Рішення № 115173001, 24.11.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2023 р. справа № 300/6165/23

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Тернопільській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 092350005873 від 07.04.2023 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до загального трудового стажу: період зайняття підприємницькою діяльності з 08.02.2002 по 01.07.2004; роботу у ТОВ "Інкомнафторемонт" у період з 01.10.2004 по 05.11.2008 на посаді водія першого класу; роботу у ТОВ "УралТрансСервіс" у період з 12.02.2013 по 09.10.2013 на посаді машиніста парової депарафінізаціонної установки; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити і виплачувати позивачу з 21.12.2022 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 06.02.2023 звернувся через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком. Вказана заява за принципом екстериторіальності передана та розглянута ГУ ПФУ в Львівській області, яке прийняло рішення № 092350005873 від 13.02.2023 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком. 31.03.2023 позивач повторно звернувся через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком, до якої долучив додаткові документи про період здійснення підприємницької діяльності. Вказана заява за принципом екстериторіальності передана та розглянута ГУ ПФУ в Тернопільскій області, яке прийняло рішення № 092350005873 від 07.04.2023 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком. Вказане рішення відповідача 2 мотивовано тим, що в позивача відсутній необхідний страховий стаж, передбачений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". ОСОБА_1 вважає зазначену відмову в призначенні пенсії за віком протиправною, оскільки позивачем подано пенсійному органу трудову книжку, яка підтверджує необхідний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за віком. Позивач вказав на те, що відповідач 2 безпідставно не взяв до уваги відомості про періоди його роботи в Російській Федерації, оскільки ОСОБА_1 надав пенсійному органу довідки ООО «Инкомнефтеремонт» та ООО «УралТрансСервис», в яких містяться відомості про сплату страхових внесків до пенсійного фонду Російської Федерації. Щодо періоду здійснення підприємницької діяльності, то позивач надав довідку ГУ ДПС в Івано-Франківській області № 1218/6/09-19-24-12-06 від 06.02.2023 про перебування ОСОБА_1 на податковому обліку у статусі фізичної особи-підприємця з 13.02.2002 по 13.11.2014, довідку ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 0900-0604-5/9614 від 06.03.2023 та лист № 1838-1413/Р-02/8-0900/23 від 20.03.2023 про перебування на обліку в органах ПФУ з 21.02.2002 по 12.11.2014, а за період з 21.02.2002 по 31.12.2003 на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого позивач в період з 08.02.2002 по 15.10.2014 був зареєстрований як фізична особа-підприємець і перебував на обліку у ДПІ у Надвірнянському районі як платник єдиного внеску, квитанції про сплату єдиного податку в період з травня 2002 року по червень 2004 року. Таким чином в ГУ ПФУ в Харківській області не було підстав для незарахування позивачу до страхового стажу періодів його роботи на території Російської Федерації з 01.10.2004 по 05.11.2008, з 12.02.2013 по 09.10.2013, та період зайняття підприємницькою діяльністю з 08.02.2002 по 01.07.2004.

Ухвалою від 12.09.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

04.10.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 0900-0902-9/48275 від 29.09.2023 на позовну заяву. У відзиві відповідач 1 заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача 1 вказав, що ОСОБА_1 03.01.2023, 17.01.2023, 06.02.2023 та 31.03.2023 звертався до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявами про призначення пенсії за віком. Так, рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області № 092350005873 від 07.04.2023 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком прийнято у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу: є 28 років 04 місяці 27 днів при необхідних 29 років. До страхового стажу не зараховано періоди роботи в Російській Федерації, оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023. Таким чином, враховуючи припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, згідно якого проводилось взаємне визнання та зарахування стажу, в пенсійного органу відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 12.02.2013 по 09.10.2013, з 06.08.2001 по 25.05.2004, з 01.10.2004 по 05.11.2008, з 30.12.2010 по 28.11.2011, з 02.02.2011 по 27.10.2012, з 20.11.2012 по 11.02.2013 на території Російської Федерації. Щодо періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності з 21.02.2002 по 12.11.2014, то такий період зараховується до страхового стажу лише за умови сплати страхових внесків. Так, згідно довідки ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 0900-0604-5/9614 від 06.03.2023 в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату позивачем страхових внесків за період з 21.02.2002 по 12.11.2014, а тому зазначений період не підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 . Представник відповідача 1 просив суд в задоволенні позову відмовити (а.с. 62-102).

09.10.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Тернопільській області № 1900-0902-7/41919 від 03.10.2023 на позовну заяву. У відзиві відповідач 2 заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача 2 вказав, що рішення № 092350005873 від 07.04.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії прийнято правомірно, оскільки в позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії: є 28 років 04 місяці 27 днів при необхідних 29 років. Так, до страхового стажу позивача не зараховано періоди його роботи з 12.02.2013 по 09.10.2013, з 06.08.2001 по 25.05.2004, з 01.10.2004 по 05.11.2008, з 30.12.2010 по 28.11.2011, з 02.02.2011 по 27.10.2012, з 20.11.2012 по 11.02.2013 на території Російської Федерації, оскільки припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. ГУ ПФУ в Тернопільській області позбавлене можливості направити запит на перевірку достовірності даних довідок позивача про заробітну плату, виданих Російською Федерацією. Щодо періоду з 21.02.2002 по 12.11.2014, то згідно довідки ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 0900-0604-5/9614 від 06.03.2023 в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату позивачем страхових внесків за вказаний період. За вказаних обставин, представник відповідача 2 просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 103-112).

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 06.02.2023 через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

13.02.2023 ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення № 092350005873 про відмову позивачу в призначенні пенсії (а.с. 50).

31.03.2023 позивач звернувся через веб-портал до Пенсійного фонду України до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 69-70). До заяви додано: паспорт серії НОМЕР_1 ; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; військовий квиток серії НОМЕР_2 від 07.05.1981 (а.с. 72-74); довідку ООО "Инкомнефтеремонт" Филиал СМУ-1 про заробітну плату за № 31 від 22.10.2012 (а.с. 75); довідку ООО "Инкомнефтеремонт" Филиал СМУ-1» про заробітну плату за № 32 від 22.10.2012 (а.с. 76); довідку ООО "Инкомнефтеремонт" Филиал СМУ-1 про заробітну плату за № 33 від 22.10.2012 (а.с. 77); довідку ООО "Инкомнефтеремонт" Филиал СМУ-1 про заробітну плату за № 34 від 22.10.2012 (а.с. 78); довідку ООО "Инкомнефтеремонт" Филиал СМУ-1» про заробітну плату за № 35 від 22.10.2012 (а.с. 79); довідку ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 0900-0604-5/9614 від 06.03.2023 про перебування на обліку в органах ПФУ з 21.02.2002 по 12.11.2014, за період з 21.02.2002 по 31.12.2003 про перебування на спрощеній системи оподаткування (єдиний податок) (а.с. 80); довідку ООО «УралТрансСервис» про заробітну плату за № 267 від 15.10.2014 (а.с. 81); довідку Надвірнянської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 03.01.2023 № 6 (а.с. 82); трудовий договір від 20.11.2007, укладений між ООО "Инкомнефтеремонт" та ОСОБА_1 (а.с. 83-85); трудову книжку серії НОМЕР_3 від 08.08.1983 (а.с. 86-99).

07.04.2023 ГУ ПФУ в Тернопільській області прийняло рішення № 092350005873 про відмову позивачу в призначенні пенсії. Рішення відповідача 2 № 092350005873 від 07.04.2023 про відмову в призначенні пенсії мотивоване тим, що страховий стаж позивача становить 28 років 04 місяці 27 днів, при необхідних - 29 років. До страхового стажу не враховано: період здійснення підприємницької діяльності з 21.02.2002 по 12.11.2014 згідно довідки ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 0900-0604-5/9614 від 06.03.2023, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків та дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; періоди роботи в Російській Федерації з 12.02.2013 по 09.10.2013 згідно довідки № 267 від 15.12.2014, та з 06.08.2001 по 25.05.2004, з 01.10.2004 по 05.11.2008, з 30.12.2010 по 28.11.2011, з 02.02.2011 по 27.10.2012, з 20.11.2012 по 11.02.2013 згідно записів трудової книжки, оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 (а.с. 54).

Листом № 0900-0213-8/15940 від 10.04.2023 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області направило позивачу рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області № 092350005873 від 07.04.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком (а.с. 53).

Вважаючи протиправним рішення відповідача 2 № 092350005873 від 07.04.2023 про відмову в призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд його скасувати та зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати до загального трудового стажу: період зайняття підприємницькою діяльності з 08.02.2002 по 01.07.2004; роботу у ТОВ "Інкомнафторемонт" у період з 01.10.2004 по 05.11.2008 на посаді водія першого класу; роботу у ТОВ "УралТрансСервіс" у період з 12.02.2013 по 09.10.2013 на посаді машиніста парової депарафінізаціонної установки; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити і виплачувати позивачу з 21.12.2022 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відповідно до відомостей паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому на час звернення до пенсійного органу із заявами про призначення пенсії за віком від 06.02.2023 та від 31.03.2023 досяг віку 60 років.

Щодо дотримання умов закону для призначення пенсії за віком в частині наявності в позивача необхідного для цього страхового стажу, то судом встановлено таке.

Згідно рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області № 092350005873 від 07.04.2023 про відмову позивачу в призначення пенсії за віком, страховий стаж ОСОБА_1 становить 28 років 04 місяці 27 днів, що також підтверджується розрахунком стажу (а.с. 68). За доданими до заяви документами, враховуючи розрахунок стажу, до страхового стажу не зараховано: період здійснення підприємницької діяльності з 21.02.2002 по 12.11.2014; періоди роботи в Російській Федерації з 12.02.2013 по 09.10.2013 згідно довідки № 267 від 15.12.2014, та з 06.08.2001 по 25.05.2004, з 01.10.2004 по 05.11.2008, з 30.12.2010 по 28.11.2011, з 02.02.2011 по 27.10.2012, з 20.11.2012 по 11.02.2013.

Щодо періодів роботи позивача на території Російської Федерації, то суд вказує на таке.

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 08.08.1983, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 06.08.2001 прийнятий на посаду водія другого класу, в автотранспортний цех, вахтово-експедиційним методом; з 18.02.2002 переведений на посаду машиніста підйомників А-50 шостого розряду; з 25.05.2004 звільнений з роботи у зв`язку з скороченням; з 01.10.2004 прийнятий на посаду водія першого класу в ООО "Инкомнефтеремонт" Филиал СМУ-1»; з 05.11.2008 звільнений за власним бажанням; з 30.12.2010 прийнятий на посаду моториста цементуючого агрегата 6 розряду, вахтовим методом, в ООО «Уралспецтранс»; з 28.11.2011 трудовий договір закінчений у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору; з 02.12.2011 прийнятий на посаду моториста цементуючого агрегата, 6 розряду, вахтовим методом, в ООО «Уралспецтранс»; з 27.10.2012 трудовий договір закінчений у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору; з 20.11.2012 прийнятий на посаду машиніста парової депарафінізаційної установки, 6 розряду, вахтовим методом, в ООО «Уралспецтранс»; з 11.02.2013 трудовий договір закінчений у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору; з 12.02.2013 прийнятий на посаду машиніста парової депарафінізаційної установки, 6 розряду, вахтовим методом, в ООО «УралТрансСервис»; з 09.10.2013 трудовий договір закінчений у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору (а.с. 90-95).

З огляду на зміст позовних вимог, ОСОБА_1 оспорює незарахування до страхового стажу не всіх періодів роботи на території Російської Федерації, які зазначені ГУ ПФУ в Тернопільській області в рішенні № 092350005873 від 07.04.2023: з 06.08.2001 по 25.05.2004, з 01.10.2004 по 05.11.2008, з 30.12.2010 по 28.11.2011, з 02.02.2011 по 27.10.2012, з 20.11.2012 по 11.02.2013, з 12.02.2013 по 09.10.2013, а лише період роботи в ООО "Инкомнефтеремонт" Филиал СМУ-1» з 01.10.2004 по 05.11.2008, та період роботи в ООО "УралТрансСервис" з 12.02.2013 по 09.10.2013.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58), встановлено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки "Відомості про роботу" пишеться: "прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Судом встановлено, що записи в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 08.08.1983 про періоди роботи з 01.10.2004 по 05.11.2008 та з 12.02.2013 по 09.10.2013, вчинені відповідно до вимог Інструкції № 58 та містять всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн"" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України" припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України "Про міжнародні договори України" припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення" постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у місті Москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023 року, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим, оскільки є порушенням правої визначеності як складового аспекту принципу верховенства права. Так, працюючи за межами України, за умови чинності в період роботи міжнародних договорів між Україною та Російською Федерацією, особа мала легітимні очікування щодо визнання Україною її трудового стажу та заробітку, здобутого на території Російської Федерації, для пенсійного забезпечення.

В контексті вказаного судом враховано, що Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022, і вказана угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року. Тобто в періоди роботи позивача на території Російської Федерації в ООО "Инкомнефтеремонт" Филиал СМУ-1 з 01.10.2004 по 05.11.2008 та період роботи в ООО "УралТрансСервис" з 12.02.2013 по 09.10.2013, Україна не вводила заборон на працевлаштування (в спірному випадку за сферою роботи позивача) її громадян на території Російської Федерації, а також визнавала для пенсійного забезпечення в Україні трудовий стаж та заробіток за вказані періоди роботи, здобуті на території Російської Федерації.

Предметом цього спору є правова оцінка бездіяльності територіального органу пенсійного фонду України щодо незарахування періоду роботи позивача в Російській Федерації до трудового (страхового) стажу, що дає право на пенсію в Україні, в період чинності вказаних міжнародних договорів.

Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями Закону № 1058-ІV.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", прийнятого 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закону № 1058), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої та четвертої статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту а) частини першої статті 3 Закону № 1788, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Частиною першою статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Положеннями пункту а) частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів за умови сплати страхових внесків.

Статтею 66 Закону № 1788 передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-IV (далі - Закон № 2464) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Подібні за суттю вимоги передбачені законодавством Російської Федерації, зокрема, статтею 22 федерального закону № 167-Ф3 від 15.12.2001 "Про обов`язкове пенсійне страхування в Російській Федерації", статтею 11 федерального закону Російської Федерації № 400-ФЗ від 28.12.2013.

Отже, як законодавством України, так і законодавством Російської Федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу за умови сплати роботодавцем страхових внесків до пенсійного фонду тієї держави, на території якої здійснювалась така діяльність.

Щодо відповідальності страхувальників за несплату старахових внесків згідно законодавства України.

Так, згідно з статтею 26 Закону № 2464 посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Таким чином, обов`язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати позивача. При цьому, невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Отже, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі № 373/2265/16-а.

Суд встановив, що разом із заявами від 06.02.2023 про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 надав органу Пенсійного фонду України, окрім трудової книжки, також додатково такі документи про період його роботи на території Російської Федерації:

- довідку ООО "Инкомнефтеремонт" Филиал СМУ-1 про заробітну плату за 2004 рік № 31 від 22.10.2012 (а.с. 76);

- довідку ООО "Инкомнефтеремонт" Филиал СМУ-1 про заробітну плату за 2005 рік за № 32 від 22.10.2012 (а.с. 76);

- довідку ООО "Инкомнефтеремонт" Филиал СМУ-1 про заробітну плату за 2006 рік за № 33 від 22.10.2012 (а.с. 77);

- довідку ООО "Инкомнефтеремонт" Филиал СМУ-1 про заробітну плату за 2007 рік за № 34 від 22.10.2012 (а.с. 78).

Вищевказані довідки ООО "Инкомнефтеремонт" Филиал СМУ-1 містять відомості про те, що зі всіх сум нарахованої заробітної плати здійснено відрахування страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації. Також зазначено реєстраційний номер платника ПФР: 030-004-013174. Підстави видачі довідок: особові рахунки, розрахунково-платіжні відомості.

Також позивач надав пенсійному органу довідку ООО "Инкомнефтеремонт" Филиал СМУ-1 за № 30 від 05.11.2008 про період роботи з 01.10.2004 по 05.11.2008 (а.с. 42) та довідку ООО «УралТрансСервис» за № 267 від 15.12.2014 про заробітну плату за період з лютого по липень 2013 року та жовтень 2013 року (а.с. 48).

Прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці про роботу особи на підприємстві.

Проте, ОСОБА_1 окрім трудової книжки, надав пенсійному органу додатково докази нарахування йому заробітної плати за певні періоди - відповідні довідки, що містять інформацію на підставі яких первинних документів вони видані та інформацію відрахування до пенсійного фонду Російської Федерації.

Жодних документально обгрунтованих сумнівів щодо правомірності видачі таких довідок та достовірності зазначеної в них інформації відповідачі суду не надали.

Верховний Суд в постанові від 18.11.2022 за результатом розгляду справи № 560/3734/22 зазначив:

"…95. Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

96. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

97. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів (трудової книжки позивачки тощо) встановлено, що позивачка працювала на ЗАТ "Тиротекс" з 22 травня 1982 року по 25 серпня 1984 року, їй нараховувалась та виплачувалась заробітна плата за період її роботи на вказаному підприємстві в період з вересня 1982 року по серпень 1984 року і було здійснено утримання до Фонду соціального страхування Республіки Молдова, то колегія суддів Верховного Суду вважає, що дії і рішення відповідача щодо відмови у зарахуванні вказаного періоду під час розгляду заяви позивачки про призначення пенсії є протиправними.

98. При цьому, судами попередніх інстанцій було обґрунтовано зазначено те, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних доказів щодо недостовірності інформації стосовно стажу роботи позивачки у період з вересня 1982 року по серпень 1984 року на ЗАТ "Тиротекс". Крім того, відсутність відповіді від Національної Каси Соціального Страхування Республіки Молдова на поданий відповідачем запит щодо підтвердження позивачки за період вересня 1982 року по серпень 1984 року не є підставою для неврахування спірного страхового стажу при призначенні позивачці пенсії.

99. Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі №677/277/17 та від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, про що обґрунтовано було зазначено позивачкою у відзиві…".

Отже, відсутність інформації від пенсійного органу Російської Федерації щодо підтвердження страхового стажу позивача за періоди з 01.10.2004 по 05.11.2008 та з 12.02.2013 по 09.10.2013, не є підставою для неврахування вказаних періодів трудової діяльності до страхового стажу, що дає право ОСОБА_1 на призначення йому пенсії за віком.

Так, записи в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 08.08.1983 та вказані вище довідки ООО "Инкомнефтеремонт" Филиал СМУ-1 та ООО «УралТрансСервис» про заробітну плату, надані позивачем, підтверджують факт офіційного працевлаштування ОСОБА_1 та факт сплати роботодавцем позивача (ООО "Инкомнефтеремонт" Филиал СМУ-1) за відповідні періоди роботи податків та обов`язкових платежів згідно законодавства Російської Федерації.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини, та виходячи з відсутності мотивів територіального органу пенсійного фонду України у спірному рішенні № 092350005873 від 07.04.2023 щодо не зарахування періодів роботи позивача з 01.10.2004 по 05.11.2008 та з 12.02.2013 по 09.10.2013 до страхового стажу, суд дійшов висновку щодо неправомірності відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком, вищевказаних періодів його трудової діяльності в ООО "Инкомнефтеремонт" Филиал СМУ-1 та в ООО «УралТрансСервис» на території Російської Федерації.

Водночас, суд переконаний в тому, що в такій соціальній сфері суспільних правовідносин як пенсійне забезпечення, тим паче враховуючи збройну агресію Російської Федерації проти України та пов`язані з цією обставиною правові та фактичні труднощі в отриманні інформації про страховий стаж за період трудової діяльності в Російській Федерації, буде непропорційним обмеження такого права особи через те, що вона не довела факт сплати її колишнім роботодавцем страхових внесків до пенсійного фонду Російської Федерації (тим більше за відсутності доказів того, що такі страхові внески не сплачувалися і особа знала про це і не вчиняла жодних дій на усунення такого порушення страхувальником тощо), контроль за справлянням яких покладено на державу в особу компетентних на це її державних органів. Перекладення на фізичну особу доведення таких обставин щодо сплати страхових внесків для врахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу як передумови для призначення їй пенсії за віком, за факту невчинення пенсійним органом дій щодо перевірки таких обставин (незалежно від наявності причин через які вони не вчинені), при наявності належних записів у трудовій книжці щодо періодів трудової діяльності особи, не може бути визнано судом правомірним втручанням в її право на пенсійне забезпечення, оскільки покладає на особу індивідуальний надмірний тягар.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень, вказують на протиправність рішення ГУ ПФ України в Тернопільській області за № 092350005873 від 07.04.2023 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, оскільки таке рішення прийнято безпідставно, необґрунтовано та непропорційно. Отже, рішення ГУ ПФ України в Тернопільській області за № 092350005873 від 07.04.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком належить скасувати як протиправне.

