4) встановлено належність особи до громадянства України;

5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;

6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;

7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином;

8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;

9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну;

11) в інших випадках, передбачених законом.

Копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.

У разі подання заяви-анкети через уповноваженого суб`єкта територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС надсилає письмове повідомлення про прийняте рішення до уповноваженого суб`єкта для подальшого його вручення іноземцеві або особі без громадянства.

Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в оформленні чи видачі посвідки, за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 цього Порядку.

З системного аналізу наведених норм слідує, що територіальний орган ДМС має право на підставі проведеної перевірки та після встановленого факту подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів відмовити в оформленні або видачі посвідки.

Так, рішенням Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області від 01.09.2022 р. №12031300015547 відмовлено громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку №322.

Так, у відзиві на позовну заяву, а також безпосередньо у судових засіданнях відповідач зазначив, що за результатами проведеної перевірки адреси: АДРЕСА_1 , зазначеної в заяві-анкеті №100177180 від 23.08.2022 про надання посвідки на тимчасове проживання в Україні (підстава - шлюб), позивача виявлено не було, сусідам він не відомий, а у телефонній розмові за номером телефону НОМЕР_3 , який громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 зазначив у своїй заяві-анкеті як контактний номер, чоловік, який представився ОСОБА_9 провідомив, що дійсно фактично проживає на житловому АДРЕСА_2 , номеру будинку не пам`ятає, разом зі своїм знайомим, також громадянином Азербайджанської Республіки, що може свідчити про факт подання ним неправдивих відомостей при зверненні щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання. Такий висновок зроблений на підставі листа Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМС в Дніпропетровській області №1201.17/21696-22 від 31.08.2022 року.

Оцінюючи надані відповідачем докази, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

В розумінні приписів статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Частиною 10 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відповідно до пункту 4 Правил реєстрації місць проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 (далі - Правила №207) громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

У свою чергу доводи відповідача щодо відсутності позивача за вказаною адресою ґрунтуються на поясненнях, отриманих під час опитування мешканцями будинку, однак ані до суду, ані до матеріалів справи за заявою-анкетою №100177180 від 23.08.2022 року не надано, письмових пояснень або зазначення персональних даних або документів на підтвердження місця проживання чи встановлення осіб, які давали показання.

Крім того, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вищевказаного не спростували.

Крім того, дослідивши зміст вказаного листа, судом встановлено, що з його змісту не вбачається, в який саме день та час здійснювався виїзд перевіряючих за адресою місця проживання позивача.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що посадовими особами відповідача дійсно здійснювались телефонні дзвінки на номер позивача з метою встановлення його місця перебування/проживання.

З матеріалів справи слідує, що позивачкою при заповненні заяви-анкети були надані відповідачу усі необхідні документи, передбачені Порядком №322.

З огляду на вищевикладене, суд вважає безпідставними та необгрунтованими твердження відповідача щодо того, що позивач за адресою: АДРЕСА_1 виявлено не було, що може свідчити про факт подання нею неправдивих відомостей при зверненні за оформленням посвідок на тимчасове проживання, що, відповідно, свідчить про протиправність оскаржуваного рішення про відмову позивачу в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в межах адміністративної справи, не надано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин у листі Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМС в Дніпропетровській області №1201.17/21696-22 від 31.08.2022 року, яке було взято за основу оскаржуваного рішення.

Вказані вищі факти не дозволяють суду прийняти лист Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМС в Дніпропетровській області №1201.17/21696-22 від 31.08.2022 року, як належний доказ підтвердження перевірки місця проживання іноземця, а висновки зроблені за результатом перевірки є припущеннями щодо подання неправдивих відомостей позивачем.

Таким чином, суд критично оцінює подані відповідачем докази та вважає, що посилання на відсутність позивача за місцем вказаним ним, як місце проживання для тимчасового перебування в Україні, не може бути покладено в основу рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №12031300015547 від 01.09.2022 року про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання на території України, оскільки не підтверджено належними доказами.

Крім того, підставою для прийняття оскаржуваного рішення міграційним органом зазначено лише посилання на підпункт 9 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 №322, при цьому, з аналізу вказаної норми вбачається, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю в оформленні або видачі посвідки «встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів».

Однак, вказавши підставою для відмови у видачі посвідки «встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів», відповідачем не наведено в оскаржуваному рішенні, не уточнено причин та не конкретизовано обставин, які слугували підставою для прийняття спірного рішення, що фактично позбавило позивача можливості усунути обставини, у зв`язку із якими їй було відмовлено в оформленні посвідки.

Суд зазначає, що за загальними вимогами, які висуваються до актів суб`єктів владних повноважень, як актів правозастосування, є їхня обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав (фактичних і юридичних) його прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Загальне посилання відповідача у рішенні на положення підпункту 9 пункту 61 Порядку №322, не свідчить про обґрунтованість такого рішення, оскільки ставить заявника у стан правової невизначеності щодо підстав відмови у видачі посвідки на тимчасове проживання, що є неприпустимим.

Відсутність позивача за адресою місця проживання, на час здійснення перевірки, на думку суду, не становить факт подання іноземцем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів, враховуючи, що така інформація відповідає дійсності, наявна у інших поданих позивачем документах та могла бути перевірена у співставленні з іншими джерелами інформації, наявними у розпорядженні підрозділу ДМС.

У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом. Будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене статтею 8 Європейської конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.

Принцип пропорційності вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача.

Оскаржуване рішення відповідача, за висновком суду, не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві та суперечить принципу пропорційності, оскільки для позивача відмова в оформленні посвідки на тимчасове проживання має наслідком повну зміну способу життя особи, що в свою чергу є наслідком допущення незначної помилки у заяві-анкеті.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 820/2262/17 та від 19.09.2022 справі № 280/8987/20.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №12031300015547 від 01.09.2022 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути питання відносно оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання позивачеві, суд зазначає наступне.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або чи мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Тобто, при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Як зазначено судом, відповідно до пункту 61 Порядку № 322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну; 11) в інших випадках, передбачених законом.

У ході розгляду справи з пояснень представника відповідача з`ясовано, що рішення стосовно відмови позивачу в оформленні посвідки прийнято з підстав подання ним завідомо неправдивих відомостей щодо адреси місця проживання позивача, у зв`язку з цим у ході адміністративного провадження перевірено лише вказану інформацію. При цьому додаткова перевірка інформації щодо позивача на предмет дотримання інших вимог для прийняття рішення про оформлення посвідки не здійснювалась, зокрема, запити про інформацію щодо позивача до Національної поліції, СБУ, іншого державного органу не направлялись.

Слід відмітити, що відповідач має виключну компетенцію в питаннях прийняття рішення про оформлення посвідки.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

За змістом ч. 4 ст. 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише у випадку визнання протиправної бездіяльності такого суб`єкта та якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даній справі є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву-анкету №100177180 від 23.08.2022 року, разом з поданими документами, про видачу посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням висновків суду щодо відсутності факту подання позивачем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів та щодо його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розподіл витрат здійснюється у відповідності до положень частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина Азербайджанської Республіки НОМЕР_1 , виданий Міністерством внутрішніх справ 02 грудня 2021 р.) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243, місцезнаходження: вул. В. Липинського, буд. 7, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправним та скасування рішення- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №12031300015547 від 01.09.2022 року про відмову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина Азербайджанської Республіки НОМЕР_1 , виданий Міністерством внутрішніх справ 02 грудня 2021 р.) в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243, місцезнаходження: вул. В. Липинського, буд. 7, м.Дніпро, 49000) повторно розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина Азербайджанської Республіки НОМЕР_1 , виданий Міністерством внутрішніх справ 02 грудня 2021 р.) №100177180 від 23.08.2022 року, разом з поданими документами, про видачу посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243, місцезнаходження: вул. В. Липинського, буд. 7, м.Дніпро, 49000) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина Азербайджанської Республіки НОМЕР_1 , виданий Міністерством внутрішніх справ 02 грудня 2021 р.) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева