Рішення № 115206093, 03.10.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року Справа № 280/3908/23 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання П`яниди Б.В.

представника позивача - Фельського С.Л.

представника відповідача - Коваленко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69047, м.Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29, код ЄДРПОУ 40108688),

про визнання наказів протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати наказ ГУНП в Запорізькій області № 176 о/с "По особовому складу" від 17.04.2023 року яким звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_1 (0090808), заступника начальника сектору дізнання відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції, з 17 квітня 2023 року - протиправним та скасувати;

визнати протиправним наказ ГУНП в Запорізькій області № 614 від 14.04.2023 "Про застосування дисциплінарного стягнення" в частині застосування до заступника начальника сектору дізнання відділу поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції - та скасувати його;

зобов`язати ГУНП в Запорізькій області звільнити ОСОБА_1 за власним бажанням у зв`язку з необхідністю догляду за малолітніми дітьми.

В обґрунтування позову посилається на те, що Наказом ГУНП від 02.03.2023 року №101 о/с, на підставі поданого рапорту від 20.02.2023 року, ОСОБА_1 надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 14 діб з 11 березня до 24 березня 2023 року. Під час перебування у відпустці, ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку рапорт про звільнення датований 13.03.2023 року. У рапорті зазначено, що ОСОБА_1 просить звільнити його за власним бажанням з 25.03.2023 року у зв`язку із сімейними обставинами (необхідністю догляду за дітьми). Також до рапорту додано копію судового рішення про розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дітей із заявником. Тобто, у зв`язку з необхідністю догляду за двома малолітніми дітьми, відповідно до положень зазначеного закону, ГУНП в Запорізький області повинно було видати наказ про звільнення у день, який зазначено в заяві. Жодної відповіді чи наказу про звільнення, засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 не отримав. У зв`язку з чим, на адресу ГУНП в Запорізькій області було направлено адвокатський запит про надання інформації та документів на підтвердження звільнення позивача. В той же час, 29.05.2023 року отримано відповідь ГУНП в Запорізькій області в якій зазначено, що рапорт ОСОБА_1 від 13.03.2023 про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 25.03.2023, який надійшов на поштову адресу ГУНП в Запорізькій області 27.03.2023 розглянутий та відмовлено у звільненні на тій підставі, що рапорт подав не він. При цьому позивач стверджує, що рапорт складено ним особисто та направлено засобами поштового зв`язку на адресу ГУНП в Запорізькій області, що відповідає чинному законодавству. В подальшому, оскільки ГУНП в Запорізькій області безпідставно залишило абсолютно законний та обґрунтований рапорт про звільнення без задоволення, вони вважали що ОСОБА_1 не з`явився на службі у встановлений строк. Тобто допустив безпідставний прогул. Однак позивач вважає оскаржувані накази незаконними, оскільки ГУНП не виконало вимог закону про звільнення свого співробітника за власним бажанням, та безпідставно вважало, що він порушив порядок несення служби не з`явившись на робочому місці. Також, позивач вважає, що службове розслідування проведено не об`єктивно, та однобічно, з єдиною метою будь яким чином навіть в порушення норм законодавства звільнити позивача з органів поліції за порушення закону. Зазначає, що комісія взагалі не брала до уваги рапорт про звільнення поданий ОСОБА_1 . Цей факт вони просто проігнорували. Хоча цей документ є обгрунтуванням відсутності на службі, як особи, яка за законом мала право на звільнення. Більше того, навіть у разі "законної відмови у звільненні" комісія під час перевірки не переконалась в отриманні відповідної відмови Позивачем.

На підставі викладеного, Позивач вважає що всі посилання на порушення вимог законодавства в наказі про застосування дисциплінарних стягнень № 614 від 14.04.2023 року є не обґрунтованими. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позовну заяву не визнав, у відзиві від 19.07.2023 вх. № 30933 посилається на те, що зібрані у ході проведення службового розслідування матеріали у їх сукупності, встановлено, що під час дії воєнного стану на території України заступник начальника сектору дізнання відділу поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області майор поліції ОСОБА_1, який з 11.03.2023 по 24.03.2023 перебував у щорічній черговій оплачуваній відпустці за 2022 рік з виїздом за межі України до м. Ліон, Французька Республіка, після закінчення відпустки 25.03.2023 та на час проведення службового розслідування без поважних причин на роботу не вийшов, про відсутність на роботі безпосереднього керівника не повідомив, зобов`язання щодо повернення на територію України не виконав, ухиляючись тим самим від виконання вимог статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 65 Конституції України щодо участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану, а також захисту Вітчизни, державному суверенітету та територіальної цілісності України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 1 частини І статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, передбаченої статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 3, 4, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (зі змінами, внесеними Законом України від 15 березня 2022 року № 2123-ІХ), розділів II, III додатку 1 Правил внутрішнього службового розпорядку дня поліцейських апарату ГУНП та його відокремлених структурних підрозділів (відділів, відділень), затверджених наказом ГУНП в Запорізькій області від 19.08.2016 № 1987, скоївши дисциплінарний проступок.

Також відповідач зазначає, що рапорт ОСОБА_1 в якому останній просить звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням з 25.03.2023 у зв`язку із сімейними обставинами (необхідно догляд зі дітьми), був розглянутий керівництвом ГУНП в Запорізькій області та не був задоволений, оскільки підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення особисто поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу, також рапорт (заява) пишеться власноручно у довільній формі. Окрім цього, згідно онлайн-трекінгу відправлень Укрпошти, рапорт ОСОБА_1 від 13.03.2023 про звільнення зі служби в поліції був прийнятий для направлення на адресу ГУНП в Запорізькій області 23.03.2023 однією із поштових відділень Укрпошти міста Запоріжжя, а 11.03.2023 ОСОБА_1 перетнув держаний кордон України та під час розгляду його рапорту не повернувся. Враховуючі вищевикладене ОСОБА_1 не міг подати вказаний вище рапорт про звільнення зі служби в поліції. За результати розгляду вказаного рапорту ОСОБА_1 направлено відповідь (від 05.04.2023 №1232/05/3-23). На підставі викладеного, просить у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Ухвалою суду від 13.06.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою суду від 26.06.2023 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, призначено підготовче судове засідання на 24.07.2023.

Ухвалою суду від 24.07.2023 відкладено підготовче засідання на 14.08.2023.

Протокольною ухвалою суду від 14.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 30.08.2023.

Ухвалою суду від 30.08.2023 відмовлено у задоволенні заяви представника ГУНП в Запорізькій області про залишення позовної заяви безрозгляду.

Протокольною ухвалою суду від 30.08.2023 оголошена перерва у підготовчому засіданні до 06.09.2023.

Протокольною ухвалою суду від 06.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03.10.2023.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача просив у задоволенні позовної заяви відмовити, з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 03.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

20.02.2023 до ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт заступника начальника сектору дізнання ВП № 2 Запорізького РУП майор поліції ОСОБА_1 про надання йому частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 14 діб з 11.03.2023 з виїздом до Франції, м. Ліон з метою відвідати дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2

02.03.2023 наказом ГУНП в Запорізькій області № 101 о/с рапорт ОСОБА_1 задоволено та надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік з 11.03.2023 до 24.03.2023 з виїздом до м. Ліон, Французької Республіки.

Під час перебування у відпустці, ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку рапорт про звільнення датований 13.03.2023 року. У рапорті зазначено, що ОСОБА_1 просить звільнити його за власним бажанням з 25.03.2023 року у зв`язку із сімейними обставинами (необхідністю догляду за дітьми). Також до рапорту додано копію судового рішення про розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дітей із заявником.

Наказом ГУНП в Запорізькій області № 614 від 14.04.2023 року за скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог передбачених пунктом 1 частини 1 статі 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, передбачену статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 3, 4, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної полії України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (зі змінами, внесеними Законом України від 15 березня 2022 року № 2123-ІХ), розділів II, ІІІ додатку 1 Правил внутрішнього службового розпорядку для поліцейських апарату ГУНП та його відокремлених структурних підрозділів (відділів відділень), затверджених наказом ГУНП в Запорізькій області від 19.08.2016 №. 1987, що виразилось у відсутності на робочому місці у період з 25.03.2023 до 13.04.2023 без поважних причин, не повідомлені безпосередньому керівнику причин відсутності на роботі та не поверненні на територію України під час дії воєнного стану, після закінчення щорічної чергової оплачуваної відпусти за 2023 рік, застосувати до заступника начальника сектору дізнання відділу поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в. Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП в Запорізькій області № 176 о/с від 17.04.2023 року на підставі наказу ГУНП № 614 від 14.04.2023 року та подання начальника Запорізького РУП, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнити зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_1 (0090808), заступника начальника сектору дізнання відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції, з 17 квітня 2023 року.

Не погодившись із наказами № 614 від 14.04.2023 "Про застосування дисциплінарного стягнення" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та наказом № 176 о/с "По особовому складу" від 17.04.2023 та з вимогою зобов`язати ГУНП в Запорізькій області звільнити ОСОБА_1 за власним бажанням у зв`язку з необхідністю догляду за малолітніми дітьми, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 580-VIII, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Основні обов`язки поліцейського визначені статтею 18 Закону №580-VIII.

Положеннями пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського та професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Положеннями частини 1 статті 59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно частини 1 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Частиною 2 статті 19 Закону №580-VIII встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статус Національної поліції України (надалі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Згідно частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком згідно статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Змістовний аналіз наведених вище положень Дисциплінарного статуту дає змогу зробити висновок, що службова дисципліна поліцейського полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів з питань службової діяльності, бездоганному та неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені, та належному виконанні обов`язків поліцейського, визначених законом. Водночас порушення поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника можуть застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення.

Однак, для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, факт вчинення ним дисциплінарного проступку повинен бути встановлений у передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частинами 1, 2 статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

До складу дисциплінарних комісій можуть також включатися представники громадськості, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07 листопада 2018 року затверджено Порядок проведення службових розслідувань в Національній поліції України (надалі - Порядок № 893).

Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 893 передбачено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Законом України від 15.03.2022 №2123-ІХ (набрав чинності з 01.05.2022) Дисциплінарний статут Національної поліції України було доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».

Так, абз.2 ст. 26 розділу V Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Частиною 3 ст. 26 розділу V Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.

Судом встановлено, що 20.02.2023 до ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт заступника начальника сектору дізнання ВП № 2 Запорізького РУП майор поліції ОСОБА_1 про надання йому частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 14 діб з 11.03.2023 з виїздом до Франції, м. Ліон з метою відвідати дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2

02.03.2023 наказом ГУНП в Запорізькій області № 101 о/с рапорт ОСОБА_1 задоволено та надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік з 11.03.2023 до 24.03.2023 з виїздом до м. Ліон, Французької Республіки.

30.03.2023 до керівництва ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт начальника відділу поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області (надалі по тексту ВП № 2 Запорізького РУП) підполковника поліції Мусія Сергія Олександровича, про те, що заступник начальника сектору дізнання ВП № 2 Запорізького РУП майор поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , освіта вища юридична, в ОВС з 02.08.2004, в НПУ з 07.11.2015, в посаді з 26.02.2021, діючих дисциплінарних стягнень не має, характеризується негативно, у період часу з 11.03.2023 по 24.03.2023 перебував у щорічній черговій оплачуваній відпустці за 2022 рік з виїздом за межі України до м. Ліон, Французька Республіка. До служби повинен був приступити 25.03.2023. Проте, починаючи з 25.03.2023 майор поліції ОСОБА_1 на службу не вийшов.

04.04.2023 з Запорізького управління ДВБ НПУ надійшов лист, щодо проведення службового розслідування за вказаними вище відомостями (від 30.03.2023 вих. № 897/42-07/02-23).

Наказом ГУНП в Запорізькій області від 30.03.2023 № 394 за вищезазначеним фактом призначено службове розслідування.

Згідно ч.1, 2 ст. 27 розділу V Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації.

03.04.2023 з метою опитування ОСОБА_1 та встановлення причин не виходу на службу на адреси: АДРЕСА_2 членом дисциплінарної комісії інспектором ВСР УП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції Скворцовим О.В. здійснено виїзд, однак ОСОБА_1 був відсутній. Зі слів мешканців за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 там не мешкає та вони його не бачили. За адресою АДРЕСА_4 мешкає батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , який повідомив, що син ОСОБА_1 зі 11.03.2023. перебуває у Французькій Республіці, де проводить відпустку з своєю дружиною та дітьми. Також ОСОБА_5 не відомо причини не повернення до України ОСОБА_1 по закінченню відпустки.

На вказані адреси рекомендованими листами та на мобільний телефон НОМЕР_2 месенджером Ватсап ОСОБА_1 направлено виклики для надання пояснень 08.04.2023 до ГУНП в Запорізькій області (вих. 309/35/02 2023, вих. 310/35/02-2023 та вих. 306/35/02-2013 від 03.04.2023).

04.04.2023 з мобільного телефону № НОМЕР_2 месенджером Ватсап ОСОБА_1 надіслав лист, в якому зазначив, що у зв`язку із сімейними обставинами, а саме із необхідністю догляду за двома малолітніми дітьми, він вирішив звільнитися зі служби в поліції. На теперішній час він не має можливості лишити дітей для приїзду та надання пояснень. Також він просить звільнити його зі служби в поліції на підставі статті 38 Кодексу Законів про працю України у зв`язку з доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку. Також він вважає, що ніяких дисциплінарних проступків не допускав.

08.04.2023 ОСОБА_1 на виклик дисциплінарної комісії, щодо надання пояснення не прибув.

13.04.2023 затверджено висновок службового розслідування.

Вищевикладені обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи доказами, зокрема матеріалами службового розслідування, та дають підстави стверджувати про відсутність процедурних порушень під час службового розслідування.

Під час проведення службового розслідування встановлено, що у зв`язку з військовим вторгненням російської федерації на територію України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 в країні введено воєнний стан. Відповідно до вимог вказаного Указу та п. 34 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейськими у взаємодії зі Збройними Силами України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною спеціальною службою транспорту, Службою безпеки України здійснюється боротьба з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями. Також поліцейські виконують завдання територіальної оборони.

Згідно з вимогами наказу Національної поліції України від 08.04.2022 № 242 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану» для поліцейських встановлено шестиденний робочий тиждень, відмінено вихідний день - суботу та святкові дні, заборонено поліцейським виїзд за кордон (окрім виняткових причин).

20.02.2023 до керівництва ГУНП в Запорізькій області з рапортом звернувся заступник начальника сектору дізнання ВП № 2 Запорізького РУП майор поліції ОСОБА_1 щодо надання йому частини щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 14 діб з 11.03.2023 з виїздом за межі України до м. Ліон, Французька Республіка. У рапорті ОСОБА_1 зазначив, що йому роз`яснено заборону виїзду за межі України та на тимчасово окуповану територію України. Також він ( ОСОБА_1 ) зобов`язується неухильно виконувати вказану вище вимогу, а також дотримуватися дисципліни і законності та прибути до місця дислокації підрозділу протягом доби за вказівкою керівника. Мобільний телефон для зв`язку з WhatsApp, Telegram, Viber, на номер телефону НОМЕР_3 , електрона пошта ІНФОРМАЦІЯ_4 Вказаний рапорт задоволений керівництвом ГУНП в Запорізькій області та начальником ВП № 2 Запорізького РУП підполковником поліції Мусійом С.О.

Перед цим з ОСОБА_1 працівниками УРТЗІ ГУНП в Запорізькій області проведено інструктаж щодо обов`язків та обмежень у зв`язку з виїздом у відпустку за межі України.

02.03.2023 наказом ГУНП в Запорізькій області від 02.03.2023 № 101 о/с ОСОБА_1 надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, з 11.03.2023 до 24.03.2023.

11.03.2023 через пункт пропуску «Рава-Руська» ОСОБА_1 перетнув Державний кордон України (виїзд).

Також згідно з інформацією з МІТС «Аркан», наданою УІАП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 з 11.03.2023 до 30.03.2023 не перетинав Державний кордон України на в`їзд, тобто перебуває за межами України (вих. 649/2/01-2023 від 31.03.2023).

Крім цього, під час службового розслідування встановлено, що згідно з інформацією з МІТС «Аркан», наданою УІАП ГУНП в Запорізькій області діти ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 23.07.2022 перетнули Державний кордон України на в`їзд та 23.12.2022 виїхали з України.

Отже, службовим розслідуванням встановлено, що під час дії воєнного стану на території України заступник начальника сектору дізнання відділу поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області майор поліції ОСОБА_1, який з 11.03.2023 по 24.03.2023 перебував у щорічній черговій оплачуваній відпустці за 2022 рік з виїздом за межі України до м. Ліон, Французька Республіка, після закінчення відпустки 25.03.2023 та на час проведення службового розслідування без поважних причин на роботу не вийшов, про відсутність на роботі безпосереднього керівника не повідомив, зобов`язання щодо повернення на територію України не виконав, ухиляючись тим самим від виконання вимог статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 65 Конституції України щодо участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану, а також захисту Вітчизни, державному суверенітету та територіальної цілісності України.

За висновками службового розслідування, позивачем порушено вимоги пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, передбачена статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 3, 4, частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УІІІ (зі змінами, внесеними Законом України від 15 березня 2022 року № 2123-ІХ), розділів II, III додатку 1 Правил внутрішнього службового розпорядку дня поліцейських апарату ГУНП та його відокремлених структурних підрозділів (відділів, відділень), затвердженого наказом ГУНП в Запорізькій області від 19.08.2016 № 1987, 25.03.2023 ОСОБА_1 на службу не вийшов, при цьому причини не виходу на службу не повідомив. У зв`язку з цим у ВП № 2 Запорізького РУП комісійно складено Акти про відсутність на службі починаючі 25.03.2023 (№ 4154/42-2023 від 27.036.2023), 27.03.2023 (№ 4162/42-2023 від 27.03.2023), 28.03.2023 (№ 4287/42-2023), 29.03.2023 (№4355/42-2023 від 29.03.2023), 30.03.2023 (№4380/42-2023 від 30.03.2023), 31.03.2023 (№4438/42/2023 від 31.03.2023), 01.04.2023 (№ 4496/42-2023 від 03.04.2023), 03.04.2023 (№ 4497/42-2023 від 03.04.2023), 04.04.2023 (№ 4690/42-2023 від 04.04.2023), 05.04.2023 (№ 4718/42-2023 від 05.04.2023), 06.04.2023 (№ 4824/42-2023 від 07.04.2023), 07.04.2023 (№ 4826/42-2023 від 07.04.2023), 08.04.2023 (№ 4836/42 2023 від 10.04.2023), 10.04.2023 (№ 4837/42-2023 від 10.04.2023), 11.04.2023 (№ 4932/42-2023 від 11.04.2023), 12.04.2023 (№ 4988/42-2023 від 12.04.2023) та 13.04.2023 (№ 5031/42-2023 від 12.04.2023).

Позивач як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що під час перебування у відпустці ним засобами поштового зв`язку подано рапорт датований 13.03.2023 про звільнення з 25.03.23 у зв`язку із доглядом за дітьми.

Досліджуючи долучені до справи документи, судом встановлено, що до ГУНП в Запорізькій області поштою надійшов рапорт ОСОБА_1 , датований 13.03.2023 в якому останній просить звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням з 25.03.2023 у зв`язку із сімейними обставинами (необхідно догляд зі дітьми).

До свого рапорту ОСОБА_1 долучив Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя про затвердження мирної угоди та закриття провадження у справі від 23.11.2022, яка набрала законної сили 09.12.2022.

Згідно з текстом вказаної ухвали суду, ОСОБА_1 , розірвав шлюб з ОСОБА_7 . Визначено місце проживання дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 . Також Суд постановив, що ОСОБА_1 зобов`язується утримувати дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Крім цього, ОСОБА_1 зобов`язується не перешкоджати ОСОБА_7 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми. Між сторонами погоджено дні побачення ОСОБА_7 з дітьми: кожної суботи та неділі (за її бажанням) за місцем проживання матері, відвідувати день народження матері, проводити спільну відпустку, Новий рік та Різдво.

Вказаний рапорт ОСОБА_1 був розглянутий керівництвом ГУНП в Запорізькій області та не був задоволений, з посиланням на те, що підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення особисто поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу, також рапорт (заява) яка пишеться власноручно у довільній формі. Окрім цього, згідно онлайн-трекінгу відправлень Укрпошти, рапорт ОСОБА_1 від 13.03.2023 про звільнення зі служби в поліції був прийнятий для направлення на адресу ГУНП в Запорізькій області 23.03.2023 однією із поштових відділень Укрпошти міста Запоріжжя, а 11.03.2023 ОСОБА_1 перетнув держаний кордон України та під час розгляду його рапорту не повернувся. Враховуючі вищевикладене, відповідач вважає що ОСОБА_1 не міг подати вказаний вище рапорт про звільнення зі служби в поліції. За результати розгляду вказаного рапорту ОСОБА_1 направлено відповідь (від 05.04.2023 №1232/05/3-23).

У зв`язку із цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 60 Закону України «Про Національну поліцію» відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Відповідно до частини 5.статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 2 Розділу III «Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції» затвердженого наказом МВС України від 23.11.2016 №1235, зареєстрований в Мінюсті України від 20.12.2016 №1668/29798 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Пунктом 1 Переліку документів з питань проходження служби» затвердженого наказом МВС України від 23.11.2016 №1235, зареєстрований в Мінюсті України від 20.12.2016 №1668/29798 визначено, що рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі.

Судом з`ясовано, що дійсно, рапорт позивача від 13.03.2023 (а.с. 82) був надрукований з використанням комп`ютерної техніки і містить лише підпис між датою та прізвищем, що зроблена ручкою.

Представник позивача не спростовував той факт, що його довіритель виїхав з території України ще 11.03.2023.

Згідно конверту в якому надійшов рапорт (ксерокопія а.с.83) він надісланий з поштового відділення м. Запоріжжя тільки 23.03.2023.

На запитання суду як так сталося, що позивач перебуваючи за кордоном надіслав рапорт з м. Запоріжжя, за умови того що він після закінчення строку відпустки до України не повертався, представник позивача повідомив, що лист із рапортом ОСОБА_1 надіслав з-за кордону своєму знайомому. А він, в свою чергу переслав його до ГУ НП в Запорізькій області.

Однак, на вимогу суду надати такий конверт представник позивача повідомив, що вказаної особи у місті наразі немає і конверт він надати не може.

Тобто, доказів особистого подання позивачем рапорту про звільнення та, як наслідок, наявності його волевиявлення на припинення публічної служби, до суду також подано не було.

Відтак суд вважає, що допущене позивачем порушення процедури подання рапорту про звільнення за власним бажанням, потягло за собою правомірне рішення з боку відповідача про відмову в його задоволенні, про що враховуючи перебування позивача за кордоном, йому було повідомлено 05.04.2023 шляхом надсилання листа із використанням менеджеру TELEGRAM на мобільний номер НОМЕР_3 (зазначений номер вказаний в позовній заяві).

Крім того, суд зауважує, що подання поліцейським рапорту про звільнення за власним бажанням (незалежно від причин) не є підставою яка сама по собі обумовлює припинення публічної служби такої особи в момент подання такого рапорту, оскільки належною підставою є видання організаційно-розпорядчого акту у виді наказу. Отже, позивач не маючи відомостей про видання наказу про його звільнення зі служби в поліції повинен був приступити до служби 27.03.2023 (враховуючи, що 25.03.2023 це вихідний день).

Обгрунтованих причин відсутності на службі суду не надано.

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про оборону України» участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.

Суд враховує, що Національна поліція України та її територіальні підрозділи в умовах воєнного стану разом із Збройними силами України здійснюють відсіч збройної агресії і невиконаннянаказупо виїзду на підконтрольну територію держави Україна позивачем є таким, що порушує Присягу на вірність Українському народові.

Враховуючи введення воєнного стану на територій всієї держави України та активною військовою агресією Російської Федерації проти України, позивач, як поліцейський є бойовою одиницею та після закінчення щорічної відпустки зобов 'язаний був перебувати на службі та виконувати свої обов язки, оскільки служба в поліції є державною службою особливого характеру.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного поліцейського, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закчадені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й морачьну відповідачьність за їх виконання.

Отже, суд доходить висновку про доведеність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, вчинення дій проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подачьше виконання ним своїх обов`язків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування наказів № 614 від 14.04.2023 "Про застосування дисциплінарного стягнення" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та № 176 о/с від 17.04.2023 "По особовому складу", і відповідно позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Стосовно інших посилань сторін, то суд зазначає, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69047, м.Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання наказів протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 24.11.2023

Суддя Л.Я. Максименко