Рішення № 115206219, 27.11.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року Справа № 280/651/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Пісецької Ірини Миколаївни (пр. Соборний, буд. 135, каб. 422, м. Запоріжжя, 69005), до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради (вул. Маяковського, буд. 3, м. Запоріжжя, 69035) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005), про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_1 ), в особі представника адвоката Пісецької Ірини Миколаївни, до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивачка просила суд:

визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району щодо порушення строків повідомлення позивачці рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про відмову в призначенні житлово-комунальної субсидії з січня 2022;

визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району щодо зобов`язання позивачки повернути надмірно виплачені кошти житлової субсидії в сумі 35863,12 грн за період з 01.10.2018 по 30.04.2021;

визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про відмову надання позивачці житлової субсидії з 01.01.2022 по 30.04.2022 з 01.01.2022;

зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району розрахувати житлову субсидію на всіх членів домогосподарства за заявою про призначення та надання житлової субсидії з 01.01.2022 по 30.04.2022 позивачці від 21.01.2022;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняти та розглянути нову заяву позивачки про призначення та надання житлової субсидії на опалювальний сезон 2022-2023 відповідно до законодавства.

Крім того, просить стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Також до позову додана заява про поновлення строку звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою від 31.01.2023 позов був залишений без руху, позивачці наданий строк для усунення недоліків позову.

24.03.2023 від представника позивачки до суду надійшов уточнений позов, в якому в якості відповідача 1 визначений Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради, відповідача 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, позовні вимоги викладені в наступній редакції:

визнати протиправними дії відповідача 1 щодо здійснення ним перерахунку суми субсидії, нарахованої позивачці за період з 01.10.2018 по 30.04.2021 включно, як надмірно виплачених коштів житлової субсидії в сумі 35863,12 грн і зобов`язання повернути їх;

визнати незаконними рішення відповідача 1 про відмову надання позиваці житлової субсидії з 01.01.2022 по 30.04.2022 з 01.01.2022;

зобов`язати відповідача 2 розрахувати та надати субсидію за заявою позивачки від 21.01.2022 про призначення та надання житлової субсидії з 01.01.2022 по 30.04.2022 з 01.01.2022;

зобов`язати відповідача 2 прийняти та розглянути нову заяву позивачки про призначення та надання житлової субсидії на опалювальний сезон 2022-2023, відповідно до законодавства.

Крім того, просить стягнути з відповідача 1 судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Ухвалою від 29.03.2023 позов був залишений без руху, позивачці наданий строк для усунення недоліків позову.

17.04.2023 від позивачки до суду надійшов уточнений позов, в якості відповідача 1 визначений Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради (далі відповідач 1, Департамент), відповідача 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ГУ ПФУ в Запорізькій області), позовні вимоги викладені в наступній редакції:

визнати протиправними рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району щодо здійснення ним перерахунку суми субсидії, нарахованої позивачці за період з 01.10.2018 по 30.04.2021 включно, як надмірно виплачених коштів житлової субсидії в сумі 35963,12 грн і зобов`язання повернути їх;

визнати протиправними рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району щодо здійснення ним перерахунку суми субсидії, нарахованої позивачці за період з 01.10.2018 по 30.04.2021 включно, як надмірно виплачених коштів житлової субсидії в сумі 35963,12 грн і зобов`язання повернути їх;

зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району заяву ОСОБА_1 від 21.01.2022 про призначення та надання житлової субсидії з 01.01.2022 по 30.04.2022 прийняти та передати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для призначення та надання житлової субсидії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розрахувати та надати житлову субсидію за заявою ОСОБА_1 від 21.01.2022 про призначення та надання житлової субсидії з 01.01.2022 по 30.04.2022;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняти та розглянути нову заяву ОСОБА_1 про призначення та надання житлової субсидії на опалювальний сезон 2022-2023 відповідно до законодавства.

Крім того, просить стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп.

Крім того, 17.04.2023 від представника позивачки до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, вона є добросовісним одержувачем субсидії, яка жодних недостовірних відомостей до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району не надавала та не приховувала. Кожного разу у період з 01.10.2018 по 30.04.2021 під час подання Заяв та Декларацій, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району надавала копії документів, які мала в наявності, на підтвердження того, що ОСОБА_2 виїхав з України в 2016 році та отримав громадянство рф. Позивачка жодного разу за вищезазначений період не отримувала від Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району повідомлень про виявлені помилки у заяві та/або декларації, які необхідно виправити. Позивачка вважає, що Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району у період з 01.10.2018 по 30.04.2021 під час призначення їй житлово-комунальної субсидії порушував вимоги Положення №848, шляхом ігнорування відомостей позивачки щодо виїзду на постійне місце проживання та громадянства ОСОБА_3 . З 2018 по 2021 роки управління не надсилало письмовий запит щодо отримання необхідної інформації про ОСОБА_3 до Держприкордонслужби, як це передбачено Положенням №848, не робило запити до відповідних структур російської федерації, що передбачено законодавством. В зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 18.04.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачам запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

02.05.2023 від відповідача 1 надійшов відзив, в якому зазначено, що в ході верифікаційної вибіркової перевірки 01.10.2021 Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району було направлено запит до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України. 18.10.2021 було отримано відповідь про те, що ОСОБА_2 з 2016 року перебуває за межами України. Оскільки інформація щодо перебування ОСОБА_3 за кордоном позивачкою жодного разу не надавалась (не було зазначено у розділі І декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначення житлової субсидії) та не було надано документа, що підтверджує набуття страхового стажу в іншій країні, що визначено у відповідних міжнародних договорах або адміністративних договорах до них, права на призначення субсидії за період з 01.10.2018 по 30.04.2021 ОСОБА_1 не мала. За період з 01.10.2018 по 30.04.2021 Управлінням ОСОБА_1 було виставлено надміру перераховану (виплачену) суму житлової субсидії у розмірі 35863,12 грн. Повідомлення про необхідність повернення коштів надіслане ОСОБА_1 04.02.2022 за місцем реєстрації. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

11.05.2023, через систему «Електронний суд», від ГУ ПФУ в Запорізькій області надійшов відзив. У відзиві відповідач 2 посилається на те, що позивачка не перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області, як отримувач субсидії, у реєстрі осіб, яким нарахування та виплата пільг і житлових субсидій здійснювалися відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №215 «Про особливості нарахування та виплати грошових допомог, пільг та житлових субсидій на період дії воєнного стану» не значиться, електронна справа отримувача субсидії відсутня та жодної заяви до відповідача про призначення та надання житлової субсидії не подавала. Отже, виходячи з вищезазначеного, вбачається, що оскільки позивачка не зверталась до відповідача за призначенням та наданням житлової субсидії, то питання про призначення та надання житлової субсидії відповідачем не розглядалося, рішення щодо нього не приймалося, а отже спір між позивачем та відповідачем про призначення та надання житлової субсидії ще не виник. На підставі викладеного просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивачка була отримувачем субсидії на оплату житлово-комунальних послуг з січня 2017 року. Позивачка та її чоловік ОСОБА_4 є пенсіонерами за віком.

З 01.10.2018 по 30.04.2021 позивачка отримувала субсидію, що не заперечується сторонами.

При цьому з травня 2020 року надання субсидії позивачці продовжено в автоматичному режимі. Зазначене підтверджується листом Управління соціального захисту населення від 14.03.2022 №Т-623.

У вищевказаний період субсидія призначалась на фактичну кількість проживаючих, а саме 2 осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ), що підтверджується листами від 14.03.2022 №Т-623 та від 14.12.2018 №Т-4279.

Інші дві зареєстровані особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з позивачкою не проживають та при призначенні і розрахунку субсидії не враховувались, що також підтверджується вищезазначеними листами.

21.01.2022 позивачка подала до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району заяву про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової для отримання житлової субсидії на період з 01.01.2022 по 30.04.2022.

У лютому 2022 року позивачка отримала від Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району:

лист - повідомлення від 04.02.2022 про повернення переплаченої суми (надмірно виплачені кошти) за період з 01.10.2018 по 30.04.2021 в сумі 35863,12 грн.;

лист - повідомлення від 18.02.2022 про відміну субсидії на період з 01.01.2022 по 30.04.2022, в зв`язку з неповерненням надміру перерахованої (виплаченої) субсидії.

Підставою для винесення листа - повідомлення від 04.02.2022 слугувало наступне: «На підставі висновків проведених управлінням соціального захисту населення по Дніпровському району, у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 мешкає за кордоном, Вам (позивачці) надмірно виплачені кошти в сумі 35863,12 грн., протягом періоду з 01.10.2018 по 30.04.2021 включно».

Підставою для винесення листа-повідомлення від 18.02.2022 слугувало не повернення позивачкою надміру перерахованої (виплаченої) субсидії.

Не погоджуючись з такими діями відповідача 1, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 7 частини 1статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 за №2189-VIII (надалі по тексту Закон №2189-VIII) визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать, зокрема, встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі.

З аналізу наведеної норми спеціального Закону, яким врегульовано правові відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, слідує, що єдиним органом який може визначати на законодавчому рівні умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій є Кабінет Міністрів України.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 07.06.2023 року у справі №426/15669/19 та від 25.06.2020 у справі №520/3363/19.

Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій визначає Положення про порядок призначення житлових субсидій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 за №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (надалі по тексту Положення №848).

Відповідно до п.4 Положення №848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Згідно з п.5 Положення №848 Житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, внеску/платежу об`єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов`язкового відсотка платежу, установленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. №1156 «Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії» (далі Постанова №1156).

Відповідно до приписів пункту 9 Положення №848 призначення житлових субсидій здійснюється:

до 30 листопада 2022 р. включно - структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення);

починаючи з 1 грудня 2022 р. - органами Пенсійного фонду України.

Заяви про призначення та надання житлової субсидії за формою згідно з додатком 1 (далі - заява) з необхідними документами та/або відомостями приймаються від громадян:

структурними підрозділами з питань соціального захисту населення - до 30 листопада 2022 р. включно в електронній формі (через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики, інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - Портал Дія);

органами Пенсійного фонду України починаючи з 1 грудня 2022 р., у тому числі у разі надіслання їх поштою або в електронній формі (через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, мобільний додаток Пенсійного фонду України, засобами Порталу Дія).

Пунктом 13 Положення №848 встановлено, що у разі призначення житлової субсидії особам, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії, пільги з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива не нараховуються протягом періоду отримання житлової субсидії, крім випадку, коли пільговиками є члени сім`ї особи із складу домогосподарства, які не проживають за адресою домогосподарства.

Інформація про зазначених осіб подається управителям або об`єднанням, виконавцям комунальних послуг та вноситься до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Згідно з підпунктом 3 пункту 14 Положення №848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо:

у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді:

за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або

нарахований середньомісячний сукупний дохід менше ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або

ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім військовослужбовців, а також осіб, стосовно яких наявна заборгованість роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, або осіб, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); або

такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів (крім випадків, зазначених в абзацах дев`ятому - одинадцятому цього підпункту). До 60-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, лікування, навчання або догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується відповідними документами, а також дні перебування за кордоном - протягом періоду воєнного стану в Україні та двох місяців після його припинення або скасування. При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб в період перебування їх за кордоном не розраховуються.

Згідно з рішенням Комісії від 12.11.2018 протокол №43 позивачці - ОСОБА_1 на опалюваний період з 01.10.2018 по 31.03.2019 призначено субсидію на фактичну кількість проживаючих, а саме на 2 особи. Це підтверджується листом Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради від 14.12.2018 №Т-427.

15.05.2019, у зв`язку із змінами у складі сім`ї (зняття з реєстрації ОСОБА_5 ), позивачка подала оновлену Заяву та Декларацію на розгляд до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району.

Рішенням комісії від 18 червня 2019 року протокол №34, позивачці було призначено субсидію на фактичну кількість проживаючих, а саме на 2 особи, на неопалюваний та опалюваний періоди з 01.05.2019 по 30.04.2020.

На період з 01.05.2020 по 30.04.2021 позивачці автоматично призначено субсидію на фактичну кількість проживаючих, а саме на 2 особи, на підставі рішенням Комісії від 18 червня 2019 протокол №34. Відповідне вбачається з листа Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради від 24.02.2022 №03-07/1159.

Тобто особами, доходи яких враховувались під час призначення житлової субсидії були позивачка - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Це підтверджує і відповідач (листи від 14.03.2022 №Т-623, від 24.02.2022 №03-07/1159, від 14.12.2018 №Т-4279). ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з позивачкою не проживали та при призначенні і розрахунку субсидії не враховувались, про що також зазначено у вказаних листах.

Позивачка зазначає, що при зверненні за призначенням субсидії вона повідомляла, що ОСОБА_5 і ОСОБА_2 , зареєстровані за цією адресою але обидва не проживають за місцем реєстрації. Її син ОСОБА_2 виїхав в росію в 2000 році та проживає там, а у 2016 році отримав громадянство рф.

В зв`язку з тим, що за весь період 2018-2021 років враховувались, під час призначення житлової субсидії, доходи тільки двох осіб, то суд погоджується з даним твердженням позивачки про те, що відповідач був обізнаний про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 фактично не проживають з позивачкою.

Також, заочним рішенням Ленінського районного суду від 18.09.2019 по справі №334/7655/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_5 , Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, було встановлено, що: (На сьогоднішній день відповідач ОСОБА_6 за адресою своєї реєстрації: АДРЕСА_2 не проживає з 2000 року, що підтверджується Актом про не проживання від 07.10.2018 року, засвідченим головою правління ОСМД «Надія-75» (а.с.16), за комунальні послуги не сплачує, всі витрати не оплату комунальних послуг несуть позивачі, що підтверджується наданими квитанціями (а.с.22), та реєстрація відповідача за вказаною адресою перешкоджає позивачам, які є пенсіонерами (а.с.21) в оформленні житлової субсидії. Особисті речі відповідача у квартирі - відсутні, на теперішній час він є громадянином Російської Федерації (а.с.19-20), зв`язок з позивачами не підтримує».

Про дану справу відповідач 1 був обізнаний, оскільки «від представника Департаменту надійшла письмова заява про розгляд справи за їх відсутності на розсуд суду».

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, відповідач 1 з вересня 2019 року достеменно знав, що ОСОБА_6 постійно проживає в рф з 2000 року і ця інформація не стала перешкодою для призначення позивачці субсидії у 2019-2021 роках.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Також, суд вважає за потрібне наголосити, що на сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування (standards of proof): «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence), «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence) та «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

У справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень щодо відмови фізичній особі у реалізації її права на соціальний захист, гарантованого, зокрема, статтею 46 Конституції України, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».

Це, зокрема, зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України».

Також, аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №822/863/16, від 21 листопада 2019 року у справі №826/5857/16, від 11 лютого 2020 року у справі №816/502/16, від 16 червня 2020 року у справі №756/6984/16-а та від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22.

Рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району оформлене листом - повідомлення від 04.02.2022 про повернення переплаченої суми (надмірно виплачені кошти) за період з 01.10.2018 по 30.04.2021 в сумі 35863,12 грн, не може вважатись законним та обґрунтованим, а отже підлягає скасуванню.

Згідно з підпунктом 6 пункту 14 Положення №848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо: громадянин не повернув надміру перераховану (виплачену) суму житлової субсидії за попередні періоди її одержання на вимогу уповноваженого органу або не сплачує суми до повернення, визначені уповноваженим органом.

Враховуючи, протиправність рішення про повернення переплаченої суми (надмірно виплачені кошти) за період з 01.10.2018 по 30.04.2021, позивачці було протиправно відмовлено у призначенні субсидії за період з 01.01.2022 по 30.04.2022, оскільки неповернення коштів стало підставою для відмови у призначенні субсидії.

Призначення житлових субсидій починаючи з 01 грудня 2022 року здійснюється органами Пенсійного фонду України.

З зазначеної дати Заяви про призначення та надання житлової субсидії за формою згідно з додатком 1 (далі - заява) з необхідними документами та/або відомостями приймаються від громадян органами Пенсійного фонду України, у тому числі у разі надіслання їх поштою або в електронній формі (через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, мобільний додаток Пенсійного фонду України, засобами Порталу Дія).

Заяви з необхідними документами та/або відомостями також приймаються посадовими особами виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг виключно з формуванням електронної справи.

Міністерство соціальної політики передало до 01.01.2023 Пенсійному фонду України реєстри осіб, яким нарахування та виплата пільг і житлових субсидій здійснювалися у березні - грудні 2022 року відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №215 «Про особливості нарахування та виплати грошових допомог, пільг та житлових субсидій на період дії воєнного стану».

Таким чином для належного захисту прав та інтересів позивачки суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача 2 розглянути питання щодо призначення житлової субсидії ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 30.04.2022, з урахуванням висновків суду.

Щодо вимоги позивачки про зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області прийняти та розглянути нову заяву ОСОБА_1 про призначення та надання житлової субсидії на опалювальний сезон 2022-2023.

Як зазначив відповідач 2 у наданому відзиві, позивач не перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області, як отримувач субсидії, у реєстрі осіб, яким нарахування та виплата пільг і житлових субсидій здійснювалися відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №215 «Про особливості нарахування та виплати грошових допомог, пільг та житлових субсидій на період дії воєнного стану» не значиться, електронна справа отримувача субсидії відсутня та жодної заяви до відповідача 2 про призначення та надання житлової субсидії не подавала.

Докази іншого в матеріалах справи відсутні.

Отже, виходячи з вищезазначеного, вбачається, що оскільки позивачка не зверталась до відповідача 2 за призначенням та наданням житлової субсидії, то питання про призначення та надання житлової субсидії відповідачем не розглядалося, рішення щодо неї не приймалося, а отже спір між позивачкою та відповідачем 2 про призначення та надання житлової субсидії ще не виник.

Таким чином дана вимога є передчасною та не підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач суду відзив не надав та проти заявлених вимог не заперечив.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

При зверненні до суду позивачкою сплачений судовий збір у сумі 1073,60 грн., який належить стягнути на її користь, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень який прийняв протиправне рішення (відповідача 1).

Інші судові витрати позивачкою до стягнення не заявлялись.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Пісецької Ірини Миколаївни (пр. Соборний, буд. 135, каб. 422, м. Запоріжжя, 69005), до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради (вул. Маяковського, буд. 3, м. Запоріжжя, 69035) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005), про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району щодо здійснення ним перерахунку суми субсидії, нарахованої ОСОБА_1 за період з 01.10.2018 по 30.04.2021 включно, як надмірно виплачених коштів житлової субсидії в сумі 35963,12 грн і зобов`язання повернути їх.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути питання щодо призначення житлової субсидії ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 30.04.2022, з урахуванням висновків суду

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «27» листопада 2023 року.

СуддяР.В. Кисіль