Рішення № 115173065, 24.11.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2023 р. справа № 300/1722/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Окуневич Михайло Валентинович, звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ в Харківській області) про визнання скасування рішення від 19.10.2022 №926100137725, зобов`язання призначити з 19.10.2022 пенсію по втраті годувальника в розмірі 50%, від розміру пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 та виплатити недоотриману пенсію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 2 за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про переведення на інший вид пенсії, а саме, з пенсії за віком на пенсію, у зв`язку із втратою годувальника, рішенням від 19.10.2022 №926100137725 відмовлено у переведенні на пенсію з виду на вид, у зв`язку із недоцільністю, оскільки розмір пенсії після проведеного перерахунку зменшується. Згідно листа від 30.11.2022 №4725-4454/111-02/8-0900/22 відповідачем 2, підтверджено, що годувальник отримував розмір пенсії до дня смерті в сумі 9285,62 грн та роз`яснено, що в пенсійні справі померлого годувальника відсутні первинні документи, які б підтверджували достовірність довідок, на підставі яких обчислена пенсія. Відтак при переведенні на пенсію по втраті годувальника застосувати вказані довідки по яких годувальних отримував пенсію, немає законних підстав. Так, на думку позивача вищенаведене рішення не відповідає нормам чинного законодавства та порушує її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону № 1058-1V є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, яку останній отримував до дня смерті. Однак, відповідач 2 здійснив розрахунок пенсії за віком померлого годувальника, та вказав, що 50 відсотків такої пенсії становить 2300,00 грн. При цьому відповідач 2, при вирішенні питання про призначення спірної пенсії, повинен був враховувати розмір призначеної та отримуваної померлому годувальнику пенсії за віком, яку він отримував до дня смерті від 9285,62 грн. Тобто, пенсія у зв`язку з втратою годувальника повинна скласти для позивачки в розмірі 4642,81 грн. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.

21.04.2023 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунуто.

У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.05.2023. Щодо заявлених позовних вимог заперечило, зазначивши, що ГУ ПФУ в Харківській області з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення від 19.10.2023 № 926100137725 про відмову у переведенні у зв`язку з недоцільністю, оскільки розмір пенсії після перерахунку зменшиться. Для обчислення пенсії померлого годувальника, було взято довідку про заробітну плату № 164 від 19.10.2004 видану Рогатинським кооперативним торговим об`єднанням, за період з 01.01.1976 по 31.12.1980 та заробітну плату за період роботи з 01.07.2000 по 23.11.2001. Коефіцієнт заробітної плати померлого годувальника склав 0,64494. При цьому, згідно з матеріалами пенсійної справи розмір пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 на дату смерті становив 9285,62 грн, яка була обчислена від коефіцієнту стажу 0,35 (стаж зараховано по 23.11.2001 і складає 35 років 8 днів) і заробітної плати 25808,34 грн (коефіцієнт заробітної плати - 4,17184). заробітну плату було розраховано згідно довідок № 14/2087 та № 14/2088 від 04.11.2004, виданих ВАТ "Надимстрой", за період з 01.11.1984 по 1.10.1989 - 60 місяців та даних Реєстру застрахованих осіб за період з 01.07.2000 по 23.11.2001. В даному розрахунку при визначенні індивідуального коефіцієнту заробітку, розмір кількох місячних коефіцієнтів заробітку становить 5,6000. Також, в пенсійній справі відсутні первинні документи та акт перевірки, які б підтверджували достовірність цих довідок. Тому врахувати вищевказані довідки при переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника немає підстав. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідач 2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.05.2023 відповідно до якого проти позову заперечив, вказавши, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Після проведеного перерахунку розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника зменшився і становить 2300,00 грн, в порівнянні з розміром пенсії за віком 2891,15 грн, що отримує позивач. У зв`язку з вищевикладеним, ГУ ПФУ в Харківській області було прийнято рішення від 19.10.2022 №926100137725 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з недоцільністю. Таким чином, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням страхового стажу 24 роки 9 місяців 29 днів (коефіцієнт стажу - 0,24750) та заробітної плати за період роботи з 01.03.1984 по 31.08.1989 (згідно з довідкою про заробітну плату) та з 01.01.2004 по 30.11.2005 (згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу), коефіцієнт заробітку - 1,83531. Розмір пенсії з 01.12.2022 року становить 2893,79 грн.

Згідно, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15.09.2022, помер чоловік позивача ОСОБА_2 , який також перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримував пенсію по інвалідності (а.с.8).

Позивач, у зв`язку із смертю свого чоловіка ОСОБА_2 , 19.10.2022 звернулася до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію, у зв`язку із втратою годувальника, що визнається сторонами.

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відповідач 2 рішенням від 19.10.2022 №926100137725 відмовив ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з недоцільністю, та зазначив, що після проведеного перерахунку розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника зменшився і становить 2300,00 грн, в порівнянні з розміром пенсії за віком 2891,15 грн. (а.с.10).

Згідно, листа від 30.11.2022 №4725-4454/Ш-02/8-0900/22, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області розглянуло звернення позивача щодо переходу на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та роз`яснено, що відповідно до матеріалів пенсійної справи розмір пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 на дату смерті становив 9285,62 грн., яка була обчислена від коефіцієнту стажу 0,35 (стаж зараховано по 23.11.2001 і складає 35 років 8 днів) і заробітної плати 25808,34 грн. (коефіцієнт заробітної плати - 4,17184). Заробітну плату було розраховано згідно з довідками № 14/2087 і № 14/2088 від 04.11.2004, виданими ВАТ "Надимстрой", за період з 01.11.1984 по 31.10.1989 - 60 місяців і даних СПОВ за період з 01.07.2000 по 23.11.2001. Однак, в пенсійній справі померлого годувальника, в розрахунку заробітку при визначенні індивідуального коефіцієнту заробітку, розмір кількох місячних коефіцієнтів заробітку становить 5.60000. Також в пенсійній справі відсутні первинні документи та акт перевірки, які б підтверджували достовірність цих довідок. Тому врахувати вищевказані довідки при переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника немає підстав (а.с.11-12).

Вважаючи вищенаведену відмову відповідача щодо не зарахування стажу та, як наслідок, не призначення пенсії, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058 призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 10 Закону №1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Тобто, законом встановлено право вибору особи одного з виду пенсій.

Частиною 1 статті 36 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається, серед іншого, непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Як визначено частиною 3 статті 36 Закону №1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Положеннями статті 37 Закону №1058-IV визначено розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника, зокрема, згідно приписів частини першої вказаної статті пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається, серед іншого, в розмірі на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Виходячи з послідовного аналізу наведених правових норм, слід зазначити, що призначення особі пенсії у зв`язку з втратою годувальника можливе за одночасної наявності двох таких умов у їх сукупності - непрацездатність цієї особи (наявність інвалідності або досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону) та перебування на утриманні померлого годувальника (перебування на повному утриманні померлого годувальника або одержання від нього допомоги, що була постійним і основним джерелом засобів до існування). При цьому, обидві ці умови мають існувати саме на момент смерті годувальника.

Отже, непрацездатний член сім`ї померлого годувальника, для якого його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, та який й сам одержує пенсію, має право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, подавши при цьому відповідну заяву та документи.

При цьому, відповідачі не заперечують обставину перебування ОСОБА_1 , на момент смерті її чоловіка, на утриманні померлого годувальника (перебування на повному утриманні померлого годувальника або одержання від нього допомоги, що була постійним і основним джерелом засобів до існування).

Однак, згідно змісту оскаржуваного рішення рішенням від 19.10.2022 №926100137725 та листа від 30.11.2022 №4725-4454/Ш-02/8-0900/22 слідує, що позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з недоцільністю, оскільки відповідно до матеріалів пенсійної справи розмір пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 на дату смерті становив 9285,62 грн., яка була обчислена від коефіцієнту стажу 0,35 (стаж зараховано по 23.11.2001 і складає 35 років 8 днів) і заробітної плати 25808,34 грн. (коефіцієнт заробітної плати - 4,17184). Заробітну плату було розраховано згідно з довідками № 14/2087 і № 14/2088 від 04.11.2004, виданими ВАТ "Надимстрой", за період з 01.11.1984 по 31.10.1989 - 60 місяців і даних СПОВ за період з 01.07.2000 по 23.11.2001. Однак, в пенсійній справі померлого годувальника, в розрахунку заробітку при визначенні індивідуального коефіцієнту заробітку, розмір кількох місячних коефіцієнтів заробітку становить 5.60000. Також в пенсійній справі відсутні первинні документи та акт перевірки, які б підтверджували достовірність цих довідок. Тому врахувати вищевказані довідки при переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника немає підстав (а.с.10-12).

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам відповідача 2, суд зазначає наступне.

Положеннями частини 1статті 40 Закону №1058визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно абзаців 4 і 5 частини 1статті 40 Закону №1058для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другоїстатті 27 цього Законузаробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючиз 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Перелік документів, які додаються до заяви про перерахунок пенсії, визначаються відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1(даліПорядок №22-1).

Як зазначено в пункті 2.3 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника.

Пунктом 2.8 Порядку №22-1 передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Виходячи з наведених законодавчих норм, пенсії у зв`язку з втратою годувальника призначається із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітну плату чи пенсію).

Таким чином, отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що було призначене померлому годувальнику.

Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 2.10 Порядку №22-1).

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Пунктом 2 частини 1статті 64 Закону №1058визначено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Таким чином, територіальний орган Пенсійного фонду України, будучи наділеним повноваженнями перевірки обґрунтованості видачі довідок про заробітну плату, одержаних особою, має право на вчинення однієї з наступних юридичних дій: 1) перерахунку особі, яка звертається, пенсії на підставі поданої нею довідки; 2) звернення до підприємств, установ та організацій, що видали довідку про заробітну плату, фізичних осіб для подання ними додаткових документів, а у разі встановлення факту необґрунтованості видачі такої довідки - відмови особі у перерахунку пенсії на підставі цієї довідки.

Отже, територіальні органи Пенсійного фонду України, відмовляючи у перерахунку пенсії з підстав відсутності первинних документів та актів перевірки, які б підтверджували достовірність цих довідок, вказує саме на бездіяльність пенсійного органу щодо вчинення відповідних активних дій на перевірку довідок годувальника ОСОБА_2 про заробітну плату з дати призначення чи перерахунку його пенсії, та не може перешкоджати такому перерахунку.

Згідно матеріалів справи, судом встановлено, що згідно матеріалів пенсійної справи розмір пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 на дату смерті становив 9285,62 грн, яка була обчислена від коефіцієнту стажу 0,35, стаж зараховано по 23.11.2001 і складає 35 років 8 днів, із заробітної плати 25808,34 грн, коефіцієнт заробітної плати - 4,17184. Заробітну плату було розраховано згідно з довідками № 14/2087 та№ 14/2088 від 04.11.2004, виданими ВАТ "Надимстрой", за період з 01.11.1984 по 31.10.1989 - 60 місяців і даних СПОВ за період з 01.07.2000 по 23.11.2001.

При цьому звертає увагу, що при нарахуванні померлому годувальнику ОСОБА_2 пенсії по інвалідності станом на 22.02.2022 пенсійним органом було взято до уваги заробітну плату на підставі довідок № 14/2087, № 14/2088 від 04.11.2004, виданих ВАТ "Надимстрой", за період з 01.11.1984 по 31.10.1989 - 60 місяців та даних СПОВ за період з 01.07.2000 по 23.11.2001, в зв`язку із чим визначено індивідуальний коефіцієнт для обчислення середньомісячного заробітку, з якого обраховується розмір пенсійної виплати.

Таким чином, з огляду на те, що довідки № 14/2087, № 14/2088 від 04.11.2004, видані ВАТ "Надимстрой", за період з 01.11.1984 по 31.10.1989 - 60 місяців та дані СПОВ за період з 01.07.2000 по 23.11.2001, вже були враховані пенсійним органом при розрахунку пенсії померлого годувальника, тому підстави для їх неврахування переведенні на пенсію по втраті годувальника позивачу відсутні.

Посилання відповідачів у відзивах на позовну заяву та оскаржуваному рішенні від 19.10.2022 №926100137725 на те, що у позивача відсутні будь-які первинні документи та інформація про перевірку первинних документів, суд відхиляє та у своїх висновках виходить з того, що позивачем виконано всі умови задля перерахунку пенсії. При цьому відповідачі не скористалися своїм правом щодо перевірки правомірності видачі таких довідок, необґрунтовано піддавши її сумніву.

При вирішенні даного спору суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17, відповідно до яких перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Відтак, відповідач 2 при розгляді заяви позивача про перехід з пенсії за віком на пенсію, у зв`язку із витратою годувальника від 19.10.2022 безпідставно не врахував довідки № 14/2087, № 14/2088 від 04.11.2004, виданих ВАТ "Надимстрой", за період з 01.11.1984 по 31.10.1989 - 60 місяців та дані СПОВ за період з 01.07.2000 по 23.11.2001, які вже були взяті пенсійним органом до уваги при розрахунку пенсії померлого годувальника, відповідно умовний розрахунок пенсії позивача в розмірі 2 300,00 грн, орган пенсійного фонду провів невірно.

Враховуючи вищевказане, доводи відповідачів про недоцільність переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію, у зв`язку із витратою годувальника так як розмір пенсії останньої зменшиться, суд вважає необґрунтованими.

Інші доводи та міркування відповідачів, викладені в обґрунтування правомірності своїх дій, не змінюють коментованого висновку суду.

Як наслідок, рішення від 19.10.2022 №926100137725 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 19.10.2022 пенсію по втраті годувальника в розмірі 50%, від розміру пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

За наявності формальної підстави для відмови позивачу в переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За змістом вимог абзацу 4 частини 3 статті 36 Закону №1058-ІV, члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

В силу приписів частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Суд зазначає, що у спірному випадку, з урахуванням перебування позивача на обліку в органі пенсійного фонду та отримання пенсії за віком на час подання заяви від 19.10.2022, в силу вимог частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV, має місце переведення на інший виді пенсії.

Відтак, враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги наявність підстав, які дають право на пенсію по втраті годувальника в розмірі 50%, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду до якого позивач звернулася із заявою від 19.10.2022) перевести ОСОБА_1 з виду пенсії за віком на вид пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50%, від розміру пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 , з 19.10.2022.

Решта доводів та аргументів учасниківсправи не впливають на результати вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі під час розгляду справи не надали.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, як з сторони, внаслідок неправильного рішення якої виник спір, на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн, згідно квитанції №Н1Е2-6941-8ХАЕ-АВХЗ від 01.04.2023 (а.с.21).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.10.2022 №926100137725 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести з 19.10.2022 ОСОБА_1 з виду пенсії за віком на вид пенсії у зв`язку із втратою годувальника в розмірі 50%, від розміру пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 , за правилами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, та здійснити виплату недоотриманої суми пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачену нею суму судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей255,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018);

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, м. Харків, Харківська область, 61022).

Суддя Микитин Н.М.