З огляду на встановлені статтею 26 Закону № 1058-IV обов`язкові умови для призначення пенсії за віком, суд дійшов висновку про наявність таких умов щодо позивача, а саме: ОСОБА_1 досяг 60 років, після зарахування пенсійним органом періодів роботи позивача з 01.10.2004 по 05.11.2008 та з 12.02.2013 по 09.10.2013 до його страхового стажу, такий страховий стаж становитиме не менше 29 років.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

В спірному випадку із заявою про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу 06.02.2023, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою 60-ти річного віку.

Суд звертає увагу на те, що з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

Отже, з метою ефективного захисту порушеного права позивача та забезпечення реальної гарантії щодо дії верховенства права в спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення № 092350005873 від 07.04.2023 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якого позивач перебуває на обліку за місцем проживання, призначити ОСОБА_1 з 21.12.2022 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.10.2004 по 05.11.2008 в ООО "Инкомнефтеремонт" Филиал СМУ-1 та з 12.02.2013 по 09.10.2013 в ООО «УралТрансСервис».

Щодо періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності, то суд вказує на таке.

Згідно рішення відповідача 2 № 092350005873 від 07.04.2023 про відмову в призначенні пенсії, до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано період здійснення підприємницької діяльності з 21.02.2002 по 12.11.2014 згідно довідки ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 0900-0604-5/9614 від 06.03.2023, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків та дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас, з огляду на зміст позовної заяви, ОСОБА_1 оспорює незарахування до страхового стажу не всього періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 21.02.2002 по 12.11.2014, а лише з 08.02.2002 по 01.07.2004.

Пунктом 2 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно з пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

З огляду на таке правове регулювання, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;

- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;

- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з Законом № 1058-IV за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (частина третя статті 20 Законом № 1058-IV).

Обов`язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.

Верховний Суд в постанові від 26.10.2018 в справі № 643/20104/15-а зазначив:

" 39.1. Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 року № 13-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.

39.2. Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

39.3. Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.".

В спірному випадку ОСОБА_1 разом із заявою від 06.02.2023 про призначення пенсії за віком надав органу Пенсійного фонду України копію листа Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за № 1218/6/09-19-24-12-06 від 06.02.2023 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, з 01.01.2004 по 31.12.2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. За отриманням зазначеної довідки фізична особа може звернутися до суб`єктів державної реєстрації: Міністерства юстиції України, яке є розпорядником Єдиного державного реєстру. Також повідомлено, що ОСОБА_1 перебував на податковому обліку у статусі фізичної особи-підприємця з 13.02.2002 по 13.11.2014, а облікові справи платників податків і зборів (обов`язкових платежів) зберігаються протягом 5 років після припинення діяльності таких суб`єктів господарювання (а.с. 22-23).

Відповідно до рішення ГУ ПФУ у Львівській області № 092350005873 від 13.02.2023 про відмову позивачу в призначенні пенсії, позивачу не зараховано до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 13.02.2002 по 13.11.2014, оскільки необхідно надати довідку про сплату страхових внесків (а.с. 50).

31.03.2023 ОСОБА_1 разом із заявою від 31.03.2023 про призначення пенсії за віком надав органу Пенсійного фонду України:

- довідку ГУ ПФУ в Івано-Франківській області за № 0900-0604-5/9614 від 06.03.2023, згідно якої повідомлено, що позивач перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України в області з 21.02.2002 по 12.11.2014. За період з 21.02.2002 по 31.12.2003 ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок). Довідка видана на підставі електронної картки особового рахунку платника з баз даних АРМ РВ ПФУ та АРМ ОЗСЗ ПФУ (а.с. 24);

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.03.2023, згідно якого ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 08.02.2002, позивач взятий на облік ДПІ у Надвірнянському районі ГУ Міндоходів як платник податків 13.02.2002, взятий на облік ДПІ у Надвірнянському районі ГУ Міндоходів як платник єдиного внеску 21.02.2002, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності 20.10.2014 (а.с. 25-26).

Відповідно до рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області № 092350005873 від 07.04.2023 про відмову позивачу в призначенні пенсії, позивачу не зараховано до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 21.02.2022 по 12.11.2014, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків та дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с. 54).

З огляду на зміст вищевказаних положень, періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

В спірному випадку, ОСОБА_1 разом із заявою від 31.03.2023 про призначення пенсії надав пенсійному органу таку довідку, а саме: довідку ГУ ПФУ в Івано-Франківській області за № 0900-0604-5/9614 від 06.03.2023, згідно якої за період з 21.02.2002 по 31.12.2003 ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок). В довідці Також позивач надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.03.2023, яким підтверджено статус відповідного платника.

За вказаних обставин, пенсійний орган безпідставно відмовив в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду перебування ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок), а саме за період з 21.02.2002 по 31.12.2003. Отже позов в цій частині належить задоволити, та відмовити в позові за період з 08.02.2002 по 20.02.2002.

Щодо періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.01.2004, то суд звертає увагу на таке.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

На підтвердження фактів сплати страхових внесків ОСОБА_1 надав суду разом із позовною заявою копії квитанцій про сплату єдиного податку, з якого сплачувались пенсійні внески, а саме квитанції: № 187897 від 20.05.2002 на суму 150,00 грн.; № 222045 від 23.07.2002 на суму 150,00 грн.; № 230028 від 16.08.2002 на суму 150,00 грн.; № 254786 від 22.10.2002 на суму 150,00 грн.; № 280414 від 20.11.2002 на суму 150,00 грн.; № 336439 від 20.01.2003 на суму 160,00 грн.; № 370720 від 20.02.2003 на суму 160,00 грн.; № 438585 від 21.04.2003 на суму 160,00 грн.; № 471823 від 20.05.2003 на суму 160,00 грн.; № 513965 від 25.06.2003 на суму 160,00 грн.; № 551345 від 22.07.2003 на суму 160,00 грн.; № 588033 від 20.08.2003 на суму 160,00 грн.; № 752109 від 18.12.2003 на суму 160,00 грн.; № 891023 від 19.03.2004 на суму 160,00 грн.; № 992815 від 19.06.2004 на суму 160,00 грн. (а.с. 27-41).

З огляду на те, що вищевказані квитанції не були надані позивачем пенсійному органу разом із заявами про призначення пенсії за віком, орган Пенсійного фонду України не міг надати оцінки таким документам під час розгляду питання про наявність підстав зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності. В суду відсутні об`єктивні дані про те, що позивач повідомляв відповідача про наявність таких документів та можливість їх надання додатково до заяви від 06.02.2023.

Водночас, з огляду на те, що такі документи наявні в позивача, та мають значення для розрахунку його страхового стажу за період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 вже не для призначення (доведеного страхового стажу достатньо для призначення пенсії за віком), а для визначення розміру пенсії, позивач не позбавлений їх надати органу пенсійного фонду за відповідною заявою про перерахунок пенсії.

Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не була надана належна оцінка, або взагалі такі документи не досліджувалися, оскільки не були надані органу пенсійного фонду. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, в цій частині позовних вимог щодо зарахування до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 01.07.2004, позивачем не доведено факт порушення його прав відповідним пенсійним органом при розгляді його заяви від 06.02.2023. Таким чином в позові в цій частині потрібно відмовити.

Підсумовуючи, позов належить задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 31.08.2023 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1073,60 грн. (а.с. 1).

З огляду на часткове задоволення позову та враховуючи, що спір виник внаслідок протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 536,80 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 092350005873 від 07.04.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) з 21.12.2022 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із зарахуванням до страхового стажу періодів підприємницької діяльності з 21.02.2002 по 31.12.2003, роботи з 01.10.2004 по 05.11.2008 в ООО "Инкомнефтеремонт" Филиал СМУ-1», з 12.02.2013 по 09.10.2013 в ООО «УралТрансСервис».

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ - 14035769, майдан Волі, 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.