Рішення № 115273905, 27.11.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 листопада 2023 р. Справа № 120/6894/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звернувся його представник до Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що з 10 квітня 2017 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та є платником єдиного податку ІІІ групи.

На початку квітня 2023 року позивачем отримано акт № 270/02-32-24-15/ НОМЕР_1 від 29 березня 2023 року "Про результати перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування" та рішення від 31 березня 2023 року № 3/02-32-24-15/ НОМЕР_1 "Про анулювання реєстрації платником єдиного податку".

Представник позивача не погоджується із рішенням про анулювання реєстрації платником єдиного податку, що прийняте на підставі згаданого вище акта перевірки, вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Так, представник позивача вказує на те, що проведеною контролюючим органом перевіркою встановлено порушення платником податків фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 умов перебування на спрощеній системі оподаткування, адже ним не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов`язання з єдиного податку, чим не дотримано вимог абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 та абзацу 3 пункту 299.15 статті 299 Податкового кодексу України.

Відповідно до абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом зокрема у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів в останній день другого із двох послідовних кварталів.

При цьому абзацом 3 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас представник позивача вказує на те, що в акті перевірки від 29 березня 2023 року зазначено про наявність у позивача заборгованості в сумі 4959,29 гривень станом на 01 січня 2023 року, станом на 01 лютого 2023 року та станом на 01 березня 2023 року, тобто лише протягом одного кварталу.

При цьому акт перевірки не містить інформації про наявність у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, про що йдеться у абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.

Більше того, у разі наявності у позивача податкового боргу, що перевищує 180 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тоді в такому випадку контролюючий орган повинен був надіслати на адресу платника податкову вимог, проте цього не зробив.

Окремо представник позивача зазначив, що заборгованість в сумі 4959,29 гривень є необґрунтованою, оскільки позивачем вчасно сплачувався єдиний податок в повному розмірі, що підтверджується долученими до позовної заяви платіжними інструкціями про сплату єдиного податку та відповідними податковими деклараціями.

Відтак, не погоджуючись із рішенням податкового органу, представник позивача звернувся до суду з цим позовом з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про анулювання платника єдиного податку від 31 березня 2023 року № 3/02-32-24-15/ НОМЕР_1 та зобов`язати відповідача поновити з 01 квітня 2023 року реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку.

Ухвалою від 29 травня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

16 червня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 29 березня 2023 року посадовою особою Головного управління ДПС у Вінницькій області проведено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , якою встановлено порушення платником податків умов перебування на спрощеній системі оподаткування, адже позивачем не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов`язання, чим недотримано вимог абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 та абзацу 3 пункту 299.15 статті 299 (в чинній редакції - підпункт 3 пункту 299.10 статті 298) Податкового кодексу України.

Так, за позивачем рахувався податковий борг станом на 01 жовтня 2022 року в розмірі 4910,36 гривень, станом на 01 листопада 2022 року в розмірі 4910,36 гривень, станом на 01 грудня 2022 року в розмірі 4910,36 гривень, станом на 01 січня 2023 року в розмірі 4959,29 гривень, станом на 01 лютого 2023 року в розмірі 4959,29 гривень, станом на 01 березня 2023 року в розмірі 4959,29 гривень.

Абзацом 3 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Карткою особового рахунку платника податку підтверджується те, що станом на 01 березня 2023 року за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обліковувався податковий борг в сумі 4959,29 гривень, що перевищує 180 неоподатковуваних розмірів доходів громадян.

Документами, які підтверджують наявність підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку, є відомості з баз даних контролюючого органу, згідно з якими складено акт перевірки від 29 березня 2023 року № 270/02-32-24-15/ НОМЕР_1 .

А оскільки для анулювання реєстрації платника єдиного податку визначальним є факт несплати протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому Податковим кодексом України податкового боргу, що виник у платника єдиного податку, тому рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку є правомірним.

За наведених обставин відсутні підстави для задоволення позову.

20 вересня 2023 року представником позивача подано до суду докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

02 жовтня 2023 року представником відповідача подано до суду заперечення щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 10 квітня 2017 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області та є платником єдиного податку ІІІ групи.

29 березня 2023 року посадовою особою Головного управління ДПС у Вінницькій області проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог перебування на спрощеній системі оподаткування. За результатами такої перевірки складено акт № 270/02-32-24-15/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовано, що ОСОБА_1 не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов`язання з єдиного податку, чим не дотримано абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 та абзацу 3 пункту 299.15 статті 299 Податкового кодексу України.

У такому акті зазначено, що сума податкового боргу на кожне число місяця складала:

- на 01 січня 2023 року - 4959,29 гривень;

- на 01 лютого 2023 року - 4959,29 гривень;

- на 01 березня 2023 року - 4959,29 гривень.

