Рішення № 115193316, 27.11.2023, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2023 Справа № 917/1756/23

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ОЙЛ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38516938, вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-газ-плюс» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40025000, вул. Антоновича, 102, корп. В, м. Львів, 79057)

про стягнення 83 807, 56 грн

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до cт. 247 ГПК України.

Стосовно підсудності справи суд враховує, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-газ-плюс» є м. Львів.

Частиною 1 ст. 27 ГПК України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 29 ГПК України встановлена підсудність справ за вибором позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Згідно з п. 1.3. Договору на виконання робіт з гідравлічного розриву пласта № 12-11-2021-1 від 02.12.2021, місце виконання робіт за договором земельна ділянка, розташована в адміністративних межах Чорнухинського району Полтавської області.

За таких обставин, оскільки в договорі сторонами визначене місце виконання договору в межах Полтавської області, справа № 917/1756/23 підсудна Господарському суду Полтавської області.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в сумі 83 807, 56 грн, з яких: 59785, 24 грн інфляційних втрат; 24049, 32 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором № 12-11-2021-1 від 02.12.2021.

Ухвалою від 25.09.2023 позовна заява залишена без руху.

29.09.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду, та для подання заперечень до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 29.09.2023 направлялась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернулась до суду із відміткою відділу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд зазначає, що за визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 910/17797/17.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою», є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні - 11.10.2023 - слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Додатково про відкриття провадження у справі суд повідомив учасників справи шляхом опублікування 24.10.2023 оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України, вебсторінці Господарського суду Полтавської області в розділі «Новини» https://pl.arbitr.gov.ua/.

За таких обставин, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що:

-рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 по справі № 917/1559/22 стягнуто з ТОВ «Вест - газ - плюс» на користь ТОВ «Сервіс ойл» 1 300 000,00 грн - заборгованості за договором № 12-11-2021-1 на виконання робіт з гідравлічного розриву пласта від 02.12.2021, 137 479,45 грн - пені, 302 211,34 грн - інфляційних втрат, 31 627,40 грн - 3 % річних, 26 570,57 грн - судового збору, 5 211,54 грн - витрат на професійну правничу допомогу;

-постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 по справі № 917/1559/22 залишено без змін;

-відповідачем рішення господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі № 917/1559/22, було виконане частинами;

-в зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання за договором № 12-11-2021-1 від 02.12.2021 позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 59 758,24,43 грн та 3 % річних у сумі 24 049,32 грн.

В установлений судом строк відповідач відзив на позов не надав.

Суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, встановив наступні обставини.

За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Полтавської області по справі № 917/1559/22 від 14.03.2013 року, яке набрало законної сили 25.07.2023 згідно з постановою Східного апеляційного господарського суду, встановлено наступне:

02.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест-газ-плюс" (замовник за договором; відповідач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (підрядник за договором; позивач по справі) укладено договір № 12-11-2021-1 на виконання робіт з гідравлічного розриву пласта (надалі - Договір; а.с.10-14).

За умовами укладеного Договору, Замовник доручає, а Підрядник за плату бере на себе зобов`язання виконати роботи, які передбачені програмою робіт (дизайном) ГРП (гідравлічний розрив пласта), із застосуванням власного обладнання та матеріалів, з залученням власного персоналу. Роботи мають бути здійснені з дотриманням технічних умов та технологічних процесів, передбачених Програмою робіт (дизайном) ГРП. (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Місце виконання Робіт за Договором Чорнухинського району Полтавської області (п. 1.3. Договору).

Сторони зобов`язані до початку проведення робіт узгодити програму робіт (дизайн) ГРП (п.п. 2.1.2 п. 2.1 договору № 12-11-2021-1).

На виконання умов договору сторонами було розроблено, погоджено та затверджено програма робіт на проведення 50 т ГРП на водній основі на свердловині № 5 Прирічного ГКР (пласт В-24-25б) (а.с.19-28).

Пунктом 2.1.1 Договору сторони погодили, що дата початку виконання робіт: вважається дата прийняття майданчика, на якому знаходиться свердловина, (надалі по тексту майданчик), по акту приймання - передачі (форма акту наведена у додатку № 2 до договору; а.с.15).

Дата закінчення та здачі замовнику результатів робіт: вважається дата планової зупинки закачки рідини ГРП в свердловину, виїзд останньої одиниці техніки і передача майданчика замовнику по акту приймання - передачі майданчика (форма акту наведена у додатку № 2 до договору).

23.12.2021 позивач прийняв від відповідача майданчик свердловини № 5 Прирічного родовища для проведення робіт за договором № 12-11-2021-1, що підтверджується актом № 1 приймання - передачі майданчика для проведення робіт з гідравлічного розриву пласта (а.с.29).

24.12.2021 позивач передав відповідачеві майданчик свердловини № 5 Прирічного родовища після проведення робіт за договором №12-11-2021-1, що підтверджується актом №2 приймання - передачі майданчика для проведення робіт з гідравлічного розриву пласта (а.с.30).

Орієнтовна вартість робіт (загальна сума договору) визначається як загальна вартість робіт, які виконуються за договором, та визначається згідно додатку № 1 "договірні ціни на проведення робіт (вартість операції з ГРП і додаткові ставки)" до цього договору (п. 4.1 Договору).

Пунктом 4.7 Договору визначено, що вартість виконаних робіт за договором визначається згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Вартість робіт ГРП, ставка оренди обладнання та ставка роботи бригади під час виконання робіт з ГРП оплачується у вигляді 50 % попередньої оплати за 1 (одну) операцію згідно розцінок, визначених розділом 1 "Основні ставки" Додатку № 1 до Договору. Попередня оплата здійснюється замовником за 3 календарні дні до узгодження сторонами дати початку виконання робіт, відповідно до п.3.2.2 договору, на підставі наданого підрядником рахунку.

Строк оплати залишку (50 % оплати по договору) складає 10 календарних днів з дати підписання замовником акту приймання - передачі виконаних робіт та отримання замовником рахунку на оплату. Підрядник готує рахунок на оплату на підставі підписаного обома сторонами акту приймання - передачі виконаних робіт. За кожен день прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми.

Оренда обладнання підрядника в строк, що не перевищує 30 календарних днів, включаючи у вартість ГРП та підтверджується актом приймання - передачі виконаних робіт.

Оренда обладнання підрядника за строк, що перевищує 30 календарних днів, підтверджується актом приймання - передачі наданих послуг з оренди, який підписується сторонами протягом трьох робочих днів з моменту припинення користування відповідним обладнанням або по завершенню календарного місяця, в якому використовувалося обладнання (в залежності від того, яка з подій настане раніше). Оплата здійснюється замовником протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання замовником акту приймання - передачі наданих послуг та отримання замовником рахунку на оплату (п.4.7. Договору).

На виконання умов Договору відповідачем було сплачено аванс в сумі 3715635,11грн. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.34).

24.12.2021 між сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт №1 на загальну суму 6631843,38грн та розрахунок вартості робіт в період з 23.12.2021 по 24.12.2021 до вказаного акту (а.с.31). Даний Акт та розрахунок вартості робіт був підписаний без зауважень та скріплений печатками підприємств.

За умовами Договору оплата за виконані роботи мала бути здійснена відповідачем протягом 10-ти календарних днів з дати підписання акту №1 від 24.12.2021, тобто до 03.01.2022.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в погашення заборгованості за Договором на підставі підписаного Акту приймання-передачі виконаних робіт №1 від 24.12.2021, відповідач здійснив лише часткову оплату на загальну суму 1616208,27грн, що підтверджується платіжними дорученнями №11 від 12.01.2022, №38 від 27.01.2022 та №81 від 09.02.2022 (а.с.34-35).

Так, за твердженням позивача, у порушення умов укладеного договору відповідач не оплатив вартість отриманих робіт, у зв`язку з чим у відповідача утворився борг в сумі 1300000,00грн.

29.07.2022 позивач звертався до відповідача листом (вих. №12/608) з вимогою сплатити заборгованість за Договором. Однак, як зазначає позивач, вказане звернення відповідачем було залишено без реагування, заборгованість за отримані послуги не сплачено.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1300000,00грн заборгованості за Договором №12-11-2021-1 на виконання робіт з гідравлічного розриву пласта від 02.12.2021.

Окрім того, у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку з оплати вартості виконаних робіт, позивачем на підставі умов договору та ч.2 ст.625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 201589,04грн - пені, 302211,34грн - інфляційних втрат, 31627,40грн - 3% річних.

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області по справі № 917/1559/22 від 14.03.2023, яке набрало законної сили та не потребують доказуванню згідно з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Згідно з зазначеним рішенням позовні вимоги суд задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-газ-плюс", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" 1300000,00грн - заборгованості за Договором №12-11-2021-1 на виконання робіт з гідравлічного розриву пласта від 02.12.2021 року, 137479,45грн - пені, 302211,34грн - інфляційних втрат, 31627,40грн - 3% річних, 26570,57грн - судового збору, 5211,54 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

У позові позивач посилається, що рішення суду у справі № 917/1559/22 відповідач виконав частинами. Оскільки сума основного боргу в розмірі 1 300 000,00 грн, яка утворилась в зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання за договором № 12-11-2021- 1 від 02.12.2021, виконана відповідачем частинами і несвоєчасно, позивач керуючись ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування та 3% річних від простроченої суми: 59 758,24 грн інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 24 049,32 грн за період з 03.12.2022 по 17.08.2023.

Ухвалюючи рішення за заявленими позовними вимогами судом приймається до уваги наступне.

Спірні правовідносини виникли в зв`язку з виконанням договору підряду.

Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 2 ст. 317 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу (далі ЦК) України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Загальні умови виконання зобов`язання викладені в ч. 1 ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідні норми містяться в ст. 251, 252 ЦК України.

Відповідно до норм чинного законодавства, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Щодо нарахованих позивачем 3% річних, інфляційних втрат суд враховує таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на те, що відповідач не сплатив за виконані позивачем роботи в обумовлений Договором строк, чим порушив зобов`язання за Договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховується, що інфляційні витрати та річні є невід`ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Рішенням суду у справі № 917/1559/22 встановлено факт настання терміну оплати за договором, наявність підстав застосування штрафних санкцій, а також факт прострочення відповідачем своїх грошових зобов`язань за укладеним договором №12-11-2021 -1 від 02.12.2021.

Згідно з рішенням від 14.03.2023 у справі № 917/1559/22 суд прийшов до висновку обґрунтованості вимог, зокрема, про стягнення інфляційних втрат за період з лютого по жовтень 2022 та 3% річних за період з 10.02.2022 по 02.12.2022.

Таким чином, позивач ТОВ «Сервіс ойл» має право нараховувати інфляційні втрати та річні починаючи з 03.12.2022 року.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 59758,24 грн інфляційного збільшення суми боргу за період з 03.12.2022 по 17.08.2023, а також 24049,32 грн 3 % річних за період з 03.12.2022 по 17.08.2023 на загальну суму заборгованості 1 300 000,00 грн з урахуванням здійснених відповідачем сплат боргу частинами 01.06.2023, 11.08.2023. 15.08.2023. 18.08.2023.

Згідно з наданого позивачем акту звірки взаємних розрахунків за період з січня 2023 по серпень 2023, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками, відповідачем в період з 01.06.2023 по 18.08.2023 погашено основну заборгованість за договором № 12-11-2021-1 від 02.12.2021 в загальному розмірі 1 300 000,00 грн.

22.08.2023 ТОВ «Вест - газ - плюс» було надіслано відповідачу вимогу вих. № 09/280 від 21.08.2023 про сплату інфляційних витрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором № 12-11-2021-1 від 02.12.2021, яку відповідач отримав 31.08.2023, що підтверджується роздруківкою про рух відправлення за № 3601102359610 з сайту «Укрпошти».

Листом від 04.09.2023 вих. № 04/09/23 відповідач просив позивача не застосовувати до нього особливу міру відповідальності, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем.

Доказів сплати заявлених позивачем у вимозі 3 % річних та інфляційних втрат матеріали справи не містять.

Перевіривши розрахунок позовних вимог позивача, суд визнає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в межах заявлених сум.

Перевірка правильності розрахунку річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи «Ліга. Закон».

При прийнятті рішення у справі судом враховується, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.625 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, дійшла до висновку про те, що на підставі частини другої вказаної статті кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат. Водночас інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Отже, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання за основним боргом, тобто до 17.08.2023.

Будь яких заперечення стосовно заявлених позивачем сум відповідач не надав.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд виходив із наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 1312 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Як свідчить судова практика Верховного Суду, вирішуючи питання про види витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд керується, зокрема, положеннями частини другої статті 126 ГПК України і статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

За таких обставин, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 26 зазначеного Закону повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Частиною четвертою статті 60 ГПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

В позовній заяві позивач заявив, що сума витрат на професійну (правничу) допомогу складає 4800,00 грн. В підтвердження надання адвокатських послуг представником позивача суду надані: ордер серія ВІ № 1168225 від 20.09.2023; Договір про надання правничої допомоги № 13/22 від 17.05.2022; акт приймання-передачі наданих послуг від 20.09.2023.

Судом встановлено, що між ТОВ «Сервіс Ойл» та Адвокатським об`єднанням «Аргос» було укладено Договір про надання правничої допомоги № 13/22 від 17.05.2022.

Відповідно до п.4.1. Договору сторони погодили, що оплата за надання правничої допомоги здійснюється клієнтом у безготівковій формі шляхом передоплати авансу, відповідно до орієнтовної вартості правничої допомоги визначеної в додатку № 1.

Додатком №1 до Договору сторони погодили перелік правничої допомоги, що надається АО «Аргос» із зазначенням орієнтовної вартості.

20.09.2023 між ТОВ «Сервіс Ойл» та Адвокатським об`єднанням «Аргос» був підписаний Акт прийому-передачі послуг за Договором про надання правничої допомоги № 13/22 від 17.05.2022, згідно з яким виконавець передав, а клієнт прийняв послуги: складання позовної заяви до ТОВ «Вест-газ-плюс» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, формування її, надсилання відповідачеві та подача до суду загальною вартістю в розмірі 4800,00 грн.

Здійснивши аналіз доказів, поданих позивачем в обґрунтування витрат на правову допомогу, та враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю даної справи, суд дійшов висновку, що заява про витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають задоволенню.

.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-газ-плюс» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40025000, вул. Антоновича, 102, корп. В, м. Львів, 79057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ОЙЛ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38516938, вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000) 59 758,24 грн інфляційних втрат; 24 049,32 грн 3% річних; 2684,00 грн судового збору; 4800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.

Суддя І.І. Пушко?