Рішення № 115240020, 28.11.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 листопада 2023 р. Справа № 120/13472/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправність дій органу Пенсійного фонду щодо припинення виплати пенсії за віком. Серед іншого наголошує, що позивач набув права на виплату пенсії та ним дотримано усіх законодавчих вимог для призначення йому пенсії, натомість формальні недоліки документів не можуть бути підставою для припинення виплати пенсії.

Окрім того, від представника позивача надійшло клопотання про доручення доказів, а саме письмових пояснень осіб, що працювали з позивачем для підтвердження відповідного періоду роботи.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зокрема, акцентує увагу, що документи, які підтверджують періоди роботи позивача містять неточності, відтак такі періоди не можуть бути зараховані до страхового стажу позивача.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив наступне.

Позивачеві 30.03.2023 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Надалі позивачем отримано рішення головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.07.2023 року про скасування рішення про призначення пенсії від 11.05.2023 року № 024950004169 з огляду на відсутність необхідного страхового стажу. Зокрема, вказаним рішенням відмовлено у зарахуванні періоду трудової діяльності з 22.02.1982 року по 13.03.1987 року, оскільки у підтверджуючому документі прізвище позивача не відповідає його паспортним даним.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Закону № 1058-IV.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній" (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 588/647/17.

Судом встановлено, що у зв`язку з відсутністю трудової книжки, для підтвердження оспорюваного періоду роботу позивачем до територіального управління Пенсійного фонду України було надано довідку № 24 від 09.08.2017 року, видану ПрАТ "Вінницькі спорттовари". Відповідно до цієї довідки у період з 22.02.1982 року по 13.03.1987 року позивач працював у Вінницькому обласному оптово-роздрібному об`єднанні "Спорттовари" на посаді старшого інспектора.

Суд погоджується з доводами відповідача, що у вказаній довідці зазначено прізвище " ОСОБА_2 " замість " ОСОБА_3 ", що відповідає його паспортним даним.

Однак, суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.

Суд наголошує, що допущена помилка у прізвищі позивача не є такою, що стає сумнівом для ідентифікації особи, якій вона видана.

Більше того, позивачем додану довідку видану ПрАТ "Вінницькі спорттовари" № 1 від 01.05.2023 року ідентичного змісту, однак із зазначення прізвища позивача відповідно до його паспортних даних.

Окрім того, відповідно до постанови КМУ № 637, стаж роботи за відсутності документів може підтверджуватися показаннями не менше двох свідків.

Так, представником позивача було надано показання осіб, які відповідно до долучених трудових книжок працювали разом з позивачем у період з 22.02.1982 року по 13.03.1987 року, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Так, ними підтверджено, що позивач у вказаний період працював старшим інспектором.

Відтак, не зарахування стажу лише через помилкове написання прізвища у довідці є порушенням органу Пенсійного фонду України, що посягає на гарантовані Конституцією України права позивача та є проявом надмірного формалізму.

Отже, рішення головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області № 024950004169 від 17.07.2023 року про скасування рішення про призначення пенсії від 11.05.2023 року не відповідає вимогам чинного законодавства та є проявом надмірного формалізму.

Окрім того, судом враховано, що вказане рішення було прийнято за принципом екстериторіальності.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Таким чином, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав позивача без необхідності додаткових його звернень до суду та виконання будь-яких інших умов для цього, суд вважає, що необхідно зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 22.02.1982 року по 13.03.1987 року та прийняти рішення про поновлення виплати позивачеві пенсії з дати її припинення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб`єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл витрат пов`язаних зі сплатою судового збору у цій справі здійснюється відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 024950004169 від 17.07.2023 року про скасування рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії від 11.05.2023 року.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 22.02.1982 року по 13.03.1987 року та прийняти рішення про поновлення виплати пенсії з дати її припинення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович