Рішення № 115268136, 28.11.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4820/23За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "БОРИСПІЛЬ"

до Приватного підприємства "РАДОС"

про стягнення штрафних санкцій за договором № 35.1-14/2.3-1 від 19.01.2021

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 38 917,01 грн. - пені, 54 936,00 грн. - штрафу, мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем Договору № 35.1-14/2.3-1 від 19.01.2021 про закупівлю.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що 19.01.2021 сторони уклали Договір про закупівлю № 35.1-14.1/2.3-1, за п. 1.1 якого Постачальник (Відповідач) зобов`язується поставити Замовникові (Позивачеві) товар, найменування якого зазначено в п. 1.2 та відповідно до коду за єдиним закупівельним словником, зазначеним в п. 1.3 Договору та відповідно до Специфікації, що наведена в Додатку №1 до Договору, а Замовник прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов Договору. Умовами п. 5.1 Договору передбачений строк поставки товару - 75 календарних днів з дати отримання письмової заявки Постачальником від Замовника. Пунктом 5.3.1 Договору передбачено, що товар поставляється повністю або поетапно, окремими партіями, згідно з письмовими заявками Замовника з зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах Специфікації Договору. Відповідно до п. 5.3.2 Договору письмова заявка направляється Замовником на електронну адресу Постачальника rados-2009@ukr.net, з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу Постачальника: 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49. Згідно з п. 5.3.3 Договору Постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від Замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки Постачальником від Замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи Постачальника на заявці, обмін листами між сторонами Договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи Постачальника. Також, в п. 8.3 Договору зазначено: "У разі порушення строку поставки товару, зазначеного в підп. 5.3.8, 6.2, 6.6 Договору, починаючи з 1-го по 30-й календарний день (включно), Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного товару за кожний день прострочення. Пеня у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено та або від ціни дефектного товару за кожний день прострочення, нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 Договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в підп. 5.3,8, 6.2, 6.6 Договору понад 30-ть календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни Договору". Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що він, направив на електронну адресу rados-2009@ukr.net наступні заявки: від 29.03.2021 №50-22/2-110 на суму 52 920,00 грн. та від 19.01.2022 № 50-22/2-25 на суму 207 456,00 грн. Щодо нарахування пені за порушення строку поставки товару за заявкою № 50-22/2-110 від 29.03.2021, то Позивачем при розрахунку допущено помилку при визначенні остаточної дати поставки товару та в порушення п. 5.3.2 Договору, до позовної заяви не додано доказу направлення Відповідачеві заяви листом з описом вкладення. Дана заявка підписана начальником служби закупівель Кузнецовим С., однак до заявки не надано довіреності на таку посадову особу із визначеним переліком повноважень, наданих їй Позивачем. Щодо нарахування пені та штрафу за порушення строку поставки товару за заявкою № 50-22/2-25 від 19.01.2022, то на день подання відзиву, Відповідачем не отримано дану заявку. В матеріалах справи, відсутні належні, докази направлення Позивачем заявки № 50-22/2-25 від 19.01.2022 як на електронну адресу Постачальника так і на поштову адресу.

При цьому, у відзиві, Відповідач просить стягнути з Позивача 4 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Також від Відповідача надійшло заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, мотивоване тим, що в даному випадку, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження може призвести до порушення прав Відповідача на справедливий судовий розгляд, прийняття необґрунтованого рішення по справі, шляхом надання Позивачем неналежних доказів до позовної заяви.

Від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідно до п. 5.33 Договору, Відповідач зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від Замовника. Підтвердженням отримання письмової заяви Постачальником від Замовника можу бути оригінальний підпис уповноваженої особи Постачальника на заявці, обмін листами між сторонами Договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи Постачальника. Уповноваженою особою Постачальника є директор Сушин С.В. або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок. Додана заявка на поставку № 5-22/2-110 від 29.03.2022 містить відбиток печатки, дату отримання 31.03.2021 і підпис на заявці уповноваженої особи Відповідача - Сушина С.В. Таким чином, останнім днем поставки товару є 13.06.2021. 01.07.2021 Відповідач поставив замовлений Позивачем товар на суму 52 920,00 грн. Крім того, умовами Договору не передбачено підтвердження повноважень Позивача, натомість підтвердження повноважень Відповідача передбачено п. 5.33 Договору. Щодо отримання Відповідачем заявки № 50-22/2-25 від 19.01.2022, Позивач зазначив, що заявка направлена на електронну адресу rados-2009@ukr.net 19.01.2023, про що свідчить роздруківка електронного листування між сторонами. Водночас у листі № 6 від 11.01.2023 Відповідач визнає факт отримання зазначеної заявки на поставку № 50-22/2-25 від 19.01.2022, а також повідомив про настання форс-мажорних обставин і просив не застосовувати до підприємства штрафні санкції. Таким чином, враховуючи п. 5.1. Договору, останнім днем поставки товару є 04.04.2022. Натомість, поставка товару за зазначеною заявкою до Договору - не відбулася. Щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат у розмірі 4 000,00 грн., Позивач зазначає, що фактично додаток до відзиву не містить обґрунтованих розрахунків витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а зазначено лише певну суму коштів, у зв`язку з чим не зрозуміло яким чином формувалася вказана сума та її структура. До того ж, Відповідач не надав підтвердження сплати гонорару, як підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у зв`язку з чим Позивач вважає недоведеними витратами Відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4 000,00 грн.

Ухвалою суду від 01.11.2023 у задоволенні клопотання Відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.

03.11.2023 від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній виклав правову позицію аналогічній відзиву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2021 сторони уклали Договір про закупівлю, укладений за процедурою закупівлі "відкриті торги" № 35.1-14.2/2.3-1 (далі Договір), за п. 1.1. якого Постачальник (Відповідач) зобов`язався поставити Замовникові (Позивачеві) товар, найменування якого зазначено в п. 1.2 та відповідно до коду за єдиним закупівельним словником, зазначеним в п. 1.3 Договору та відповідно до Специфікації, що наведена в Додатку №1 до Договору (далі - Специфікація Договору), а Замовник прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов Договору.

Кількість, технічні характеристики та ціну товару зазначено в Специфікації Договору.

Сума, визначена у Договорі (ціна Договору) становить 654 000,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20 % 130 800,00 грн. разом ціна цього Договору становить 784 800,00 грн. з ПДВ (п. 3.1. Договору).

Ціна за одиницю товару визначена в специфікації Договору (п. 3.2. Договору).

Строк поставки товару - 75 календарних днів з дати отримання письмової заявки Постачальником від Замовника. Датою поставки товару за Договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар (п. 5.1. Договору).

Товар поставляється повністю або поетапно, окремими партіями згідно з письмовими заявками Замовника з зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах Специфікації Договору (підп. 5.3.1. Договору).

Письмова заявка направляється Замовником на електронну адресу Постачальника rados-2009@ukr.net, з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу Постачальника: 53200, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49 (підп. 5.3.2. Договору).

Відповідно до підп. 5.3.3. Договору Постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від Замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки Постачальником від Замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи Постачальника на заявці, обмін листами між сторонами Договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи Постачальника.

Уповноваженою особою Постачальника є директор Сушин Сергій Володимировича або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок.

У випадку повернення цінного листа з описом вкладення та повідомленням об`єктом поштового зв`язку у разі письмової відмови Постачальника від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання такого листа, лист вважається відправленим Замовником належним чином, а не отримування Постачальником такого листа буде вважатися його відмовою від виконання умов Договору та Постачальник несе відповідальність у порядку, передбаченому у п. 8.6. Договору.

Згідно з п. 8.3. Договору у разі порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1. Договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3.8., 6.2., 6.6. Договору, починаючи з 1-го по 30-й календарний день (включно), Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного товару за кожний день прострочення.

Пеня у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено та або від ціни дефектного товару за кожний день прострочення, нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 Договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3,8, 6.2, 6.6 Договору понад 30-ть календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни Договору.

Договір набирає чинності з дати його укладання сторонами та діє до 31.01.2022. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними. Датою підписання є пізніша дата, якщо Договір підписувався сторонами в різні дати (п. 12.1. Договору).

На виконання умов Договору, Позивач направив Відповідачеві заявку про поставку товару № 50-22/2-110 від 29.03.2021, яку Відповідач одержав 31.03.2021, що підтверджується підписом директором Відповідача - Сушиним С.В. на самій заявці, скріпленим печаткою підприємства.

Позивача направив Відповідачеві листа № 03-22-156 від 05.10.2021 щодо нарахування пені, в якому зазначено, що заявка № 50-22/2-110 від 29.03.2021 отримана Відповідачем 31.03.2021, останнім днем поставки товару є 13.06.2021, поставка товару відбулася 01.07.2021, тому згідно з п. 8.3. Договору за порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1. Договору нарахована пеня за період з 14.06.2021 по 01.07.2021, що становить 952,56 грн. До листа додано рахунок-фактури № 12/27 від 08.10.2021 на суму 952,56 грн.

Позивач направив Відповідачеві заявку про поставку товару № 50-22/2-25 від 19.01.2022, яка 19.01.2022 направлена на електрону адресу Відповідача, яка зазначена в Договорі - rados-2009@ukr.net.

Відповідач направив Позивачеві листа № 210122-8 від 21.01.2022 щодо внесення змін до Договору, в якому запропонував змінити ціну за одиницю товару в бік збільшення на 10 % та укласти додаткову угоду.

У відповідь на зазначений лист, Позивач листом № 50-22/2-56 від 28.01.2022 повідомив, що для розгляду можливості підписання додаткової угоди до Договору, необхідно надати документальне підтвердження необхідності підвищення ціни.

Позивач направив Відповідачеві листа № 03-22-554 від 01.12.2022 щодо нарахування пені та штрафу, в якому повідомив, що заявка № 50-22/2-25 від 19.01.2022 направлена Постачальнику на вказану у Договорі електронну адресу, у відповідь компанія направила лист щодо внесення змін до Договору у частині збільшення ціни товару. Листом № 50-22/2-56 від 28.01.2022 Відповідачеві повідомлено, про необхідність документального підтвердження для внесення змін, однак станом на 16.11.2022 відповідь не надходила. Поставка товару за зазначеною заявкою, станом на 16.11.2022 не відбулася. У зв`язку з чим, Позивач нарахував 37 964,45 грн. - пені та 54 936,00 грн. - штрафу. До листа додано рахунки-фактури № 631/4/16112022 від 16.11.2022 на суму 37 964,45 грн., №631/5/16112022 від 16.11.2022 на суму 54 936,00 грн.

Позивач направив Відповідачеві претензію № 35-28/5-131 від 09.12.2022, якою вимагав у місячний строк з дня одержання цієї претензії сплатити на користь ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" пеню у розмірі 952,56 грн.

Відповідач 06.01.2023 отримав претензію № 35-28/5-131 від 09.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0830106687482.

Відповідач направив Позивачеві відповідь на претензію № 6 від 11.01.2023, в якій зазначено відповідно до наданої Позивачем інформації, письмова заявка № 50-22/2-25 від 19.01.2022 направлена Постачальнику на електрону адресу. Натомість, 24.02.2022 підписано Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку із вторгненням російських військ на території нашої незалежної України. Додатково, не маловажним є й той факт, що місцезнаходження Відповідача потрапляло декілька разів під щільний обстріл з РСЗО, в результаті чого будівлі підприємства отримали суттєві пошкодження. Із-за негативних факторів, спричинених регулярними обстрілами м. Нікополя, Відповідач був змушений призупинити свою діяльність, для забезпечення життя співробітників. Відповідно до п. 10.1. Договору, сторони звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному Договору якщо вони виникли внаслідок форс-мажорних обставин (обставин не переборної сили), за які сторони не відповідають і які заважають сторонам виконувати свої обов`язки за даним Договором. З урахуванням викладеного, керівництво ПП "РАДОС", сподіваючись на порозуміння та взаємоповагу, просить не застосовувати до підприємства стягнення пені та штрафу за Договором та відкликати свою претензію № 35-28/5-131 від 09.12.2022.

Позивач направив Відповідачеві листа № 35-22-33 від 09.02.2023 щодо відповіді на претензію № 35-28/5-131 від 09.12.2022, в якому повідомив, що претензія № 35-28/5-131 від 09.12.2022 підготовлена на підставі невиконання Відповідачем умов Договору за невчасне постачання товару відповідно до заявки на поставку № 50-22/2-110 від 29.03.2021. Натомість у відповіді на претензію № 6 від 11.01.2023, Постачальник просить не застосовувати штрафні санкції по Договору відповідно до заявки № 50-225/2-25 від 19.01.2022. У зв`язку з запровадженням воєнного стану та закриття повітряного простору в Україні з 24.02.2022 Позивач не може провадити основних видів господарської діяльності, що супроводжується прогресуючим погіршенням фінансових можливостей підприємства. Саме тому Позивач звертається з проханням сплатити 952,56 грн. пені нарахованої на підставі п. 8.3. Договору.

Позивач направив Відповідачеві претензію № 35-28/5-79 від 03.04.2023, якою вимагав у місячний строк з дня одержання цієї претензії сплатити на користь ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 92 900,45 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору в даній справі.

Предметом доказування в даній справі є факт направлення Позивачем заявки на поставку товару, не поставка товару Відповідачем, обґрунтованість стягуваних сум.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.

Перевіривши доводи і докази сторін, суд приймає позицію Позивача та не погоджується з Відповідачем.

Так, 19.01.2021 сторони уклали Договір про закупівлю, укладений за процедурою закупівлі "відкриті торги" № 35.1-14.2/2.3-1, за п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Замовникові товар, найменування якого зазначено в п. 1.2 та відповідно до коду за єдиним закупівельним словником, зазначеним в п. 1.3 Договору та відповідно до Специфікації, що наведена в Додатку №1 до Договору, а Замовник прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов Договору.

Кількість, технічні характеристики та ціну товару зазначено в Специфікації Договору.

Товар поставляється повністю або поетапно, окремими партіями згідно з письмовими заявками Замовника із зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах Специфікації Договору (підп. 5.3.1. Договору).

Письмова заявка направляється Замовником на електронну адресу Постачальника rados-2009@ukr.net, з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу Постачальника: 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49 (підп. 5.3.2. Договору).

На виконання умов Договору, Позивач направив Відповідачеві заявку про поставку товару № 50-22/2-110 від 29.03.2021, яку Відповідач одержав 31.03.2021, що підтверджується підписом директором Відповідача - Сушиним С.В. на самій заявці, скріпленим печаткою підприємства.

Заявка прийнята в роботу та за нею відбулася поставка, без заперечень щодо підписання заявки неналежною особою.

Позивач направив Відповідачеві заявку про поставку товару № 50-22/2-25 від 19.01.2022, на електрону адресу Відповідача, зазначену у Договорі - rados-2009@ukr.net.

Отримання зазначеної заявки також підтверджується Відповідачем у відповіді на претензію № 6 від 11.01.2023, яку останній направив Позивачеві. У відповіді Відповідач не заперечує отримання зазначеної заявки, а тільки посилається на форс-мажорні обставини та просить не застосовувати до підприємства стягнення пені та штрафу.

Суд також враховує, що після набрання чинності Законом від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" принцип "об`єктивної істини", який полягав в обов`язку суду з`ясовувати усі дійсні обставини, пов`язані зі спірними правовідносинами, починаючи 15.12.2017 виключений з ГПК України.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема, змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, в рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №923/875/19 від 31.03.2021.

Так, суд бере до уваги, що заявка № 50-22/2-25 від 19.01.2022 направлялася на електрону адресу Відповідача, зазначену в Договорі, що не заперечує Відповідач у відповіді на претензію № 6 від 11.01.2023.

Крім того, додатковою підставою вважати отримання заявки Відповідачем, є лист останнього № 210122-8 від 21.01.2022 з пропозицією укласти додаткову угоду щодо зміни ціни товару.

Не дублювання Позивачем заявок на паперових носіях, не може розцінюватися як прострочення кредитора (Позивача), оскільки такі наслідки не передбачені Договором.

З урахуванням викладеного, надані Позивачем докази на підтвердження отримання Відповідачем заявки № 50-22/2-25 від 19.01.2022 є більш вірогідними, ніж докази надані Відповідачем.

А заперечення Відповідача, під час вирішення спору судом, в отриманні, свого часу, наведеної заявки, суд розцінює як суперечливу поведінку.

Строк поставки товару - 75 календарних днів з дати отримання письмової заявки Постачальником від Замовника. Датою поставки товару за Договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар (п. 5.1. Договору).

Заявку на поставку товару № 50-22/2-110 від 29.03.2021 на суму 52 920,00 грн. Відповідач одержав 31.03.2021, отже строк поставки сплив 14.06.2021. Заявку на поставку товару № 50-22/2-25 від 19.01.2022 на суму 207 456,00 грн. Відповідачем одержав 19.01.2022, отже строки закінчився 04.04.2022.

Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки 7 % штрафу проведено правильно.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому, правовий аналіз норм законодавства свідчить про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18 та від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.

Щодо нарахування пені, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. До того ж, Позивачем помилково включено в розрахунок день поставки товару - 01.07.2021. Таким чином, за заявкою № 50-22/3-110 від 29.03.2021 розрахунок пені слід проводити з 15.06.2021 по 30.06.2021, за заявкою № 50-22/2-25 від 19.01.2022 розрахунок пені слід проводити за період з 05.04.2022 по 04.10.2022.

Так, за перерахунком суду за заявкою № 50-22/3-110 від 29.03.2021 з 15.06.2021 по 30.06.2021 пеня становить 846,72 грн., за заявкою № 50-22/2-25 від 19.01.2022 за період з 05.04.2022 по 04.10.2022 пеня становить 37 756,99 грн.

Перевіривши розрахунки, суд вважає, що правильними є 38 603,71 грн. - пені та 54 936,00 грн. - штрафу.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст. 551 ЦК України).

Частиною 2 ст. 233 ГК України передбачено, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у випадку порушення зобов`язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки в першу чергу є захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків, як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та не порушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи причини неналежного виконання зобов`язання Відповідачем, інтереси обох сторін, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що: підприємство Відповідача розташоване у м. Нікополі, яке перебуває під постійним обстрілом військ Російської Федерації, що строк поставки товару за заявкою № 50-22/2-25 від 19.01.2022 встановлений до 04.04.2022, тобто на час дії воєнного стану в Україні, Позивач не надав доказів понесення збитків від несвоєчасного виконання зобов`язань Відповідачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню з Відповідача до 27 468,00 грн. - штрафу та 19 725,22 грн. - пені.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 27 468,00 грн. - штрафу та 19 725,22 грн. - пені, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Окрім судового збору, Позивач просить стягнути з Відповідача 200,00 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі об`єднаної палати від 03.10.2019 зі справи №922/445/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.11.2019 у справі №916/2732/18).

Оскільки Позивачем надані докази на підтвердження поштових витрат (фіскальні чеки) лише на суму 86,00 грн., то з Відповідача підлягають стягненню поштові витрати у розмірі 86,00 грн.

У відзиві на позов Відповідач просить стягнути з Позивача 4 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

На підтвердження надання правничої допомоги Відповідач до відзиву додав: ордер серія АЕ № 1229251 від 26.09.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 4250 від 22.04.2019, посвідчення адвоката України № 1973 від 22.04.2019, Договір про надання правової допомоги № 2/2023 від 02.01.2023 з додатком, попередній розрахунок суми судових витрат, Акт про надання правової допомоги від 26.09.2023.

02.01.2023 ПП "РАДОС" (далі Клієнт) та Адвокатське об`єднання "Легал партнерс юкрейн" (далі Адвокатське об`єднання) уклали Договір про надання правової допомоги № 2/2023 (далі Договір № 2/2023), за п. 1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, протягом 2022 року, а Клієнт - прийняти і оплатити таку правову допомогу та витрати, необхідні для виконання його доручень, на умовах, у порядку та строки, передбачені цим Договором.

Відповідно до підп. 2 п. 1.4. Договору 2/2023 для надання правової допомоги Клієнту, Адвокатське об`єднання призначає: Кобеляцького Д.М., адвоката, старшого партнера, який є адвокатом на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4250 від 22.04.2019 року, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області № 14 від 19.04.2019.

Правова допомога за цим Договором надаються на підставі завдань (доручень) Клієнта. Завдання можуть бути надані як в усній, так і в письмовій формі (п. 3.1. Договору № 2/2023).

За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість. Акт надсилається Клієнту Адвокатським об`єднанням факсимільним зв`язком/електронною поштою або поштою чи вручається нарочно. На письмову вимогу Клієнта, Адвокатське об`єднання може надавати Акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги із ідентифікацією (п. 4.3. Договору № 2/2023).

Даний Договір укладений на строк до 31.12.2023 та набирає чинності з моменту його підписання (п. 7.1. Договору № 2/2023).

26.09.2023 сторони підписали Акт про надання правової допомоги, відповідно до якого, Адвокатське об`єднання надало, а Клієнт прийняв наступну правову допомогу: підготовка відзиву на позовну заяву ДП "Міжнародний аеропорт "БОРИСПІЛЬ" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 93 853,01 грн. за Договором № 35.1-14/2.3-1 від 19.01.2021 року (п. 6.3. прайс-листа Договору 2/2023 від 02.01.2023) на суму 4 000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Стосовно вимог Відповідача про стягнення з Позивача витрат на правничу допомогу, суд вважає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини Відповідача з Адвокатом стосовно надання правової допомоги і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг Позивачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Відповідач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката.

Стосовно другої площини питання, що розглядається, то згідно з положенням ГПК України, стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою Позивачем наданих Відповідачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг Відповідачем не має беззаперечного статусу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Таким чином, з урахуванням підп. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, стягненню з Позивача підлягають 13,35 грн. витрат на правничу допомогу (пропорційно розміру позовних вимог в яких відмовлено).

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "РАДОС" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49, код 25522053) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069) 27 468,00 грн. - штрафу, 19 725,22 грн. - пені, 2 675,04 грн. - судового збору, 86,00 грн. - поштових витрат.

У решті позову відмовити.

Заяву Відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069) на користь Приватного підприємства "РАДОС" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49, код 25522053) 13,35 грн. - витрат на правничу допомогу.

Провести зустрічне зарахування присуджених до стягнення сум за первісним та зустрічним позовами та стягнути з Приватного підприємства "РАДОС" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49, код 25522053) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069) 27 468,00 грн. - штрафу, 19 725,22 грн. - пені, 2 675,04 грн. - судового збору, 72,65 грн. - поштових витрат, про що видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений статтею 256 ГПК України.

Суддя С.Г. Юзіков