Постанова № 11519202, 24.09.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2010 р.

12 год.09 хв.Справа № 2-а-14053/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача: Харченко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Граніт", смт. Каланчак, Херсонська область

до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції в Херсонській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Граніт" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень:

- № 0000132310/0 від 06.08.09, № 0000132310/1 від 28.08.09 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 7133 грн. 89 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 3736 грн. 96 коп.,

- № 0001371751/0 від 06.08.09, №0001371751/1 від 28.08.09 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1800 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3600 грн.,

- № 0000122310/0 від 06.08.09, № 0000122310/1 від 28.08.09 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 11117 грн. 93 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 5558 грн. 98 коп.

Податкові повідомлення-рішення із дробом "0" були прийняті за висновками планової виїзної перевірки приватного підприємства "Граніт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.07 по 31.03.09, при проведенні якої фахівці Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції виявили порушення п. 3.1 ст. 3 , п. 4.1 ст. 4 та 5.5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7, п. 9.8 ст. 9 Закону "Про податок на додану вартість", пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб".

Податкові повідомлення рішення із дробом "1" були сформовані та надіслані підприємству за розглядом скарг підприємства до Чаплинської МДПІ, скарги залишені без задоволення, рішення без змін.

Позивач посилається на порушення порядку проведенні перевірки, неповідомлення про її проведення за 10 днів до її початку, неправильне оформлення повідомлення, необґрунтоване продовження терміну перевірки. Позивач звертає увагу на порушення, які були допущені при проведенні перевірки, фальсифікацію документів, здійснення висновків про вирощування рапсу на підставі припущень самих перевіряючих, а не на підставі доказів, безпідставне неприйняття до уваги витрат підприємства при здійсненні операцій з купівлі-продажу балонів кисню, зняття з податкового кредиту сум податку з посиланням на використання товару не в господарській діяльності, ігнорування податковою службою факту виплати доходу не найманому працівнику, а іншому суб'єкту підприємницької діяльності, по відношенню до якого позивач не є податковим агентом.

Представники позивача прибули в судове засідання, просять задовольнити позов.

Чаплинська міжрайонна державна податкова інспекція у Херсонській області (відповідач) проти позову заперечує, вважає, що податкові повідомлення, які оскаржує позивач із дробом "0" та "1" не мають юридичної сили, тому що в ході оскарження донарахованих податкових зобов'язань платник податків звертався до ДПА у Херсонській області та ДПА України. Після розгляду скарг позивач отримав податкові повідомлення-рішення із дробом "3", яке є остаточними, але які позивач не оскаржує. Також заперечує наявність порушень при проведенні перевірки, всі надані підприємством документи були використані ревізорами. Про початок перевірки підприємство було повідомлено за 10 днів, строк проведення перевірки продовжувався на 5 днів з об'єктивних причин, через ненадання первинних документів самим підприємством.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, пояснення свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Приватне підприємство "Граніт" є юридичною особою, платником податків, перебуває на обліку в Каланчацькому відділенні Чаплинської МДПІ. Підприємство знаходилось на єдиному податку в 2-му півріччі 2008 року, на звичайній системі оподаткування 2007 р. та 1 півріччя 2008 року, та 1 квартал 2009 року.

В акті перевірки зазначено про повідомлення підприємства про проведення перевірки письмовим повідомленням № 5/230 від 19.06.09, яке вручено 19.06.09 головному бухгалтеру ОСОБА_2, за 10 днів до її проведення. Доказів вручення повідомлення суду не надано. Перевірка проводилась з 30.06.09 по 20.07.09, термін перевірки продовжувався з 14.07.09 по 20.07.09 з об'єктивних причин. Висновки перевірки відображені в акті перевірки №08/231-31294600 від 23.07.2009, який вручено головному бухгалтеру ПП "Граніт" ОСОБА_2 23 липня 2009 року. Підприємством акт перевірки підписано із запереченнями, які були розглянуті Чаплинською МДПІ та наданий висновок від 30.07.09.

Посилання позивача на те, що підприємство було несвоєчасно повідомлено про початок перевірки і що посадові особи не надали службових посвідчень суд не вважає підставою для визнання незаконною перевірки, оскільки позивач мав право не допускати до проведення перевірки посадових осіб податкової інспекції, але фактично допустив їх до перевірки та надав первинні бухгалтерські та податкові документи підприємства. За таких обставин, за порушення, які були виявлені перевіркою, підприємство повинно нести відповідальність, не зважаючи в ході якої перевірки вони були виявлені. Тільки грубі порушення порядку проведення перевірки, які призвели до неправомірних висновків, можуть бути підставою для невизнання результатів такої перевірки. Суд не встановив зі сторони посадових осіб ДПС грубих порушень порядку проведення перевірки, які б порушували чинне законодавство і нівелювали висновки перевірки. Доказів того, посадові особи примусили головного бухгалтера надати документи для перевірки, позивач також не надав.

Що стосується направлення на проведення перевірки № 16/23 від 14.07.09, то дане направлення стосувалось продовження вже початої перевірки, в акті зазначено, що разом з наказом на продовження перевірки на 5 днів було вручено головному бухгалтеру під розпис 14.07.09. Якщо керівництво підприємства було не згодне з продовженням перевірки, воно повинно було вчиняти певні дії, направлені на не допуск посадових осіб МДПІ до подальшого проведення перевірки. Матеріали справи не підтверджують доводи позивача про відсутність такої згоди на момент продовження перевірки.

Не підтверджено належними доказами ствердження позивача про не ознайомлення з актом перевірки керівника підприємства. Позивач надав до позовної заяви копію акту перевірки, який підписано як податковими ревізорами-інспекторами, так і виконавчим директором ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_2 До акту підприємством були складені заперечення.

Позивач звертає увагу на те, що невідомо, які документи були використані при проведенні перевірки, разом з тим суду надано додаток № 3 "загальний перелік документів, які було використано при проведені перевірки за період з 01.04.07 по 31.03.09" з підписом головного бухгалтера.

Посадовими особами МДПІ були виявлені порушення п. 3.1 ст. 3 , п. 4.1 ст. 4 та 5. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно даних норм об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, та суму амортизаційних відрахувань. Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Встановлено, що в порушення зазначених норм підприємством занижено суму валового доходу на 43260 грн. 68 коп. Так, до валового доходу, отриманого від продажу товару (балони з киснем) за січень 2009 року не був включений дохід в сумі 1708 грн. 35 коп. (без ПДВ). Позивач не заперечує факту не включення суми 1708 грн. 35 коп. до валового доходу, але вважає, що податкова інспекція при визначенні цього показника повинна була врахувати суму витрат на придбання кисню, які підтверджується видатковими накладними №РН-0000040 від 13.01.2009 та №РН-00147 від 27.01.2009, копіями платіжних доручень №3 від 15.01.2009, №12 від 27.01.2009, і перевищують суму доходу. На думку позивача, він не мав прибутку від продажу балонів з киснем, якщо б врахували його витрати. Доказів того, що податкові інспектори не прийняли до уваги документи, які підтверджують витрати підприємства по придбанню балонів з киснем, суду не надано. При складанні заперечень до акту перевірки такі документи також не були надані. В скаргах на податкове повідомлення-рішення № 0000122310/0 до Чаплинської МДПІ та ДПА України в Херсонській області також не було додано жодного документа, який би підтверджував ці витрати. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Отже, витрати позивача не були враховані через ненадання підприємством відповідних документів, порушень зі сторони податкової інспекції не вбачається.

Крім того, в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", який передбачає, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат, ПП "Граніт" не включило до валового доходу приріст балансової вартості незавершеного виробництва, в частині матеріальних затрат, пов'язаного з вирощуванням рапсу в сумі 42763,33 грн., а саме: за 3 квартал 2007 року згідно оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку №23 "Виробництво" станом на 31.12.2007 обліковується незавершене виробництво в сумі 3542,00 грн.; за 4 квартал 2007 року згідно оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку №23 "Виробництво" станом на 31.12.2007 обліковується незавершене виробництво в сумі 12487,50грн.; за 1 квартал 2008 року станом на 31.03.2008 обліковується незавершене виробництво в сумі 17975 грн.; за 2 квартал 2008 року станом на 30.06.2008 обліковується незавершене виробництво в сумі 42763,33 грн. Відповідно у таблиці 1 Додатку К1/1 декларації при розрахунку приросту (убутку) підприємство повинне було врахувати запаси, використані в незавершеному виробництві у таких періодах: 3 кварталі 2007 року, 4 кварталі 2007 року, 1 кварталі 2008 року, 2 кварталі 2008 року.

Крім того, ПП "Граніт" завищило валові витрати в частині включення до складу валових витрат убутку балансової вартості запасів за 1 півріччя 2008 рік в сумі 1211 грн., оскільки за даними перевірки за відповідний період встановлено приріст балансової вартості в сумі 41552,33 грн. (42763,33-1211,00 = 41552,33).

Посадові особи податкової служби дійшли до таких висновків з огляду на встановлення факту вирощування та збирання рапсу підприємством на протязі 2007- 2008 років. Ці доводи відповідача суд вважає обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються документами про придбання добрив, актом списання міндобрив із зазначенням мети - під врожай, документами про придбання бензину, дизпалива, заправочними відомостями на відпуск паливно-мастильних матеріалів в яких, зазначено мета - на збирання врожаю, подорожні листи вантажного автомобіля за червень-липень 2008 року (в яких зазначено "уборка"), подорожні листи трактора із зазначенням завдання внесення міндобрив, та оприскування. МДПІ надало суду докази того, що позивачем були орендовані в жовтні 2007 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу площею 34,60 га та 50, 90 га на 10 років, наприкінці 2009 року земельні ділянки здані в суборенду ПП ОСОБА_4 Також надано докази завезення підприємством на ВАТ "Каланчацький КХП" рапсу для очищення - акт здачі-прийняття робіт №КС-0002710 від 08.07.2008 року, загальна вартість робіт по акту склала 10236,92 грн. Податковими інспекторами при перевірці були досліджені акти списання та лімітно - забірні картки на списання запасних частин та дизпалива, які повинні були бути використані в процесі вирощування рапсу. До моменту збирання врожаю, в процесі вирощування сільськогосподарської продукції підприємство накопичувало витрати, пов'язані з посівними роботами, вирощуванням, збиранням, транспортуванням та зберіганням даної продукції. Відповідно ПП "Граніт" у таблиці 1 Додатку К1/1 повинне було врахувати запаси використані в незавершеному виробництві у 3 кварталі 2007 року, 4 кварталі 2007 року, 1 кварталі 2008 року, 2 кварталі 2008 року, тобто до валового доходу включаються всі матеріальні затрати на вирощування сільгосппродукції.

Згідно договору купівлі - продажу №09/07-2008-001 від 09.07.2008 року, видаткової накладної №63 від 14.07.2008 року позивачем було реалізовано рапс в кількості 42,370 т. на загальну суму 127110,00 грн. Надходження суми 127110,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №312 від 11.07.2008, відображено у книзі обліку доходів та витрат за липень 2008 р. Відповідно з даної суми реалізації платником сплачено єдиний податок в розмірі 10%. Ця операція врахована при перевірці єдиного податку за 3 квартал 2008 року.

В доповненні до позову позивач посилається на те, що на підприємстві ПП "Граніт" оборотно - сальдові відомості по бухгалтерському рахунку № 23 "Виробництво" не ведуться, підприємство за перевіряємий період рапс не вирощувало, тому є неправомірним включення до валового доходу приросту балансової вартості незавершеного виробництва, в частині матеріальних затрат, пов'язаного з вирощуванням рапсу в сумі 42763,33 грн. Вважає недоведеним списання матеріалів на вирощування рапсу, придбане дизпаливо, бензин та міндобрива були використані на інші виробничі потреби, разом з тим доказів такого використання ресурсів на інші потреби позивачем суду не надано, крмі копії підсумкової відомості ресурсів (витрат) за квітень 2008 року. Позивач стверджує, що рапс був не вирощений, а придбаний у ПП "ОСОБА_4", операція придбання підтверджується копією накладної від 08.07.2008 в кількості 42,37 тонн вартістю 2500 грн. за тонну. Представники позивача зазначають, що на орендованих земельних ділянках не вирощувалась сільгосппродукція, а тільки виконувались певні роботи по підготовці землі до посіву, вносились добрива, рапс не сіявся та не вирощувався.

Суд вважає, що позивач повідомляє данні, які є суперечними і спростовуються наданими податковою службою документами. Суд також приймає до уваги, що в своїх запереченнях до акту перевірки підприємство підтверджує збір врожаю рапсу, його продаж, і посилається на сплату з суми доходу єдиного податку в сумі 10 %, в скаргах, які подавались до податкових органів також відсутні ствердження про придбання рапсу у ПП ОСОБА_4.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із Законом "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Стаття 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Рахунок № 23 "Виробництво" призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг), зокрема, цей рахунок використовується для обліку на окремих субрахунках витрат сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції. За дебетом рахунку 23 відображаються прямі матеріальні, трудові та інші витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом - вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (списується у дебет рахунків 26, 27). Та обставина, що всупереч приписам 4 Положення (cтандарту) бухгалтерського обліку на підприємстві не вівся належним чином бухгалтерський облік і свідчить відсутність оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку № 23 "Виробництво", яку підприємство повино було вести, оскільки займалось виробництвом, і повинно було забезпечити кількісний (оперативний) облік виробленої та готової продукції. Яким чином позивач вів облік приросту (убутку) балансової вартості незавершеного виробництва, витрат на вирощування рапсу, він так і не пояснив. Не надано жодного пояснення відсутності обліку запасів, використаних в незавершеному виробництві.

Позивач не надав достатніх доказів походження того рапсу, який він очищував та реалізував, крім накладної про придбання даного рапсу у виконавчого директора підприємства, який одночасно є приватним підприємцем ОСОБА_4, доказів оплати рапсу не надано. Вперше цей документ з'явився тільки в судовому засіданні, податковим інспекторам він не пред"являвся. Не наводив позивач доводів про використання паливно-матисльних матеріалів, добрив на інші потреби. За таких обставин суд вважає, що позивач намагається ухилитись від відповідальності за неведення обліку витрат на вирощування рапсу, цей облік є обов'язковим для всіх підприємств, які займаються вирощування сільгосппродукції, оскільки таке вирощування неможливо без відповідних витрат. Свідок ОСОБА_5, яка здійснювала перевірку, пояснила, що певний облік витрат на підприємстві вівся, він не мав такого найменування як оборотно-сальдові відомості по рах. 23 "виробництво", але облік витрат підтверджується компютерною роздруківкою, накопичення інформації здійснювалось на рах. 203, на якому обліковувались витрати підприємства.

Що стосується копій первинних документів підприємства, наданих в судове засідання, податкова інспекція пояснила, що не завіряє копії документів підприємства. Сам позивач не стверджує про фальсифікацію цих первинних документів, тому суд виходить з того, що ці документи дійсно були надані при перевірці. Дії податківці по копіюванню деяких первинних документів підприємства не є незаконими.

З урахуванням викладеного, суд вважає висновки податкової інспекції про заниження податку на прибуток правомірними.

Перевіркою встановлено заниження підприємством податку на додану вартість в сумі 7133 грн. 89 коп., в тому числі за серпень 2007 року на 1774 грн. 67 коп., за червень 2008 року на 3223 грн. 91 коп., за січень 2009 року на 408 грн. 31 коп., за березень 2009 року в сумі 1727 грн. Податковою інспекцією встановлено порушення п. 9.8 ст. 9 Закону про ПДВ, яким передбачено, що "платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового період протягом якого відбувається таке анулювання", тобто ПП "Граніт" при переході на спрощену систему оподаткування з 01.07.2008 та з 01.04.2009 не включило умовну реалізацію залишків ТМЦ та основних засобів в податкові зобов'язання, всього в сумі 7839,91 грн., у тому числі за червень 2008 року в сумі 5294.91 грн., за березень 2009 року в сумі 2545 грн. В червні 2008 року підприємством не враховано в податкові зобов'язання умовний продаж від залишку вартості незавершеного виробництва станом на 30.06.2008, в частині матеріальних витрат, стосовно якого був нарахований податковий кредит, відповідно обсяг умовної реалізації склав в сумі 26474.54 грн. (ПДВ - 5294.91 грн.), в тому числі при купівлі товарів - карбаміда у ТОВ "Хімальянс", диз.палива у ТОВ "Фірма "Нафта Імпекс ЛТД" та ЧПКФ "Хотей". В березні 2009 року підприємством не враховано в податкові зобов'язання умовний продаж від залишку вартості основних фондів станом на 31.03.2009, стосовно якого був нарахований податковий кредит, відповідно обсяг умовної реалізації склав в сумі 12725 грн. (ПДВ 2545 грн.) при купівлі паливорозподільчої колонки в сумі 15270 грн. (ПДВ - 2545 грн.) у ПП "Сатри Плюс". Дане порушення позивач не спростував ні при складанні заперечень на акт перевірки, ні в позовній заяві.

Також встановлено, що в порушення п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", який передбачає, що "особа, яка згідно з вимогами п. 2.2 ст. 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або не сплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту", ПП "Граніт" зареєструвалося платником податку на додану вартість 03.02.2009, не подало до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 рік, та відповідно не нарахувало, та не сплатило податкові зобов'язання за вказаний період в сумі 408,31 грн. із суми обсягу реалізації балонів кисневих на суму 2041,69 грн. Виявлено неподання декларації по ПДВ за січень 2009 року. Заперечень проти викладених порушень позивач не пред"являв.

При перевірці правильності формування податкового кредиту було виявлено, що в порушення пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ підприємством завищено податкових кредит за липень 2007 року на суму 1774 грн. 67 коп. внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за вікна та віконний блок. Відповідно до положень п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Відповідно до положень п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього закону, протягом такого звітного періоду зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків. Підставами нарахування такого кредиту є податкові накладні. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріали та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту. Позивач посилається на те, що будинок, на який були встановлені вікна, це не лише юридична адреса підприємства, а фактично місце розташування приймального офісу ПП "Граніт" де проводяться ділові зустрічі, ведеться бухгалтерія, зберігаються документи та інші обставини, які вказують на те, що саме будинок приватного сектору повноцінно використовується у господарській діяльності і повинен мати певний охайний вигляд, так як це обличчя підприємства. Ці доводи суд не приймає до уваги, оскільки операціії з придбання вікон та віконного блоку не відповідають ознакам "господарської діяльності", визначеним п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", і не відносяться до господарської діяльності позивача, а отже, витрати за ними не можуть відноситися до валових витрат, а сплачений ПДВ до податкового кредиту. У частині першій статті 3 ГК України господарську діяльність визначено як діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону про оподаткування прибутку господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Та обставина, що житловий будинок використовується, крім проживання, ще й для господарської діяльності, не спростовує висновків податкової інспекції. Цей будинок не знаходився на балансі підприємства в якості основних фондів, не був орендований, не підлягав амортизації, тому витрати на поліпшення будинку не збільшують балансову вартість основних фондів, а тільки збільшують вартість майна, яке знаходиться в приватній власності фізичних осіб. Згідно з п. 5.3 ст. 5 Закону "Про прибуток.." не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема, фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону. Згідно з вимогами Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту включаються витрати, повязані із спорудженням основних фондів, незалежно від строків їх введення в експлуатацію за умови, що основні фонди виготовляються (споруджуються) для власних виробничих потреб. Поозивач не надав підтвердження того, що будинок був облікований у складі основних фондів, використовувався для виробничих потреб, тому права на податковий кредит при придбанні вікон у позивача не виникло. Податкова інспекція правомірно донарахувала зобов»язання по податку на додану вартість.

Посадові особи податкової служби встановили, що в травні 2008 р. ПП "Граніт" не утриманий податок з доходів фізичних осіб під час виплати доходу у розмірі 12000 грн. фізичній особі ОСОБА_6, який є директором ПП "Граніт", у вигляді плати за оренду транспортних засобів. Перевіркою донараховане 1800 грн. податку з доходів фізичних осіб. За результатами розгляду акта перевірки та з посиланням на п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ застосовано 3600 грн. штрафної санкції (200 %). Податкова інспекція вважає, що підприємство є податковим агентом по відношенню до ОСОБА_4, тому зобов'язане нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку. У разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, такий платник податку (податковий агент) сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку. Відповідач стверджує, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4 надавав послуги оренди автотранспорту і це інший вид діяльності, ніж діяльність вантажного автотранспорту, а тому не підпадає під оподаткування єдиним податком.

Позивач посилається на те, що фізична особа ОСОБА_4 був підприємцем і на цей період знаходився на спрощеній системі оподаткування, відповідно не повинен платити податок з доходів фізичних осіб. Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку № 054232 від 22 квітня 2008 р. підприємця ОСОБА_4, воно видане на вид діяльності - діяльність вантажного автотранспорту. Згідно з нормами Декрету КМ України "Про прибутковий податок з громадян" громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рiк або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період). Відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" при розрахунках між контрагентами, якими в даному випадку є ПП "Граніт" та ПП ОСОБА_4, з метою запобігання подвійного оподаткування доходу фізичної особи, що зареєстрована відповідно до діючого законодавства та сплачує єдиний податок, дозволяється перерахунок та утримання суми податку на вибір одного з контрагентів і обов'язковою умовою застосування такого виду сплати податку з доходів фізичної особи є наявність у іншого контрагента копій свідоцтва про державну реєстрацію, довідки про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності в органах податкової та наявність копії документу, що підтверджує перебування контрагента на спрощеній системі оподаткування, тобто платником єдиного податку.

Позивач надав суду розшифровку коду виду економічної діяльності (КВЕД), відповідно до якого цей підклас включає перевезення різних вантажів, та оренду вантажних автомобілів з водієм. Позивач також надав сплату ПП ОСОБА_4 суми єдиного податку. МДПІ не заперечувало наявності цих документів при перевірці.

Таким чином, доход ОСОБА_4, виплачений позивачем, пов'язаний саме з підприємницькою діяльністю отримувача доходу. ОСОБА_4 є підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок, розмір якого залежить від виду діяльності та не залежить від суми отриманого доходу, послуги, які надавав позивачу ОСОБА_4 зазначені в його Свідоцтві про сплату єдиного податку.

За таких обставин, висновок податкової інспекції про необхідність утримання з доходу, який виплачувався ОСОБА_4, податку з доходів фізичних осіб є неправомірним.

Суд не приймає ствердження відповідача про відсутність юридичної сили у податкових повідомлень - рішень, які є предметом спору. Згідно Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердж. наказом Державної податкової адміністрації від 21.06.2001 № 253 (п. 5), якщо податкове зобов'язання, зазначене в раніше надісланому податковому повідомленні залишається без змін, раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається, а з метою доведення до платника податків нового граничного строку сплати податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо). Податкові повідомлення-рішення, які оскаржує позивач, не є відкликаними або погашеними.

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково. В судовому зсіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позовні вимоги приватного підприємства "Граніт" задовольнити частково. Скасувати податкові повідомлення-рішення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції №0001371751/0 від 06.08.09, №0001371751/1 від 28.08.09 про визначення податкового зобов»язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1800 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3600 грн.

Відмовити приватному підприємству "Граніт" в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Чаплинської МДПІ № 0000132310/0 від 06.08.09, № 0000132310/1 від 28.08.09 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 7133 грн. 89 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 3736 грн. 96 коп., № 0000122310/0 від 06.08.09, № 0000122310/1 від 28.08.09 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 11117 грн. 93 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 5558 грн. 98 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 жовтня 2010 р..

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 2.11.1