Вирок № 115182432, 27.11.2023, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 592/3842/22

Провадження № 1-кп/591/509/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2023 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , законного представника потерпілої ОСОБА_4 , представника адвоката ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12021200480001106 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нижня Сироватка, Сумського району, мешканця АДРЕСА_1 , гр-на України, підприємця, одруженого, не судимого,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

31 березня 2022 року близько 16:25 год. ОСОБА_7 керував автомобілем «Volkswagen», н.з. НОМЕР_1 та рухався по вул. Засумська в напрямку вул. Степана Бандери в м. Суми, де, при виїзді з другорядної дороги, не надав перевагу в русі автомобілю «Пежо», н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 , який рухався по головній дорозі по вул. Чорновола в напрямку вул. Іллінська в м. Суми, та допустив зіткнення з останнім, внаслідок чого пасажир автомобіля «Пежо» ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому середньої третини лівої ключиці зі зміщенням, які кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Водій ОСОБА_7 допустив порушення вимог дорожнього знаку 2.2 («Проїзд без зупинки заборонено») та п. 16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., яким передбачено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Допущені водієм ОСОБА_7 порушення вимог дорожнього знаку 2.2 («Проїзд без зупинки заборонено») та п. 16.11 ПДР України знаходиться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що наступили.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, щиро покаявся та показав, що дійсно він вчинив його за наведених обставин. Заявлені цивільний позов визнав частково, зазначивши про те, що дійсно його діями спричинені матеріальні збитки власнику іншого транспортного засобу та моральна шкода потерпілій, але розмір заявлених вимог вважає зависоким (в вирішенні позову по заявленій моральній шкоді покладається на розсуд суду та вважає, що повинен її відшкодовувати).

Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, не оспорював фактичні обставини, а також докази, добуті по справі, за відсутності заперечень учасників судового розгляду, визнавши недоцільність повного дослідження доказів та обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильність усвідомлення обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, а також, що немає сумнівів у добровільності та істиності їх позиції, крім того, роз`яснивши їм наслідки цього, суд, відповідно до положень ст. 349 КПК України, обмежив дослідження доказів по справі допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів цивільних позовів та матеріалів справи, що характеризують особу ОСОБА_7 .

Таким чином, суд вважає зазначені обставини вчиненого діяння встановленими, факт скоєння ОСОБА_7 кримінального правопорушення доведеним, а його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки він, як особа, що керувала транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .

До пом`якшуючих покарання обставин ОСОБА_7 суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність у нього на утриманні дитини з вадами здоров`я.

Обтяжуючих покарання обставин ОСОБА_7 суд не вбачає.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він є не судимою особою, працює, одружений, має неповнолітню дитину на утриманні, характеризується позитивно.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує особу обвинуваченого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним кримінального правопорушення, пом`якшуючі покарання обставини.

Беручи до уваги викладене та позитивні дані щодо особи обвинуваченого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих, вік обвинуваченого, суд вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе з призначенням покарання у виді обмеження волі та застосуванням іспитового строку, оскільки саме це сприятиме досягненню мети провадження та може прискорити відшкодування збитків, про які буде йти мова згодом.

З урахуванням позитивних даних стосовно особи обвинуваченого, наявності у нього необхідності в керуванні автомобілем для забезпечення в тому числі потреб родини та отримання доходу, що сприятиме, як зазначено вище, забезпеченню відшкодування збитків, за відсутності доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_7 системних порушень ПДР України, суд, відповідно до положень ч. 2 ст. 69 КК України, вважає за можливе не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Не застосовуючи додаткової міри покарання, суд враховує і введений в країні воєнний стан, який зумовлює потреби необхідності використання транспорту для забезпечення безпеки родини та близьких осіб, беручи до уваги наведену вище обставину, зумовлену здійсненням обвинуваченим підприємницької діяльності, яка потребує можливості керування транспортом, з метою надання подальшого відшкодування потерпілій стороні, про які буде йти мова згодом.

Цивільний позов потерпілої (т. 1 а.с. 44), на думку суду підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, потерпілою стороною заявлений цивільний позов виключно в частині відшкодування моральних збитків в сумі 50000 гривень, а завдання моральної шкоди в цій частині в повній мірі обґрунтовано позивачем та зумовлюється стражданнями, завданими внаслідок ушкодження здоров`я та спричиненням середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які є значними, їх характером, тривалістю лікування, а також вадами здоров`я зумовленими цим, що безумовно викликає болісні відчуття, страждання та призводить до значних змін в житті, які продовжуються і в цей час, що також підтверджується документами долученими до позову. Потерпіла впродовж тривалого часу після події проходила лікування та потребує відновлення здоров`я і в цей момент.

Тому, виходячи з глибини та характеру страждань, враховуючи принцип, розумності, виваженості, співмірності та справедливості, належною на відшкодування моральної шкоди, завданої зазначеним кримінальним правопорушенням, на переконання суду, є сума коштів в 50000 гривень, яка підлягає стягненню з обвинуваченого, тому цивільний позов підлягає задоволенню.

Цивільний позов ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 111) слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

По-перше, стороною позивачів на думку суду цілком доведено та обґрунтовано розмір заподіяних збитків в сумі 306230,7 гривень, що підтверджено відповідним висновком експерта (т. 1 а.с. 122), який до того ж був допитаний в судовому засіданні та обґрунтував свій висновок, а переконливих підстав для сумнівів в ньому стороною захисту наведено не було.

По-друге, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_10 була застрахована(т. 1 а.с. 73), тому належними та доведеними є вимоги позивача про стягнення з ТДВ СК «Альфа-Гарант» коштів в сумі 130000 гривень, які покриваються страховим відшкодуванням, та решти суми коштів з обвинуваченого (в сумі 176230,7 гривень (ст.ст. 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1194 ЦК України).

В-третє, на переконання суду, враховуючи принцип, розумності, виваженості, співмірності та справедливості, належною на відшкодування моральної шкоди, завданої зазначеним кримінальним правопорушенням ОСОБА_8 , є сума коштів в 7000 гривень, яка підлягає стягненню з обвинуваченого.

Отже, цивільний позов ОСОБА_8 слід задовольнити частково.

Речові докази автомобілі належить залишити в користуванні володільців, зі скасуванням накладеного на них арешту, оскільки такі заходи були здійснені з метою збереження доказів і в подальшому їх застосуванні з цією метою відпала потреба.

Процесуальні витрати, підтверджені прокурором та пов`язані з проведенням експертних досліджень слід стягнути з обвинуваченого.

Що стосується процесуальних витрат на правову допомогу цивільному позивачу, то в цій частині вони не можуть бути стягнуті з обвинуваченого, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 120, ч. 1 ст. 124 КПК України, а процесуальні витрати, пов`язані з отриманням правової допомоги стороною потерпілої, з огляду на їх доведеність, документальне підтвердження та участь в судових засіданнях представника, слід стягнути з обвинуваченого.

Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу суд не вбачає.

На підставі ст.ст. 69, 75, 76, ч. 1 ст. 286 КК України, ст.ст. 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1166-1168, 1188, 1194 ЦК України, керуючись ст.ст. 120, 127-129, 368, 374, 375 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік без позбавлення права керування транспортними засобами, згідно вимог ст. 69 КК України.

Відповідно дост.75КК Українизвільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 1 рік.

Відповідно дост.76КК України,зобов`язати ОСОБА_7 не виїзжати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з`являтися для реєстрації в органи з питань пробації та повідомляти про зміну місця проживання, навчання та роботи.

Цивільний позов адвоката ОСОБА_5 задовольнити та стягнути на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_9 , кошти в сумі 50000 гривень.

Цивільний позов адвоката ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_8 на відшкодування майнової шкоди кошти в сумі 130000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 на відшкодування майнової шкоди кошти в сумі 176230,7 гривень та на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 7000 гривень.

Речові докази: автомобілі «Volkswagen», н.з. НОМЕР_1 , та «Пежо», н.з. НОМЕР_2 залишити в користуванні володільців, зі скасуванням накладеного на них арешту в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 7757,2 гривні.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 процесуальні витрати на правову допомогу в сумі 5000 гривень.

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення, особою, що не була присутня під час його проголошення з дня отримання копії судового рішення, а особою, яка перебуває під вартою з моменту вручення вироку цій особі.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1