Рішення № 115205524, 27.11.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року Справа № 160/24721/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/24721/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

26.09.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2853-56/434-У, виданої 12.02.2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області про стягнення з мене, ОСОБА_1 , на користь Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 11 016, 72 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2853-56/434-У виданої 04.02.2021 року Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області про стягнення з мене, ОСОБА_1 , на користь Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 18544,14 гривень.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 26.09.2023 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 02.10.2023 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 02.10.2023 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2853-56/434-У, виданої 12.02.2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області про стягнення з мене, ОСОБА_1 , на користь Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 11 016, 72 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2853-56/434-У виданої 04.02.2021 року Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області про стягнення з мене, ОСОБА_1 , на користь Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області заборгованості по сплаті;

- інтегровану картку платника зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за весь період її ведення;

-пояснення із підтверджуючими доказами, чи подавалась позивачем податкова звітність;

-розрахунок суми боргу до оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) із зазначенням періодів та підстав нарахування;

-усі наявні документи, на підставі яких була сформована оскаржувана у цій справі вимога;

-пояснення із підтверджуючими доказами, на якій системі оподаткування перебував позивач та інші докази щодо суті спору.

24.10.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача.

10.11.2023 року позивачем до справи долучено довідку ОК-5.

21.11.2023 року позивачем долучено до справи копію трудової книжки. Надані письмові пояснення по справі.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 27.11.2023 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що починаючи з 2017 року позивач фактично припинив здійснювати підприємницьку діяльність, а з 23.03.2021 року по 20.09.2022 року перебував на військовій службі у Збройних Силах України за контрактом у військовій частині в/ч НОМЕР_1 .

Вказує, що з моменту перебування на військовій служб у позивача з банківського рахунку періодично в автоматичному режимі знімалися кошти.

Звернувшись до податкової служби з метою припинення підприємницької діяльності, від посадових осіб відповідача, позивач дізнався, що за ним рахується борг зі сплати єдиного внеску.

Позивач вказує, що вказані вимоги про сплату боргу позивач особисто не отримував, а дізнався про їх існування лише у серпні 2023 року.

Позивач вважає, що спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки у спірний період він був належно застрахованою особою, а єдиний внесок в період нарахування боргу за спірною вимогою було сплачено його роботодавцями (в/ч) в розмірі не менше мінімального, що, на думку позивача, виключає його обов`язок по сплаті єдиного внеску.

Також позивач зауважив, що у спірний період не займався підприємницькою діяльністю та не отримував інших доходів ніж від трудової діяльності як найманий працівник.

Окрім того, позивач має другу групу інвалідності.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що в ІКП ФОП ОСОБА_1 за технологічним кодом класифікації 71040000 відбулись автоматичні нарахування сум єдиного внеску:

за 2017 рік - 8448,00 грн., термін сплати до 09.02.2018р.;

за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати до 19.04.2018р.;

за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати до 19.07.2018р.;

за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати до 19.10.2018р.;

за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати до 21.01.2019р.;

за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати до 19.04.2019р.;

за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн, термін сплати до 19.07.2019р.;

за 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати до 21.10.2019р.;

за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати до 20.01.2020р.;

за 1 квартал 2020 року - 2078,12 грн., термін сплати до 21.04.2020р.;

за 2 квартал 2020 року - 1039,06 грн., термін сплати до 20.07.2020р.;

за 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн., термін сплати до 19.10.2020р.;

за 4 квартал 2020 року - 2200,00 грн., термін сплати до 19.01.2021 року.

Загальна сума нарахувань в ІКП платника за технологічним кодом класифікації 71040000 (єдиний внесок) становить 37788,74 гривень.

У зв`язку з несплатою платником нарахованих сум єдиного внеску і наявністю боргу, контролюючим органом, в автоматичному режимі було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 12.02.2019 року№ Ф-2853-56/434 на суму 18276,72 грн., від 12.02.2020 року № Ф-2853-56/434 на суму 29293,44 грн., від 04.02.2021 року№ Ф-2853-56/434 на суму 29560,86 грн., які направлено ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу платника.

Протягом десяти календарних днів не сплатив суму недоїмки зазначену у вимозі.

Відповідно, ГУ ДПС були сформовано узгоджені вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 року № Ф-2853-56/434У від 12.02.2019 року на суму 18276,72 грн., від 12.02.2020 року № Ф-2853-56/434Унасуму11016,72 грн., від 04.02.2021 року №Ф-2853-56/464У на суму 18544,14 грн., які направлено до Широківського відділу державної виконавчої служби Криворізького району Дніпропетровської області Південно - східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з метою стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу в примусовому порядку.

Відповідно до Закону №2464 узгоджена вимога не надсилається платнику, а направляється до органу державної виконавчої служби.

Отже, відповідач вважає, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області щодо винесення оскаржуваної вимоги діяло па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що згідно інформаційно - комунікаційних систем ДПС України, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 з 15.02.2006 року перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС (Широківська ДПІ), з 15.02.2006 року по 09.06.2023 року обліковувався на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 був платником єдиного внеску.

Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців по ФОП ОСОБА_1 внесено 09.06.2023 року.

Стан платника 11 - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).

В ІКП ФОП ОСОБА_1 за технологічним кодом класифікації 71040000 відбулись автоматичні нарахування сум єдиного внеску:

за 2017 рік - 8448,00 грн., термін сплати до 09.02.2018р.;

за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати до 19.04.2018р.;

за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати до 19.07.2018р.;

за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати до 19.10.2018р.;

за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати до 21.01.2019р.;

за 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати до 19.04.2019р.;

за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн, термін сплати до 19.07.2019р.;

за 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати до 21.10.2019р.;

за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн., термін сплати до 20.01.2020р.;

за 1 квартал 2020 року - 2078,12 грн., термін сплати до 21.04.2020р.;

за 2 квартал 2020 року - 1039,06 грн., термін сплати до 20.07.2020р.;

за 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн., термін сплати до 19.10.2020р.;

за 4 квартал 2020 року - 2200,00 грн., термін сплати до 19.01.2021 року.

Загальна сума нарахувань в ІКП платника за технологічним кодом класифікації 71040000 (єдиний внесок) становить 37788,74 гривень.

У зв`язку з несплатою платником нарахованих сум єдиного внеску і наявністю боргу, контролюючим органом, в автоматичному режимі було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 12.02.2019 року№ Ф-2853-56/434 на суму 18276,72 грн., від 12.02.2020 року № Ф-2853-56/434 на суму 29293,44 грн., від 04.02.2021 року№ Ф-2853-56/434 на суму 29560,86 грн., які направлено ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу платника.

Відповідно, ГУ ДПС були сформовано узгоджені вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 року № Ф-2853-56/434У від 12.02.2019 року на суму 18276,72 грн., від 12.02.2020 року № Ф-2853-56/434Унасуму11016,72 грн., від 04.02.2021 року №Ф-2853-56/464У на суму 18544,14 грн., які направлено до Широківського відділу державної виконавчої служби Криворізького району Дніпропетровської області Південно - східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з метою стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу в примусовому порядку.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2021 року № Ф-2853-56/464У на суму 18544,14 грн. включає в себе заборгованість попередніх періодів, що була заявлена вимогою від 12.02.2019 року № Ф-2853-56/434У на суму 18276,72 гривень.

Протягом 2020 - 2023 років в межах виконавчих проваджень з ФОП ОСОБА_1 стягнуто такі суми єдиного внеску:

04.09.2020 року - 8227,88 грн. (платіжне доручення № 5569 від 03.09.2020);

06.06.2022 року - 3210,28 грн. (платіжне доручення № 2465 від 06.06.2022 року);

22.06.2023 року - 15333,86 грн. (платіжне доручення №8271 від 22.06.2023 року);

22.06.2023 року - 3893,19 грн. (платіжне доручення №8275 від 22.06.2023 року).

За відомостями, долученими до матеріалів справи, погашеними вважаються такі узгоджені вимоги про сплату боргу (недоїмки):

від 04.02.2021 року № Ф-2853-56/464У на суму 18544,14 грн; від 12.02.2019 року №Ф-2853-56/434У на суму 18276,72 гривень.

У межах виконавчого провадження № 65633212 за вимогою від 12.02.2020 року №Ф-2853-56/434У на суму 11016,72 грн стягнуто 3893,19 грн., залишок до стягнення складає 7123,53 гривень.

Згідно даних інформаційно - комунікаційних систем ДПС України, станом на 06.10.2023 року, заборгованість з єдиного внеску по ФОП ОСОБА_1 становить - 7123,53 гривень.

Позивач, не погодившись зі спірними вимогами про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

У статті 4 Закону №2464-VI наведений перелік платників єдиного внеску.

Так, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №2464-VI, облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону №2464-VI, взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

3гідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI, з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017) передбачено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 року (справа № 160/3114/19), від 04.12.2019 року (справа №440/2149/19) та від 23.01.2020 року (справа № 480/4656/18).

VІ. ОЦІНКА СУДУ

З матеріалів справи вбачається, що сума спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) включає в себе заборгованість за період 2017 року по 2020 рік.

Разом з тим, згідно матеріалів справи, позивач у період з 23.03.2021 року по 20.09.2022 року перебував на військовій службі у Збройних Силах України за контрактом у військовій частині в/ч НОМЕР_1 .

Вказане також підтверджується долученими до матеріалів справи, витягу з наказу в/ч/ НОМЕР_3 від 20.09.2022 року за №26, довідкою в/ч НОМЕР_1 від 06.05.2021 року №622, військовим квитком, та копією контракту про проходження військової служби.

Отже, дослідивши матеріали справи, встановлено, що за вказаний період проходження позивачем військової служби в/ч були нараховані позивачеві суми грошового забезпечення та відповідно сплачені страхові внески.

Згідно посвідчення серія НОМЕР_4 від 22.11.2022 року позивач має другу групу інвалідності.

Згідно з індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу позивача (форма ОК-5) позивач у 2017,2020,2021,2022 р.р. позивач був найманим працівником.

Також, довідкою Пенсійного фонду України з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 та трудовою книжкою позивача (копія якої міститься в матеріалах справи), підтверджується працевлаштування позивача та нарахування і сплата відносно позивача єдиного внеску, зокрема, за спірний.

Доказів отримання позивачем у спірний період доходів від провадження господарської діяльності відповідачем не надано та про їх наявність також не зазначено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява № 39766/05), Щокін проти України (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Враховуючи те, що у спірний період відсутні відомості про сплату позивачем чи його роботодавцем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а повноваження щодо визначення податкових зобов`язань є дискрецією контролюючого органу, тому суд позбавлений можливості у цьому випадку втручатися в дискреційні функції податкового органу та скасувати оскаржувану вимогу відповідача в частині шляхом виключення помилково нарахованих сум, відтак, податкова вимога підлягає скасуванню в повному обсязі.

Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України, саме контролюючі органи, а не суд мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків.

Крім того, суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень та здійснювати розрахунок/перерахунок грошового зобов`язання.

Функція судового контролю під час розгляду справ про адміністративні правопорушення полягає у перевірці правомірності винесеного рішення податкового органу і не може виражатися у здійсненні замість суб`єкта владних повноважень його службової діяльності, яка полягає у визначенні у порядку, встановленому цим законодавством, сум податкових та грошових зобов`язань платників податків.

Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог.

Щодо розподілу судових витрат, зокрема судового збору.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2853-56/434-У, виданої 12.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 11 016, 72 гривень.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2853-56/434-У виданої 04.02.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 18544,14 гривень.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 27.11.2023 року.

Суддя В.В. Ільков