Рішення № 115193116, 27.11.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2023 Справа № 914/2155/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «БВБ-Груп», с. Ременів, Львівська обл.,

до відповідача: Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів,

про: стягнення 267 498,34 грн

без виклику представників сторін,

встановив:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/2155/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БВБ-Груп» до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 267 498,34 грн.

За результатами розгляду справи, 19.09.2023 Господарським судом Львівської області було ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

На адресу суду надійшла заява (Вх. № 3783/23) представника Позивача про ухвалення додаткового рішення у зв`язку з відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19 500,00 грн.

Суд прийняв заяву про стягнення витрат на правову допомогу та призначив розгляд заяви без виклику учасників справи.

В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано суду: копію договору про надання правової допомоги № 08/03/23 від 08.03.2023 р.; ордер на надання правової допомоги; копію акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 20.09.2023 р.

Положеннями ст. 221 ГПК України визначено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 ч.8 ст.129 ГПК України, докази у підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються стороною до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, подані позивачем в межах строків визначених ч.8 ст.129 ГПК України, а їх поданню передувала відповідна заява позивача подана до закінчення судових дебатів.

Крім того, Представником позивача у позовній заяві було зазначено, про подальшу компенсацію витрат на правничу правову допомогу. Також зазначено, що повний та точний розрахунок понесених судових витрату зв`язку з вирішенням даного спору буде надано суду по факту їх понесення.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «БВБ-Груп» представляв адвокат адвокатського об`єднання «Курницький, Жидачівська та партнери» - Думич А.М., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги № 08/03/23 від 08.03.2023 та ордеру ВС № 1198007.

Як свідчать матеріали справи, з метою отримання правової допомоги, у тому числі і представництва інтересів у суді, ТОВ «БВБ-Груп» звернулось до адвокатського об`єднання «Курницький, Жидачівська та партнери» про що було укладено відповідний Договір про надання правової допомоги № 08/03/23 від 08.03.2023 року, об`єднання прийняло доручення Клієнта про надання йому професійної правничої допомоги.

Відповідно до п. 5.1. Договору Сторони погодили, що за надання професійної правничої допомоги, визначеної п. 1.1 цього Договору. Клієнт сплачує Об`єднанню гонорар з розрахунку 1 500,00 грн. за годину роботи, розмір якого за звітний період (певний часовий проміжок: тиждень, місяць, тощо) зазначається в проміжному та/або остаточному актах приймання-передачі результатів наданої професійної правничої допомоги.

20 вересня 2023 року між позивачем та адвокатським об`єднанням підписано акт здачі приймання виконаних робіт № 1, в якому відображено всі послуги, отримані позивачем в рамках даної справи, на загальну суму 19500,00 грн., а саме: зустріч з Клієнтом, консультація та узгодження правової позиції (1 год); правовий аналіз усіх матеріалів, наданих Клієнтом для підготовки позовної заяви у даній справі (1 год); написання проекту позовної заяви (6 год); підготовка матеріалів позовної заяви та додатків для неї для подання до Господарського суду Львівської області та для направлення копії позовної заяви з додатками стороні (роздрук матеріалів, копіювання додатків, завірення копій документів), направлення копії позовної заяви з додатками у справі суду та відповідачу (2 год); підготовка проекту клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, Акту №1 приймання- передачі результатів наданої професійної правничої допомоги, надсилання копії Клопотання з додатками відповідачу та суду (3 год). Акт підписаний сторонами та скріплений відтиском печатки ТОВ «БВБ-Груп».

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі-Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому слід зазначити, що жодних клопотань про зменшення судових витрат від Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» не надходило.

Проте, на переконання суду, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Разом з тим, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 та від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Думич А.М. судом враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу наданих юридичних послуг так і доцільність понесених витрат.

У даній справі перелічені вище принципи в повній мірі не дотримані.

Суд погоджується із тим, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Але суд вважає неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг.

У даному випадку суд, з урахуванням наведеного вище, приймає до уваги ті обставини, що справа № 914/2155/23 не має публічного інтересу, відсутні складні арифметичні розрахунки під час підготування позову, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, по своїй суті не є складною, підставою позову є договір закупівлі.

На переконання суду, низка послуг, вказаних у акті приймання передачі наданих послуг від 20.09.2023, такі як направлення копій позовної заяви із додатками на адресу відповідача та суду, не є юридичними послугами, не потребують спеціальних професійних навичок. Разом з тим, підготовка додатків до позовної заяви є складовою процесу написання проекту позовної заяви, відповідно такі послуги підлягають відшкодуванню частково.

Окрім того, такий вид послуг як правовий аналіз усіх матеріалів, наданих Клієнтом для підготовки позовної заяви, охоплюються таким видом як " написання проекту позовної заяви". Додаткове включення цих витрат є неправильним і не відповідає критерію "розумності витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, суд оцінює наданий акт про надання правової допомоги від 20.09.2023, з якого вбачається, що на підготовку клопотання про відшкодування судових витрат, Акту приймання передачі та надсилання копії клопотання з додатками відповідачу та суду витрачено 3 год, однак на переконання суду заява на 2 аркуші не є складною, а досвід адвоката дозволяє зробити висновок, що кількість годин необхідних на складання вказаної заяви є завищеною.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявний в матеріалах справи акт наданих робіт про який зазначалося вище - не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі за рахунок іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Адвокат та Клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить Клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На переконання суду, розумним розміром витрат на послуги адвоката, який слід покласти до відшкодування за рахунок відповідача в цьому випадку є сума 10 000,00 грн. Адже, як зазначалося вище, усі наведені суми у акті є завищеними, такими які не відповідають складності справи.

Таким чином, інші заявлені витрати на послуги адвоката є надмірно високими та становитимуть значний тягар для учасника справи, що суперечить принципу розподілу витрат.

За наведеного у сукупності, суд констатує, що витрати на правничу допомогу, які просить позивач відшкодувати за рахунок відповідача, не є співмірними, та не відповідають категорії та складності справи.

Заявлена позивачем вимога, відповідно до ст. 129 ГПК України про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково, в розмірі 10 000,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви - належить відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 221, 244 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Клопотання про стягнення витрат на правову допомогу задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 54, ідентифікаційний код 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БВБ-Груп» (80460, Львівська обл., Кам`янко-Бузький р-н, село Ременів, вул. Незалежності, буд.27, ідентифікаційний код 38472854) 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Суддя Запотічняк О.Д.