На підставі акту камеральної перевірки відповідачем 31 березня 2023 року прийнято рішення № 3/02-32-24-15/ НОМЕР_1 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . На підставі такого рішення платник єдиного податку виключений з Реєстру з 01 квітня 2023 року.

Надаючи правову оцінку рішенню про анулювання реєстрації платником єдиного податку, що оскаржується, суд зважає на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 ПК України).

Згідно з п. 295.3 ст. 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

У разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, в останній день другого із двох послідовних кварталів (підпункт 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України).

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Пунктом 299.11 статті 299 ПК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Водночас в акті перевірки від 29 березня 2023 року зафіксовано, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 наявний податковий борг станом на 01 січня 2023 року, станом на 01 лютого 2023 року та станом на 01 березня 2023 року по 4959,29 гривень кожного числа.

На підставі цього акту перевірки контролюючим органом 31 березня 2023 року прийнято рішення № 3/02-32-24-15/ НОМЕР_1 про анулювання реєстрації платником єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Проте, на переконання суду, прийняття оскаржуваного рішення на підставі акта перевірки, яким не встановлено наявність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу на кожне перше число місяця саме протягом двох послідовних кварталів суперечить податковому законодавству, позаяк рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку приймається виключно на підставі акта перевірки, у якому зафіксовано таке порушення.

Посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на ті обставини, що за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідно до інтегрованої картки платника податків обліковувався податковий борг і в IV кварталі 2022 року (тобто станом на 01 жовтня 2022 року, станом на 01 листопада 2022 року та станом на 01 грудня 2022 року) по 4910,36 гривень на кожне перше число місяця судом не беруться до уваги, адже такі аргументи контролюючого органу не наведені в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване позивачем рішення.

В контексті наведеного варто звернути увагу й на правові висновки Верховного Суду, сформовані за наслідками проведення правового аналізу наведених вище норм ПК України при розгляді подібних адміністративних справ, згідно з якими реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі № 805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18 та ряду інших).

В силу припису частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Більше того, долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву витяги з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 не підтверджують доводи про те, що за позивачем станом на 01 жовтня 2022 року, станом на 01 листопада 2022 року та станом на 01 грудня 2022 року обліковувався податковий борг.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку діяв не у відповідності до вимог податкового законодавства, а тому таке рішення контролюючого органу є протиправним і підлягає скасуванню.

Обираючи спосіб захисту порушеного права слід виходити з того, що відповідач протиправно прийняв рішення від 31 березня 2023 року № 3/02-32-24-15/ НОМЕР_1 , наслідком якого було виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку, а тому належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов`язання відповідача поновити з 01 квітня 2023 року реєстрацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак слід констатувати, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволення повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 2147,20 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 89 від 22 травня 2023 року.

А тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 2147,20 гривень.

При вирішенні питання щодо підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень суд враховує приписи статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, пунктом 3 договору про надання правничої (правової) допомоги від 17 травня 2023, що укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Корнійчуком С.А., передбачено, що сторони погодили такі гонорарні відносини: після підписання договору ОСОБА_1 оплачує гонорар ОСОБА_2 в розмірі 6000 гривень.

Квитанцією до прибуткового касового ордера № б/н від 18 травня 2023 року підтверджується сплата позивачем адвокату коштів в сумі 6000 гривень.

Водночас, на переконання суду, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 6000 гривень є досить завищеними.

Так, зі змісту акту приймання-передачі адвокатських послуг від 19 вересня 2023 року, що поданий представником позивача до суду 20 вересня 2023 року, слідує, що адвокатом надавались Антощуку В.Д. такі послуги: надання консультації, визначення правової позиції, підготовка та подання позовної заяви.

На думку суду, надані адвокатом послуги охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної ним роботи (наданих послуг) є неспівмірним із складністю такої роботи.

Відтак послуги, що надавалися на виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги, пов`язані із складанням позовної заяви, а тому деталізація (поділ на окремі частини) таких не свідчить про надання послуг у більшому обсязі.

Крім того, адміністративна справа №120/6894/23 розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.

Встановлені обставини вказують на недостатню обґрунтованість понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень, а тому суд вважає, що такий розмір є досить завищеним.

Відтак, на думку суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджено у розмірі 3000 гривень, що відповідає вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 3000 гривень.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 3/02-32-24-15/ НОМЕР_1 від 31 березня 2023 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області поновити з 01 квітня 2023 року реєстрацію як платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Теси; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44069150)

Рішення суду в повному обсязі складено 27.11.2023

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович