Рішення № 115240490, 10.11.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2023 рокуСправа №160/22547/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/22547/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом від 13.07.2023 року № 0400-010304-8/103641, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 24.09.1986 року по 29.03.1987 року та з 01.10.1990 року по 02.09.1991 року та у зарахуванні для обчислення пенсії за віком в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 20.02.2007 року по 26.09.2019 року згідно довідки № 215 від 19.07.2022 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 12.10.2022 року перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 24.09.1986 року по 29.03.1987 року та з 01.10.1990 року по 02.09.1991 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 , зарахувавши до страхового стажу для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 20.02.2007 року по 26.09.2019 року згідно довідки № 215 від 19.07.2022 року та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.07.2023 року позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про обчислення страхового стажу. За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем було відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 24.09.1986 року по 29.03.1987 року, оскільки дописана дата звільнення з роботи; з 01.10.1990 року по 02.09.1991 року, оскільки дата прийняття на роботу 01.10.1990 не відповідає даті наказу про прийняття на роботу 01.10.1991; також відмовлено у зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи з 20.02.2007 року по 26.09.2019 року на посаді молодшої медичної сетри стаціонару відділення легеневого туберкульозу №1 КЗ «Криворізький протитуберкульозний диспансер». З метою відновленням свого права на отримання належної пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/22547/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ухвалою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати суду належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

Заперечуючи проти позовної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначає, що позивач з 12.10.2022 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До загального стажу не зараховано періоди роботи: з 24.09.1986 но 29.03.1987, оскільки дописана дата звільнення з роботи та з 01.10.1990 по 02.09.1991, оскільки дата прийняття на роботу 01.10.1990 не відповідає даті наказу про прийняття на роботу 01.10.1991. Відповідно до п.п. 2.4 п. 2, п.п.. 4.1 п. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраді СРСР від 20.06.1974 року № 162 (яка діяла на час роботи позивача з 11.03.1986 року по 16.08.1986 року, з 01.12.1988 року по 31.07.1994 року), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Також відповідно до ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Після набрання чинності Законом № 1058, тобто з 01.01.2004 року, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи в зазначених відділеннях тільки для визначення права на пенсію. Отже, зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи позивача на посаді молодшої медичної сестри стаціонару відділення легеневого туберкульозу № 1 КЗ "Криворізький протитуберкульозний диспансер' з 20.02.2007 по 26.09.2019 немає законних підстав.

27.09.2023 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли витребувані копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 17.10.2022 року із заявою про призначення пенсії за віком.

Заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 12.10.2022 року позивачу призначена пенсія за віком в розмірі 2964,97 грн. Страховий стаж (неповний) становить 29 років 8 місяців 6 днів. Страховий стаж до 01.01.2004 року становить 13 років 3 місяці 14 днів, страховий стаж після 01.01.2004 становить 16 років 4 місяці 22 дні.

06.07.2023 року ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу з запитом про отримання інформації щодо зарахування періодів роботи до страхового стажу та періодів роботи, для обчислення пенсії у подвійному розмірі.

13.07.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом № 0400-010304-8/103641 повідомлено, що пенсійну справу переглянуто, з 12.10.2022 загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 29 років 8 місяців 6 днів (зарахований по 30.09.2022), з урахуванням періодів догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , періодів роботи згідно даних трудової книжки, диплому та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. При розрахунку страхового стажу, згідно трудової книжки, не враховано періоди роботи: з 24.09.1986 по 29.03.1987, оскільки дописана дата звільнення з роботи; з 01.10.1990 по 02.09.1991, оскільки дата прийняття на роботу 01.10.1990 не відповідає даті наказу про прийняття на роботу 01.10.1991. Відповідно до статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфеційних закладах, (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з наданням психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Після набрання чинності Законом № 1058, тобто з 1 січня 2004 року, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи в зазначених відділеннях тільки для визначення права на пенсію.

Позивач, вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні періодів роботи до страхового стажу та періодів роботи при призначенні пенсії в подвійному розмірі протиправними, звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (Інструкція №162).

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні -у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

В подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N58 затверджена нова Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).

До трудової книжки вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2. Інструкції №58).

За вимогами пунктів 2.3., 2.4. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 24.09.1986 року вбачається наступна інформація про працю позивача у спірні періоди:

запис №1 від 24.09.1986 року - прийнята кухарем їдальні №7/18, на підставі наказу №626п від 24.09.86 року;

запис №2 від 22.01.1987 року - прийнята кухарем їдальні №21, на підставі наказу №87п від 22.01.87 року;

запис №3 від 29.03.1987 року звільнена за статею 38 КЗОТ УССР у зв`язку виїздом за місцем мешкання чоловіка, на підставі наказу № 192п від 17.04.1987 року;

запис №6 від 01.10.1990 року прийнята до Зеленопільської восьмирічної школи на посаду гардеробниці, на підставі наказу № 11 від 1/10-1991 року;

запис №7 від 02.09.1991 року - звільнена з посади гардеробниці Зеленопільської восьмирічної школи по догляду за дитиною, на підставі наказу № 2 від 02.09.1991 року;

запис №16 від 20.02.2007 року - прийнята до обласного Комунального закладу «Криворізький протитуберкульозний диспансер №2» на посаду молодшої медичної сестри стаціонару по обслуговуванню туберкульозних хворих відділення легеневого туберкульозу № 1, на підставі наказу №11-к від 20.02.2007 року;

запис №17 від 04.06.2010 року проведена атестація робочих місць, згідно якої підтверджено право на пільгову пенсію за списком №2, на підставі наказу №220 від 04.06.2010 року;

запис №18 від 21.06.2011 року проведена позачергова атестація робочих місць, згідно якої підтверджено право на пільгову пенсію за списком №2, на підставі наказу №231 від 21.06.2011 року;

запис № 19 від 03.02.2012 року - обласний Комунальний заклад «Криворізький протитуберкульозний диспансер №2» перейменовано в Комунальний заклад «Криворізький протитуберкульозний диспансер №2» Дніпропетровської обласної ради», на підставі наказу №249-ІІ/VI від 03.02.2012 року;

запис № 20 від 04.06.2015 року - проведена атестація робочих місць, згідно якої підтверджено право на пільгову пенсію за списком №2, на підставі наказу №103 від 04.06.2015 року;

запис №21 від 08.01.2019 року згідно рішення Дніпропетровської обласної ради №342-13/VІІ від 22.06.2018 року Комунальний заклад «Криворізький протитуберкульозний диспансер №2» Дніпропетровської обласної ради» реаргонізовано шляхом перетворення в Комунальне підприємство «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради», на підставі наказу № 1 від 08.01.2019 року;

запис №22 від 26.09.2019 року звільнена за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, на підставі наказу № 289-к від 26.09.2019 року.

Приписами пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За змістом наведених вище положень надання вказаних документів з метою визначення права на пенсію необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.

В даному випадку, трудовою книжкою позивача повністю підтверджується її робота у спірні періоди, записи про прийняття та звільнення за періоди з 24.09.1986 по 29.03.1987 та з 01.10.1990 по 02.09.1991 виконані відповідно вимог Інструкції та мають всі необхідні реквізити: дати записів, номери та дати наказів, печатки та підписи посадових осіб.

Отже, під час розгляду заяви позивача відповідачем не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача, записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписом начальника відділу кадрів та скріплені печатками. При цьому, позивачу було відмовлено зараховувати до загального страхового стажу періоди роботи згідно вказаної трудової книжки, з 24.09.1986 по 29.03.1987, оскільки дописана дата звільнення з роботи та з 01.10.1990 по 02.09.1991, оскільки дата прийняття на роботу 01.10.1990 не відповідає даті наказу про прийняття на роботу 01.10.1991.

З цього приводу, суд зазначає, що позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести негативні наслідки за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову в призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Варто звернути увагу, що наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Вказана позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а.

Окрім того, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідну позицію висловлено Верховним Судом в постанові по справі № 638/18467/15-а від 30.09.2019 року.

Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем відомостей про роботу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства. Відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 24.09.1986 по 29.03.1987 та з 01.10.1990 по 02.09.1991 шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом від 13.07.2023 № 0400-010304-8/103641 щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 24.09.1986 по 29.03.1987 та з 01.10.1990 по 02.09.1991 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо зарахування до страхового стажу для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі періодів роботи з 20.02.2007 по 26.09.2019 суд зазначає насутпне.

Позивачем для підтвердження наявного трудового стажу та зарахування роботи в інфекційному закладі до стажу в подвійному розмірі, до трудової книжки були надані копії довідок Комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» від 19.07.2022 року № 214 та № 215.

Згідно довідок Комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» від 19.07.2022 року № 214 та № 215 вбачається, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день у обласному комунальному закладі «Криворізький протитуберкульозний диспансер №2», комунальному закладі «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради», комунальному підприємстві «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» з 20 лютого 2007 року (наказ від 20.02.2007р. №11-к) по 26 вересня 2019 року (наказ від 26.09.2019р. №289-к) на посаді молодшою медичною сестрою стаціонару відділення легеневого туберкульозу №1.

З аналізу статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд вбачає, що робота в інфікційному закладі зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

При цьому, редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час.

Стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на яку відповідач посилається у своєму листі від 13.07.2023 № 0400-010304-8/103641, не скасовує статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.

Крім того, нормами статті 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років.

Таким чином, суд доходить висновку, що зарахування стажу у подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не пов`язано із набранням чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004 року.

Зазначені висновки суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04.04.2019 року по справі № 689/872/17, від 20.04.2022 року у справі № 214/3705/17 та від 27.04.2023 року у справі № 160/14078/23.

Також, відповідно до наказу № 01.02.2019 року № 287 "Про затвердження Стандарту інфекційного контролю для закладів охорони здоров`я, що надають допомогу хворим на туберкульоз" Комунальное підприємство «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» належить до закладу охорони здоров`я, в якому надається медична допомога хворим на туберкульоз, що є інфекційною хворобою, а тому робота позивача у період з 20.02.2007 року по 26.09.2019 року у такому медичному закладі має бути зарахована до стажу роботи у подвійному розмірі.

Враховуючи викладене та оскільки відповідачем не заперечується той факт, що період роботи позивача з 20.02.2007 року по 26.09.2019 року року набутий у закладі, передбаченому статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає, що відповідачем протиправно було відмовлено позивачу у зарахуванні до стажу роботи в подвійному розмірі період роботи з 20.02.2007 року по 26.09.2019 року на посаді молодшої медичної сестри стаціонару відділення легеневого туберкульозу №1 Комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради», з підстав набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Щодо вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 12.10.2022 року перерахувати пенсію та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями. Зокрема, частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 12.10.2022 року здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 24.09.1986 року по 29.03.1987 року та з 01.10.1990 року по 02.09.1991 року, зарахувавши до страхового стажу для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 20.02.2007 року по 26.09.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатила судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією від 18.04.2023 року.

Враховуючи задоволення позовної заяви, судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 24.09.1986 року по 29.03.1987 року та з 01.10.1990 року по 02.09.1991 року та зарахуванні для обчислення пенсії за віком в подвійному розмірі період роботи з 20.02.2007 року по 26.09.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 12.10.2022 року здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 24.09.1986 року по 29.03.1987 року та з 01.10.1990 року по 02.09.1991 року, зарахувавши до страхового стажу для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 20.02.2007 року по 26.09.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська