Ухвала суду № 115221898, 13.11.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14264/20-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судових засідань - Ємець Д.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві заяву адвоката Тарасоваї-Патрай Ксенії Андріївни про зміну порядку та способу виконання рішення по справі №757/14264/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Приватбанк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

23.08.2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла заява адвоката Тарасової-Патрай Ксенії Андріївни, згідно вимог якої остання просить суд змінити порядок виконання рішення суду та викласти рішення наступним чином: «стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", на користь ОСОБА_1 банківський вкладу у сумі 190185,40 гривень, проценти за вказаним вкладом у розмірі 115570,15 гривень та 3% річних у розмірі 452,54 гривень. (курс розрахунку 1 ДОЛ.США = 36,94 гривні).

Мотивуючи подану заяву представник вказує, що заявнику виконавчий лист вчасно не направлявся і був виданий з запізненням - 26 липня 2023 року, а відтак наявні підстави для поновлення строку для пред`явлення виконаного листа до виконання.

Заява (подання) розглядається судом в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, при цьому їх неявка не є перешкодою для вирішення питання.

Учасники розгляду у судове засідання не з`явилися, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами частини 1 статті 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

За викладених обставин та відповідних тому норм процесуального законодавства суд приходить до висновку про розгляд заяви у відсутність нез`явившихся осіб.

Згідно з ч.1ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.3 ст.435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч.1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленост.16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Отже, зміна способу та порядку виконання рішення суду - це визначена законом послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання рішення суду визначається на підставіст.16 ЦК України. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду суд має з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. При цьому у будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті.

З наведених норм вбачається, що суд може змінити спосіб виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин та тільки у випадку відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав, а зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25.11.2023 стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 банківський вклад у сумі 5 148 доларів США 23 центи, проценти за вказаним вкладом у сумі 3 143 долари США 41 цент, та 3% річних у розмірі 11 749, 67 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року рішення суду першої інстанції змінено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 відсотки за депозитним договором від 27 січня 2014 року у розмірі 3 128,43 дол. США. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3 % річних у розмірі 12,25 дол. США. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

28 жовтня 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року. 04.11.2022 року Касаційний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою. Рішення вступило в законну силу.

03.03.2023 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича було відкрито виконавче провадження №71179299 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Печерським районним судом міста Києва про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", на користь ОСОБА_1 банківського вкладу у сумі 5 148,23 дол. США, проценти за вказаним вкладом у розмірі 3 128,43 дол. США та 3% річних у розмірі 12,25 дол. США.

З моменту набрання чинності Постановою НБУ № 18 від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» і до теперішнього часу органи виконавчої служби та приватні виконавці не мають можливості звертатися із дорученнями на придбання іноземної валюти для виконання судових рішень в валюті.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ (далі Закон) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частинами першою, другою статті 18 Закону на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язанийздійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті.

У статтях 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення про виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», в редакції, чинній на час здійснення виконавчого провадження, моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

З огляду на зазначене виконання за виконавчим листом повинне було здійснюватися в іноземній валюті.

Листами Заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Івана Нещадима адвоката повідомлено, що в Україні на даний час відсутня можливість виконання рішень стягнення за якими визначено в іноземній валюті.

З зазначених відповідей вбачається, що постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» було призупинено роботу валютного ринку України, крім операцій продажу іноземної валюти клієнтам. Про жодні заборони чи обмеження на виконання судових рішень чи зміну способу виконання судових рішень у цій Постанові не йдеться.

Відповідно до положень п.9) ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема обов`язковість судового рішення.

Відповідно до положень ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

«Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення.» (речення перше абзацу першого пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України від 25 квітня 2012 року№11-рп/2012).

«Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.» (речення перше абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України від 25 квітня 2012 року№ 11-рп/2012).

Враховуючи вищезазначене, суд звертає увагу на те, що Постанови НБУ № 18 від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» не встановлює жодних заборон чи обмежень на зміну способу виконання рішення суду.

08.04.2015 ВССУ у своєму рішенні по цивільній справі №6-4324св15 (№43578456 в ЄДРС) прийшов до наступного:«Разом з тим нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.»

Окрема думка судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Крата В.І., викладена в ухвалі від 29 березня 2023 року по справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22) містить наступну позицію:

«У частині п`ятій статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом. Тлумачення статті 4 ЦК України свідчить, що у ній встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена. На рівні Конституції України та закону не передбачено можливості НБУ регулювати цивільні відносини. Тому акти НБУ не є актами цивільного законодавства і не можуть регулювати цивільні відносини».

Верховний Суд у постанові від 08 червня 2023 року по аналогічній справі № 824/85/21 (провадження № 61-13038ав22) зазначив наступну позицію:

«Постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», прийнятою відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України», з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи уведено мораторій на здійснення транскордонних валютних платежів (крім підприємств та установ, що забезпечують виконання мобілізаційних планів (завдань) та Уряду, окремих дозволів НБУ).

Вказані обмеження, введені на час військового стану в Україні, позбавляють можливості конвертувати кошти та перерахувати їх стягувачу у валюті, визначеній рішенням суду.

Оскільки виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 09 квітня 2021 року про стягнення коштів в іноземній валютіможливе лише в національній валюті за курсом на дату перерахування таких коштів стягувачу, приватний виконавець відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з метою виконання рішення суду наклав арешт на кошти боржника у гривневому еквіваленті за курсом, визначеним НБУ на дату винесення постанови.Стягнення з боржника коштів у гривні є законним та відповідає вимогам закону.»

Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. У даному випадку це реальне виконання на користь позивача ОСОБА_1 рішення суду, яке набрало чинності. Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява № 38722/02).

З метою реального виконання вищезазначеного рішення суду та положень норми прямої дії ст.129-1 Конституції України заявник (позивач) не заперечує отримати виконання судового рішення у національній валюті України по офіційному курсу НБУ.

Суд враховує, що зміна валюти виконання судового рішення не змінює суть самого рішення та не змінює порядок його виконання,а змінює тільки спосіб виконання рішення на більш вигідний саме для АТ КБ «ПриватБанк». Адже, ОСОБА_1 просить суд дозволити замість стягнення коштів у валюті здійснити стягнення у національній валюті за самим низьким курсом в Україні офіційним курсом Національного банку України, тому така зміна способу (а не порядку) виконання судового рішення не завдасть шкоди АТ КБ «ПриватБанк», а тільки буде для нього економічно більш вигідною.

Тому суд приходить до висновку, що є усі підстави для задоволення заяви про зміну способу виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 258, 260, 435 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву адвоката Тарасоваї-Патрай Ксенії Андріївни про зміну порядку та способу виконання рішення по справі №757/14264/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Приватбанк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів - задовольнити.

Змінити порядок виконання рішення суду та викласти рішення наступним чином: «Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", на користь ОСОБА_1 банківський вкладу у сумі 190185,40 гривень, проценти за вказаним вкладом у розмірі 115570,15 гривень та 3% річних у розмірі 452,54 гривень. (курс розрахунку 1 ДОЛ.США = 36.94 ГРИВНІ).

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА