Рішення № 115173048, 24.11.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2023 р. справа № 300/3376/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправними дії щодо не зарахування до трудового і страхового стажу роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за період з 16.07.1979 по 11.05.1981, 03.08.1983 по 31.08.1985, 01.09.1985 по 05.05.1994, 08.06.1994 по 16.11.1994, 16.06.2005 по 30.04.2006, 01.05.2006 по 30.04.2007, 01.05.2007р. по 17.04.2008, 24.06.2008 по 21.05.2009, 25.09.2009 по 29.03.2010, 30.03.2010 по 09.01.2011, 10.01.2011 по 16.10.2011, 17.01.2012 по 20.12.2018, 18.07.2019 по 27.12.2019, 06.02.2020 по 28.09.2020 з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік і шість місяців, зобов`язання зарахувати до трудового і страхового стажу, що враховується при призначенні, виплаті та перерахунку пенсії, період роботи з 16.07.1979 по 11.05.1981, 03.08.1983 по 31.08.1985, 01.09.1985 по 05.05.1994, 08.06.1994 по 16.11.1994, 16.06.2005 по 30.04.2006, 01.05.2006 по 30.04.2007, 01.05.2007р. по 17.04.2008, 24.06.2008 по 21.05.2009, 25.09.2009 по 29.03.2010, 30.03.2010 по 09.01.2011, 10.01.2011 по 16.10.2011, 17.01.2012 по 20.12.2018, 18.07.2019 по 27.12.2019, 06.02.2020 по 28.09.2020 в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі у пільговому обчисленні один рік як один рік і шість місяців.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач знаходиться на обліку у відповідача № особового рахунку 823636/0916 та отримує пенсію з 03.09.2015 на пільгових умовах за списком №2. При цьому, відповідачем зараховано періоди роботи позивача в районах Крайньої Півночі в одинарному розмірі, оскільки не надано підтверджуючих документів в яких би було зазначено що на позивача поширюються пільги щодо обчислення стажу для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі. На звернення, позивача щодо перерахунку пенсії з розрахунку один рік роботи за півтора роки стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі, відповідач згідно відповідь за № 4813-4552/К-02/8- 0900/22 повідомив, що підстав для обчислення стажу за вказані періоди в півтора кратному розмірі немає. Однак, на думку представника позивача, відповідачем в порушення пункту 5 прикінцевих положень Закону № 1058, яким передбачено, що пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року протиправно відмовлено позивачу в зарахуванню до трудового стажу періоди роботи в районах Крайньої півночі, а саме як один рік за один рік і шість місяців, оскільки стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці від 02.08.1977, довідкою Укрнафти від 14.08.2015 за №10-1274, довідками Прикарпатське Управління бурових робіт від 14.08.2015 за№10-1277, за №10-1276, 10-1275 та трудовим договором № БКВ000013 від 05.02.2020. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.05.2023 відповідно до якого щодо задоволення позову заперечив, вказавши, що позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням страхового стажу - 30 років 2 місяці, коефіцієнт страхового стажу - 0.30167, пільгового стажу 12 років 6 місяців, та заробітної плати за період з 01.01.1986 по 31.12.1990 року (згідно з довідкою), з 01.03.2001 по 31.10.2011, коефіцієнт заробітку - 5.13048. При цьому, з огляду на те, що ОСОБА_1 з 16.07.1979 по 11.05.1981, 03.08.1983 по 31.08.1985, 01.09.1985 по 05.05.1994, працював за вахтово-експедиційним методом, йому правомірно відмовило в зарахуванні зазначеного періоду роботи до трудового стажу із застосуванням пільгового коефіцієнту один рік за один рік і шість місяців, оскільки на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі, додаткові пільги, передбачені ст.5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", не поширюються. Крім того, стосовно визначення трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 1 січня 1991 року, представник відповідача, звертає увагу, що Законами України "Про пенсійне забезпечення" і "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачено пільг при його обчисленні. Таким чином, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

20.07.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача заперечує щодо доводів відповідача зазначених у відзиві та зазначає, що пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи поширюються на позивача, який працював у період з 16.07.1979 працював на постійній основі та вахтовим методом, в місцевості прирівняній до Крайньої Півночі. При цьому, відсутність письмового трудового договору не є перешкодою для пільгового обчислення страхового стажу позивача. Враховуючи наведене, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує з 03.09.2015 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, що визнається сторонами та підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.28).

21.11.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з заявою про здійснення перерахунку страхового стажу з розрахунку один рік роботи за півтори роки стажу у період роботи в районах Крайньої Півночі, а також врахування стажу роботи в період роботи з 17.01.2012 по 28.09. 2020 (а.с.39).

За результатами розгляду поданої позивачем заяви, ГУ ПФУ в Івано-Франківській листом від 09.12.2022 за №4813-4552/К-02/8-0900/22 позивачу роз`яснено, що пільгове обчислення стажу відповідно до зазначених указів поширювалося тільки на працівників, які уклали письмові строкові договори про роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі. Це підтверджено і прийнятим 26.07.2006 Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким також передбачено, що пільгове обчислення стажу цій категорії осіб проводиться на підставі трудової книжки або довідки, де зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях, прирівняних до них, а також право на користування пільгами, передбаченими зазначеним вище Указом. Оскільки, в матеріалах пенсійної справи відсутні будь які з перелічених документів, що підтверджують користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами, то підстав для обчислення стажу за вказані періоди в півторакратному розмірі немає (а.с.37-38).

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу, що дає право на призначення та обрахунок пенсії за віком, періоди роботи в районах Крайньої Півночі та районах прирівняних до них протиправними, позивач звернувся в суд за захистом свого права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно достатті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення"основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до змісту листа від 09.12.2022 за №4813-4552/К-02/8-0900/22, обґрунтовуючи відмову в зарахуванні при призначенні пенсії позивачу до його трудового і страхового стажу роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за період з 16.07.1979 по 11.05.1981, з 03.08.1983 по 31.08.1985, з 01.09.1985 по 05.05.1994, з 08.06.1994 по 16.11.1994, з 16.06.2005 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 30.04.2007, з 01.05.2007 по 17.04.2008, з 24.06.2008 по 21.05.2009, з 25.09.2009 по 29.03.2010, з 30.03.2010 по 09.01.2011, з 10.01.2011 по 16.10.2011, з 17.01.2012 по 20.12.2018, з 18.07.2019 по 27.12.2019, з 06.02.2020 по 28.09.2020 з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік і шість місяців, відповідачем роз`яснено, що пільгове обчислення стажу відповідно до зазначених указів поширювалося тільки на працівників, які уклали письмові строкові договори про роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Надаючи оцінку, вищенаведеним доводам відповідача, зазначеним в листі від 09.12.2022 за №4813-4552/К-02/8-0900/22, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Положеннями частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частинами 1 та 2статті 24 Закону №1058-IVвизначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Законуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 5 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності І за вислугу років, а після 3 березня 1960 року за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

У пункті 7 Інструкції про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС № 530/П-28 від 16 грудня 1967 року, зазначено, що трудові договори на визначений термін, тобто письмові договори, укладаються тільки тими підприємствами і організаціями, які розміщені в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до таких районів.

Згідно постанови Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року Про розширення пільг осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, територія Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області відноситься до районів Крайньої Півночі.

Підпунктом д пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Згідно з пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР № 148 від 10 лютого 1960 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

При цьому, пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Відтак, основним документом, що підтверджує факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка.

Таким чином, з огляду на вищевказані положення, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року в справі № 302/662/17-а, від 18 грудня 2018 року в справі № 263/13671/16-а, від 10 січня 2019 року по справі № 352/1612/15а, від 10 вересня 2019 року по справі № 348/2208/16-а, від 14 листопада 2019 року по справі № 265/6105/16-а.

Суд зазначає, що згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 16.06.2005, копія якої наявна в матеріалах справи, позивач з 16.07.1979 по 11.05.1981, з 03.08.1983 по 31.08.1985, з 01.09.1985 по 05.05.1994, з 08.06.1994 по 16.11.1994, з 16.06.2005 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 30.04.2007, з 01.05.2007 по 17.04.2008, з 24.06.2008 по 21.05.2009, з 25.09.2009 по 29.03.2010, з 30.03.2010 по 09.01.2011, з 10.01.2011 по 16.10.2011, з 17.01.2012 по 20.12.2018, з 18.07.2019 по 27.12.2019, з 06.02.2020 по 28.09.2020 працював в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі за вахтово-експедиційним методом (а.с.8-27).

У довідці Укрнафти від 14.08.2015 за №10-1274 зазначено, що позивач працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт інженером помічником бурильника з 16.07.1979 (наказ на прийом №458-к від 13.07.1979) по 11.05.1981 (наказ на звільнення №29 від 11.05.1981) вахтово-експедиційним методом в Західному Сибіру та помічником бурильника, бурильником з 03.08.1983 (наказ на прийом №387 від 03.08.1983) по 05.05.1994 (наказ на звільнення №294 від 05.05.1994) вахтово-експедиційним методом. За час роботи в управлінні вахтово-експедиційним методом в Західному Сибіру місячна та річна норми робочого часу ОСОБА_1 , відпрацьовувалась (а.с.29).

Верховний Суд в постанові від 16.10.2019 у справі № 176/797/14-а дійшов такого висновку: "На працівників, які працювали вахтовим методом у районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього Указу, зокрема щодо зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються. З 01 січня 1992 року в разі виїзду особи за межі районів Крайньої Півночі обчислення заробітної плати, з якої призначаються пенсії, проводиться за виключенням районного коефіцієнта та північної надбавки".

Відповідно до частини 5статті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, з огляду на те, що ОСОБА_1 , в періоди з 16.07.1979 по 11.05.1981, з 03.08.1983 по 31.08.1985, з 01.09.1985 по 05.05.1994, працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт за вахтово-експедиційним методом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області правомірно відмовило в зарахуванні позивачу зазначеного періоду роботи до трудового стажу із застосуванням пільгового коефіцієнту: один рік за один рік і шість місяців.

Стосовно періодів роботи позивача після 01.01.1991, тобто з 01.01.1991 по 28.09.2020, суд зазначає наступне.

Згідно статті 3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993р. при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р.).

Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Однак, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15.01.1993, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.

Аналогічна позиція щодо підстав для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та в прирівняних до них місцевостях є усталеною та висловлена Верховним Судом у постановах від 30.05.2019 у справі № 348/2974/14-а та від 28.11.2019 у справі № 348/400/17, від 17.06.2021 у справі № 352/200/16-а, від 14.03.2023 у справі № 160/20914/21.

Відтак, зважаючи на встановлені обставини в даній справі та зазначені вище правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 16.07.1979 по 11.05.1981, з 03.08.1983 по 31.08.1985, з 01.09.1985 по 05.05.1994, з 08.06.1994 по 16.11.1994, з 16.06.2005 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 30.04.2007, з 01.05.2007 по 17.04.2008, з 24.06.2008 по 21.05.2009, з 25.09.2009 по 29.03.2010, з 30.03.2010 по 09.01.2011, з 10.01.2011 по 16.10.2011, з 17.01.2012 по 20.12.2018, з 18.07.2019 по 27.12.2019, з 06.02.2020 по 28.09.2020 в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі у пільговому обчисленні один рік як один рік і шість місяців.

З огляду на вищевикладене, суд звертає увагу, що відповідачем не допущено протиправних дій, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Сторонами суду не наведено інших доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Решта доводів та аргументів учасниківсправи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частини 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018);

Суддя Микитин Н.М.