Рішення № 115192979, 27.11.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2023 р. Справа № 911/2675/23

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті

до Фізичної особи-підприємця Сороки Анатолія Петровича

про стягнення 13 767,63 гривень

обставини справи:

30.08.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державної служби України з безпеки на транспорті (далі позивач / Укртрансбезпека) до Фізичної особи-підприємця Сороки Анатолія Петровича (далі відповідач / ФОП Сорока А.П.) про стягнення з останнього в дохід Державного бюджету України 13 767,63 гривень плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.02.2021 під час зупинки транспортного засобу марки ДАФ д.н.з. НОМЕР_1 , водієм якого був Саганець Олександр Валерійович (далі - ОСОБА_1 ), встановлено недотримання нормативних вагомих параметрів такого транспортного засобу, за результатами чого відповідачу як перевізнику нараховано до сплати 403,20 євро, що за офіційним курсом валют станом на 26.02.2021 складає 13 767,63 гривень, які відповідач не сплатив.

Господарський суд Київської області ухвалою від 04.09.2023 залишив позовну заяву Укртрансбезпеки без руху, постановив усунути виявлені недоліки протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

11.09.2023 через підсистему «Електронний суд» та 18.09.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли дві аналогічні за змістом заяви про усунення недоліків, відповідно до змісту яких позивач надав пояснення стосовно заявленого позову та докази на їх підтвердження.

Господарський суд Київської області ухвалою від 18.09.2023 у справі № 911/2675/23 прийняв позовну заяву Укртрансбезпеки до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, встановив строк для подання відповідачем відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

24.11.2023 на електронну адресу Господарського суду Київської області від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшла заява про уточнення позовних вимог в частині вказаних у прохальній частині позовної заяви реквізитів стягувача.

Копії ухвал суду про залишення позовної заяви без руху та відкриття провадження в означеній справі надіслано судом відповідачу рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (з штриховими кодовими ідентифікаторами № 0600043945880, № 0600046528074) на його юридичну адресу згідно наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей, проте поштовий конверт з штриховим кодовим ідентифікатором № 0600043945880 повернуто до суду органом поштового зв`язку із зазначенням причин такого повернення - «за місцем обслуговування».

Водночас з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з штриховим кодовим ідентифікатором № 0600046528074 слідує, що ухвалу про відкриття провадження було вручено відповідачу 21.09.2023.

До того ж ухвали Господарського суду Київської області від 04.09.2023 та 18.09.2023 у цій справі направлено судом на електронну адресу відповідача згідно наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками.

З огляду вказаного, судом вчинено всі залежні від нього дії з повідомлення відповідача про розгляд цієї справи.

Крім того всі постановлені у цій справі ухвали офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, тоді як за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.

Відтак відповідачу надано право бути обізнаним про прийняті у цій справі судові рішення також через доступ до Реєстру, а отже, й можливість реалізувати своє право на участь у судовому процесі.

Однак у встановлений судом строк відповідач не скористався правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав, як і не надав жодних доказів у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

26.02.2021, під час зупинки на 474-му кілометрі автомобільної дороги Н-08 Запорізької області транспортного засобу марки ДАФ (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом марки STAS (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_1 , посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габартино-ваговий контроль транспортного засобу з напівпричепом та встановлено недотримання нормативних вагових параметрів із перевищенням:

-навантаження на строєну вісь 24,40 тонни, при допустимих 22 тоннах;

-загальної маси транспортного засобу 41,05 тонни, при допустимих 40 тоннах, без оформлення відповідного дозволу. На підтвердження вказаного перевищення до позовної заяви додано копію талона про зважування від 26.02.2021.

На підтвердження обставин відповідності законодавчим вимогам засобу вимірювальної техніки до позову додано копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/2014 від 31.07.2020 (чинного до 31.07.2021).

Згідно змісту позовної заяви за результатами вказаної перевірки посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено довідку № 045558 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.02.2021 та акт № 027058 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26.02.2021, копії яких також додано до матеріалів справи.

Також до позовної заяви долучено копію складеного 26.02.2021 посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки акта № 260519 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, тоді як на підтвердження наявності у посадових осіб Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відповідних повноважень на проведення рейдових перевірок до позову долучено копії: направлення на рейдову перевірку № 010305 від 22.02.2021; щотижневого графіка проведення рейдових перевірок; графіка щоденної роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю у Запорізькій області лютий місяць 2021 р.

Як зауважив позивач, згідно даних вагового контролю та внесених до товарно-транспортної накладної № 142/02 від 26.02.2021 даних, зокрема, про пройдений маршрут і відстань, посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 027058 від 26.02.2021 та, відповідно, нараховано до сплати 403,20 євро, що за офіційним курсом валют станом на 26.02.2021 склало 13 767,63 гривень.

До позовної заяви додано копії: розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 027058 від 26.02.2021 (далі - розрахунок плати № 027058 від 26.02.2021); товарно-транспортної накладної № 142/02 від 26.02.2021.

Позивач зазначив, що 05.05.2021 Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки було направлено відповідачу лист-повідомлення про необхідність сплати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування у розмірі 403,20 євро, проте такі кошти останній не сплатив.

Копію листа-повідомлення Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 32904/3.1/24-21 від 05.05.2021 додано до позовної заяви.

В розрізі обставин стосовно того, що саме відповідач надавав 26.02.2021 послуги з перевезення вантажу як господарюючий суб`єкт, а не Саганець О.В. як фізична особа, яка здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами, позивач зауважив, що наявність товарно-транспортної накладної № 142/02 від 26.02.2021, у якій ФОП Сорока А.П. вказаний як перевізник, свідчить про перевезення вантажу господарюючим суб`єктом, оскільки для власних потреб такий документ законом не вимагається.

До того ж позивач зазначив, що згідно свідоцтв про реєстрацію серії НОМЕР_3 від 11.06.2019 та серії СХН № 514014 від 11.06.2019 власником транспортного засобу ДАФ (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та напівпричепу марки STAS (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) є Смолинець Остап Тарасович, тоді як згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видом діяльності ФОП Сороки А.П. є, зокрема, вантажний автомобільний транспорт, як наслідок саме відповідач є перевізником, який зобов`язаний внести плату за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування.

До позовної заяви додано копії свідоцтв про реєстрацію серії СХН № 514018 від 11.06.2019 та серії СХН № 514014 від 11.06.2019 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФОП Сороки А.П.

Наведені аргументи та доводи позивач мотивує, зокрема, приписами Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 та Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення цього спору по суті, суд у відповідності до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд означеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Приписами ч. 1, 2 ст. 5, ч. 7, 12 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (тут і надалі - в редакції станом на 16.10.2020, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, згідно офіційного вебсайту Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua) визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані, зокрема, на забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб`єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема:

-державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті;

-габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

-нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

-для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

-для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Приписами ч. 1, 2 ст. 7, ч. 2 ст. 32, ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» унормовано, що автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях.

Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.

Користувачі автомобільних доріг зобов`язані, зокрема:

-не завдавати своїми діями шкоди автомобільним дорогам, їх складовим та користувачам цих доріг;

-нести відповідальність за шкоду, заподіяну автомобільним дорогам, згідно із законом.

Рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту наведених норм слідує, що для здійснення руху автомобільними дорогами України транспортними засобами, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, з метою збереження автомобільних доріг необхідна обов`язкова наявність відповідного дозволу на участь у дорожньому русі або документ, що підтверджує внесення плати за такий проїзд.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено, зокрема:

-Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879);

-ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Ставки плати за проїзд автомобільними дорогами).

Так, п.п. 3, 4 п. 2 Порядку № 879 (тут і надалі в редакції від 25.01.2020, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, згідно офіційного вебсайту Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua) надано такі визначення:

-вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

-великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

-габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

-дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.200 № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (далі - Правила № 30), після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (в редакції від 05.12.2020, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, згідно офіційного вебсайту Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua) передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, зокрема, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т).

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Пунктами 3, 15, 21, 26, 27, 28, 30, 31, 311, 37 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де

П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

При визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10-40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру транспортного засобу під час руху дорогою загального користування плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу (якщо така плата не була внесена під час отримання дозволу), яка за своєю правовою природою є сумою відшкодування матеріальних збитків, завданих державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, зобов`язаний внести саме перевізник.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, від 12.02.2020 у справі № 926/16/19, від 12.02.2020 у справі № 917/210/19, а також у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 914/3255/20.

Згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

При цьому юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад правопорушення, елементами якого є шкода, вина та протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою.

Водночас приписами ст. 73, 74, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В розрізі зазначених норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати що:

-обов`язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, тоді як передбачений ст. 79 Господарського процесуального кодексу України стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом наданих позивачем та відповідачем доказів і презюмує обов`язок суду оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

-з введенням в дію стандарту доказування необхідним є надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;

-надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, а принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

З наявних в матеріалах справи копій: талона про зважування від 26.02.2021; довідки № 045558 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.02.2021 та акта № 027058 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26.02.2021 слідує, що:

-за результатами зважування транспортного засобу марки ДАФ (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом марки STAS (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) встановлено, що повна маса транспорту і фактичне осьове навантаження (на строєну вісь) становить: 41,05/24,40 тонни відповідно, при нормативно допустимих для цього виду транспортного засобу 40/22, що на 2,62 % та 10,91 % перевищує допустимі параметри;

-вказані документи щодо габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки ДАФ (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом марки STAS (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) складено та підписано посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, уповноваженими на проведення такої рейдової перевірки відповідними направленням та графіками перевірок і роботи пунктів вагового контролю.

З огляду на наявну в матеріалах справи копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/2014 від 31.07.2020, остання повірка вимірювального приладу та вантажоприймальних платформ здійснена 31.07.2020 і була чинною станом на 26.02.2021.

Враховуючи викладене, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснювався технічними засобами, що мають відповідне свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки і були придатними для використання.

Водночас як слідує з наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортної накладної № 142/02 від 26.02.2021 та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перевізником вантажу на транспортному засобі марки ДАФ (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом марки STAS (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) вказано ФОП Сороку А.П., тоді як проведена 17.06.2016 державна реєстрація фізичної особи підприємцем була чинною станом на 26.02.2021.

Жодних інших супроводжуючих вантаж документів, зокрема відповідного дозвільного документа на перевезення вантажів з понаднормовими ваговими параметрами у такій накладній не вказано, як і не зафіксовано наявності такого дозвільного документа посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

З урахуванням викладеного та вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України щодо складу цивільного правопорушення, який необхідний для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, оскільки ФОП Сорока А.П. 26.02.2021 здійснював на автомобільній дорозі загального користування перевезення вантажу транспортним засобом, вагові параметри якого перевищували нормативні більш як на 2 відсотки, без відповідного дозвільного документа, суд дійшов висновку про наявність як протиправної поведінки відповідача, що полягає у порушенні ним наведених норм закону щодо правил руху великовагових транспортних засобів, так і спричинення державі внаслідок такої протиправної поведінки збитків у вигляді некомпенсованого руйнування автомобільних доріг.

Водночас як слідує зі змісту наявного в матеріалах справи розрахунку плати № 027058 від 26.02.2021, нарахування ФОП Сороці А.П. плати за проїзд виконано посадовою особою Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки згідно акта № 027058 від 26.02.2021 відповідно до вимог та формули Порядку № 879 за Ставками плати за проїзд автомобільними дорогами, а сума такої плати склала 403,20 євро, еквівалентних 13 767,63 грн по курсу валют Національного Банку України станом на 26.02.2021.

Водночас, здійснюючи участь в дорожньому русі транспортним засобом з надмірним навантаженням без відповідного дозволу, відповідач нарахованої плати за проїзд з перевищенням нормативних параметрів навантаження в розмірі 403,20 євро, еквівалентних 13 767,63 грн, у добровільному порядку не сплатив, а тому вказані обставини свідчать про наявність причинно-наслідкового зв`язку між наведеною протиправною поведінкою відповідача та відповідною сумою відшкодування матеріальних збитків, завданих державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Вина відповідача полягає у невжитті заходів щодо своєчасного отримання дозволів на перевезення вантажу з перевищенням установлених обмежень загальної маси великовагового транспортного засобу та несплаті грошових коштів за таке порушення.

Підсумовуючи вказане, судом враховано, що інтерес держави у надходженні плати за проїзд автомобільними дорогами полягає у тому, що від повноти та своєчасності зарахування такої плати до бюджету залежить ефективність і результативність останнього, можливість запровадження і реалізації програм економічного і соціального розвитку країни та збереження/відновлення доріг загального користування, що зі своєї сторони надає державі можливість виконувати гарантовані Конституцією України зобов`язання перед народом.

В розрізі зроблених раніше висновків судом враховано, що:

-чинним законодавством не передбачено виключень щодо проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу у разі відсутності спеціально затвердженої методики вимірювання осьових навантажень транспортних засобів при перевезенні подільних вантажів, у тому числі і сипучими, тоді як за змістом наведених вище норм закону визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України і такий механізм визначено Порядком № 879, що є спеціальним нормативно-правовим актом у відповідних правовідносинах. Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 420/3371/21;

-згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.02.2020 у справі № 917/210/19, визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком № 879, не суперечить чинному законодавству;

-згідно викладеної у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 914/3255/20 правової позиції ні пп. 21, 30, 301 Порядку № 879, ні положення Правил дорожнього руху, ні положення п. 4 Правил № 30 не містять вказівки про можливість віднімання величини похибки при розрахунку плати за проїзд у разі встановлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра транспортного засобу більш як на 2 відсотки.

Крім того судом взято до уваги те, що відповідачем не надано жодного доказу на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів під час здійснення перевезення вантажу 26.02.2021, як і не надано суду доказів оскарження в установленому порядку дій посадових осіб Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки з проведення габаритно-вагового контролю та складення відповідних документів щодо фіксування відповідного правопорушення.

Відповідно до п. 1, п.п. 2, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 (в чинній на момент звернення до суду із відповідним позовом редакції), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідні завдання та повноваження Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015, передбачались і в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема п.п. 27 п. 5 Положення передбачав, що Укртрансбезпека здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

За таких обставин, враховуючи обґрунтованість доводів позивача про наявність порушення зі сторони відповідача вимог закону щодо користування автомобільними дорогами України - перевищення вагових параметрів вантажу без відповідного дозволу, як наслідок порушення прав та інтересів держави щодо збереження / відновлення доріг загального користування, суд дійшов висновку, що вимогу Укртрансбезпеки про стягнення з ФОП Сороки А.П. на користь позивача 13 767,63 гривень плати за проїзд автомобільними дорогами належить задовольнити як таку, що доведена належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача повністю.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити позовні вимоги.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сороки Анатолія Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 39816845) 13 767 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят сім) грн 63 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 27.11.2023.

Суддя П.В.Горбасенко