Рішення № 115260616, 29.11.2023, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/7298/20

Провадження № 2/211/120/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 листопада 2023 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Ткаченко С.В.

при секретаріБірж Д.В.

за участі представника позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Романовського Д.С.

за відсутності відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні впорядкуспрощеногопровадження в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, зазначивши, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 30.06.2010 року, відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

В порушення умов Договору станом на 26.10.2020 року відповідач має заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 35615,69 грн., яка складається із: заборгованість за тілом кредиту 23806,38грн., в т.ч. заборгованості за простроченим тілом кредиту 23806 грн. 38 коп., а також заборгованість за простроченими відсотками - 11809 грн. 31 коп.

Посилаючись що заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.06.2010 року є непогашеною, просять стягнути з відповідача заборгованість по кредиту в розмірі 35615,69 грв., та судові витрати у розмірі 2102,00 грв.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 16.01.2021 року ухвалено проводити даної розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачем було подано відзив, в останній редакції 10.06.2021 року в обґрунтування якого зазначила, що не має заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк» у тому розмірі у якому зазначає позивач. Вважає, що має перед позивачем боргове зобов`язання лише у розмірі 3838,17 грн., як залишок несплаченої суми позики. Позовні вимоги в іншій частині вважає безпідставними, необгрунтованими, та такими що не доведені належними доказами. Просить застосувати строки позовної давності.

В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_1 надала квитанцію від 22.06.2022 року про сплату суми боргу у розмірі 3838,17 грн.

Представником позивача надавалась відповідь на відзив в останній редакції 19.07.2021 року, вказують що відповідачем не виконано належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором . Вважають свої позовні вимоги обґрунтованими, поданими до спливу строку позовної давності,та просять їх задовольнити уповному обсязі.

У відповідності до гл. 10ст. 274 ЦПК України«у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи.

Ч. 2 даної статті вказує, що «у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін».

Відповідно до ч. 5ст.279ЦПК України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому у відповідності дост. 279 ЦПК України«Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Представник позивача Романовський Д.С. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, але частково з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено,що 30 червня 2020 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір з ОСОБА_2 шляхом підписання анкети-заяви без номеру від 30.06.2010 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

На підтвердження заявлених вимог позивач надав до суду копію анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» від 30.06.2020 року, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на ім`я ОСОБА_1 , довідку про видані кредитні картки, витяг з тарифів обслуговавання кредитних карт "Універсальна": "30 днів пільгового періоду", виписку за договором за період з 20.03.2018 по 01.03.2020 року, паспорт споживчого кредиту та розрахунки заборгованості.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» за договором, підписаним з ОСОБА_1 , останній надавалася кредитна картка 01.04.2017 року № НОМЕР_1 строком дії до 03/21.

За довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунку відбувся 01.04.2017 року, кредитний ліміт позичальнику встановлено 20.03.2018 року у сумі 10500,00 грн., та 17.08.2018 року був зменшений до 00 грн.

У анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послугу ПриватБанку, Тарифами складає між ним і банком договір про надання банківських послуг. Із заяви, підписаної відповідачем, вбачається, що він ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку. Процентна ставка в анкеті-заяві не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, плата за прострочене тіло кредиту також не визначена.

Звертаючись до суду з позовом, банк посилався на те, що відповідач порушила свої зобов`язання з повернення кредиту, що призвело до виникнення станом на 26.10.2020 року заборгованість у розмірі 35615,69 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 23806 грн. 38 коп.; в т.ч. заборгованості за простроченим тілом кредиту 23806 грн. 38 коп., та заборгованість за простроченими відсотками - 11809 грн. 31 коп.

Із наданих позивачем доказів, зокрема виписки за карткою ОСОБА_1 вбачається, що остання користувався кредитними коштами шляхом отримання готівки, оформлення розстрочки, переказу на інший картковий рахунок, а також здійснювала повернення кредитних коштів позивачу. Всі ці дії свідчать про те, що відповідач отримала кредитні кошти та користувалася ними та повертала відповідні суми. Надані позивачем докази в підтвердження укладання кредитного договору між сторонами суд вважає належними та допустимими.

Кредитний договір відповідачем недійсним не визнавався, також матеріали справи не містять, а відповідачем не надані докази того, що вона не користувався кредитом.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

Відповідно до положень статей12,18 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві, яка підписана позичальником, розмір процентної ставки та порядок їх нарахування не зазначено та матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів у зазначеному банком розмірі і порядку нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спору до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків у зазначеному позивачем розмірі, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Таким чином, з урахуванням того, що у заяві, яка підписана позичальником, розмір процентної ставки не зазначено,авитяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та витяг з Тарифів не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору,оскільки не містять підпису відповідача, позивач безпідставно нарахував відсотки за ставками передбаченими Тарифами Банку відповідно до його Умов та Правил.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 20 березня 2018 року підписала Паспорт споживчого кредиту, в якому підтвердила, що отримала та ознайомилая з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданих виходячи із обраних ним умов кредитування.

Розділами 3,4 Паспорту визначено основні умови кредитування шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитну картку від 50 000 до 75 000 грн в залежності від типу картки, та встановлено строк договору і кредитування.

Згідно з порядком повернення кредиту, передбаченого р. 5 Паспорту споживчого кредиту, встановлено розмір платежів та їх сплату, що здійснюється щомісяця.

Отже, зі змісту підписаного сторонами 20 березня 2018 року Паспорту споживчого кредиту слідує, що він є тією інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), викладений у формі відповідно до Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування».

Стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Отже, зважаючи на наявність підписаного сторонами 20 березня 2018 року Паспорту споживчого кредиту імовірно АТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 мали намір укласти договір споживчого кредитування.

Надаючи аналіз Паспорту споживчого кредитування, слід також звернути увагу на те, що в розділі 7 зазначається, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 04 квітня 2018 року.

Крім того, в Паспорті вказано, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в ньому, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредипроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий стан, розмір доходів тощо.

В той же час, анкету-заяву ОСОБА_1 підписала 30 червня 2010 р., тобто раніше ніж до ознайомлення з цією інформацією.

За таких обставин підстави вважати, що доданий Паспорт має зв"язок із договором від 30.06.2010 року і є його частиною та що між сторонами було укладено договір споживчого кредиту із досягненням згоди щодо усіх істотних умов кредитування, відсутні.

Беручи до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), які суд в силу вимог ч. 4 ст.263ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, слід дійти висновку про те, що відповідач фактично отримав та використовував кошти, надані банком на кредитну картку, але не повернув їх, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача фактично отриманої суми грошових коштів, яка на час розгляду справи не повернута відповідачем.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить стягнути такі його складові: - заборгованість за тілом кредиту в тому числі за простроченим тілом кредиту; - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача, відображеного у стовбцях «Витрати клієнтом кредитних коштів», «Відсотки погашені за рахунок кредита» та «Тіло кредиту поточне» за період з 20.03.2018 по 31.08.2019 убачається, що нараховані банком відсотки погашалися в тому числі за рахунок кредитних коштів (шляхом списання самим банком коштів кредитного ліміту), що призводило до збільшення поточного тіла кредиту. Зокрема всього за період з 20.03.2018 по 31.08.2019 було погашено за рахунок кредиту нараховані банком відсотки в розмірі 17506,92 грн., і на цю ж суму збільшилося поточне тіло кредиту. Таке списання також відображене у виписках по карткових рахунках відповідача.

Так банк в період строку дії картки та встановлення на ній кредитного ліміту формував «тіло кредиту» накопичувальним способом, включаючи до суми фактично використаних позичальником коштів нараховані щомісячні проценти. В кожному наступному місяці проценти знову нараховувалися на утворене в такий спосіб тіло кредиту, до якого увійшли попередні відсоткові нарахування. Тобто в такий спосіб банк нараховував проценти не лише на фактично використані позичальником кредитні кошти, а й на проценти за користування ними, які погашалися банком за рахунок кредитного ліміту та включалися до суми витрат клієнтом кредитних коштів.

ОСОБА_1 в період всього часу користування картковим рахунком було фактично використано кошти (шляхом зняття готівки, розрахунків, тощо) на суму 21360,60 грн, та внесено коштів на погашення заборгованості на загальну суму 15061,24 грн. Також в ході розгляду відповідачем ОСОБА_1 було сплачено суму боргу у розмірі 3838,17 грн., на картковий рахунок НОМЕР_2 , у підтвердження чого відповідачем було надано квитанцію від 22.06.2022 року, що береться судом до уваги. Таким чином фактична заборгованість за тілом кредиту становить 2461,19 грн.

Отже, з урахуванням наданих сторонами доказів, у їх сукупності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» 2461,19 грн., які фактично використані відповідачем з карткового рахунку та не повернуті банку.

Твердження відповідача щодо звернення позивача з даним позовом з пропуском строку позовної давності, суд до уваги не приймає, оскільки судом не встановлено даних обставини.

Отже, з урахуванням наданих сторонами доказів, у їх сукупності, суд дійшов висновку що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача непогашеного тіла кредиту.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволених позовних вимог на 6,91% (2461,19 грн. х 100 % : 35615,69 грн.) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 145,24 грн.. (6,91% х 2102,00 грн. : 100%).

Керуючись ст.ст. 76-81,141,258-259,223,264-265,354-355ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.06.2010 року, що виникла станом на 26.10.2020 року, яка складається з заборгованості тілом кредиту у розмірі 2461 (дві тисячі чотириста шістдесят одна ) грн. 19 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», 01001,м.Київ,вул.Грушевського, буд.1Д, кодЄДРПОУ 14360570,судовий збір у розмірі 145 ( сто сорок п`ять ) грн. 24 коп.

В іншій частині в задоволенні позовувідмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко