Рішення № 115173069, 24.11.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2023 р. справа № 300/6236/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся 08.09.2023 до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить суд: визнати протиправною відмову відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі рапорта від 02.08.2023; зобов`язати Військову частини НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є військовослужбовцем та проходить службу в військовій частині НОМЕР_1 . 02.08.2023 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав рапорт на ім`я командира 1 мінометної батареї 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив клопотати перед вищим командуванням Військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" - у зв`язку з наявністю дружини з інвалідністю ІІІ групи. До вказаного рапорту від червня 2023 були долучені копії підтверджуючих документів про право на звільнення з військової служби. Листом від 06.08.2023 за № 0666/35/6272 відповідач відмовив у задоволенні рапорту мотивувавши це тим, що наявність дружини з інвалідністю ІІІ групи не є підставою для звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Представник позивача вважає, що відмова у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби є неправомірною та відповідачем допущено протиправну бездіяльність, щодо не звільнення позивача з військової служби згідно підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Ухвалою суду від 12.09.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

21.09.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 від 21.09.2023 № 0666/35/4488/п на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив проти задоволення позову. У відзиві відповідач зазначив, що наявність у позивача дружини з інвалідністю ІІІ групи не є умовою для звільнення з військової служби, оскільки також є необхідною умова щодо наявності членів сім`ї з інвалідністю І та ІІ груп. Критерії встановлення інвалідності визначені Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою КМУ від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317). Відповідні критерії встановлення інвалідності, передбачені Положенням № 1317, у взаємозв`язку з підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" свідчать про необхідність здійснення військовослужбовцем догляду за непрацездатною особою або особою із захворюванням, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи. Так, у рапорті про звільнення та у позовній заяві відсутній висновок уповноважених установ медичного напрямку, щодо необхідності здійснення постійного догляду за дружиною позивача, яка є інвалідом ІІІ групи. Натомість, надані позивачем довідки та виписки з медичної карти не містять будь-яких вказівок на необхідність постійного догляду. Вказане свідчить про відсутність підстав для звільнення з військової служби, встановлених відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову (а.с. 37-44).

27.09.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь представника позивача адвоката Пащука А.І. від 26.09.2023 на відзив. У відповіді представник позивача заперечив проти доводів відповідача викладених у відзиві. (а.с. 45-51).

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України, Військова частина НОМЕР_1 , посада - водій мінометного взводу (конкретні дані - суд не зазначає) в званні - солдат. Вказана обставина визнається сторонами та не є спірною.

25.07.2023 позивач засобами поштового зв`язку (згідно відбитку штампу установи зв`язку на описі вкладення до цінного листа) подав рапорт на ім`я командира 1 мінометної батареї 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив клопотати перед вищим командуванням Військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Також ОСОБА_1 зазначив, що не бажає проходити службу у військовому резерві; відмовляється від проходження військово-лікарської комісії; облікові документи просив направити до Косівського РТЦК та СП. У рапорті. До вказаного рапорту долучено копії: паспорта громадянина України дружини позивача - ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 12.01.2015 (а.с. 14-19), паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (а.с. 4-9), свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 25.05.2023 (а.с. 13), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 (а.с. 10), довідки до акта до огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 750522 від 11.04.2022 про встановлення дружині позивача - ОСОБА_3 з 01.04.2022 третьої групи інвалідності (а.с. 24), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_3 (а.с. 20), посвідчення інваліда дружини позивача - ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 від 28.02.2018 (а.с. 22-23), витягу з реєстру територіальної громади від 25.05.2023 за № 2023/003983107, щодо адреси місця проживання дружини позивача - ОСОБА_3 (а.с. 21), індивідуальної програми реабілітації інвалідів дружини позивача - ОСОБА_3 за № 531 від 11.04.2022 (а.с. 25-26), що підтверджується описом-вкладенням до цінного листа від 25.07.2023 (а.с. 12).

Листом від 06.08.2023 № 0666/35/6272, за підписом начальника штабу - першого заступника командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_4 , відповідач визнав факт отримання 02.08.2023 рапорту ОСОБА_1 . Вказаним листом повідомлено позивача про відмову в задоволенні поданого ним рапорту про звільнення з військової служби (вх. № 8786 від 02.08.2023). Підставою для відмови в задоволенні рапорту позивача, відповідач вказав на те, що за змістом підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" наявність у військовослужбовця дружини із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи не є підставою для звільнення з військової служби.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про звільнення позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, представник ОСОБА_1 - Пащук А.І. звернувся з цим позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами та нормами права:

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

За змістом положень статтей 20, 22 Закону № 2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).

Звільнення військовослужбовців з військової служби регламентовано статтею 26 Закону № 2232-XII.

Пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах: […]

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

абзац п`ятий: у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; […].

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

На підставі указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затверджених парламентом шляхом прийняття відповідних законів, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, оголошено та проводиться загальна мобілізація.

ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України за мобілізацією, проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що визнається сторонами. 25.07.2023 року позивач звернувся засобами поштового зв`язку до командування В/ч НОМЕР_1 із рапортом про звільнення із військової служби у зв`язку із наявністю у дружини позивача інвалідності ІІІ групи на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII. Вказаний рапорт отримано відповідачем 02.08.2023.

Спір між сторонами виник щодо застосування абзацу п`ятого підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII такого змісту: «наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи».

ВЧ № НОМЕР_1 в листі від 06.08.2023, в якому викладено підстави відмови в задоволенні рапорту ОСОБА_1 , тлумачить цю норму закону «виходячи з морфологічної точки зору» та наголошує, що «ключовим є наявність у словосполученні сполучника «та», що унеможливлює звільнення позивача, якщо у нього наявна лише одна з умов, що складають підставу для звільнення з військової служби згідно вказаної норми: наявна дружина з інвалідністю 3 групи, однак без наявності у своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи. Для звільнення з військової служби в цьому випадку необхідно, щоб була одночасно й друга умова: наявність інвалідності в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Суд при вирішенні цього спору повинен розтлумачити зміст речення із застосуванням комбінованого сполучника «та/або», оскільки такий застосовується в гіпотезі норми права (абзацу п`ятого підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII), щодо застосування якої виник цей спір.

Для виконання цього завдання суд використовує філологічне тлумачення, що полягає у з`ясуванні змісту правової норми шляхом аналізу її текстового вираження під кутом зору його лексико-семантичних, лексико-граматичних, морфологічних, синтаксичних характеристик.

Постановою № 437 від 22 травня 2019 Кабінет Міністрів України з метою забезпечення конституційних положень про державний статус української мови та уніфікації вживання правописних норм Кабінет Міністрів України погодив пропозицію Міністерства освіти і науки та Національної академії наук щодо схвалення Українського правопису в новій редакції, розробленій Українською національною комісією з питань правопису (далі Український правопис-2019). Відповідно до параграфу § 165. «СКІСНА РИСКА (/)» Українського правопису-2019 скісну риску ставимо в таких позиціях: «[…] В офіційно-діловому та науковому стилях - як розділовий знак […] Уживаються також комбіновані єднально-розділові сполучники і/або, рідше та/або (без відступів до і після скісної риски): порушення авторського і/або суміжних прав; «Типова освітня програма підвищення кваліфікації голів і/або членів правлінь об`єднань співвласників багатоквартирних будинків»; Війна і/або поезія? (назва газетної публікації)».

Суд зазначає, що вживання єднального сполучника «та» вказує на два поняття разом, тоді як використання розділового сполучника «або» вказує на виділення: одне поняття з кількох понять. Коли ми говоримо:

- «A та B», використовуючи єднальний сполучник, ми маємо на увазі обидва разом, A + B;

- «A або B», використовуючи розділовий сполучник, ми можемо мати на увазі «A, а не B», і ми можемо мати на увазі «B, а не A»;

- «А та/або В», використовуючи скісну риску «/» між двома сполучниками, то ми утворюємо комбінований єднально-розділовий сполучник, що вказує на два можливі варіанти сполучника («та» і «або»), один із яких можна вибрати.

Іншими словами, використання скісної риски в комбінованому сполучнику «та/або» означає, що ми допускаємо обрання як «та», так і «або», як наслідок можемо мати на увазі: 1) А+В; 2) А, не В; 3) В, не А.

Таким чином, використання «та/або» дозволяє стверджувати, що існує три можливих варіанти вибору, а не два.

Отже, вжите в абзаці п`ятому підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII «та/або» є комбінованим єднально-розділовим сполучником, що розширює (а не звужує) кількість варіантів вибору. Як наслідок наведеного тлумачення, згадану норму права слід розуміти таким чином:

військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо не висловили бажання продовжувати військову службу):

1) у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю (тобто незалежно від групи інвалідності), за відсутності одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

2) у зв`язку з наявністю одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за відсутності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю;

3) у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та наявністю одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що відповідач неправильно розтлумачив норму абзацу п`ятого підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII шляхом істотного звуження її змісту, адже фактично замінив вжитий законодавцем комбінований сполучник «та/або» на єднальний «та». Наслідком такого помилкового тлумачення відповідача є акт правозастосування (відмова у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби), що прямо суперечить закону та порушує права ОСОБА_1 .

Щодо доводів представника відповідача у відзиві на позов про те, що в рапорті про звільнення та у позовній заяві відсутній висновок уповноважених установ медичного напрямку, щодо необхідності здійснення постійного догляду за дружиною позивача, яка є інвалідом ІІІ групи, що також унеможливлює звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, то суд їх відхиляє з оглядку на таке.

По-перше, вказані доводи не були підставою для відмови у задоволенні рапорту позивача з огляду на зміст листа від 06.08.2023, а по-друге, наявність чи відсутність вказаних обставини не впливає на можливість реалізації підстави для звільнення з військової служби саме, яка передбачена саме абзацом п`ятим підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII.

Відповідно до статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними, зобов`язання вчинити певні дії чи про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд встановив, що ОСОБА_1 : 1) є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за призовом під час мобілізації; 2) перебуває у сімейних обставини, передбачених законом - має дружину із числа осіб з інвалідністю; 3) не бажає продовжувати військову службу, про що подав рапорт командиру по команді.

Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 безальтернативно підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу п`ятого підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII. Отже, відмова ВЧ НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 із військової служби є очевидно протиправною, оскільки заявник відповідає вичерпному перелік умов, яким повинен відповідати військовослужбовець для прийняття позитивного рішення за його рапортом. В цій ситуації у відповідача немає дискреційних повноважень, оскільки закон не передбачає будь-яких альтернативних варіантів рішення за наслідками вирішення рапорту позивача, за встановлених судом обставин в цій справі щодо наявності усіх умов для звільнення з військової служби та дотримання процедурних умов. З огляду на це обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є ефективним та не суперечить закону.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку позов задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Сторонами не понесено судових витрат у справі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо прийняття рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі рапорту за вх. № 8786 від 02.08.2023.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_7, АДРЕСА_2.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.