Рішення № 115190615, 27.11.2023, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/6029/23

Провадження № 2-а/489/96/23

РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2023 року м. Миколаїв Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі

головуючого судді КостюченкаГ.С.,

із секретарем судового засідання Ревицькою Р.В.,

за участі: позивача ОСОБА_1 , представника позивача Тітуся А.В.,

представника відповідача Блиставцевої О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

В жовтні 2023 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 29.09.2023 відносно неї було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 7838540, відповідно до якої вона начебто, керуючи транспортним засобом Nissan Almera, державний номер НОМЕР_1 , в м. Миколаєві по пров. 4 Круговому, не подала сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті з вул. Кругова на 4 Круговий провулок та не увімкнула відповідний покажчик повороту при зупинці, чим порушила п. 9.2.б ПДР України, відповідно вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. ОСОБА_1 свою провину у вчиненні даного правопорушення заперечує. Посилається на те, що постанова не відповідає обставинам справи, винесена із порушенням вимог чинного законодавства. 29.09.2023 о 22:07, рухаючись на вказаному транспортному засобі в м. Миколаєві по пров. 4 Круговому позивач була зупинена працівниками поліції. До її транспортного засобу підійшов чоловік поліцейський, який представився та заявив вимогу пред`явити документи без надання позивачці на її вимогу доказів скоєння нею правопорушення. Потім підійшов інший поліцейській, який в подальшому і розглядав справу капітан поліції ОСОБА_2 . В якості доказу скоєння нею адміністративного правопорушення показав на власному мобільному телефоні відеозапис правопорушення. Позивач вважає, що використання такого приладу суперечить ЗУ «Про національну поліцію» та відповідно наданий відеозапис не може бути прийнято як допустимий доказ. При цьому позивач зауважує, що її транспортний засіб було зупинено та в подальшому спілкування та роз`яснення їй її прав здійснювалось працівником поліції. Останнім було відмовлено позивачу у задоволенні її клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, в зв`язку з необхідністю надання їй правничої допомоги та виклику адвоката, що порушило її право на отримання професійної правничої допомоги. В той же час позивач звертає увагу суду на те, що з оскаржуваної постанови вбачається, що її було розглянуто працівником поліції Дишловим А.Є., а не його напарником, який роз`яснював позивачу її права та відмовив у задоволенні клопотання.

Крім того, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на технічний пристрій за допомогою якого здійснено фіксування нібито скоєного правопорушення як на доказ адміністративного правопорушення.

В оскаржуваній постанові зазначений лише нагрудний відео реєстратор № 474659, відеозапис з якого не містить доказів скоєння правопорушення.

Відеозапис наданий суду відповідачем з записом руху автомобіля позивача невідомого походження, без зазначення у постанові технічного засобу за допомогою якого було здійснена відео фіксація.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 остаточно просить суд з визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 7838540 від 29.09.2023, та закрити провадження у справі; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. та сплачений судовий збір в сумі 546, 46 грн.

Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.10.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.10.2023 суд перейшов від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення в порядку спрощеного провадження без виклику сторін - до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання у справі.

23.10.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог діючого законодавства. Водій ОСОБА_1 29.09.2023 керувала транспортним засобом Nissan Almera, державний номер НОМЕР_1 , в м. Миколаєві по пров. 4 Круговому, не подала сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті з вул. Кругова на 4 Круговий провулок та не увімкнула відповідний покажчик повороту при зупинці, чим порушила п. 9.2.б ПДР України, відповідно вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Працівником поліції було прийнято рішення про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. При цьому для фіксації правопорушення було використано нагрудний відео реєстратор № 474659. На зазначеному реєстраторі чітко зафіксовано порушення позивачем п. 9.2.б ПДР України, а саме, що ОСОБА_1 не подала сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті з вул. Кругова на 4 Круговий провулок та не увімкнула відповідний покажчик повороту при зупинці. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 у встановленому законом порядку було ознайомлено з її правами, що підтверджується відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського, долученого до відзиву. Щодо відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи представник відповідача вважає, що вказана обставина не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки за приписами КУпАП розгляд справ і накладення штрафу інспектором поліції фактично відбувається у спрощеному порядку, на місці вчинення правопорушення, підстави для відкладення розгляду справи не передбачені. Також представник відповідача заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає, що розмір гонорару має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Проте підготовка даної справи до судового розгляду, на його переконання, не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи.

15 листопада 2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначає про відсутність доказів порушення ПДР позивачкою, відповідач безпідставно посилається на правомірність дій поліцейських та застосування ними не передбачених законом власних засобів фото та відео фіксації, які не перебувають на балансі УПП.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Тітусь А.В. в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, збільшивши позовні вимоги в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 10000,00 грн.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції України в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Пояснила суду, що дійсно факт порушення позивачкою ПДР був зафіксований на пристрой автомобільний відео регістратор, цей пристрой не знаходиться на балансі УПП та не був зазначений у оскаржуваній постанові, оскільки форма постанови не передбачає такого зазначення, є електронною.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 7838540, вбачається, що 29.09.2023 ОСОБА_3 керувала транспортним засобом Nissan Almera, державний номер НОМЕР_1 , в м. Миколаєві, по пров. 4 Круговому, не подала сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті з вул. Кругова на 4 Круговий провулок та не увімкнула відповідний покажчик повороту при зупинці, чим порушила п. 9.2.б ПДР України.

Вказане адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, внаслідок чого на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху.

Згідно п. 1.9 Правил дорожньогоруху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 9.2.б Правил дорожньогоруху України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Частиною 2 статті 122КУпАП передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно із приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) установлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами частини першої статті 72 КАС Українивизначено, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до частин першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частиною першою ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, які ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У даному випадку предметом доказування є факт не подачі сигналу світловим покажчиком повороту відповідно напрямку при повороті.

З матеріалів справи слідує, що факт руху автомобіля, яким керувала позивач, підтверджується відеозаписом, здійсненим за допомогою нагрудного відео реєстратора № 474659, долученим представником відповідача до відзиву на позовну заяву. Разом з тим зазначене відео не містить доказів наявності скоєного правопорушення, зафіксовано лише спілкування працівників поліції з позивачем.

До відзиву представником також було надане відео з фіксацією переслідування автомобіля. Відеозапис наданий суду відповідачем з записом руху автомобіля позивача невідомого походження, без зазначення у постанові технічного засобу за допомогою якого було здійснена така відео фіксація.

В свою чергу, суд вважає на необхідне зазначити наступне.

Положеннями ст.280КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб,яким здійсненофото абовідеозапис (якщо такий запис здійснювався);

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ч. 1 ст.2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАСУ (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі), не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. (Постанова Верховного Суду від 13.02.2020. у справі № 524/9716/16-а).

Проте в оскаржуваній постанові не міститься будь-яких посилань на технічний засіб, на який здійснено фіксування вказаного правопорушення, а саме не подачі ОСОБА_1 сигналу світловим покажчиком повороту відповідно напрямку при повороті. Пристрой не знаходиться на балансі УПП.

Таким чином вина позивача у вчиненні нею адміністративного правопорушення не доведена належними та допустимими доказами.

Щодо посилань позивача на протиправність оскаржуваної постанови в зв`язку з відмовою в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення

Положеннями КУпАП, які стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.

Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, установленими розділом ІV КУпАП, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, без складання протоколу у відповідності до положень ч. 4 ст. 258 КпАП України

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 року №5-рп/2015 вказав, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Звертаючи увагу на приведені вище норми законодавства, суд зазначає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення приймається посадовою особою, яка розглянула справу про адміністративне правопорушення, тобто після встановлення факту адміністративного правопорушення, з`ясування усіх обставин правопорушення, встановлення вини особи в його вчиненні, а також інших обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність та мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з обставин цієї справи, суд врахує, що згідно відеофайлу з нагрудного відеореєстратору працівника поліції, який долучений до матеріалів справи, а також враховуючи пояснення позивача, розгляд справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивачки не здійснювався інспектором поліції ОСОБА_4 , а фактично виконувався іншим інспектором.

Посадовою особою органу патрульної поліції, якою прийнято постанову ( ОСОБА_4 ), не встановлювалась наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи (водія) в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у тому числі не заслуховувались пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не розглядались клопотання, не перевірялись докази правопорушення тощо.

В порушення приписів статей 280, 283 КУпАП вказаною посадовою особою органу патрульної поліції лише складено та підписано оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення.

В зв`язку із викладеним, суд погоджується із доводами позивача про те, що притягненню її до адміністративної відповідальності не передувала належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень (поліцейського).

Отже, є неправильними та такими, що не відповідають дійсним обставинам, посилання позивача на те, що провадження у справі про адміністративне правопорушення та застосування до позивача заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням відбулось на підставі і в порядку, встановленому законом, з додержанням принципу законності.

На переконання суду, наведене нівелює принципи обґрунтованості та всебічності вирішення справи про адміністративне правопорушення та безумовно спростовує правомірність рішення патрульного поліцейського про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Постанова про адміністративне правопорушення - це документ, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій.

Суд повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ «Коробов проти України» №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

Отже, суд повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Вимоги вказаних правових норм не були дотримані працівниками поліції при складанні оскаржуваної постанови.

Аналізуючи обставини справи, досліджені матеріали, зокрема оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення, суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за порушення якого її було притягнуто до адміністративної відповідальності.

При цьому суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача проти позову, оскільки вони не підтверджені неспростовними та достовірними доказами.

Згідно ч. 3 ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи беззаперечних доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

Положеннями статті 139КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За результатом розгляду адміністративної справи позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, а отже понесені позивачем судові витрати відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у цій справі.

Слід зазначити, що відповідно до частин 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції не є самостійною юридичною особою, то судові витати по сплаті судового збору у розмірі 536,80 грн. підлягають стягненню саме з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. При цьому витрати в розмірі 10,74 грн. банківської комісії за сплату судового збору не підлягають відшкодуванні, оскільки вказане не передбачено КАС України.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

За правилами частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як свідчать обставини справи, у позовній заяві позивачем заявлялось про понесені судові витрати та надано документальне підтвердження цих витрат, а саме: копію договору № 22/03-1 про надання правничої допомоги від 22.03.2023; копія ордеру про надання правничої (правової) допомоги № 1084480; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), фактичну участь представника позивача при розгляді даної справи, приймаючи до уваги мотиви задоволення позову, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають частковому задоволенню, в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись статтями18,19,241-246,286 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 7838540 від 29.09.2023 та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 .

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, (ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, (ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсядо П`ятогоапеляційного адміністративногосуду протягомдесяти днівз дняйого проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції України, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул.Новозаводська, 1-Б/1.

Повний текст рішення складено 27.11.2023.

Суддя Г.С. Костюченеко