Ухвала суду № 115199136, 27.11.2023, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/531/21

№ провадження 1-кп/646/308/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 у кримінальному провадженні з обвинувальним актом щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження :

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 ,

перекладача ОСОБА_8

В С Т А Н О В И В :

Прокурор у кримінальному провадженні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , посилаючись на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а також те, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що він може переховуватись від суду, впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор просив суд продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, без визначення застави. Застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, вважав неможливим для запобігання вказаним ризикам.

Захисником обвинуваченого до канцелярії суду подано клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 на цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронних засобів контролю або застави у розмірі 200 000 грн., яке обґрунтовано тим, що обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, підлягає перевірці, майже половина свідків сторони обвинувачення допитана у ході судового розгляду, тому відсутній ризик впливу на них; у зв`язку з тим, що обвинувачений одружений, має міцні соціальні зв`язки та постійне місце проживання, ризик переховування від суду відсутній.

Прокурор заперечував проти зміни запобіжного заходу на більш м`який, аніж тримання під вартою.

Потерпіла та її представник підтримали клопотання прокурора та наполягали на продовженні строку дії запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні заявлених клопотань, суд враховує тяжкість інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, а також сукупність відомостей про особу обвинуваченого, та вважає доведеним стороною обвинувачення продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні.

За положеннями статті статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій. При цьому, слід урахувати, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, внаслідок чого, даний ризик є актуальним.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Враховуючи характер обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні ним злочину проти найвищої соціальної цінності - життя людини, що, з урахуванням можливого строку покарання, яке йому може бути призначене, в разі визнання винуватості, може свідчити про те, що обвинувачений може переховуватись від суду. При цьому, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не залишивши особу під варту.

При оцінці ризику можливого впливу на потерпілу та свідків, суд приймає до уваги агресивну та нестриману поведінку обвинуваченого, його неприйнятні та провокаційні висловлювання на адресу потерпілої та її представників, які містили залякування можливого застосування насильства щодо них, що підтверджується відповідними заявами, та у свою чергу мало наслідком відмови адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від надання правової допомоги потерпілій.

Одним із важелів реагування на так звані процесуальні диверсії обвинуваченого є запобігання реалізації ОСОБА_3 висловлених ним потенційно можливих погроз. Його неправомірна поведінка розцінюються судом як очевидна неповага до честі та гідності учасників процесу, їх представників з боку обвинуваченого, оскільки вказані дії суперечать основним засадам (принципам) кримінального провадження, а також його завданню, у зв`язку з чим у суду не виникає сумнівів щодо доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання даної особи під вартою, оскільки на момент розгляду клопотання ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.

Вказане вище свідчить про достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим та не ефективним.

Твердження сторони захисту та аргументи щодо наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, родини, постійного місця проживання, не мінімізують наявність вказаних ризиків та не спростовують можливість переховуватися від суду, а також вчинити позапроцесуальний вплив на потерпілу та свідків. Крім того, ці обставини існували на час вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину, і не стали стримуючим фактором для обвинуваченого від противоправних дій.

Враховуючи, що будь-які інші переконливі застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою в матеріалах справи відсутні та не доведені стороною захисту під час розгляду цього клопотання, у тому числі посилання сторони захисту на наявність захворювання у обвинуваченого, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та відмову у задоволенні клопотання сторони захисту.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 197, 331, 350, 369-372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання його під вартою на 60 днів, тобто до 25.01.2024 включно.

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала в частині застосованого запобіжного заходу може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м.Харкова протягом п`яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_3 - у той же строк з моменту вручення йому копії цього судового рішення.

Головуючий ОСОБА_1