Рішення № 115240529, 02.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 рокуСправа №340/2545/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними наказів, скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

04.05.2023 року представник позивача звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати незаконними та скасувати накази командира військової частини НОМЕР_1 №7 від 07.01.2023 року, №383 від 03.02.2023 року та №45 від 13.02.2023 року в частині, що стосується самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути подані ОСОБА_1 рапорти від 11.02.2023 року та 18.02.2023 року щодо надання йому медичної допомоги, направлення на проходження лікування у одному з медичних закладів м. Кропивницького та направлення на проходження військово-лікарської комісії.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що оскаржувані накази є незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Позивач не здійснював самовільне залишення військової частини, а його неповернення до місця несення служби не містить прямого умислу на ухилення від військової служби. З 15.12.2022 року по 02.01.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради», що підтверджується довідкою №2 від 02.01.2023 року. Проте при виписці позивачу не було видано висновок ВЛК після проходження лікування, у зв`язку з чим він звернувся до КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» з рапортом про надання висновку ВЛК. Також, після виписки стан здоров`я позивача суттєво погіршився, що унеможливило виконання ним військових обов`язків та повернення до місця несення служби, про що позивач неодноразово повідомляв військову частину. Остання зазначила, що для отримання направлення на лікування йому потрібно повернутися до військової частини, проте у зв`язку з погіршенням стану здоров`я позивач не має можливості самостійно прибути до військової частини. Крім того, представником позивача зазначено, що лікування позивача продовжується і станом на момент подання позовної заяви. У телефонному режимі ОСОБА_1 повідомляв своїх безпосередніх командирів про погіршення свого стану здоров`я та проходження лікування, але представником позивача 22.03.2023 року отримано лист від командира в/ч НОМЕР_1 , відповідно до якого позивач вважається таким, що самовільно залишив в/ч НОМЕР_1 і в його діях вбачається склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 4 ст. 408 КК України. Представником позивача також зазначено, що видання командиром в/ч наказу, яким особа визнається такою, що самовільно залишила в/ч чи місце служби, чинним законодавством не передбачено.

Тож, представник позивача звертає увагу, що в діях останнього відсутній прямий умисл на ухилення від військової служби, а його неповернення до в/ч після проходження лікування зумовлене тяжким станом здоров`я, яке унеможливлює виконання службових обов`язків. А також, визначивши оскаржуваними наказами ОСОБА_1 , таким, що самовільно залишив в/ч, останньою порушено положення ч. 2 ст. 24 Закону №2232-ХІІ, згідно з якою саме день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про військовослужбовця обумовлено як можливість початку призупинення військової служби особи, що самовільно залишила в/ч. Станом на дату прийняття оскаржуваний наказів, факт самовільного залишення позивачем в/ч у встановлено законодавством порядку підтверджений не був.

Також відповідачем протиправно не розглянуто рапорти від 11.02.2023 року та від 18.02.2023 року щодо надання позивачу медичної допомоги, направлення на проходження лікування у одному з медичних закладів м. Кропивницького та направлення на проходження ВЛК, задоволення яких прискорило б лікування позивача та його повернення до виконання військових обов`язків.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 року матеріали адміністративної справи №340/2545/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії передати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за територіальною підсудністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 02.08.2032 року продовжено строк розгляду справи.

12.09.2023 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому заперечується проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх безпідставними, незаконними та необгрунтованими. Посадовими особами в/ч за фактом неповернення з лікувального закладу солдатом ОСОБА_1 було проведено службове розслідування, у ході проведення якого встановлено, що 02.01.2023 року позивач не повернувся з лікувального закладу КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» м. Кропивницький до підрозділу.

Зауважено, що даний військовослужбовець станом на момент подання відзиву продовжує вчиняти дії, які містять ознаки кримінального правопорушення, передбачено ст. 408 КК України. Так, службовим розслідуванням, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення командира в/ч, було встановлено факт самовільного залишення в/ч позивачем. Окрім того, досудове розслідування щодо позивача триває, відомостей про його закриття або завершення до відповідача не надходило.

Також, відповідач акцентує увагу суду на тому, що позивач не є військовослужбовцем, так як його військову службу призупинено, а тому він не користується правами та обов`язками військовослужбовця, у т.ч. щодо надання йому медичної допомоги, направлення на проходження лікування тощо. Тому відсутні підстави для вирішення по суті питання у рапортах позивача, про що повідомлено представника останнього.

Подальше лікування позивача та операції не встановлюють незаконність проведеного службового розслідування, оскільки виникли вже після вчинення позивачем порушення дисципліни у вигляді неповернення з лікувального закладу з 02.01.2023 року.

У доповнення зазначеному, відповідач вказав, що позивач не заперечує факту самовільного залишення місця служби та відсутність на службі, але вважає, що у нього були поважні причини на такі дії.

Окрім того, отримати пояснення від позивача не вдалось з огляду на його відсутність у в/ч НОМЕР_1 . Акт про відмову позивача від надання пояснень не складався, з наказом командира в/ч про призначення службового розслідування позивач не ознайомлений з незалежних від відповідача причини. Також відповідач обгрунтовує, що допущення окремих процедурних порушень під час проведення службового розслідування у даній справі не є такими, що мають вплив на висновки службового розслідування та не можуть бути підставою для визнання протиправним пункту оскаржуваного позивачем наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності (постанову ВС від 28.02.2020 року по справі №826/16420/18).

Ухвалою від 18.09.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Судом із довідки КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» м. Кропивницький №2 від 02.01.2023 року встановлено, що у період з 15.12.2022 року по 02.01.2023 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» м. Кропивницький.

Відповідно до витягу з Наказу №7 командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.01.2023 року визначено, що нижчепойменованих військовослужбовців вважати, такими, що вибули із оперативно-тактичного угруповання «Соледар» у самовільне залишення 03.01.2023 року, а саме: солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира в/ч, який знаходився на лікуванні з 15.12.2022 року. З 03.01.2023 року зняти з грошового та речового забезпечення військової частини. Підстава: доповідь №0666/35/172 від 07.01.2023 року командира в/ч.

Також, 07.01.2023 року згідно з Витягом з наказу №95 призначено службове розслідування за фактом неповернення з лікувального закладу солдатом ОСОБА_1 та зазначено, що Акт службового розслідування з матеріалами має бути наданий командиру в/ч встановленим порядком до 04.02.2023 року.

04.02.2023 року заступником командира 2 мінометної батареї з морально-психологічного забезпечення 3 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 складено та підписано Акт службового розслідування (далі-Акт) для подання командира в/ч НОМЕР_1 . Службове розслідування було проведене з метою уточнення причин і умов, що прияли факту неповернення з лікувального закладу КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» м. Кропивницький до місця несення служби, а також встановлення ступеня вини військовослужбовця за мобілізацією солдата ОСОБА_1 , що знаходиться у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_1 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Вказаним Актом встановлено наступне.

06.01.2023 року від капітана ОСОБА_2 , командира 3 механізованого батальйону, була отримана інформація про те, що військовослужбовець за мобілізацією ОСОБА_1 не повернувся з лікувального закладу КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» м. Кропивницький (02.01.2023 року завершене лікування) до місця несення служби. На дзвінки солдат ОСОБА_1 не відповідає, місцезнаходження невідомо. Пояснення у військовослужбовця ОСОБА_1 не відбирались через неможливість встановити з ним зв`язок.

Такі дії солдата ОСОБА_1 , а саме: несвоєчасне повернення з медичного закладу або самовільне залишення місця служби з метою ухилення від військової служби в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці вбачаються ознаки кримінального правопорушення ч.4 ст. 408 ККУ. Вина виражається у формі прямого умислу.

На підставі вищевикладеного запропоновано наступне:

- службове розслідування завершеним;

- за неповернення з лікувального закладу, що призвело до порушення вимог ст. 6, абз. 1 ст. 11, 16, 127, абз. 1 ст. 128, 262 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, абз. 2 ст. 4 Дисциплінарного статут ЗСУ на солдата ОСОБА_1 , що знаходиться у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_1 , накласти дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА»;

- вважати солдата ОСОБА_1 таким, що 02.01.2023 року не повернувся з лікувального закладу КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» м. Кропивницький до місця несення служби. У діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 408 ККУ. З 02.01.203 року зняти з усіх видів грошового забезпечення та не виплачувати щомісячну премію та додаткову винагороду за січень 2023 року, передбачену ПКМУ №168;

- помічнику командира з фінансово-економічної роботи начальнику фінансово-економічної служби на підставі наказу Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 року провести перерахунок грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_1 відповідно до п. 3 даних пропозицій встановлений порядок;

- офіцеру відділення морально-психологічного забезпечення в/ч НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_3 , організувати роботу щодо направлення матеріалів службового розслідування у м. Краматорськ з одночасним направленням копії супровідного листа до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил та Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку до відома.

03.02.2023 року командиром в/ч НОМЕР_1 складено наказ №383 про результати службового розслідування за фактом неповернення з лікувального закладу солдатом ОСОБА_1 , яким наказано:

- накласти на солдата ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА»;

- вважати солдата ОСОБА_1 таким, що 02.01.2023 року не повернувся з лікувального закладу КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» м. Кропивницький до місця ведення служби. У діях солдата вбачаються ознаки кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 4 08 КК України. Зняти з 02.01.2023 року з усіх видів забезпечення та не виплачувати щомісячну премію та додаткову винагороду за січень 2023 року, передбачену ПКМУ №168;

- помічнику командира з фінансово-економічної роботи начальнику фінансово-економічної служби на підставі наказу Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 року провести перерахунок грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_1 відповідно до п. 3 даних пропозицій встановлений порядок;

- офіцеру відділення морально-психологічного забезпечення в/ч НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_3 , організувати роботу щодо направлення матеріалів службового розслідування у м. Краматорськ з одночасним направленням копії супровідного листа до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил та Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку до відома.

У подальшому, 08.02.2023 року В/ч НОМЕР_1 повідомила позивача листом №0666/35/9319 у відповідь на його рапорт від 01.02.2023 року, що для направлення на лікування йому слід повернутись із самовільного залишення частини.

Представником позивача подано 18.02.2023 року адвокатський запит, який зареєстрований 01.03.2023 року, щодо рапортів ОСОБА_1 стосовно виплати йому грошового забезпечення та надання направлення на проходження лікування та ВЛК №1724 від 28.02.2023 року, а також на проходження лікування та ВЛК №1712 від 28.02.2023 року.

Відповідач листом №0666/35/2027 від 02.03.2023 року повідомила представника про наступне.

Стосовно невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення: п. 3,5 Наказу командира в/ч НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 07.01.2023 року №7 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що вибув із оперативно-тактичного управління «Соледар» у самовільне залишення військової частини з 03.01.2023 року, у зв`язку з чим був знятий з грошового забезпечення. Факт самовільного залишення в/ч без поважних причин (неповернення з відпустки, лікування) встановлено службовим розслідуванням, за результатами якого видано наказ командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) №383 від 03.02.2023 року.

Щодо рапортів про надання направлення на проходження лікування та ВЛК: з посиланням на ст. 260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ в/ч запропоновану позивачу прибути до медичної роти військової частини НОМЕР_1 з метою огляду його лікарем та прийняття рішення щодо направлення на стаціонарне лікування. У зв`язку з тим, що позивач вважається таким, що самовільно залишив в/ч, остання з об`єктивних причин не має можливості зібрати всі необхідні документи для направлення на лікування та/або ВЛК.

Вказаним листом відповідача №0666/35/2027 від 02.03.2023 року запропоновано повернутись до в/ч для прийняття правового рішення щодо подальшого проходження військової служби.

Вважаючи протиправними оскаржувані накази відповідача та ненадання відповіді на рапорти протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Статтею 1 Закону №2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст.1 Закону №2232-XII).

Частиною 1 ст.2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби).

Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини) (ч.2 вступу Статуту внутрішньої служби).

Статтею 9 Статуту внутрішньої служби встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.11 Статуту внутрішньої служби, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, зокрема такі обов`язки: - свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; - бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; - беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; - постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; - дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; - вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання.

