Рішення № 115261634, 24.11.2023, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1791/23

Провадження № 2/385/554/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.11.2023 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Венгрина М. В.,

секретаря судового засідання Шевченко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Банк Форвард", треті особи без самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний виконавець Київського виконавчого округу Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

20 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Волощук В. В., звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 03.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Є.Ю. вчинено виконавчий напис № 5607 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 14500,58 грн. 18 червня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Овсієнко А. В. на підставі вказаного виконавчого напису відкрила виконавче провадження № 65860352. Вважає, що оспорюваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, виходячи з того, що позивача не було повідомлено про його вчинення - не надіслано фіскального чеку про відправлення листа та опис вкладення, а також оскільки кредитний договір не є нотаріально посвідчений. Крім того не є безспірною заборгованість, враховуючи, що позичальнику відступлено право вимоги від ПАТ «Банк Руский Стандарт» з порушенням прав позивача оскільки відсутній будь-який розрахунок заборгованості.

З огляду на викладене позивач просить суд визнати виконавчий напис № 5607, вчинений 03.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. про стягнення з нього на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості за кредитним договором в розмірі 14500,58 грн таким, що не підлягає виконанню та стягнути судові витрати.

25 жовтня 2023 суддею Гайворонського районного суд Кіровоградської області Венгрином М. В. відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 20).

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву, третім особам - для подання до суду письмових пояснень.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк Форвард», А. Караченцевим подано до суду пояснення на позов ОСОБА_1 , відповідно до змісту якого зазначає, що оспорюваний позивачем виконавчий напис видано з додержанням вимог чинного законодавства. Вважає що доводити суду наявність спору з приводу наявності чи відсутності заборгованості за кредитним договором покладається саме на боржника в даному випадку на позивача по справі. Тому оскільки ОСОБА_1 не надано належних і достатніх доказів, що могли спростувати факт наявності заборгованості позивача перед відповідачем в момент вчинення виконавчого напису, а також спростувати безспірність цих вимог або факт спірності вимог в момент вчинення виконавчого напису. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Банк Форвард».

У судове засідання сторони, повідомлені належним чином, про дату, час та місце судового розгляду справи не з`явились.

Представник позивача подав клопотання в якому зазначив, що просить справу розглядати без участі позивача та його представника позовні вимоги підтримує повністю та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився надіслав суду пояснення в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. своїм правом на надання письмових пояснень по суті позову не скористалася, будь-яких клопотань до суду не надсилала.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Т. Л. своїм правом на надання письмових пояснень по суті позову не скористалася, будь-яких клопотань до суду не надсилала.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, ухвалити рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що 03 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 5607 про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 103719202 від 29 січня 2013 року, укладеним між ним та ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», заборгованості в розмірі в розмірі 13400,58 грн., в тому числі: заборгованість за сумою кредиту становить 9380,41 грн; заборгованість за процентами становить 4020,17 грн.; плата за пропуск мінімальних платежів становить 0.00 грн. Стягнення заборгованості проводиться за період з 29.06.2018 по 29.07.2018. За вчинення виконавчого запису нотаріусом отримано плату зі стягувача АТ «Банк Форвард» в розмірі 1100 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь АТ «Банк Форвард» складає 14500,58 грн (а.с. 11).

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Овсієнко А. В. 18 червня 2021 року відкрито виконавче провадження № 65860352 з примусового виконання виконавчого напису № 5607 від 03.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 14500,58 грн. (а.с. 13).

Відповідно до листа № 15540 від 12.10.2023 приватним виконавцем Павелків Т. Л. представника позивача адвоката Волощука В. В. повідомлено, що у зв`язку з зупиненням діяльності приватного виконавця Овсієнко А. В. на період відпустки, укладено договір № 3 від 01.09.2023 про заміщення приватного виконавця, діяльність якого зупинена із приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т. Л. (а.с. 12).

Звертаючись у суд з даним позовом представник позивача зазначає, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки не було перевірено безспірність суми боргу, вчинено такий на нотаріально не посвідченому договорі.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника.

В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому, вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

26.11.2014 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.

Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Отже, починаючи з 22.02.2017 нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Матеріалами справипідтверджується,що 03червня 2021року приватнийнотаріус Київськогоміського нотаріальногоокругу БуждиганчукЄ.Ю.на підставістатей 87-91Закону України«Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172, вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5907, про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором від 29.01.2013 № 103719202, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «БАНК РУССКИЙ СТАНДАРТ», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард» у розмірі 14500,58 грн грн за період з 29.06.2018 по 29.07.2018, з яких: 9380,41 грн - заборгованість за сумою кредиту, 4020,17 - заборгованість за процентами, 00 грн - плата за пропуск мінімальних платежів, 1 100 грн - плата за вчинення виконавчого напису (а. с. 11).

18.06.2021 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Овсієнко А. В. прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 5907, виданого 03 червня 2021 року (а. с. 13).

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що вчиняючи 03 червня 2021 року виконавчий напис № 5907, приватний нотаріус Буждиганчук С. Ю. неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Подібна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105 св 18) та від 03 листопада 2021 року у справі № 461/1940/20 (провадження № 61-13280св21).

За таких обставин, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 03 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Також суд враховує, що відповідачем не надано суду нотаріально посвідчений кредитний договір, на підставі якого міг бути вчинений виконавчий напис.

Отже, суд дійшов висновку про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Щодо судових витрат

В якості доказів позивач надав розрахунок суми судових витрат від 10.11.2023 на суму 18788,00 грн, зокрема зустріч, консультація клієнта (1 год) 1342 грн, підготовка і подання до суду позовної заяви (9 год) 13078 грн, участь в судовому засіданні (1 год) 1342 грн, підготовка до подання адвокатського запиту (1 год) 1342 грн., клопотання про забезпечення позову - (2 год) 2684 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера № 14 від 10.11.2023 на суму 18788,00 грн. Також надав докази скерування таких доказів відповідачу та третім особам листом з оголошеною цінністю та з описом вкладення.

Крім того, до позовної заяви було долучено, договір про надання правової допомоги № 50 від 15.08.2023 між ОСОБА_1 та адвокатом Волощуком В. В. в якому в розділі 4 Гонорар адвоката та покриття видатків зазначено, що обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим Договором визначається за кількістю годин витрачених адвокатом на вчинення процесуальних дій та підготовку процесуальних документів та орієнтовний розрахунок суми судових витрат на суму 18788.00 грн, в якому зазначено, що сторонами узгоджено вартість однієї години роботи адвоката 1342 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст.141ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 8 ст. 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Статтею 30 в ч.3Закону України«Про адвокатуруі адвокатськудіяльність» визначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За змістом ст. 137ЦПК за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат слід враховувати:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020року по справі №755/9215/15-ц, де зокрема вказано «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Отже суд встановив, що витрати на правничу допомогу, які поніс позивач в розмірі 18788,00 грн підтверджені належними доказами.

Також суд звертає увагу, що відповідач заяв про зменшення розміру судових витрат не подав.

Разом з тим суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Така позиція викладена в додатковій ухвалі ВС від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, додатковій постанові ВС від 19.01.2023 в справі № 345/136/18.

Враховуючи зазначене суд вказує, що при заявленій ціні позову 14500,58 грн розмір витрат на правничу допомогу становить 18788,00 грн (без витрат по сплаті судового збору), тобто в 1,26 рази більший за ціну позову, що суперечить принципу розумності адвокатських витрат виходячи з конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, а отже такий підлягає зменшенню.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені в статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись положеннями статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення

Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Таке відповідає висновкам ВС в додатковій постанові в справі № 345/136/18 від 19.01.2023.

З урахуванням викладеного та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн та в стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовити.

Відповідно до ст.141ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1073,60 грн, оскільки позивач при зверненні до суду з цим позовом був звільнений від сплати судового збору, згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Банк Форвард", треті особи без самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний виконавець Київського виконавчого округу Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 5607, вчинений 03.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» (місцезнаходження 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105, код ЄДРПОУ 34186061) на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» (місцезнаходження 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105, код ЄДРПОУ 34186061) на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складений 28 листопада 2023 року.

Суддя: М. В. Венгрин

Дата документу 24.11.2023