Рішення № 115235414, 28.11.2023, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1749/23

Провадження № 2/302/318/23

Номер рядка звіту 61

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2023 смт. Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Митряк І. П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про визнання права власності на спадкове майно за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із вказаною позовною заявою, в обґрунтування вимог якої зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , якому за життя належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який був ним побудований в 1986 році (далі житловий будинок, спадковий будинок).

Реєстрація права власності на вищевказаний житловий будинок на ім`я ОСОБА_2 не була проведена, у зв?язку із чим на час його смерті був відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок.

Земельна ділянка площею 0,0207 га виділена під будівництво та обслуговування житлового будинку, за життя ОСОБА_2 , не була приватизована.

Як зазначає позивачка, після смерті її батька відкрилася спадщина на нерухоме майно померлого, в тому числі і на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Позивачка прийняла спадщину до майна померлого шляхом подання заяви про прийняття спадщини нотаріусу. Ніхто інший із заявами про прийняття спадщини у встановлений законом строк не звертався.

Однак нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, з підстав відсутності правовстановлюючих документів та відсутності інформації в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного майна.

Посилаючись на вказані обставини та норми діючого законодавства у позовній заяві висловлено прохання визнати за позивачкою право власності на спадковий будинок.

Ухвалою суду від 03.10.2023 по справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача подала заяву з проханням розглядати справу без її участі та участі її довірительки. Висловила позицію про підтримання заявлених у позовній заяві вимог.

Від Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області надійшла заява з проханням розглядати справу без участі представника селищної ради. Висловлено позицію за якою селищна рада визнає вимоги позову.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, ЦПК допускає ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні і в правовідносинах, що виникли між сторонами відповідач позов визнав, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, отже в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 70 років, помер батько позивачки ОСОБА_2 , підтвердженням чого є копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 (а.с. 7, 9, 10).

За життя ОСОБА_2 належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який був ним побудований в 1986 році, що підтверджується довідкою Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області від 21.09.2023 № 2742 (а.с. 11).

10.09.1997 Міжгірською селищною радою народних депутатів на 19 сесії 22 скликання прийнято рішення (б/н) «Про передачу у приватну власність та користування земельних ділянок», згідно якого надано дозвіл на перебудову житлового будинку гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Із копії довідки Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області № 110 від 20.01.2022 вбачається, що на час смерті ОСОБА_2 , по АДРЕСА_1 , разом із ним були зареєстровані: ОСОБА_1 , дочка померлого; ОСОБА_3 , 2007 р.н., - онук померлого; ОСОБА_4 , 1957 р.н., - дружина померлого, яка фактично проживала в селі Великі Береги Берегівського району Закарпатської області; ОСОБА_5 , 2001 р.н., - онука померлого, яка фактично проживала в місті Ужгород Закарпатської області; ОСОБА_6 , 1976 р.н., - зять померлого, який зареєстрований по АДРЕСА_2 , але фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Постановою від 25.09.2023 приватним нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом за майном померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки на дане спадкове майно відсутні правовстановлюючі документи, та відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного вище нерухомого майна. Також нотаріусом встановлено, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповітів не складав. Дружина померлого ОСОБА_4 подала у встановлений законом строк заяву про відмову від прийняття спадщини, одночасно повідомивши, що все майно, яке було у власності померлого чоловіка ОСОБА_2 було його особистою приватною власністю, набувалося за його власні кошти та не являється спільною власністю подружжя (а.с. 6).

Таким чином, позивачка являється єдиним належним спадкоємцем за законом першої черги, яка прийняла спадщину до майна померлого батька.

Згідно статті 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Частиною першою статті 1258ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно зі статтею 1261ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом статті 1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до положень частини першої, третьої та п`ятої статті 1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (статті 317 ЦК України).

Частиною першою та другою статті 321ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як встановлено статтею 392ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному захист прав власника на володіння, користування та розпорядження своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Цивільні права можуть виникати з рішення суду, як зазначено у частині 5 статті 11 ЦК України, лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, передбачених статтями 335, 376 та 392 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина 2 статті 328 ЦК України).

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Матеріалами справи підтверджено, що за життя батько позивачки набув право власності на спадковий будинок, а відсутність правовстановлюючого документу на вказане нерухоме майно не позбавляє позивачку як спадкоємицю права на спадщину.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, а також те, що прийняттям спадщини позивачкою права інших осіб не порушуються, суд вважає необхідним задовольнити вимоги заявлені в позовній заяві.

Відповідно до вимог статей 141, 142ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, позивачці з державного бюджету підлягають поверненню 4250,90 грн., що дорівнює 50-ти відсоткам судового збору, сплаченого нею при поданні позовної заяви (8501,80 х 0,5 = 4250,90).

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 141, 142, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на житловий будинок за реєстраційним номером АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Міжгірському районі Закарпатської області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при подачі даного позову на підставі квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 99 від 27.09.2023, що становить 4250,90 грн. (чотири тисячі двісті п?ятдесят гривень 90 коп.).

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 28 листопада 2023 року.

Суддя Пухальський С. В.