Згідно ст. 26, 27 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV, затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту (ч.3 преамбули Дисциплінарного статуту).

Відповідно до вимог ст.1,2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (ст.2 Дисциплінарного статуту).

Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: - додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; - бути пильним, зберігати державну таємницю; - додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; - виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; - поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; - не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Абзацом 1 ст.7 Дисциплінарного статуту встановлено, що застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заступники Міністра оборони України, командувачі видів Збройних Сил України користуються щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування, а керівники структурних підрозділів Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України - дисциплінарною владою командира корпусу.

Відповідно до ч.1 ст.45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності (ч.2 ст.45 Дисциплінарного статуту).

Згідно ст.48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень встановлено статтями 83-95 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Відповідно до ч.1 ст.84, ч.1,3 ст.85 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

З матеріалів справи вбачається, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.01.2023 року №95 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення частини НОМЕР_1 .

Згідно із ст.86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: 1) характер та обставини вчинення правопорушення; 2) його наслідки; 3) попередня поведінка військовослужбовця; 4) тривалість військової служби; 5) рівень знань про порядок служби.

З огляду на викладені норми Дисциплінарного статуту, підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. При цьому, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок є повноваженням суб`єкта його накладення. Крім того, положення наведеного законодавства, не містять жодних застережень щодо необхідності дотримання послідовності при застосуванні до осіб дисциплінарних стягнень, а передбачають необхідність застосування до особи, якою вчинено дисциплінарний проступок, дисциплінарного стягнення, співрозмірного з вчиненим нею проступком та з урахуванням обставин його скоєння.

Згідно з матеріалами справи, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №383 від 03.02.2023 року за порушення ст. 6, абз. 1 ст. 11, 16, 127, абз. 1 ст. 128, 262 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, абз. 2 ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани».

Відповідно до вимог ст.1,2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Згідно з абз. 1 ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Що ж до норм Статуту внутрішньої служби, які за словами відповідача порушив позивач (ст. 6, абз. 1 ст. 11, 16, 127, абз. 1 ст. 128, 262 Статуту внутрішньої служби ЗСУ), то ними передбачено наступне:

- внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань (ст. 6);

- необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок (абз. 1 ст. 11);

- кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст. 16);

- солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна (ст. 127);

- солдат зобов`язаний: підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою (абз. 1 ст. 128).

- у день виписки із військового закладу охорони здоров`я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули (ч. 1 ст. 262).

Окрім того, статтею 260 визначено, що на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).

Щодо об`єктивної сторони складу дисциплінарного проступку, у вчиненні якого, за словами відповідача, винен позивач, то при наданні оцінки цьому елементу проступку слід врахувати, що відповідно до п. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України.

На виконання ст. 85 Дисциплінарного статуту Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).

Командир військової частини НОМЕР_1 07.01.2023 року направив доповідь №0666/35/172 про неповернення з лікувального закладу військовослужбовця військової служби за мобілізацією солдата ОСОБА_1 .

Згідно з п.1 розд. ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: - невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; - невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; - неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; - дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; - втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; - порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; - недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; - повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; - вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов`язаного з корупцією; - скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; - надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Згідно з п.3 розд. ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до п.8 розд. ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Згідно з п. 1 Розділу ІІІ «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Відповідно до п. 1, 2, 3, 4 Розділу V «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Згідно з п.1 розд.VI Порядку №608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

За результатами проведення службового розслідування складено акт службового розслідування, зі змісту якого вбачається, що позивач не повернувся з лікувального закладу КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» м. Кропивницький до місця несення служби.

Наказом командування військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2023 року №383 солдата ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани за те, що він не повернувся з лікувального закладу.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що оскаржуване рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнято на підставі службового розслідування.

Також, відповідач, наголошує на законності проведення службового розслідування, а відібрати пояснення у ОСОБА_1 не було можливості, так як він не відповідає на телефонні дзвінки, а місцезнаходження останнього невідоме.

Проте, такі твердження відповідача суд не приймає до уваги, так як матеріали справи не містять доказів вчинення військовою частиною будь-яких дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження позивача.

Суд звертає увагу на те, що у разі проведення службового розслідування за фактом неповернення з лікувального закладу, як зазначено вище, на підставі Акту службового розслідування приймається Наказ про притягнення військовослужбовця дисциплінарної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що Акт службового розслідування складений та підписаний 04.02.2023 року, а оскаржуваний Наказ №383 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення датований 03.02.2023 року, що не відповідає вимогам вищевказаних положень законодавства.

З урахуванням зазначено суд вважає, що наявні підстави для визнання незаконним та скасування Наказу №383 від 03.02.2023 року командира в/ч НОМЕР_1 в частині, що стосується самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_1 .

Що стосується оскаржуваного позивачем Наказу №7 від 07.01.2023 року, то ним визначено вважати, таким, що вибув із оперативно-тактичного угруповання «Соледар» у самовільне залишення 03.01.2023 року солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира в/ч, який знаходився на лікуванні з 15.12.2022 року.

Відповідно до довідки №2 від 02.01.2023 року КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» м. Кропивницький у період з 15.12.2022 року по 02.01.2023 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» м. Кропивницький.

Згідно матеріалів справи позивач не з`явився до в/ч після виписки з КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» м. Кропивницький, що не заперечується сторонами по справі. При цьому позивач вказує, що мав поважні причини такої неявки, а саме: погіршення стану його здоров`я.

Лише 28.01.2023 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом щодо надання йому направлення на лікування.

Згідно ст.254 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини.

Статтею 255 Статуту внутрішньої служби передбачено, що амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини.

Відповідач листом №0666/35/9319 від 08.02.2023 року повідомив позивача, що для направлення на лікування йому слід повернутись із самовільного залишення частини.

Судом встановлено та позивачем не спростовано, що у період з січня 2023 року по теперішній час позивач так і не прибув до розташування військової частини.

У той же час, ст. 260 Статуту внутрішньої служби передбачає, що на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини.

Таким чином, позивачем не дотримано вимог законодавства щодо повідомлення безпосереднього начальника про захворювання після виписки з КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» м. Кропивницький. Доказів звернення до відповідача з відповідним рапортом до в/ч з наступного дня після виписки у матеріалах справи відсутні.

Тож, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування Наказу №7 від 07.01.2023 року.

Стосовно наказу №45 від 13.02.2023 року, то відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що цей наказ вказано помилково у листі №0666/35/2027. Саме Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.01.2023 року №7 позивач вважається таким, що залишив військову частину (не повернувся з лікувального закладу).

Крім того, у матеріалах справи відсутня копія вказаного Наказу, а позовна заява не містить обгрунтування такого.

Зважаючи на вказане, позовні вимоги щодо скасування Наказу №45 від 13.02.2023 року не підлягають задоволенню.

Одночасно позивач просить зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути подані ОСОБА_1 рапорти від 11.02.2023 року та 18.02.2023 року щодо надання йому медичної допомоги, направлення на проходження лікування у одному з медичних закладів м. Кропивницького та направлення на проходження військово-лікарської комісії. Позивач наголошує, що відповідачем протиправно не розглянуто зазначені рапорти.

Стосовно вказаної позовної вимоги представником в/ч вказано, що листом №0666/35/2027 від 02.03.2023 року в/ч надала відповідь на рапорт позивача від 11.02.2023 року та від 18.02.2023 року.

Суд, дослідивши вказаний лист, зазначає, що ним надано відповідь на адвокатський запит представника позивача від 18.02.2023 року №18-02-2023 щодо рапортів позивача від 18.02.2023 року (зареєстрований відповідачем за №1724 від 28.02.2023 року) та від 11.02.2023 року (зареєстрований відповідачем за №1712 від 28.02.2023 року).

Тобто відповідачем надано відповідь на рапорти позивача від 11.02.2023 року та 18.02.2023 року.

Тому вказана позовна вимога теж не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином позовна заява підлягає частковому задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат у вигляді судового збору не здійснюється, так як позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 2-9, 241, 242-246, 250, 255, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання незаконним наказів, скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №383 від 03.02.2023 року в частині, що стосується самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко