Рішення № 115195474, 20.11.2023, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4508/23

Провадження № 2-а/346/71/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого судді: Махно Н. В.

за участю секретаря: Івасів В. В.

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, серії ЕАС №7466518 від 05.08.2023 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що інспектором роти №2 взводу №2 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції Варою Андрієм Олександровичем неправомірно винесено відносно нього постанову про адміністративне правопорушення від 05.08.2023 серії ЕАС №7466518 за ч.4 ст.122 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Позивач вказав, що в оскаржуваній постанові зазначено, що він перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більш як на 50 км/год, а саме рухався зі швидкістю 102 км/год, швидкість вимірювалася лазерним приладом Trucam LTI 20/20 TC000742, чим порушив п.12.4 ПДР. Позивач зазначив, що не погоджується з даною постановою, вважає її такою, що складена протиправно та з порушенням законодавства, а тому позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ч.4 ст.122 КУпАП, а постанова підлягає скасуванню. Позивач вказав, що 05.08.2023 року він дійсно здійснював рух перед в`їздом до с. Одаї Івано-Франківської області, швидкість руху на дорозі поза межами населеного пункту була в межах 90-100 км/год. Вказав, що як тільки він побачив попереду перші житлові будинки, то одразу почав знижувати швидкість до 50 км/год. Позивач зазначив, що здійснюючи рух, він бачив, що праворуч на узбіччі дороги знаходився поліцейський автомобіль, біля якого перебували працівники поліції. Один з поліцейських тримав у руках пристрій вимірювання швидкості. Позивач вважає, що ним дотримано норм швидкісного обмеження, тому він продовжував рух, знижуючи швидкість. Позивач також вказав, що він переконаний, що інспектори свідомо стояли на початку населеного пункту перед межею з дорогою поза населеним пунктом. Позивач зазначив, що при наближенні до працівників поліції, його автомобіль було зупинено та інспектор повідомив йому про перевищеня, а саме : «102 кілометри при дозволених 50 км/год». Позивач вказав, що висловив незгоду та повідомив, що, наближаючись до населеного пункту, почав знижувати швидкість, а при заїзді в населений пункт його спідометр показував швидкість близько 50 км/год. Також позивач вказав, що наголошував працівникам поліції про неправильне використання поліцейськими пристрою для вимірювання швидкості, оскільки інспектор тримав його в руках, що інспектором не було взято до уваги. Позивач зазначив, що попросив свідоцтво про повірку, яке йому було надано, та після ознайомлення з яким, він наголосив, що виробником передбачена похибка у 2 км/год, при вимірюванні швидкості, що він просив взяти інспектором до уваги, однак інспектором були заперечені його доводи. Також позивач зазначив, що подавав письмове клопотання про те, щоб скористатися правовою допомогою, та зазначив, що йому було відмовлено у клопотанні, мотивуючи це тим, що він вже спілкувався по телефону з адвокатом. Позивач вказав, що після цього, інспектором неправомірно було винесено постанову, а його аргументи до уваги взяті не були. Окрім цього, позивачем неодноразово у поданому до суду позові наголошено на тому, що в момент фіксації швидкості його автомобіля, він перебував поза межами населеного пункту, не перевищуючи обмеження швидкості 90-100 км/год, при цьому вказав, що на місці фіксації були відсутні дорожні знаки, які б вказували про будь-яке обмеження швидкості. Також позивач наголосив, що утримання в руках пристрою для вимірювання швидкості та не врахування похибки в 2 км/год суперечить вимогам чинного законодавства. Позивач зазначив, що при винесені оскаржуваної постанови працівниками поліції було допущено ряд порушень, а в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Позивач просив скасувати постанову від 05.08.2023 року серії ЕАС №7466518, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП. Також позивач просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань, на його користь, витрати зі сплати судового збору.

Представник відповідача, представник Департаменту патрульної поліції, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення позову, посилаючись на те, вимоги позивача є безпідставними. Зокрема зазначив, що 05.08.2023 року екіпажем УПП в Івано-Франківській області ДПП за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 було виявлено порушення ПДР водієм транспортного засобу MAZDA 6 д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався зі швидкістю 102 км/год, при цьому, перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більш як на 50 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР. Представник відповідача зазначив, що поліцейський, згідно ст.222 КУпАП, провів розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.122 КУпАП. Зазначив, що позивача було ознайомлено з його правами, зі змістом постанови, та повідомлено про порядок її оскарження та виконання. Щодо неправильного застосування приладу TruCam представник відповідача також заперечив доводи позивача, зазначивши, що алгоритм дії даного сертифікованого приладу, який застосовується із шифруванням, що унеможливлює підробку змісту інформації з моменту її фіксації приладом, при цьому враховується похибка приладу +/- 2 км/год. Також зазначив, що даний прилад може використовуватися в ручному режимі. Представник відповідача також зазначив, зокрема посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини, зазначив, що санкція ст.122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту, а тому відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя. Вказав також, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся відповідно до вимог закону, а оскаржувана позивачем постанова є обгрунтованою, законною та такою, що не підлягає скасуванню. Просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Позивачем було подано до суду відповідь на відзив, у якому позивач заперечив поданий відповідачем відзив. Вказав, що відповідачем не спростовано та необгрутовано чому інспектор не врахував похибку у 2 км/год при винесенні постанови, а також вказав, що відповідач не аргументував причин відмови йому у правовій допомозі. Позивач зазначив, що вважає протиправною оскаржувану постанову, та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач підтримав поданий позов, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, просив врахувати наведені ним аргументи у змісті позову та у змісті відповіді на відзив щодо неправильного застосування приладу TruCAM, неврахуванні інспектором можливої похибки у 2 км/год та відмові у конституційому праві на правову допомогу при винесенні постанови на місці. Просив скасувати оскаржувану постанову, та зазначив, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.4 ст.122 КУпАП.

Представник відповідача про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у встановленому законом порядку, однак в судове засідання не прибув. У поданому до суду відзиві на позовну заяву, представник відповідача просив розгляд справи проводити без участі сторони відповідача.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази по справі, приходить до наступних висновків. Зі змісту копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7466518 від 05.08.2023 року, вбачається, що 05.08.2023 року за адресою с. Одаї, Івано-Франківська область, автодорога Н-10, 120 км, інспектором Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Варою Андрієм Олександровичем відносно позивача, ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7466518 відповідно до якої, 05.08.2023 року у с. Одаї, автодорога Н-10, 120 км, водій, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більш як на 50 км/год, а саме рухався зі швидкістю 102 км/год, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.122 КУпАП, та щодо ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. (а.с.15). Згідно копії клопотання позивача, вбачається, що письмове клопотання позивача про надання права на юридичний захист, задоволено частково (а.с. 16). Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину. Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до правил ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив докази правомірності винесення постанови та спростував доводи позивача про незаконність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, підтвердивши заперечення відео- та фотоматеріалами, які також долучив до відзиву (а.с. 41-60). Зокрема представником відповідача також долучено копію сертифікату перевірки лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів, експертний висновок та копію сертифікату відповідності типу LTI 20/20 TruCAM (а.с.54-56). Отже, вимірювач швидкості транспортних засобів типу LTI 20/20 TruCAM як складова частина системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не в автоматичному режимі, пройшов необхідні тестування та має дозвільні документи на його використання. Із переглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що поліцейський, відрекомендувавшись, пред`явив законну вимогу ОСОБА_1 , надати для перевірки документи, пояснивши причину зупинки, та про склад вчиненого адміністративного правопорушення, також ознайомив з правами, якими наділена особа, стосовно якої проводився розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, враховуючи вищевикладене, та аналізуючи в сукупності викладені обставини та докази, судом не встановлено будь-яких порушень вимог закону при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови. Постанова містить логічний виклад обставин вчиненого адміністративного правопорушення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення адміністративного правопорушення, викладено суть адміністративного правопорушення, дотримано інші вимоги, встановлені ст. 283 КУпАП. Суд приходить до висновку, що поліцейський, під час складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Порушення позивачем п.12.4 ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, підтверджено належними і допустимими доказами, а постанова серії ЕАС №7466518 від 05.08.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 1700 грн. є законною, винесена правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому скасуванню не підлягає. З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що слід у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, серії ЕАС №7466518 від 05.08.2023 року, - відмовити.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 229, 241- 246, 250, 251, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, серії ЕАС №7466518 від 05.08.2023 року, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 27.11.2023 року.

Суддя Махно Н. В.