Ухвала суду № 115222522, 23.11.2023, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/8807/23

(1-кп/199/647/23)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(мотивувальна частина)

23.11.2023 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 62023170030000100, яке надійшло з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Покров Дніпропетровської області, громадянина України, старшого оперуповноваженого 5 відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) 5 управління (з дислокацією у м. Дніпро) ДВКР СБ України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

20.10.2023 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62023170030000100 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України.

В підготовчому судовому засіданні судом, відповідно до ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 34, п. 4 ч. 3 ст.314 КПК України, винесено на обговорення питання про направлення обвинувального акту відносно ОСОБА_4 до Дніпровського апеляційного суду для визначення територіальної підсудності.

Прокурор тазахисник незаперечували,висловили думкупро наявністьправової підставищодо направлення обвинувального акту відносно ОСОБА_4 до Дніпровського апеляційного суду для визначення територіальної підсудності, так як відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.307 та ч. 1 ст. 263 КК України, які однакові за тяжкістю, кожен з цих злочинів є тяжким злочином, при цьому останнє за часом правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, було скоєно на території Покровського району Дніпропетровської області.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував, підтримав думку захисника та прокурора.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає необхідним направити обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 до Дніпровського апеляційного суду для визначення територіальної підсудності, з наступних підстав.

Так, згідно змісту обвинувального акту, складеного 19.10.2023 року слідчим третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, затвердженого 19.10.2023 року прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону,

1.«в ходідосудового розслідуваннявстановлено, ОСОБА_4 перебуває на посаді старшого оперуповноваженого 5 відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) 5 управління (з дислокацією у м. Дніпро) ДВКР СБ України та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», є працівником правоохоронного органу.

Статтею 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» визначено, що діяння зі зберігання, придбання, збуту, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що здійснюються з порушенням законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, є незаконними.

Згідно Списку № 2 «Психотропні речовини, обіг яких обмежено» Таблиці II. «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 6 травня 2000 року, метамфетамін віднесений до психотропних речовин, обіг яких обмежено.

В порушення вищезазначених вимог законодавства у ОСОБА_4 , у невстановлений в ході досудового розслідування час але не пізніше 20.06.2023, виник злочинний умисел, спрямований на незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин.

Так. в червні 2023 року (точної дати не встановлено) ОСОБА_4 познайомився із ОСОБА_6 . В подальшому, 15.06.2023 ОСОБА_4 зустрівся із ОСОБА_7 на території АЗС у передмісті м. Нікополь, Дніпропетровської області. В ході зустрічі. ОСОБА_4 з метою отримання інформації ОСОБА_8 про військовослужбовців, які вчиняють неправомірні дії, пообіцяв останньому збувати психотропну речовину метамфетамін в якості винагороди за отриману інформацію.

Продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, направлений на збут психотропної речовини - метамфетамін, усвідомлюючи незаконність своїх дій, 19.06.2023 близько 12.00 год. ОСОБА_4 домовився з Сидоровим ГГП про зустріч. Далі, 20.06.2023 ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, у період часу з 00 год. 57 хв. по 01 год. 05 хв., перебуваючи у автомобілі Nissan X-Trail номерний знак НОМЕР_1 біля будинку №60 по вул. Маршала Малиновського у м. Дніпро та, зберігаючи при собі з метою подальшого збуту психотропну речовину метамфетамін, під час зустрічі з ОСОБА_6 запропонував останньому сісти до нього в автомобіль, де, діючи умисно, збув останньому шляхом передачі згорток з фольгованого паперу з психотропною речовиною метамфетамін, маса амфетаміну (в перерахунку на метамфетамін-основу) становить 0.055 г.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.307 КК України, а саме, незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовини.

2. Окрім того, ОСОБА_4 , діючи умисно, в порушення вимог «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого постановою Верховної Ради України № 2471-XII від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», з подальшими змінами та доповненнями, згідно якого боєприпаси віднесено до майна, яке не може перебувати у власності громадян, «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них. а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх Справ України № 622 від 21.08.1998, у невстановлений досудовим розслідуванням час та при невстановлених обставинах придбав металеву коробку болотного кольору з маркуванням «5.45 11СГС Б99-89-270 СФ033ФЛ 126/87 Б 1080 шт.» з набоями у загальній кількості 1080 штук, які відносяться до категорії бойових припасів до стрілецької нарізної вогнепальної зброї та є бойовими проміжними набоями калібру 5.45x39 мм зі сталевою кулею (ПС). які в подальшому перевіз до гаражу, який перебував у його користуванні та був розташований поблизу його місця мешкання, у дворі будинку АДРЕСА_2 , де без передбаченого законом дозволу зберігав до 23.06.2023 до моменту його вилучення працівниками правоохоронних органів.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, а саме, придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу» .

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен привстановленні обґрунтованостібудь-якогокримінального обвинувачення,висунутого протинього,має правона розглядсудом,встановленим законом», а відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд, «встановлений законом»(тобтозаконний суд) є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає частина 1 статті 6 Європейської конвенції з захисту прав та основоположних свобод людини. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

Зазначена вимога стосується і суду як установи, так і складу суду для розгляду конкретної кримінальної справи. Враховуючи практику ЄСПЛ, суд буде вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної, суб`єктної та територіальної юрисдикції та підсудності у законному складі.

Інститут підсудності це не є формальний, абстрактний, теоретизований процесуальний інститут.

Законодавець, установлюючи правила підсудності, виходить із того, що правовий статус суду, його функції та суворо визначений порядок діяльності запорука точного й неухильного додержання процесуальної форми провадження, гарантія забезпечення правосуддя стосовно всіх учасників розгляду.

Інститут підсудності публічний інститут процесуального права. Адже дотримання правил підсудності обов`язок суду, який не залежить від особистого волевиявлення сторін. За рахунок його запровадження забезпечується оптимальне, правильне функціонування судової системи, створюються умови для вирішення поставлених перед нею завдань щодо забезпечення прав людини та громадянина, захищається державний інтерес у справедливому судочинстві.

Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права .

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Натомість порушення правил підсудності, зокрема територіальної, породжує всеосяжний спектр несприятливих для всієї системи правосуддя наслідків.

Суд вважає, що за обвинувальним актом складеним відносно ОСОБА_4 , до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності та відповідно до ч. 1 ст. 34 КПК таке кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду.

Так, згідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщовони булиоднаковими затяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Відповідно до обвинувального акту - ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 та ч. 1 ст. 263 КК України, які однакові за тяжкістю, оскільки кожен з цих злочинів згідно до частини 5 статті 12 КК України є тяжким злочином, при цьому:

- перше кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України, було скоєно 20.06.2023 року на території Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра;

- останнє за часом правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, було скоєно 23.06.2023року на території Покровського району Дніпропетровської області, за адресою: АДРЕСА_1 .

Виходячи з тлумачення правової норми яку містить ст. 32 КК України, територіальна підсудність передбачає розподіл кримінальних проваджень між місцевими судами як судами першої інстанції.

Основною ознакою такого розподілу є місцевчинення кримінальногоправопорушення або місце вчинення більш тяжкого правопорушення, або якщо їх кілька, - місце вчинення останнього за часом правопорушення, якщо вони однакові за тяжкістю, тому суд вважає, що у даному кримінальному провадженні наявне та безумовне порушення правил територіальної підсудності, оскільки з однакових за тяжкістю правопорушень, останнє за часом правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, було скоєно на території Покровського району Дніпропетровської області.

Крім того, суд зазначає, що у разі не встановлення місця вчинення правопорушення, судовий розгляд щодо цього правопорушення має здійснювати суд, у межах територіальної юрисдикції якого було закінчено досудове розслідування.

Місце знаходження органу досудового розслідування, який закінчив досудове розслідування за даним кримінальним провадженням, представником якого складено та підписано обвинувальний акт, є Третій слідчий відділ (з дислокацією у м.Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, офіційна адреса: м.Полтава, вулиця Гоголя, буд. 25, що до території Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська не відноситься.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62023170030000100 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, підлягає направленню до Дніпровського апеляційного суду для визначення територіальної підсудності.

Суд вважає, що Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська позбавлений можливості розглянути вказану справу, оскільки такий розгляд розцінюється як порушення вимоги щодо територіальної підсудності при розгляді справи, буде виходити за межі його компетенції, що в подальшому може слугувати приводом для оскарження та скасування прийнятого по суті рішення в апеляційній інстанції як такого, що постановлений незаконним складом суду, підставою для визнання суддів необ`єктивними і небезсторонніми та можуть виникнути сумніви в неупередженості суддів, які здійснювали судовий розгляд справи з порушенням закону територіальної підсудністю.

Керуючись ст.ст. 32, 34, 110, п. 4 ч. 3 ст. 314, ст.ст. 369,371,372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62023170030000100 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, направити до Дніпровського апеляційного суду для визначення територіальної підсудності.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Ухвалу оголошеноо 10-30 годині 28.11.2023 року