Рішення № 115233325, 14.11.2023, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16390/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді - Ковальова І.М.

при секретарі - Фурдись В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, заборону тимчасового виїзду малолітньої дитини за межі України без письмової згоди батька та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, надання дозволу на тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітньої дитини.

Ухвалою Рівненського міського суду від 21 листопада 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 15 грудня 2022 року на 10 год. 00 хв.

Ухвалою Рівненського міського суду від 15 грудня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини - роз`єднано; виділено зі справи №569/16390/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини - в самостійне провадження вимогу про розірвання шлюбу. Передано роз`єднані матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини до канцелярії Рівненського міського суду для присвоєння справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу окремий номер.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2023 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, надання дозволу на тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2023 року закрито підготовче провадження по даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 02 травня 2023 року на 12 год. 00 хв.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 травня 2023 року було ухвалено повернутися до стадії підготовчого провадження у цивільній справі, призначено судове засідання на 22 травня 2023 року на 14 год. 00 хв. з викликом сторін.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 липня 2023 року закрито підготовче провадження по даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 19 вересня 2023 року на 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні позивач та представник позивача за первісним позовом заявлені позовні вимоги повністю підтримали, просять суд їх задоволити та визначити місце проживання малолітнього сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 ; заборонити тимчасовий виїзд малолітнього сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України без письмової нотаріально засвідченої згод батька ОСОБА_1 ; виконання рішення суду в частині заборони тимчасового виїзду малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України без письмової нотаріально засвідченої згоди батька ОСОБА_1 доручити державній прикордонній службі України. Заявлені зустрічні позовні вимоги не визнали та просять суд відмовити у їх задоволенні.

В судовому засіданні представники відповідача за первісним позовом заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали та просять суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов. Поданий зустрічний позов повістю підтримали, просять суд його задоволити з підстав, викладених у зустрічному позові та визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 ; надати дозвіл на тимчасовий виїзд малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України - у Швейцарію, без згоди батька ОСОБА_1 , у супроводі матері, ОСОБА_2 на період дії воєнного стану в Україні та стягнути з відповідача на користь позивача за зустрічним позовом сплачений судовий збір.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради повністю підтримала висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з ОСОБА_1 від 06 лютого 2023 року №08-307 та з приводу заявлених позовних вимог поклалась на розсуд суду.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 квітня 2001 року.

Від даного шлюбу сторони мають повнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 грудня 2022 року по цивільній справі № 569/18805/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено; шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 29 квітня 2001 року міським відділом реєстрації актів громадянського стану, актовий запис №522 розірвано.

В судовому засіданні було встановлено, що після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та початком активних воєнних дій 28 лютого 2022 року відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 (надалі по тексту - ОСОБА_2 ) разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїхала за межі України до Швейцарії. У квітні 2022 року ОСОБА_2 разом з сином отримали документи про підтвердження статусу захисту та легальне проживання в Швейцарії.

05 жовтня 2022 року позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 (надалі по тексту - ОСОБА_1 ) приїхав у Швейцарію, щоб побачитися з сім`єю. При цьому представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні стверджували, що батьки неповнолітнього ОСОБА_3 не проводили цей час разом, а батько був з сином удвох.

Сторони дають різну і протилежну оцінку вказаній обставині, суд позбавлений можливості врахувати оцінку сторін за відсутності доказів і бере до уваги лише саму визнану сторонами обставину перебування батька з сином удвох.

В зустрічному позові щодо цього зазначено, що оскільки непорозуміння між подружжям на той час загострилося, ОСОБА_2 вирішила не травмувати дитину, а дати можливість батькові побути наодинці з сином та провести з ним час, адже він приїхав саме для цього. Тому, 07 жовтня 2022 року, завчасно потурбувавшись про приготування їжі та всього необхідного, ОСОБА_2 залишила сина з батьком та вирішила переночувати в подруги.

В позовній заяві та в судовому засіданні ОСОБА_1 стверджував, що причиною його приїзду до дружини і малолітнього сина було саме те, що дружина проводить час в колі нових друзів/знайомих, в ущерб інтересам сім`ї і дитини.

Вказані обставини розцінюються судом, як доказ напружених стосунків, які склалися між батьками дитини, при цьому судом не приймаються до уваги зміст взаємних претензій членів подружжя (батьків дитини).

Під час розгляду справи було встановлено, що 10 жовтня 2022 року ОСОБА_1 привіз неповнолітнього сина ОСОБА_3 до України, а ОСОБА_2 залишилася в Швейцарії.

З цього часу ОСОБА_3 пішов до школи за місцем проживання в м.Рівному в Україні.

З дослідженої в судовому засіданні довідки від 01 листопада 2022 року №331 виданої за підписом директора Рівненського ліцею №7 ОСОБА_16 вбачається, що довідка видана ОСОБА_3 в тім, що він дійсно навчається в 1-Б класі Рівненського ліцею №7 Рівненської міської ради.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача за первісним позовом, і даної обставини не заперечили представники відповідача за первісним позовом до часу винесення рішення судом малолітній син сторін ОСОБА_3 продовжує навчання у вказаному навчальному закладі.

З досліджених письмових доказів, поданих на обґрунтування вжиття заходів забезпечення доказів, та що підтверджено сторонами в судовому засіданні, ОСОБА_2 за період перебування малолітнього сина ОСОБА_3 в Україні у м.Рівне з 10 жовтня 2022 року приїздила в Україну у квітні 2023 року та бачилася з сином впродовж кількох днів.

Тобто, вказані обставини підтверджують той факт, що матері дитини не обмежений в`їзд в Україну, а виходячи з доказів, наданих нею суду, ОСОБА_2 має достатні доходи на покриття вказаних витрат.

Посилання ОСОБА_2 та її представників на ту обставину, що батько дитини ОСОБА_1 використовує малолітнього сина з маніпулятивними цілями примусити матір повернутися в Україну, не знайшли свого підтвердження та спростовані встановленими обставинами справи, а саме тим, що безпосередньо ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовною заявою про розірвання шлюбу. Крім того, в судовому засіданні було встановлено що ОСОБА_1 після повернення неповнолітнього сина в Україну вживав заходів до того, щоб життя малолітнього сина було стабільним і при цьому мати дитини, яка приїжджала в Україну мала змогу проводити час з сином.

З дослідженого в судовому засіданні висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради від 06 лютого 2023 року №08-307 вбачається наступне: «Розглянувши матеріали справи щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування встановив. Батьки дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 квітня 2001 року. В шлюбі у них народилося двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та початком активних воєнних дій 28 лютого 2022 року ОСОБА_2 разом з сином виїхала з України до Швейцарії. У квітні 2022 року ОСОБА_2 разом з сином отримали документи про підтвердження статусу захисту та легальне проживання в Швейцарії. 09 жовтня 2022 року ОСОБА_1 привіз сина ОСОБА_3 до України. ОСОБА_2 залишилася в Швейцарії. До суду з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини звернувся ОСОБА_1 . Було виділено зі справи №569/16390/22 в самостійне провадження вимогу про розірвання шлюбу. Рішенням Рівненського міського суду від 15.12.2022 шлюб між батьками дітей було розірвано. Батько дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з сином ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради встановлено, що квартира двокімнатна, загальною площею 72,1 м2. Хлопчик займає окрему кімнату. В квартирі створені належні умови для проживання, виховання та розвитку малолітньої дитини. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.09.2009, серія НОМЕР_1 , квартира належить одноособово ОСОБА_1 ОСОБА_1 з 07.10.2004 по даний час працює в КЗВО «Рівненська медична академія» на посаді викладача у складі циклової комісії професійно-орієнтованих дисциплін хірургічного профілю №1. Викладач вищої категорії, лікар-хірург. Відповідно до характеристики з місця роботи від 04.01.2023, ОСОБА_1 завжди дотримується етики поведінки та загальноприйнятих норм спілкування. У колективі зарекомендував себе як добросовісна та неконфліктна людина. До ОСОБА_1 не застосовувалися заходи дисциплінарної відповідальності, а також інші заходи впливу щодо забезпечення дисциплін праці. Відповідно до довідки про доходи від 26.12.2022 №118 дохід ОСОБА_1 за період червень-листопад 2022 року, за виключенням податків і єдиного соціального внеску, становить 72085,57 грн. Мати дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час вона перебуває в Швейцарії, де з квітня 2022 року разом з сином ОСОБА_3 отримала документи на підтвердження статусу S та з 19.04.2022 по даний час отримує фінансову допомогу. Вона заперечує щодо визначення місця проживання сина з батьком та подала зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 з матір`ю та про надання дозволу на тимчасовий виїзд його за межі України - у Швейцарію без згоди батька ОСОБА_1 у супроводі ОСОБА_2 , на період воєнного стану в Україні. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 109842145, сформований 03.01.2019, ОСОБА_2 має у спільній сумісній власності квартиру АДРЕСА_2 . Це двокімнатна квартира, житловою площею 55,5 м2. Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, наданого відділом «Служба у справах дітей» Галицького району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в квартирі проживають мати ОСОБА_2 - ОСОБА_10 , її сестра - ОСОБА_11 , та племінник - ОСОБА_12 , 2012 року народження. У разі переїзду ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3, в цю квартиру, вони будуть проживати в одній із кімнат, де є розкладний диван, м`яке крісло, яке розкладається, меблева стінка, стіл, шафа для одягу, двоспальне ліжко, тумба. ОСОБА_2 з 2018 року працює у Фаховому медичному коледжі Комунальний заклад вищої освіти «Рівненська медична академія» Рівненської обласної ради на посаді викладача фармацевтичних дисциплін. Відповідно до характеристики із закладу встановлено, що ОСОБА_2 за час роботи зарекомендувала себе відповідальним, врівноваженим, старанним працівником, який має чіткі переконання, добросовісно ставиться до своїх посадових обов`язків та сумлінно виконує свою роботу. ОСОБА_2 в телефонній розмові повідомила, що з 01.02.2023 по 31.03.2023 перебуває у відпустці без збереження заробітної плати. Відповідно до довідки про доходи від 09.12.2022 № 110 дохід ОСОБА_2 за період червень-листопад 2022 року, за виключенням податків і єдиного соціального внеску, становить 48550,02 грн. ОСОБА_3 навчається в Рівненському ліцеї № 7 Рівненської міської ради з 01.09.2022. З 07.09.2022 по 10.10.2022 дитина навчалася за сімейною формою навчання, перебуваючи з мамою ОСОБА_2 у Швейцарії. З 10.10.2022 переведений на очне навчання. Відповідно до характеристики із закладу встановлено, що у ОСОБА_3 були проблеми із комунікацією зі своїми однокласниками, а також в емоційно-вольовій сфері. Вольові процеси та процеси саморегуляції, самоконтролю були недостатньо сформовані. Труднощі виникали і у засвоєнні навчального матеріалу. ОСОБА_3 потребував постійної допомоги вчителя. З кожним тижнем ситуація покращувалася. Хлопчик звик до освітнього процесу у класі, учнів свого класу та вчителів. Зараз ОСОБА_3 виявляє інтерес до навчання, працює зосереджено, виявляє самостійність у роботі. Дотримується правил поведінки в колективі. Хлопчик є здібним учнем. Варто зазначити, що за період очного навчання відбулися позитивні зміни у результатах навчання. ОСОБА_3 до школи приходить завжди вчасно. Має охайний вигляд, приходить у чистому одязі. Хлопчик забезпечений всім необхідним шкільним приладдям. Учень веселий, вихований, доброзичливий, чемний. Мама ОСОБА_2 цікавилася навчанням сина, писавши повідомлення класному керівнику в жовтні 2022 року. Батько ОСОБА_1 постійно приділяє належну увагу вихованню сина, відповідально ставиться до порад класного керівника, цікавиться його успіхами у навчанні. В бесіді ОСОБА_3 пояснив, що коли почалася війна він з мамою поїхав за кордон в Швейцарію. Там хлопчик ходив до школи, але йому не подобалося там вчитися. Дитина пояснила, що в Швейцарії він погано спав, сумував за татом. ОСОБА_3 повідомив, що проживати хоче в м.Рівне з татом, до мами за кордон він не хоче. Бажає щоб мама приїхала до нього в м.Рівне. Вказав, що любить маму, тата, сестру ОСОБА_4 , а також бабу і діда. Питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради 01 лютого 2023 року. На засіданні комісії були присутні батько дитини ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_15 та представник ОСОБА_2 адвокат Семенюк Марія Олександрівна. Заслухавши їх пояснення та врахувавши матеріали справи, комісія з питань захисту прав дитини, як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської міської ради прийняла рішення про доцільність залишення малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на проживання з батьком ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 19, ст. 160, ст. 161 Сімейного кодексу України, вважаємо за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .».

Представником позивача за первісним позовом в судовому засіданні повідомлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 народила дитину. Вказана обставина не заперечувалася представниками відповідачки за первісним позовом. Суд бере до уваги вказану обставину, як таку, яка визнається сторонами та пов`язана з предметом первісного та зустрічного позову.

Що стосується твердження представників відповідача за первісним позовом про необхідність безпосереднього дослідження доказів судом та відсутність в матеріалах справи доказу належності на праві одноособової власності ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_3 , а саме свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.09.2009, серія НОМЕР_1 , посилання на яке міститься у висновку служби у справах дітей, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 74 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМ України від 24 вересня 2008 року N866 (із змінами внесеними Постановою від 15 листопада 2017 року N877), під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

В даному випадку, належність на праві одноособової власності ОСОБА_1 квартири, в якій зареєстрований та фактично проживає він та їх спільний з відповідачкою за первісним позовом малолітній син ОСОБА_3 , не є основною обставиною, яка б слугувала підставою для винесення висновку про визначення місця проживання дитини.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають, окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.9 вищенаведеної Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у цивільній справі №317/3480/14-ц від 14 квітня 2019 року, «Верховний Суд виходить з того, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду у справі № 61-327цс18 у постанові від 17 жовтня 2018 року відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.»

Суд, оцінюючи аргументи ОСОБА_2 щодо реальної загрози життю і здоров`ю її малолітнього сина, які існують у зв`язку з воєнним станом, введеним в Україні та вторгненням в Україну країни-агресора та обгрунтування цими обставина необхідності вивезення дитини за межі України, що є в інтересах дитини та забезпечує дотримання її прав, включаючи захист права на життя, виходить з того, що в місці постійного проживання дитини не ведуться бойові дії. Місто Рівне значно віддалене від зони бойових дій і є місцем переселення громадян України з зазначених зон, як в безпечне для проживання місце.

Дошкільні та шкільні заклади міста та області, установи охорони здоров`я, державні органи і інші працюють в штатному режимі. Урядом та керівництвом країни не ставиться питання про відселення чи евакуацію населення чи дітей з вказаних територій. Вказані обставини є загальновідомими.

Малолітня дитина, як зазначено у висновку органу опіки та піклування, попри воєнний стан, почувається менш тривожно та більш психологічно адаптована в умовах після повернення в Україну, аніж перебуваючи в Швейцарії, звідки повернулася.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, ЄСПЛ вказав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у конкретній справі необхідно брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (справа «Мамчур проти України», рішення від 16 липня 2015 року).

Виходячи з досліджених судом матеріалів справи, суд приходить до висновку, що проживання малолітнього сина сторін з матір`ю у Швейцарії, яка не є рідною для дитини країною, в розумінні звичною для неї, не відповідає найкращим інтересам дитини та не забезпечує її гармонійного розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є благонадійним в розумінні соціальної та психологічної адаптації дитини до нового середовища.

В основу своїх висновків суд також покладає те, що малолітня дитина зазнала стресу від розлучення батьків, яке сприймає, як втрату сім`ї та поєднати це з одночасною втратою дому, безпосереднього спілкування з сестрою, дідом, бабою, яких він любить, звичного для дитини життя, зрозумілого спілкування, початком навчання у першому класі школи, появою новонародженої дитини у матері, що безумовно вимагає від матері значних зусиль та турботи про новонароджену дитину, не відповідатиме умовам створення для сина сторін спокійного та стійкого середовища для розвитку.

У той час, коли саме таке створене та існує після повернення дитини в Україну, а для дитини «додому».

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Встановивши обставини справи, які мають значення для її об`єктивного та законного розгляду судом, оцінивши докази в сукупності та кожен зокрема, суд приходить до висновку, що виходячи з інтересів дитини та для забезпечення її прав, первісний позов підлягає до задоволення в повному обсязі, в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Що стосується первісного позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В судовому засіданні було встановлено, що з кінця лютого 2022 року відповідачка знаходиться за кордоном, зокрема, у Швейцарії, що зазначено як первісній, так і в зустрічній позовних заявах та поданих до них доказах та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні.

У зв`язку з військовою агресією РФ до України, Указом Президента України №64/2022 в Україні з 24 лютого 2022 строком на 30 діб введено воєнний стан, який згодом подовжено по 14 лютого 2024 року.

На час дії воєнного стану виїзд за кордон дітей в супроводі одного із батьків дозволяється без нотаріально засвідченої згоди другого із батьків або в супроводі інших осіб за нотаріально засвідченою згодою лише одного із батьків. Порядок виїзду фізичних осіб за межі України регулюється Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі - Правила).

На час дії воєнного стану, серед іншого, у Правилах зазначено, що діти, які не досягли 16-річного віку, перетинають кордон в супроводі: одного з батьків - на підставі свідоцтва про народження дитини (без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків); інших родичів (це можуть бути баба, дід, повнолітні брат чи сестра, мачуха або вітчим) - на підставі свідоцтва про народження дитини та документа, який підтверджує наявність родинних зв`язків (без нотаріально посвідченої згоди); інших осіб, які не є родичами дитини, на підставі письмової заяви одного з батьків, завіреної органом опіки та піклування, та за наявності свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України) або документа, що містять відомості про особу, на підставі яких Державна прикордонна служба України дозволить перетин державного кордону.

Оскільки дію воєнного стану продовжено, такий порядок перетину кордону України (виїзду фізичних осіб за межі України) дітьми, що не досягли 16-ти річного віку, існує на час прийняття рішення судом.

За таких умов, задовольняючи позовну вимогу за первісним позовом про визначення місця проживання малолітнього сина з батьком, суд погоджується з доводами позивача за первісним позовом про те, що такий спосіб судового захисту не буде достатньо ефективним, адже мати дитини або інші особи за письмовим дорученням матері зможуть вивезти дитину за межі України, не лише без дозволу, але навіть без відому батька.

Мотиви суду при задоволені позовної вимоги про заборону вивезення малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України без письмової нотаріально засвідченої згоди батька ОСОБА_1 , базуються на тому, що таке обмеження не суперечить закону, не забороняє вивезення дитини за межі України, не порушує та не обмежує прав матері, дитини, а лише вирівнює, збалансовує права батька, з яким проживає дитина, бути обізнаним про вивезення дитини за межі України та приймати участь у наданні дозволу на таке вивезення.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, доведеними належним та допустимими доказами, визначення місця проживання малолітнього сина сторін з батьком буде здійснено виключно в інтересах дитини, а тому суд вважає, що позовні вимоги і в цій частині підлягають до повного задоволення.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,

354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, заборону тимчасового виїзду малолітньої дитини за межі України без письмової згоди батька - задоволити.

Визначити місце проживання малолітнього сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 .

Заборонити тимчасовий виїзд малолітнього сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України без письмової нотаріально засвідченої згод батька ОСОБА_1 .

Виконання рішення суду в частині заборони тимчасового виїзду малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України без письмової нотаріально засвідченої згод батька ОСОБА_1 доручити державній прикордонній службі України.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, надання дозволу на тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_2

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_3

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, м.Рівне, вул.Поштова, 2, код ЄДРПОУ 25675397

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов