Постанова № 11519631, 17.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 вересня 2010 року 15:35 № 2а-14028/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Чепурнова Ю.О.;

відповідача: Мороза С.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПідприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський мясокомбінат”

доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13 листопада 2009 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський мясокомбінат” (далі по тексту позивач, ТОВ “Русанівський мясокомбінат”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2009 року №0000442308/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2009року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-14028/09/2670 та призначено попереднє судове засідання на 11 грудня 2009 року.

11 грудня 2009 року оголошено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 22 січня 2010 року. В судовому засіданні 22січня 2010 року оголошено перерву до 11 березня 2010 року. 11 березня 2010 року судом зобовязано представників сторін надати додаткові докази та додаткові письмові пояснення по справі до 22 березня 2010 року та призначено наступне судове засідання на 30 березня 2010 року. В судовому засіданні 30 березня 2010 року оголошено перерву до 30 квітня 2010року. В судовому засіданні 30 квітня 2010 року оголошено перерву до 11 червня 2010року. В звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання 11 червня 2010року та необхідністю витребування додаткових доказів, судом оголошено перерву до 16липня 2010 року.

Судовий розгляд справи, призначений на 16 липня 2010 року, у звязку з необхідністю отримання відповіді на запит, відкладено на 17 вересня 2010 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

13 квітня 2009 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000442308/0, згідно якого ТОВ “Русанівський мясокомбінат” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 47663,00грн., у тому числі основний платіж 31775,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 15888,00грн.

В результаті адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2009 року №0000442308/0 прийнято на підставі Акта від 31 березня 2009 року №1070/23/815-24732110 “Про результати виїзної позапланової перевірки з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський мясокомбінат”, код ЄДРПОУ 24732110 при взаємовідносинах з ПП “Ліардон”, код ЄДРПОУ 33139602 за період з 01.01.06 по 31.03.06” (далі по тексту Акт перевірки).

У вступній частині Акта перевірки зазначено, що перевірка проведена згідно з пунктом 1 частини шостої статті 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 90109,00грн., в тому числі за лютий 2006 року - в сумі 58333,00 грн., березень 2006 року в сумі 31775,00 грн.

Такі висновки Акта перевірки базуються на постанові Малиновського районного суду міста Одеси від 24 січня 2007 року, якою визнано недійсними правочин, який виражений у прийнятті рішення ОСОБА_4 про створення ПП “Ліардон” з моменту його вчинення, тобто з 24 вересня 2004 року; правочин, який виражений у призначенні на посаду директора ПП “Ліардон” громадянина ОСОБА_4 з моменту його вчинення, тобто з 24 вересня 2004 року; статут ПП “Ліардон” з моменту його реєстрації, а саме з 27 вересня 2004 року; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП “Ліардон” з моменту їх реєстрації, а також первинні документи з моменту їх підписання.

В Акта перевірки також зазначено, що на підставі вказаної вище постанови Малиновського районного суду міста Одеси Державною податковою інспекцією у Малиновському районі міста Одеси анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП “Ліардон” №22318937 з моменту реєстрації, а саме з 29 жовтня 2004 року, про що складено акт №698/29-047 від 19 лютого 2007 року. ПП “Ліардон” як платника податку на додану вартість виключено з реєстру 29 жовтня 2004 року.

В письмовому запереченні на позов представник відповідача стверджує про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП “Ліардон”, а тому у позивача відсутнє право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманих від ПП “Ліардон”.

Позивач не погоджується з висновками відповідача про порушення податкового законодавства, оскільки сума податку на додану вартість, яка включена ним до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2006року, підтверджена належним чином оформленою податковою накладною, а визнання недійсними установчих документів його контрагента не є підставою для визнання недійсними юридично-значимих дій, вчинених цим підприємством з іншими субєктами господарювання.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з правовою позицією відповідача та вважає позовні вимоги ТОВ “Русанівський мясокомбінат” обґрунтованими, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору від 22 грудня 2005 року №123, укладеного між ПП “Ліардон” та ТОВ “"Русанівський мясокомбінат”, позивач купує мясо яловичини. На виконання умов вказаного договору ПП “Ліардон” виписало та надало позивачу накладну від 07 березня 2006 року №309 на поставку мяса яловичини на суму 540650,88 грн. та податкові накладні, зокрема, податкову накладну від 07 березня 2006 року №309 на суму 190 650,88 грн., в тому числі податок на додану вартість 31 775,15 грн.

В розрахунок за поставлений товар позивач передав ПП “Ліардон” простий вексель від 13 квітня 2006 року №3008300831 на суму 190650,88 грн., дата погашення якого визначена 20 вересня 2006 року, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься копія векселя та акта приймання-передачі простого векселя від 13 квітня 2006 року. В матеріалах справи докази погашення зазначеного векселю відсутні.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент виникнення у позивача права на податковий кредит), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ “Русанівський мясокомбінат” до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, сума податку на додану вартість у розмірі 31775,00 грн. згідно з податковою накладною від 07 березня 2006 року №309, яка виписана ПП “Ліардон”, відображена позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2006 року в складі податкового кредиту в звязку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у межах своєї господарської діяльності.

На підтвердження подальшого використання придбаного мяса яловичини у межах своєї господарської діяльності позивач надав в матеріали справи належним чином завірені копії фінансово-господарських документів.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Як встановлено вище, до матеріалів справи позивачем надано всі підтверджуючі документи по взаємовідносинах позивача з ПП “Ліардон”.

Суд відхиляє доводи відповідача про не підтвердження позивачем відповідних сум податкового кредиту з податку на додану вартість в звязку з визнанням недійсними правочину про створення ПП “Ліардон”; правочину, який виражений у призначенні на посаду директора ПП “Ліардон” громадянина ОСОБА_4; статуту ПП “Ліардон” з моменту його реєстрації; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість; а в звязку з анулюванням свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП “Ліардон”, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що договір від 22 грудня 2005 року №123, видаткова накладна та податкова накладна від 07 березня 2006 року ПП “Ліардон” містять підписи директором ОСОБА_5, а не ОСОБА_4

Згідно з актом від 19 лютого 2007 року №698/29-047 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП “Ліардон”, складеного Державною податковою інспекцію у Малиновському районі міста Одеси, встановлено, що платник ліквідований на підставі ухвали суду №21/100-06-325 від 23 травня 2006 року, датою анулювання реєстрації є 23 травня 2006 року, платник виключений з реєстру також 23 травня 2006 року.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість контрагентів-постачальників після закінчення договірних відносин не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у межах виконання договору.

У відповідності до частини другої статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Отже, судом встановлено, на момент складання податкової накладної від 07 березня 2006 року №309 ПП “Ліардон” було зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право видавати податкові накладні.

Крім того, в матеріалах справи містяться витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які підтверджують факт наявності реєстрації ПП “Ліардон” на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість” та статей 1 і 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, “…виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

У такому разі податковий орган не повинен звертатися з окремими позовом до адміністративного суду про визнання недійсним такого правочину. Натомість орган державної податкової служби має право або предявити позов про стягнення в дохід держави з осіб, що вчинили нікчемний правочин, отриманого ними на виконання такого правочину із застосуванням частини першої статті 208 Господарського кодексу України, або визначити платнику податків податкове зобовязання за результатами перевірки, вказавши на нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на частину першу статті 207 Господарського кодексу України та статтю 228 Цивільного кодексу України.”

З аналізу змісту Акта перевірки суд зазначає про відсутність в ньому посилань на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП “Ліардон”, зокрема, на частину першу статті 207 Господарського кодексу України та статтю 228 Цивільного кодексу України.

На нікчемність правочину, укладеного між ТОВ “Русанівський мясокомбінат” та ПП “Ліардон” відповідач вказує у своєму запереченні на позов, та зазначає, що “…оскільки ПП “Ліардон” виписало документи з порушенням чинного законодавства і не маючи на меті сплатити до бюджету суму податку на додану вартість з ціни товару, а позивач заявив відповідно таку суму податку на додану вартість до відшкодування, то намір на настання неправомірних наслідків мали обидва контрагента”.

Матеріали справи підтверджують, що ТОВ “Русанівський мясокомбінат” не заявляв до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість у розмірі 31775,00 грн., а відповідачем не надано доказів про наявність у діях позивача умислу на отримання будь-якої податкової вигоди внаслідок здійснення господарських операцій з ПП “Ліардон”.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не встановлено жодного порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, а відтак ТОВ “Русанівський мясокомбінат” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2006 року на підставі податкової накладної від 07 березня 2006 року №309.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується також з твердженням відповідача, що позивачем не надано документів, які б підтверджували товарність господарських операцій, зокрема доказів погашення простого векселя, та звертає увагу на наявність в матеріалах справи копій наступних документів: договору №123 купівлі мяса яловичини від 22 грудня 2005 року, накладної від 07 березня 2006 року №309, податкової накладної від 07 березня 2006 року №309, простого векселя від 13 квітня 2006 року, акта прийому-передачі векселя від 13 квітня 2006 року та ветеринарного свідоцтва К-15 №811256, виданого Одеською міською державною лікарнею ветеринарної медицини ПП “Ліардон” на заморожений яловичий тримінг для промпереробки, який направляється в м. Київ ТОВ “Русанівський мясокомбінат”, сертифіката відповідності №UA1.033.Х008261-06 на мясо яловичини для промислової переробки, Австралія, виданого ПП “Логотоп”, яке є контрагентом ПП “Ліардон” по ланцюгу постачальників.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як підтверджує довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №17019, копія якої знаходиться в матеріалах справи, основними видами діяльності ТОВ “Русанівський мясокомбінат” є виробництво мясних продуктів, оптова та роздрібна торгівля мясом та мясними продуктами.

Тому, цілком логічно, що мясо яловичини придбавалося позивачем у ПП “Ліардон” з метою використання та було використане ним у власній господарській діяльності.

Суд звертає увагу, що визнання недійсним установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП “Ліардон” не виключає можливість здійснення даним підприємством реальних господарських операцій до цієї події.

Враховуючи матеріали справи, на думку суду, дії позивача свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Стосовно непогашення простого векселя, виданого позивачем в розрахунок за поставлений товар, суд звертає увагу на те, що виникнення у платника податків права на податковий кредит у звязку з придбанням товарів чи послуг за операціями з використанням векселів, регулюється відповідними нормами, зокрема пунктами 7.4 7.6 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”". Наведене стосується також і дати виникнення права платника податку на податковий кредит у разі вексельних розрахунків під час придбання товарів (послуг).

Оскільки видані чи отримані платником податку векселі не змінюють сум його податкового кредиту, такий податковий кредит визначається в загальному порядку за нормою підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону України, тобто за датою здійснення першої з подій: або датою списання коштів у рахунок оплати придбаного товару (послуг), або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг.

Таким чином, платник податку, який видав або передав за індосаментом вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг.

При цьому, слід ураховувати те, що для визначення підстав виникнення права платника податку на податковий кредит вирішальне значення має саме рух товарів та послуг, а не рух векселів, які обслуговують відповідні операції. Факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закон України “Про податок на додану вартість” є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість навіть у тому разі, якщо розрахунки за товар взагалі ще не здійснені.

Крім того, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що не зазначення позивачем та його контрагентом - ПП “Ліардон” в договорі від 22 грудня 2005року №123 про розрахунки векселями не має наслідком визнання такого договору нікчемним.

Оцінюючи висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, суд зазначає наступне.

Зазначена норма встановлює коло субєктів, які мають право на складання податкових накладних. В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від постачальника, згідно яких і формував податковий кредит за березень 2009 року.

За таких підстав висновок відповідача про порушення ТОВ “Русанівський мясокомбінат” підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковим.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень норм Закону України “Про податок на додану вартість” з боку ТОВ “Русанівський мясокомбінат” та неправомірність донарахування відповідачем податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 31775,00 грн., то застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 15888,00 грн. є протиправним.

Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що в матеріалах справи знаходиться копія вироку Суворовського районного суду міста Одеси від 17 серпня 2007 року, який набрав законної сили, по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених статтями 205 частина друга; 27 пункт 5; 212 частина третя; 358 частини перша, друга, третя; 27 пункт 5, 218; 366 частина друга; 218 Кримінального кодексу України.

Судом враховується, що у вироку встановлені обставини стовно створення фіктивного субєкта підприємницької діяльності ПП “Ліардон” та його фіктивного банкрутства.

Проте, оцінюючи вказаний вирок як доказ, суд керується приписами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, тобто ОСОБА_6

Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що вирок Суворовського районного суду міста Одеси від 17 серпня 2007 року не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги.

Додаткового Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за потрібне зупинитися на дослідженні правомірності проведення відповідачем виїзної позапланової перевірки позивача.

Як було встановлено вище, підставою для проведення виїзної позапланової перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва визначила пункт 1 частини шостої статті 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, якщо за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Доказів на підтвердження виявлення фактів, які свідчать про порушення ТОВ “Русанівський мясокомбінат” законів України про оподаткування на наслідками перевірок інших платників податків, та доказів відправлення письмового запиту на адресу позивача про надання пояснень та їх документального підтвердження відповідачем не надано.

За таких підстав суд приходить до висновку, що виїзна позапланова перевірка з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ “Русанівський мясокомбінат” при взаємовідносинах з ПП “Ліардон” на підставі пункту 1 частини шостої статті 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” проведена протиправно.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 13 квітня 2009 року №0000442308/0 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Русанівський мясокомбінат” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський мясокомбінат” задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 13 квітня 2009 року №0000442308/0.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський мясокомбінат” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВ.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 24 вересня 2010 року.