Рішення № 115175877, 24.11.2023, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2023 року м. Чернівці Справа № 600/5309/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у не зарахуванні їй до трудового стажу період роботи в міській дитячій поліклініці №1 м.Мари в період з 6 січня 1987 року по 22 квітня 1996 року;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати їй до трудового стажу період роботи в міській дитячій поліклініці №1 м.Мари в період з 6 січня 1987 року по 22 квітня 1996 року, призначити та виплатити пенсію за віком з 12 квітня 2023 року.

Позов обґрунтовано тим, що позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком та не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 06 січня 1987 року по 22 квітня 1996 року в міській дитячій поліклініці в Туркменістані на підставі наданих нею довідок, оскільки відсутній переклад печаток виданих довідок. Вважає, що законодавством передбачено переклад тексту документу, проте переклад печаток не передбачено. Позивач наголошує на тому, що законодавець передбачає єдину підставу для того щоб вимагати від особи додаткові документи, у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, в інших випадках орган ПФУ зобов`язаний зарахувати стаж на підставі записів трудової книжки.

Ухвалою суду від 04 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву; витребувано копію пенсійної справи позивача.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що за результатами додаткової перевірки документів електронної пенсійної справи №241670056073 ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області безпідставно зараховано до стажу позивача період роботи з 06.01.1987 по 22.04.1996 в міській дитячі поліклініці в Туркменістані на підставі довідки №397 від 21.10.2008, оскільки відсутній переклад печатки, якою завірено довідку. Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 15.10.1982 даний період роботи не засвідчено печаткою. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, оскільки Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, оскільки ОСОБА_1 не виконані умови призначення пенсії за віком.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Першотравневим РВ УМВС України в Чернівецькій області 08 червня 2004 року.

14 березня 2023 року позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії.

До вказаної заяви позивачем додано, зокрема, трудову книжку НОМЕР_1 , довідки № 352 від 07.09.1994, №397 від 21.10.2008, №393 від 10.09.2008, накази №35 від 08.04.1996, №27 від 31.03.1998, №97 від 09.12.200, №96 від 10.10.2000.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 29 березня 2023 року 32400-1706-8/12222 позивачу не зараховано до стажу періоди роботи з 06.01.1987 по 22.04.1996, оскільки в наданих довідках відсутній переклад печаток виданих довідок.

За таких обставин позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно до статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Абзацом другим частини першої статті 26 Закону №1058-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно статті 62 Закону Закон №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

На час первісного заповнення трудової книжки позивача НОМЕР_1 та в період роботи позивача під час не зарахованих періодів роботи, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162).

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: фамілія, ім`я та по-батькові, дата народження, професія, спеціальність. сі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» (далі Постанова № 656) та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 Постанови №656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 постанови №656 передбачено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому відповідно до пункту 18 Постанови №656 відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Згідно із пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Вказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду в аналогічних спірних відносинах, що викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий висновок суду узгоджується з правою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Більше того, у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17 Верховний Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

З обставин справи вбачається, що позивач зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії по віку.

Однак, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 29 березня 2023 року №2400-1706-8/12222 позивачу повідомлено, що при призначені пенсії за віком їй не зараховано до стажу період роботи з 06.01.1987 по 22.0.1996, оскільки в наданих довідках відсутній переклад печаток виданих довідок.

Суд вважає таку позицію Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області необґрунтованою, оскільки, згідно записів трудової книжки №6, №7, №8, №9, №10, яка за приписами статті 62 Закону Закон №1788-ХІІ є основним документом, що підтверджує стаж роботи, позивач в період з 06.01.1987 року по 22.04.1996 року працювала у Міській поліклініці м. Мари.

При цьому доказів визнання недостовірними цих записів у трудовій книжці позивача відповідачем до суду не надано

Додатково, для підтвердження вказаних періодів роботи, позивачем було надано ще й довідки №397 від 21.10.2008 року, №352 від 07.09.1994 року, №393 від 10.09.2008 року.

До цього ж, суд зауважує, що не зараховуючи позивачу до страхового стажу періоду роботи з 06.01.1987 по 22.04.1996 року, з підстав відсутності перекладу печаток на довідках, поданих додатково на підтвердження стажу позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області при призначені пенсії за віком ОСОБА_1 не враховувало наявні записи у трудовій книжці НОМЕР_1 від 15.01.1982 року №6, №7, №8, №9, №10 за період з 06.01.1987 року по 22.04.1996 року.

Твердження відповідача у відзиві, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 15.01.1982 року даний період роботи не засвідчений печаткою, суд оцінює критично, оскільки згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 29 березня 2023 року №2400-1706-8/12222 період роботи з 06.01.1987 по 22.04.1996 року не зарахований позивачу виключно з підстав відсутності перекладу печаток в наданих довідок. Водночас, зауважень до оформлення записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 15.01.1982 року, які повинні першочергово оцінюватися пенсійним органом при визначенні наявного достатнього страхового стажу для призначення пенсії, даний лист не містить.

Більше того, суд звертає увагу, що відповідачем до відзиву на позовну додано розрахунок стажу ОСОБА_1 (форма РС-право), згідно якого спірний період зарахований до її страхового стажу, і загальний страховий стаж становить 32 роки 2 місяці 24 дні, а відтак позиція пенсійного органу є непослідовною та спрямована, фактично, на безпідставне обмеження конституційного права позивача на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржувану позивачем відмову суб`єкта владних повноважень на відповідність її критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.

Зважаючи на те, що звернення до суду з цим позовом обумовлено, фактично, незгодою позивача із діями Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо незарахування періоду роботи з 06 січня 1987 року по 22 квітня 1996 року, то суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде визнання протиправними оскаржуваних дій.

Визначаючись щодо способу захисту порушеного права позивача, враховуючи висновок суду про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, виходячи з повноважень, визначених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних відносинах буде зобов`язання відповідача зарахувати періоди роботи позивача з 06 січня 1987 року по 22 квітня 1996 року до страхового стажу, який дає їй право на призначення пенсії за віком, та призначити позивачу пенсію за віком на підставі поданої нею заяви від 14 березня 2023 року з 13 квітня 2023 року (згідно приписів статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку).

На переконання суду, саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи Головного управлінця Пенсійного фонду України в Чернівецькій області є безпідставними та такими, що не свідчать про законність оскаржуваних дій.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявної у справі квитанції №32528798800007434921 від 31 липня 2023 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп., то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача і витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Поряд з цим відповідач у відзиві зазначав про не співмірність заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, обґрунтовуючи це тим, що дана справа не є складною з урахуванням її фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів.

Вказане суд розцінює як клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Так, право відповідача на звернення до суду з таким клопотанням передбачено частиною шостою, сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому відповідно до частини першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За приписом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, на підтвердження вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн, позивачем надано:

- акт виконаних робіт по наданню правничої допомоги;

- квитанцію до прибуткового касового ордера №5 від 17 квітня 2023 року..

При цьому, як вбачається з акту виконаних робіт, сума 4000,00 грн складається з:

- 1000,00 грн - за зустріч, консультацію клієнта, узгодження правової позиції (пункт 1);

- 3000,00 грн за збір доказів та підготовку позовної заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 2).

Проаналізувавши наданий позивачем акт прийому-передачі наданих послуг, квитанцію до прибуткового касового ордера, суд вважає про підтвердження сплати позивачем адвокату витрат на суму 4000,00 грн за надання професійної правничої допомоги у цій справі.

Водночас, вирішуючи клопотання відповідача про зменшення суми витрат, пов`язаних з розглядом справи, на переконання суду, зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції є тими логічними діями, що передують збору доказів та написанню позовної заяви і включаються у послуги з за збір доказів та підготовку позовної заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

З огляду на викладене, зважаючи на зміст клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а також враховуючи те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із складністю справи (дана справа в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є нескладною) та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не є пропорційним до предмета спору, суд приходить до висновку про обґрунтованість стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн, які були сплачені позивачем адвокату за підготовку цієї позовної заяви.

За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесенні останнім судові витрати у загальній сумі 4073 грн 60 коп. (3000 грн 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу та 1073 грн 60 коп. сплачений судовий збір).

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 06 січня 1987 року по 22 квітня 1996 року до страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 06 січня 1987 року по 22 квітня 1996 року до страхового стажу, який дає їй право на призначення пенсії за віком, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 13 квітня 2023 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 1073 грн 60 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 листопада 2023 року.

Повне найменування учасників процесу: позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ); відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м. Чернівці, Площа Центральна, 3, код ЄДРПОУ 40329345;.

Суддя О.П. Лелюк