Рішення № 115216292, 15.11.2023, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2558/23

Номер провадження 2-а/950/29/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Лебедин

15 листопада 2023 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Чхайло О. В.,

при секретарі судового засідання - Сивоконь А.І.,

з участю: позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області сержант поліції Цьось Юлія Вікторівна про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі;

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправною та скасувати винесену відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 29.08.2023 серія ЕАТ № 7623164 та закрити відносно нього провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 29.08.2023 інспектором 2-ї роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, сержантом поліції Цьось Ю.В. відносно нього було винесено спірну постанову, якою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. за ч. 4 ст. 122 КУпАП. Як зазначено в оскаржуваній постанові, підставою її винесення стало порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху України, а саме перевищення позивачем встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів в населеному пункті більш як на 50 км/год. Позивач вважає, що зазначене рішення посадової особи підлягає скасуванню, оскільки ні сама постанова, ні додані до неї матеріали не містять інформації, яка підтверджувала б те, що частина траси, на якій нібито було зафіксовано перевищення швидкості, розташована в межах населеного пункту. Також постанова не містить даних про результати вимірювання швидкості спеціальним приладом (ТгuСАМ ТС-000770), що ставить під сумнів ту обставину, що швидкість дійсно була перевищена, а також те, що прилад зафіксував швидкість саме автомобіля позивача, а не іншого транспортного засобу. Крім того, попри те, що позивач заперечував свою вину інспектором не було йому запропоновано надати будь-які пояснення.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав повністю з мотивів, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в наданому відзиві на позовну заяву заперечив проти вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята відповідно до вимог чинного законодавства, з дотриманням прав позивача, а вина останнього у скоєному є доведеною повністю належними та достатніми доказами. Тому просив у позові відмовити повністю.

Заслухавши позивача, дослідивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Між сторонами мають місце адміністративні правовідносини з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого у справі про адміністративне правопорушення.

Судовим розглядом встановлено, що постановою інспектора 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області сержанта поліції Цьось Ю.В. від 29.08.2023 серія ЕАТ № 7623164 позивача притягнуто до відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1700 грн. (а.с. 9).

Зазначеним рішенням ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29.08.2023, керуючи ТЗ перевищив встановлені обмеження руху більш як на 50 км/год, а саме рухався в населеному пункті зі швидкістю 106 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР. Зафіксовано на прилад ТгuСАМ ТС-000770.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду, посилаючись на те, що докази його вини відсутні, а тому оскаржувана постанова є незаконною.

Суд погоджується з такими доводами позивача та при ухваленні рішення зазначає слідуюче.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтями 245, 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо.

Відповідно до ст. 283 КУпАП - розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

У ч. 3 ст. 283 КУпАП установлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, зокрема, відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення.

Вищенаведених вимог закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 дотримано не було.

Як доказ у справі, відповідачем надано відеозапис подій, що мали місце 29.08.2023 з участю позивача. Однак, дослідженням даного доказу не було підтверджено того, що ОСОБА_1 вчинив порушення вимог Правил дорожнього руху.

Так, з відеозапису вбачається, що позивач проти висунутих поліцейським звинувачень заперечив.

Поряд з цим встановлено, що надані суду відеоматеріали не містять відомостей про те, що події відбуваються в межах якогось населеного пункту. Так само відомості про місце вчинення адміністративного правопорушення відсутні і в самій оскаржуваній постанові від 29.08.2023 серія ЕАТ № 7623164.

Таким чином, переконатися у тому що правопорушення, у вчиненні якого був звинувачений позивач, скоєно саме в населеному пункті суд не може, оскільки докази на підтвердження даного факту відсутні.

Крім цього, суд відзначає, що відеозапис не відображає всих обставин, що відбувалися від час скоєння правопорушення і до завершення оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, що в свою чергу є порушенням положень Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису № 1026, затвердженої 18.12.2018, яка регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.

Інші докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , які були зібрані поліцейським на час прийняття рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення, матеріали справи не містять.

В той же час ч. 2 ст. 77 КАС України установлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Сама ж постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Обставини, які викладені в такому оскаржуваному рішенні, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, що притягується до адміністративної відповідальності і не викликали у суду жодних сумнівів.

Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України, не є вичерпними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62).

Таким чином, відповідальність особи та процедура притягнення особи до відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 (Справа № 1-135/2018(5846/17) звернув увагу на те, що важливою гарантією дотримання прав та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України).

Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно з пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Із практики Європейського суду з прав людини вбачається, що принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов`язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого; сторона обвинувачення має повідомити підсудного про висунуте проти нього обвинувачення (для того, щоб він міг підготувати і представити свій захист відповідно) та надати суду докази, достатні для його засудження (пункт 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain) від 6 грудня 1988 року, пункт 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» (Janosevic v. Sweden) від 23 липня 2002 року).

Оцінивши всі наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не доводиться.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню як протиправна, а провадження у справі про притягнення позивача до відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП - закриттю.

Керуючись ст. ст. 72-77, 90, 241-246, 286 КАС України;

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАТ № 7623164 від 29.08.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1700 грн., визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі - закрити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.11.2023.

Суддя Олександр ЧХАЙЛО