Рішення № 115176139, 24.11.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2023 року № 320/3108/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві

про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, в якому просить суд, з врахуванням уточнень :

- визнати протиправною дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо не врахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком на умовах та в порядку передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" стажу роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 01.10.1980 по 31.12.2021;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" стажу роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 01.10.1980 по 31.12.2021 за винятком періоду роботи фірмі "Аве Марія", зазначеного в трудовій книжці на сторінці 4, 5 (№ запису 5, 6), з дати права за призначенням пенсії з 03.12.2022.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідач безпідставно не зарахував до загального стажу зазначені періоди, оскільки цей стаж підтверджується трудовою книжкою, а тому вважає такі дії протиправними.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити у зв`язку з тим, що позивачці необхідно подати відповідачу уточнюючі довідки

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 16.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла пенсійного віку, що підтверджується її паспортом громадянина України.

15.11.2022 позивачка звернулася до Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування.

До заяви позивачкою було додано : копію паспорту, копію ідентифікаційного номеру, копію та оригінал трудової книжки.

Згідно трудової книжки позивачки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 розпочала трудову діяльність 01.10.1980 по 02.11.1992 у Домі піонерів Московського району м. Києва, 15.10.1993 по 28.05.1998 у фірмі Аве Марія, 01.04.1994 по 01.06.2004 у фірмі В.В.В.-Дія, 01.06.2004 по 15.06.2005 у СПД ОСОБА_2 , 02.07.2014 по 02.10.2014 у ТОВ БК ГЕОС, 03.10.2014 по 13.08.2020 у ТОВ ГЕОС-УКБ, 14.08.2020 по 31.12.2021 у ТОВ Будівельна компанія Стройка.

Листом №2600-0204-8/155927 від 29.11.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було повідомлено: Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Відповідно до наданих документів загальний страховий стаж складає 18 років 08 місяців 16 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки трудова книжка видана з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (відсутня дата заповнення).

Згідно з запису №1 у трудовій книжці позички - 01.10.1980 ОСОБА_1 була прийнята на роботу в Домі піонерів Московського району м. Києва (наказ №59 від 30.09.1980).

Позивачка вважає, що дата заповнення трудової книжки є дата першого запису, а саме 01.10.1980.

Аргументуючи відмову у зарахуванні до стажу періоду роботи згідно трудової книжки (з 01.10.1980 по 30.06.2000) відповідач посилався на те, що при призначення пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування неможливо враховувати даний період стажу, тому що є порушення інструкції ведення трудових книжок, а саме відсутня дата заповнення.

Вважаючи, що така відмова відповідача є протиправною, позивачка звернулась з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст.24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

Згідно з статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

VI. Оцінка суду

Судом встановлено, що позивачка досягла віку 60 років, що підтверджується записом у паспорті позивачки про дату народження та звернулася до відповідача - із заявою про призначення пенсії за віком, при цьому додала копію паспорту, копію ідентифікаційного номеру, копію та оригінал трудової книжки.

Листом №2600-0204-8/155927 від 29.11.2022 позивачці повідомлено про наявність у неї страхового стажу тривалістю 18 років 8 місяців 16 днів, що є недостатнім згідно статті 26 Закону №1058-IV.

З листа відповідача вбачається, що до загального страхового стажу позивачки не враховано періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата заповнення трудової книжки, що є порушенням вимог "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" №58 від 29.07.93.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберіганням, виготовленням, постачанням і обліком, регулюються, зокрема, Кодексом законів про працю України, постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників", інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110.

Суд зазначає, що наявна в матеріалах справи трудова книжка НОМЕР_1 містить всі необхідні записи про роботу, а саме відомості про підприємство, дату прийняття на посаду, назву посади, дані про реквізити наказу про прийняття на роботу (номер наказу, число і місяць його видачі) та звільнення з роботи. Ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження страхового стажу.

Досліджуючи титульний аркуш трудової книжки серії НОМЕР_2 , судом встановлено, що поряд з даними власника трудової книжки : прізвище, ім`я та по батькові; дата народження; освіта; професія; спеціальність; підпис власника книжки - пропущена дата заповнення, міститься підпис особи, відповідальної за видачу трудової книжки та печатка.

Відтак, відповідачем не зараховано до стажу роботи позивачки, який зараховується для призначення пенсії за віком, оскільки трудова книжка заповнена з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58, а саме на титульній сторінці відсутня дата її заповнення.

Тобто, фактично, вказані періоди роботи позивачки не було зараховано пенсійним органом до стажу роботи позивача у зв`язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивачки відповідальними працівниками підприємств, на яких позивачка працювала.

Згідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.93 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.2. Інструкції №58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно до п. 2.13 Інструкції №58 визначено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

При цьому, в Інструкції №58 відсутня норма, що вказує на обов`язковість вимоги щодо дати заповнення трудової книжки, яка може слугувати підставою для незарахування стажу її власника.

Тобто, враховуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку, як і зміна записів про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження, вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу.

Суд наголошує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови надання позивачкою до пенсійного органу трудової книжки, яка підтверджує факт роботи позивачки за не зараховані періоди, та з урахуванням повноважень пенсійного органу щодо надання допомоги особам у одержанні відсутніх для призначення пенсії документів та проведення перевірок за наданими для призначення пенсії документами, відповідачем безпідставно відмовлено позивачці у призначенні пенсії у зв`язку із не зарахуванням періодів її роботи на підставі записів трудової книжки.

При цьому, слід зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вказана правова позиція узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а.

Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що записи трудових книжок, якими посвідчено страховий стаж позивачки в спірні періоди роботи не містять виправлень, отже, доводи відповідача, що виявлені ним недоліки трудової книжки є підставою для неврахування зазначених в ній періодів роботи до страхового стажу позивачки, суд відхиляє як безпідставні.

Відповідачем не зазначено, а судом не виявлено доказів тому, що спірні записи в трудовій книжці позивачки можна визнати такими, які не відповідають дійсності чи зроблені з порушенням визначеної процедури, а тому підлягають зарахуванню періоди трудової діяльності позивачки, а саме:

- з 01.10.1980 по 02.11.1992 у Домі піонерів Московського району м. Києва (записи №1-4 трудової книжки );

- з 15.10.1993 по 28.05.1998 у фірмі Аве Марія (записи трудової книжки №5-6);

- з 01.04.1994 по 01.06.2004 у фірмі В.В.В.-Дія (записи трудової книжки №7-8);

- з 01.06.2004 по 15.06.2005 у СПД ОСОБА_2 (записи трудової книжки №9-10);

- з 02.07.2014 по 02.10.2014 у ТОВ БК ГЕОС (записи трудової книжки №11-12);

- з 03.10.2014 по 13.08.2020 у ТОВ ГЕОС-УКБ (записи трудової книжки №13-14);

- з 14.08.2020 по 31.12.2021 у ТОВ Будівельна компанія Стройка (записи трудової книжки №15-16).

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, відповідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.2. передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу викладених вище положень, суд зазначає, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі.

Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачкою документах.

Отже, відповідач своїм право не скористався, яким дає йому діюче законодавство і прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком по формальним підставам.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в призначенні пенсії позивачці та необхідності його скасування.

Дискреційні повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, в даному випадку зарахування до страхового стажу спірних періодів, що свідчить про те, що за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Враховуючи фактичні обставини цієї справи, питання щодо зарахування до страхового стажу спірних періодів не можуть бути віднесені до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду, з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Щодо права позивачки на призначення пенсії за віком.

Наявний у позивачки страховий стаж відповідач обчислив у 18 років 8 місяців 16 днів.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи з 01.10.1980 по 02.11.1992 у Домі піонерів Московського району м. Києва, з 01.04.1994 по 01.06.2004 у фірмі В.В.В.-Дія, з 01.06.2004 по 15.06.2005 у СПД ОСОБА_2 , з 02.07.2014 по 02.10.2014 у ТОВ БК ГЕОС, з 03.10.2014 по 13.08.2020 у ТОВ ГЕОС-УКБ, з 14.08.2020 по 31.12.2021 у ТОВ Будівельна компанія Стройка, загальний страховий стаж становить понад 29 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком.

Суд установив наявність у позивачки страхового стажу достатньої тривалості для призначення пенсії за віком.

За таких умов належним і ефективним способом захисту права позивачки на пенсійне забезпечення є зобов`язання відповідача призначити і виплатити позивачці пенсію за віком, оскільки інші способи не гарантують фактичного отримання позивачкою пенсійної виплати.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Враховуючи задоволення позову, на користь позивачки слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо не врахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком на умовах та в порядку передбачених Законом України "Про загальнообов`язнове державне пенсійне страхування" стажу роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 01.10.1980 по 31.12.2021.

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Бульварно-Кудрявська, 16) здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов`язнове державне пенсійне страхування" стажу роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 01.10.1980 по 31.12.2021 за винятком періоду роботи фірмі "Аве Марія", зазначеного в трудовій книжці на сторінці 4, 5 (№ запису 5, 6), з дати права за призначенням пенсії з 03.12.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 24.11.2023